Рішення № 122672036, 29.10.2024, Оболонський районний суд міста Києва

29.10.2024 Справа № 279/2943/24

Справа № 279/2943/24

Провадження № 2/756/3662/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Діденко Є.В., за участю секретаря судового засідання Павлишина О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплозабезпечення до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року Комунального підприємства теплозабезпечення звернулось до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, відповідно до якого просить суд стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за період з 01 жовтня 2020 по 01 травня 2024 в загальному розмірі 57 316,06 грн., а також покласти на Відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову представник зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Коростенської міської ради №195 від 22.05.2013 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» Комунальне підприємство теплозабезпечення визначене виконавцем послуг з централізованого теплозабезпечення на території міста Коростеня. Відповідач, є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться в житловому будинку, приєднаному до централізованої системи теплопостачання, а тому є абонентом Комунального підприємства теплозабезпечення, споживачем послуг з централізованого теплопостачання та використовує їх. На підставі фактичних договірних відносин Відповідач отримує його послугу, однак відмовляється сплачувати заборгованість по оплаті за надані послуги по теплопостачанню, має заборгованість станом на звернення до суду у період з 01 жовтня 2020 року по 01 травня 2024 року у загальному розмірі 57 316,06 грн. У зв`язку із вищевикладеним, Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача заборгованість за послуги з теплопостачання у загальному розмірі 57 316,06 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору 3 028,00 грн. та поштові витрати 50,00 грн.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року цивільну справу передано за територіальною підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею обрано Діденко Є.В.

Ухвалою суду від 13.06.2024 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін на 03 вересня 2024 року.

03 вересня 2024 року цивільну справу відкладено у зв`язку із повторним викликом сторін на 29 жовтня 2024 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином. У матеріалах справи міститься заява, в якій представник позивача підтримує позовні вимоги та просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника, щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про дату та час повідомлений належним чином шляхом направлення судових документів за місцем реєстрації, проте конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Тому, на підставі ч. 8 ст. 128 ЦПК України, Відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Відзив на позовну заяву не надіслав.

З метою дотримання права Позивача на доступ до правосуддя, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без участі відповідача, на підставі ст. 280 ЦПК України за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд в свою чергу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що між Сторонами по справі виникли правовідносини, пов`язані з наданням послуг по теплопостачанню, які врегульовані ст. 714 ЦК України, Правилами надання населенню послуг з водотеплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630.

Рішенням Виконавчого комітету Коростенської міської ради №195 від 22.05.2013 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» Комунальне підприємство теплозабезпечення визначене виконавцем послуг з централізованого теплозабезпечення на території міста Коростеня

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відтак є споживачем послуг, які надає Позивач.

Відповідач належно не виконує взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість за спожиті послуги з теплозабезпечення за період з 01 жовтня 2020 по 01 травня 2024 року в загальному розмірі 57 316,06 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку № НОМЕР_1 , що надана Позивачем.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До вказаного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи прострочення сплати коштів за користування послуг з теплопостачання з боку Відповідача, відсутності будь-яких заперечень щодо позовних вимог Позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що стороною Відповідача в ході розгляду справи розрахунок Позивача не спростовано та не заявлено з цього приводу будь-яких клопотань, заперечень.

Таким чином, суд вважає, що з Відповідача підлягає стягненню заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання загальному розмірі 57 316,06 грн.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн. та поштові витрати у розмірі 50,00 грн.

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства теплозабезпечення до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), на користь Комунального підприємства теплозабезпечення, що знаходиться за адресою: 11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Шевченка, 8А (ЄДРПОУ 31871157) заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 57 316,06 грн., а також понесені по справі витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн., поштові витрати в сумі 50,00 грн., а всього в загальному розмірі 60 394 (шістдесят тисяч триста дев`яносто чотири) грн. 06 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Є.В. Діденко