Ухвала суду № 122681758, 24.10.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/21735/24

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

24 жовтня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові заяву Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс Галичина» (місцезнаходження: вул. Бориславська, 82, м.Дрогобич, Дрогобицький район, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ: 00152388) звернулося з позовною заявою до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: пл. Міцкевича, 8, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 44778105), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЗХ/ЛВ/2413/078-ЗХ/ЛВ/12291/П078/СВ-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, відповідно до якої на ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА» накладено штраф в розмірі 2 400 000 грн (два мільйони чотириста тисяч грн 00 коп).

Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЛВ/2413/078-ЗХ/ЛВ/12291/П078/СВ-ФС від 12 вересня 2024 року Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до вирішення справи по суті й набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

При цьому, зазначає, що оскаржувана постанова може бути пред`явлена відповідачем до органу виконавчої служби для примусового виконання, у той час як законність такої оспорюється у судовому порядку. За наведених обставин, зважаючи на значну суму штрафних санкцій, що застосовані до позивача, враховуючи те, що оскаржувана постанова є виконавчим документом, а її оскарження не зупиняє виконання, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь, зокрема, у зв`язку з можливим зверненням стягнення на майно та кошти ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА». Крім того, позивач буде вимушений подати значну кількість інших позовів, наприклад, про скасування рішень державного виконавця, про стягнення з бюджету безпідставно сплачених коштів, тощо, а це у свою чергу призведе до значних витрат коштів та часу як учасників справи, так і державних установ, пов`язаних із судовим розглядом декількох справ. У свою чергу, вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів стягувача (відповідача) чи інших осіб.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частинами четвертою-шостою статті 154 КАС України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти таких висновків.

Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Одночасно з цим заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Оцінюючи аргументи позивача про наявність підстав для забезпечення позову, які викладені у заяві від 22.10.2024, суд враховує таке.

У цій справі оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення прийнята на підставі статті 265 Кодексу законів про працю України.

Суд відзначає, що оскаржувана постанова є виконавчим документом.

Водночас у постанові від 01 червня 2022 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні заяви заявника про забезпечення позову у справі № 380/4273/21, предметом оскарження у якій була постанова органу Держпраці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, звернув увагу на таке:

«[…] 42. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

43. Інститут забезпечення позову направлений на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень, яке оспорюється позивачем.

44. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

45. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

46. Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

47. З урахуванням вищенаведеного, суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов Держпраці про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред`явлено постанову Держпраці до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо.

48. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

49. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

50. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

51. З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти […]».

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена також і в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18.

Проте, всупереч наведеному представник заявника не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у поданій заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.

Заявником не надано суду жодних відомостей щодо поточних фінансових показників боржника, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі, на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.

В контексті викладеного у суду відсутня можливість перевірити, чи володіє заявник фінансовими можливостями, з урахуванням суми штрафу, визначеного у спірній постанові, достатніми для нормального функціонування ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА», провадження ним господарської діяльності, здійснення розрахунків з контрагентами, бюджетом та працівниками у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Одночасно суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЗХ/ЛВ/2413/078-ЗХ/ЛВ/12291/П078/СВ-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА».

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об`єктивних підстав, визначених законодавством, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в справі, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або що ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача , за захистом яких він звернувся до суду, буде неможливий чи ускладнений.

З матеріалів справи та змісту заяви про забезпечення позову судом також не встановлено очевидних ознак протиправності постанови Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЗХ/ЛВ/2413/078-ЗХ/ЛВ/12291/П078/СВ-ФС.

З урахуванням наведеного, заява ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна