Ухвала суду № 122676476, 29.10.2024, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/10326/24

н/п 1-кп/766/3129/24

УХВАЛА

про продовження строку дії запобіжного заходу

29.10.2024 року Херсонський міський суд Херсонської області колегіальноу складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 я, обвинуваченої у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22024230000000241 від 29.05.2024 року,у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №22024230000000241 від 29.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченогоч.1 ст.111-2 КК України.

Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування до обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні за №22024230000000241, оскільки ризики, передбачені п.1,3,5 ст. 177 КПК Україниі зазначені в ухвалі про обрання строку тримання під вартою, а саме переховування від суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, на даний час не зменшились і продовжують існувати, а строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченої ОСОБА_7 закінчується 06.11.2024 року. Щодо клопотання захисника про зміну запобіжного заходу заперечував, вважав не обґрунтованим.

Захисник в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зазначила, що ризики вказані прокурором не обґрунтовані та не доведені. Також пояснила, що ОСОБА_7 потребує постійного обстеження, лікування та контролю зі сторони медичних закладів, є інвалідом 3 групи, також фактично на її утриманні знаходиться чоловік ОСОБА_8 , який є і інвалідом 2 групи. ОСОБА_7 характеризується виключно з позитивної сторони, раніше не судима, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, пенсіонерка, тобто має міцні соціальні зв`язки, що ніким не заперечувались. Просила змінити запобіжний захід застосований до ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачена підтримала позицію захисника.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.

Приймаючи до уваги, що ухвала суду від 10 вересня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченої ОСОБА_7 припиняє свою дію 06 листопада 2024 року, судове провадження не закінчене, прокурором подане відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої.

Відповідно до ч. 3ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Частиною 2ст. 29 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2ст. 183 КПК Українизапобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбаченіст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення-злочину, його тяжкість та суспільне значення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченимист. 177 КПК України.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до розділу І КК України належить до злочинів проти основ національної безпеки України, в той час, коли відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та триває на даний час, що свідчить про високу суспільну небезпечність даного кримінального правопорушення, а відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч. 1ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення у якому вона обвинувачується, суд враховує реальну можливість здійснення незаконного впливу обвинуваченої на свідків, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованого їй кримінального правопорушення, високу імовірність ухилення обвинуваченої від суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ці факти встановлені ухвалою суду при обранні заходів забезпечення у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , однак, дані ризики на даний час не відпали і не зменшились.

Крім цього, суд також враховує те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв`язки, проте, сам по собі факт наявності міцних соціальних зв`язків, не спростовує висновків суду щодо наявності вищенаведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливості їм запобігти, шляхом застосування до неї більш м`якого запобіжного заходу.

Обставини, на які посилається захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки обвинуваченої та надали б можливість застосувати до останньої менш суворий запобіжний захід.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Отже, дослідивши матеріали провадження, суд з урахуванням характеру інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, доведених ризиків, вважає, що відсутні обєктивні передумови для визначення застави на даному етапі кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності наведені обставини, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченої про зміну запобіжного заходу на менш суворий, вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 26 грудня 2024 року включно.

Керуючись ст.178, 183,331, 369-372, ст. 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити строк застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою,строком до 26грудня 2024року включно.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3