Рішення № 122655074, 28.10.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23770/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 29.07.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , обґрунтовує наступним. 03.07.2024 позивач отримав від відповідача податкове повідомлення-рішення від 27.05.2024 № 0496810-2407-1554- НОМЕР_1 щодо сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за податковий період 2022 рік у розмірі 29 308 грн 50 коп. Позивач має статус фізичної особи-підприємця і використовує Будинок за його цільовим призначенням для підприємницької діяльності, а саме, виробництво складних меблів з металу. Посилається на положення підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, а також наведений у позовній заяві правовий висновок Верховного Суду, позивач вважає, що він звільнений від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки щодо належній йому частки об`єкту оподаткування Будинку, а винесене відповідачем рішення є протиправним. Вважає дії відповідача протиправними, а свої права порушеними.

05.08.2024 ухвалою судді позовну заяву позивача залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін, поштового індексу позивача, адреси електронної пошти позивача та зазначити зміст позовних вимог.

06.08.2024 до суду надійшла заява представника позивача (вхід.№ЕС/32375/24) про усунення недоліків на виконання ухвали від 05.08.2024 та надав належним чином оформлену позовну заяву із зазначенням змісту позовних вимог, а саме просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27.05.2024 № 0496810-2407-1554-UA51100270000073549.

Ухвалою судді від 12.08.2024 прийнято до розгляду позовну ОСОБА_1 , відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

23.08.2024 до суду надійшов відзив (вх.№ ЕС/36777/23) Головного управління ДПС в Одеській області на позовну заяву, в якому зазначено, що контролюючий орган не згоден з позицією позивача в повному обсязі та вважає її необґрунтованою і просить суд відмовити у задоволенні позову.

У відзиві вказано, що Головним управлінням ДПС в Одеській області сформовано в автоматичному режимі, фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), податкові повідомлення - рішення по сплаті податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за об`єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_1 на праві власності, відповідно даних інформаційно - комунікаційної системи ДПС та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек ,Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_4 , виданий 09.12.1996, видавник: Ленінський РВ УМВС України в Одеській області, країна громадянства :Україна має спільну часткову власність, згідно з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: :12745521, 28.05.2012 00:00:00, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер :28919690 від 24.03.2016 15:54:01. Вказані податкові повідомлення - рішення було направлено на податкову адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку (поштове повідомлення № 0600927615107.

23.08.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про компенсацію судових витрат (вх.№ ЕС/44192/23).

Станом на дату вирішення даної справи інших заяв на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

ОСОБА_1 21.02.2011 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (основний); 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.06.2016 №55893210 ОСОБА_1 є власником 1/2 об`єкта нерухомого майна: нежитлових будівель загальною площею 901.8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, відповідно до технічного паспорту №112н-168-1274 від 28.03.2012 на виробничий будинок нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , таким містить наступні об`єкти: А, А1, Б, В, К, Л, М виробничі приміщення, та такий об`єкт відповідно до експертного висновку АС14 №2113903 від 19.05.2021 ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» відноситься до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель і споруд 018-2000.

Головним управлінням ДПС в Одеській області 27.05.2024 року винесено податкове повідомлення-рішення №0496810-2407-1554-UA51100270000073549, яким позивачу визначена сума податкового зобов`язання за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, щодо нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 30210,30 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0496810-2407-1554-UA51100270000073549 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Згідно ст.265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року №466-ІХ внесені зміни до п.п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, відповідно до яких: не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до п.п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно ДК 009:2010 економічна діяльність процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво». Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Отже, з вказаної норми вбачається, що для звільнення суб`єкта оподаткування від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки на підставі абз. є 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України має бути наявність двох обов`язкових складових:

- об`єкт повинен належати до будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (НК 018:2023 з 16.03.2024 року);

- об`єкт повинен використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаюватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Згідно з НК 018:2023 до групи (код 125) «Промислові та складські будівлі» належить клас (код1251) Промислові будівлі Цей клас включає: - будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає: - резервуари, силоси та складські приміщення (1252); - будівлі сільськогосподарського призначення (1271); - комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230;. (код 1252) Резервуари, силоси та склади Цей клас включає: - резервуари та ємності; - резервуари для нафти та газу; - силоси для зерна, цементу та інших сухих продуктів; - холодильники та спеціальні склади. Цей клас включає також: - складські майданчики. Цей клас не включає: - сільськогосподарські силоси та складські будівлі, що використовуються для сільського господарства (1271); - водонапірні башти (2222); - нафтотермінали (2303).

Так, як встановлено судом, відповідно до експертного висновку ДП ДНДІАСБ АС14 № 2113903 від 19.05.2021 будівля за адресою м.Одеса, Балтська дорога, 23а відноситься до групи Будівлі промисловості та склади (код 125) Державного класифікатора будівель і споруд 018-2000.

Вказане також не спростовується відповідачем.

Відповідно до КВЕД ДК 009:2010 у секції C зазначено такі види діяльності: 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у.

Позивач відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів та пружин; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.

Позивачем до суду на підтвердження використання ним у власній господарській діяльності вказаної вище будівлі надано докази на підтвердження понесених ним витрат на придбання матеріалів і комплектуючих для виготовлення металевих меблів, а також на підтвердження продажі позивачем виготовлених ним металевих меблів у 2023 році.

Суд зазначає, що обираючи за вихідне поняття промисловість у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець, пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 по справі № 806/2686/18.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2023 у справі №580/10424/21 зазначив, що застосування п.п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

На підставі викладеного суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у нього двох обов`язкових ознак наявності підстав для звільнення його від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлових приміщень за адресою: м.Одеса, Балтська дорога, 23а на підставі абз. є 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27.05.2024 року № 0496810-2407-1554- UA51100270000073549 є протиправним, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 2818-8871-8988-2832 від 25.07.2024 року (а.с.7).

При цьому сума судового збору, яка підлягала сплаті з подання до суду даного позову в електронній формі складає 968,96 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 16 КАС, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2024 року адвокатом Бобриком О.А.(надалі - Адвокат) та ОСОБА_1 (надалі Клієнт) уклали договір про надання правової допомоги згідно пункту 1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу та представляти інтереси Клієнта у судах України у справі пов`язаній з судовим оскарженням податкового повідомлення - рішення від 27.05.2024 року № 0496810-2407-1554-UA51100270000073549 винесеного Головним Управлінням ДПС в Одеській області, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надання юридичних послуг.

Відповідно до п.5.1 даного договору за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар наступному - у Одеському окружному адміністративному суді 5000 грн, у - у П`ятому апеляційному адміністративному суді 2000 грн. Верховному суді 2000 грн.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Варто наголосити, що між позивачем та його адвокатом встановлений порядок, спосіб сплати коштів за отриману професійну правничу допомогу за умовами досягнуто успіху, «гонорар успіху».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу позивача на те, що понесені ним судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.

Таким чином враховуючи, що рішення у справі ухвалене на користь ОСОБА_1 , нескладність справи, наявність сталої судової практики, кількість подібних справ за позовом цього позивача, справи в порядку спрощеного позовного провадження та кількість підготовлених і поданих представником позивача заяв до суду, їх складність та об`ємність, суд вважає, що сума витрат є завищеною.

Відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 3000,00 грн понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката Бобрикв О.А.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27.05.2024 № 0496810-2407-1554- UA51100270000073549.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА