Рішення № 122680811, 30.10.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/16377/23

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить:

- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 05.04.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію ОСОБА_1 за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 05.04.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до ГУПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Головним Управлінням ПФУ в Черкаській області відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Позивач стверджує, що має пільги по виходу на пенсію, а тому вважає відмову відповідача протиправною та такою, що суперечать чинному законодавству.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було подано відзив на позовну заяву за змістом якого просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування відзиву вказано, що станом на 1 січня 1993 року період проживання з 26.04.1986 до 01.09.1986 та з 10.01.1991 до 26.03.2010 на території зони гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 55 Закону №796 згідно довідки №478 від 31.03.2023, виданої Підлубівським старостинським округом Ємільчинської селищної ради Житомирської області, становить 2 роки 3 місяці 28 днів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було подано відзив на позовну заяву за змістом якого просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування відзиву вказано, що станом на 01.01.1993 позивач прожила у зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 10 місяців.

З огляду на наведене відповідачі вказують, що позивачу було правомірно відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Дослідивши подані сторонами письмові докази суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою та відповідним пакетом документів про переведення її на пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із зниженням пенсійного віку на 6 років, відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, за результатами чого прийнято рішення від 07.04.2024 №918060169867 про відмову у переведенні на пенсію.

У рішенні зазначено, що станом на 01.01.1993 позивач прожила у зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 10 місяців.

Листом ГУПФУ в Житомирській області від 11.04.2023 №0600-0208-8/39853 повідомило позивача про результати розгляду заяви.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) визначені у статті 56 Закону №796-XII, згідно з частиною другою якої право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Частиною 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні Гарантованого (добровільного) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зниження пенсійного віку 3 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, з аналізу наведеного слідує, що основною умовою для призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є наявність підтвердженого факту проживання або роботи особи у зоні гарантованого (добровільного) відселення не менше 3 років.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є:

1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;

2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого (добровільного) відселення протягом трьох років до 01.01.1993;

3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожен рік проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 3 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.

Відмовляючи у переведенні позивача на пенсію за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області посилається на те, що станом на 01.01.1993 позивач прожила у зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 10 місяців.

Суд не погоджується з такими діями та зазначає.

Відповідно до статті 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідачами не заперечується факт наявності у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.03.2023, яке було видано замість посвідчення серії НОМЕР_2 від 01.08.2008.

Таким чином, посвідчення позивача серії НОМЕР_1 від 21.03.2023 (категорія 3), у повному обсязі підтверджує обставину, що станом на 1 січня 1993 року позивач особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2019 р. у справі № 572/47/17, від 15 січня 2021 р. у справі № 520/7846/17.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідачем не оспорюється, зазначене посвідчення є чинним і вказує на те, що останній згідно положень Закону №796-XII та Порядку №51, є особою, яка станом на 01.01.1993 прожив або відпрацював чи постійно навчався у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше 3 років.

Суд зауважує, що відповідно до ч.3 та ч.4 ст.15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18).

У матеріалах справи наявні копії довідок № 190 від 02.02.2023 та №478 від 31.03.2023 виданих Підлубівським старостинським округом Ємільчинської селищної ради Звягільського району Житомирської області позивач згідно запису в по господарській книзі №7 (особовий рахунок № НОМЕР_3 ), з 26.04.1986 по 01.09.1986 була зареєстрована і постійно проживала в АДРЕСА_1 . Згідно запису в погосподарській книзі №8 (особовий рахунок № НОМЕР_4 ) з 10.01.1991 по 26.03.2010 позивач була зареєстрована і постійно проживала в АДРЕСА_1 , яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 віднесено до третьої зони населених пунктів, що піддались забрудненню внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно копії довідки №193 від 12.02.2023 виданої Підлубівським старостинським округом Ємільчинської селищної ради Звягільського району Житомирської області позивач на період канікул з 25.01.1987 по 03.02.1987, з 19.07.1987 по 31.08.1987, з 03.02.1988 по12.02.1988, з 27.07.1988 по 31.08.1988, з 01.02.1989 по 10.02.1989, з 01.08.1989 по31.08.1989, з 25.02.1990 по 06.03.1990, з 27.06.1990 по 24.07.1990, з 30.12.1990 по09.01.1991 проживала без реєстрації в будинку батьків в АДРЕСА_1 , яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року віднесено до третьої зони населених пунктів, що піддались забрудненню внаслідок Чорнобильської катастрофи

Суд вважає за необхідне відмітити, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що вказані довідки, органами чи підприємствами, яким вони складені були відкликані, будь-якими суб`єктами оскаржені та відповідним органом скасовані, а тому слугують належним доказом у справі та підтверджує факт проживання позивача на території зони гарантованого (добровільного) відселення у вищевказаний період.

Відповідно до ч. 1ст. 48 Кодексу законів про працю трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Проте, трудова книжка не відноситься до документів, які підтверджують чи спростовують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні радіоактивного забруднення.

Окрім цього, надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого (добровільного) відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.

Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17, від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення.

Суд наголошує, що позивач надав документ, що підтверджує його право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), який засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 він проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнане недійсним, а наданий позивачу статус скасований; у цій справі відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачу статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

У постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також зазначив, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого (добровільного) відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Отже, відомості трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача в зоні гарантованого (добровільного) відселення, що підтверджено відповідною довідкою органу місцевого самоврядування та посвідченням, у зв`язку з чим відповідач дійшов помилкових висновків про відсутність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.

Враховуючи викладене, суд констатує, що позивач як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, яка станом на день звернення до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України досяла віку 54 роки, мала страховий стаж понад 15 років та проживав в зоні гарантованого (добровільного) відселення станом на 01.01.1993 має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII, у зв`язку з чим відмова пенсійного органу в призначенні позивачу такої пенсії є незаконною.

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення ГУПФУ в Черкаській області від 06.04.2023 №918060169867 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Розглядаючи питання зобов`язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним, як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Черкаській області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Відтак, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Черкаській області.

При цьому, враховуючи положення частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія позивачу має бути призначена з 05.04.2023, тобто з дня звернення.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області, призначити пенсію, то суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки пенсійний орган листом лише повідомив позивачу про результат розгляду його заяви, натомість рішенням, яке безпосередньо впливає на права позивача є рішення ГУ ПФУ в Київській області.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, Черкаси, Черкаська область,18001, код ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 06.04.2023 №918060169867 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 05.04.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

30.10.24