Ухвала суду № 122675926, 28.10.2024, Краснопільський районний суд Сумської області

Ухвала

Іменем України

28 жовтня 2024 року

смт Краснопілля

справа № 578/1016/20

провадження № 1-кп/578/3/24

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Краснопілля Сумського району Сумської області у кримінальному провадженні за № 12020200180000200 від 13.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 187, частиною третьою статті 357 Кримінального кодексу України,

клопотання прокурорапро продовженняобвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та йогозахисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт

учасники судового провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_5

сторони кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_6 в режимі відеоконференції

з бокузахисту:обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_2 в режимі відеоконференції та його захисник адвокат ОСОБА_7 в режимі відеоконференції

та установив:

Кримінальне провадження за № 12020200180000200 від 13.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 187, частиною третьою статті 357 Кримінального кодексу України, надійшло з обвинувальним актом із Прокуратури Сумської області 01.09.2020.

Підчас розглядукримінального провадження прокурор підтримала подане 18.10.2024 засобами електронного зв`язку клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підвартою на 60 діб, який закінчується 29.10.2024, без визначення розміру застави, оскільки розгляд справи триває, а ризики, передбачені пп.1,3,4 та 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України /далі КПК/, що існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу, продовжують існувати: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого шляхом погрози, вмовляння, підкупу або іншим чином; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме переховуванням, відмовою у прибутті за викликом; вчинити інше кримінальне тправопорушення. Він, будучи під кримінальним переслідуванням та домашнім арештом, продовжив протиправну поведінку в суспільстві та вчинив кримінальний проступок, за що був засуджений громадських робіт на строк 240 годин. З урахуванням цих обставин більш м`які запобіжні заходи не будуть ефективними і не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

В судовомузасіданні прокурорклопотання підтримала. Прокурор звертає увагу на те, що інші біль м`які запобіжні заходи не можливо застосувати, оскільки вони не створюватимуть належних наслідків на виконання завдань кримінального судочинства.

Захисник обвинуваченого заперечила проти продовження йому строку запобіжного заходу. В обґрунтування своїх заперечень послалася на те, що клопотання не обґрунтоване, зазначені прокурором ризики не підтверджуються будь-якими належними доказами, є лише припущенням останньої. Просила суд обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений погодився з думкою свого захисника. На обґрунтування можливості призначення йому більш м`якого запобіжного заходу, наприклад, у вигляді цілодобового домашнього арешту та послався на те, що ховатися від слідства не збирається та буде прибувати за кожною вимогою суду.

Інші учасники судового провадження утрималися від висловлення процесуальної позиції з цього питання.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд доходить таких висновків.

За правилами частини третьої статті 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з частиною першою статті 183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 177КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з частиною другою статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим встатті 177 КПК, Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до частини першої статті 197 КПК не може перевищувати шістдесяти днів.

Так, з матеріалів кримінального провадження слідує, що обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, і строк тримання збігає 31 серпня 2024 року.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 129 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до статті 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою міститься і в положеннях стст.177,178,183 КПК.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Як встановлено в чч. першій, третій статті 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом досліджено питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано та не зазначено про існування таких доказів. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_3 , суд на теперішній час не встановив.

Суд, у відповідності до статті 178 КПК, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК, враховує той факт, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років.

ОСОБА_3 не працює,схильний довчинення кримінальнихправопорушень.Так, будучи під кримінальним переслідуванням та домашнім арештом, він продовжив протиправну поведінку в суспільстві та вчинив кримінальний проступок за частиною першою статті 126 КК, за яке за вироком Сумського районного суду Сумської області від 28.09.2023 був засуджений до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.

Усі дані щодо особи обвинуваченого та його соціальних зв`язків у місці проживання також були предметом дослідження суду, але таких, які б були достатнім стримуючим фактором його поведінки, не встановлено. Перебуваючи на волі, з метою уникнення покарання ОСОБА_3 матимереальну можливістьнегативно впливатина свідківсторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, показання яких суд має сприймати безпосередньо, залишаються не допитаними за списком не менше чотирьох осіб; переховуватися від суду, що свідчить про існування ризиків, які не зменшились.

Жодних об`єктивних даних, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та даних, які свідчать про наявність обставин, що можуть істотно вплинути на можливість продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 та стати підставою для скасування запобіжного заходу чи зміни запобіжного заходу на інший більш м`який, стороною захисту не надано та в ході судового розгляду справи не встановлено.

Таким чином, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_3 , враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 частини пршої статті 177 КПК як переховування від суду, незаконний вплив на потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення, запобігання яким було підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , та які на теперішній час не зникли, суд доходить висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду даної справи, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно нього на 60 днів та не знаходить підстав для визначення розміру застави, з урахуванням положень пункту 1 частини четвертої статті 183 КПК.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , дані про особу обвинуваченого, зміст пред`явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи, суд вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належну поведінку, та відмовляє у клопотанні сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Керуючись ст. 7, 9, 177-178. 181,193 - 196, 331, 350, 370, 372, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

Постановив:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , датаі місценародження:16.05.2001,село ВерхняСироватка Сумськогорайону Сумськоїобласті,громадянство:України;адреса реєстраціїта проживання: АДРЕСА_1 ,строком на60(шістдесят)днів до 26 грудня 2024 року,включно, без визначення розміру застави, з утриманням в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

Встановити строк дії ухвали в частині продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26 грудня 2024 року включно.

Відмовити уклопотанні обвинуваченого ОСОБА_3 та йогозахисника адвоката ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складений і оголошений 29.10.2024 о 15:40 год.

Суддя ОСОБА_1