Рішення № 122654435, 28.10.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22757/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють» Управління поліції особливого призначення №2 «Штурмовий полк Цунамі» про визнання протиправними та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки начальника управління поліції особливого призначення №2 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада «Лють» - командира полку Сергія Морозова № 20-С від 28.06.2024 щодо застосування до інспектора взводу №3 роти №2 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани, мотивуючи це тим, що Дисциплінарною комісією управління поліції особливого призначення №2 (штурмовийполк «Цунамі» Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана бригада Національної поліції України «Лють» (далі УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють») на підставі наказу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» від № 186 «Про призначення службового розслідування» проведено службове розслідування за фактом невиконання наказу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172дск «Про відрядження поліцейських» окремими працівниками батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», серед яких й вказаний позивач. Вбачаючи ознаки дисциплінарного проступку на підставі висновку службового розслідування від 27.06.2024 № 4618/01/59/13-2024 вн, тимчасово виконуючий обов`язки начальника управління - командира полку підписав наказ № 20-С від 28.06.2024 (зокрема за п.7):7. За вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,2,4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УШ, підпунктів 1,2,3,5,7,10,12,14,21 та 23 пункту 3 розділу ІІ посадової інструкції інспектора взводу №3 роти №2 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024№ 172дск «Про відрядження поліцейських», застосував до інспектора взводу №4 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.

Позивач не погоджується із застосованим до нього дисциплінарним стягненням, вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З 02.03.2023 позивач прийнятий на службу до Національної поліції України, а саме Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють» управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») наказом № 41о/с від 01.02.2023 інспектором.

За період служби дисциплінарні стягнення відсутні. 10.06.2024р. у пункті постійної дислокації м. Одеса командиром взводу №3 роти №2 батальйону № 2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» капітаном поліції ОСОБА_2 , який не є безпосереднім керівником було доведено та зачитано наказ № 172 дск від 10.06.2024 «Про відрядження поліцейських» згідно з яким позивач та інші бійці його батальйону повинні бути відряджені в оперативне підпорядкування ОТУ «Луганськ». Після оголошення наказу позивач негайно повідомив безпосередньому керівнику про відсутність можливості виконати наказ №172 дск, обґрунтовуючи причини невиконання тим фактом, що погіршився стан його здоров`я. При цьому не було залучено лікаря, який би міг підтвердити його фізичний та психологічний стан, Проходив у квітні 2024 року лікування у неврологічному відділенні, та згідно діагнозу від 25.09.2023 має варикозну хворобу лівої кінцівки, прооперована. Лікарями рекомендовано відсторонення від фізичних навантажень. Стан ніг не дозволяє бігати стрибати, піднімати важкі речі, та 03.06.2024 року він подав рапорт на звільнення зі служби в поліції, та йому повідомили, що 11 червня можливо отримати обхідний лист та він буде звільнений.

Вважає, що дисциплінарною комісією не вжито заходів щодо об`єктивного встановлення обставин, дослідження матеріалів службового розслідування проведено неповно, поверхнево, відсутні належні та допустимі докази наявності дисциплінарного проступку та вини у його скоєні.

24.07.2024 р. у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 24.07.2024 року зупинено провадження до отримання від відповідача витребуваних документів.

Ухвалою суду від 27.09.2024 року поновлено провадження у справі.

27.09.2024 року ухвалою суду відмовлено представнику відповідача у залишені позову без розгляду та поновлено строк звернення до суду позивачу.

07.08.2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав того, що 12.06.2024 р. до УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» надійшла доповідна записка заст. Начальника відділу моніторингу УПОП №2 п/полковника поліції ОСОБА_3 щодо невиконання наказу №172дск від 10.06.2024р. серед яких інспектором взводу №3 роти №2 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» лейтенантом поліції ОСОБА_1 . Наказом ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172дск«Про відрядження поліцейських» визначено, що всі вищезазначені поліцейські 11.06.2024 повинні бути відряджені в оперативне підпорядкування ОТУ «Луганськ».

10 червня 2024 року в денний час доби, перебуваючи в пункті постійної дислокації батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють в м. Одесі, командиром взводу № 3 роти № 2 батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють» капітаном поліції ОСОБА_2 до вищезазначених поліцейських батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють» доведено зміст наказу. Після оголошення та доведення вказаного наказу поліцейські полку УПОП № 2 серед яких й ОСОБА_1 , повідомили, що наказ їм зрозумілий, але виконувати його не готові.

Таким чином, до виконання зазначеного наказу у визначену дату поліцейські серед яких був позивач не приступили. Позивач пояснив відмову погіршенням стану здоров`я. Та 10.06.2024 року він не був на лікарняному та перебував на службі на пункті постійної дислокації. Та 03.06.2024 року написав рапорт про звільнення з лав НПУ за власним бажанням в якому вказав дату звільнення 17.06.2024р. При цьому він здав усі отримані ним матеріальні цінності, тобто засоби індивідуального захисту спеціальні засоби до кімнати зберігання зброї, тому не міг їхати у відрядження. Станом на день надання пояснення 26.06.2025 року прозивач не звільнений та очікує відповідь з відділу кадрів. У діях ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 вбачаються порушення вимог п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2, 4 ч. З ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту, пп. 2,4, 5, 20,22 п. 3 розділу II посадових інструкцій, що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172дск «Про відрядження поліцейських». Обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , передбачених ч.ч. 4 та 5 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2553-УІІІ, не встановлено. Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , передбачених ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2553-УІП, не встановлено.

Обставин щодо скоєння ОСОБА_1 , дисциплінарного проступку у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2553-УІІІ, виключає можливість застосування до них дисциплінарного стягнення, не встановлено.

Причинами та умовами, що сприяли скоєнню дисциплінарного проступку, стали особиста недисциплінованість ОСОБА_1 , та недотримання ним вимог посадових інструкцій, чинного законодавства України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.

Наказом УПОП № 2 Департаменту від 28.06.2024 № 20-с (місто Одеса) «Про застосування дисциплінарного стягнення» до інспектора взводу № 3 роти № 2 батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють» лейтенанта поліції ОСОБА_1 , за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УШ, підпунктів 2, 4, 5, 20, 22, пункту 3 розділу II посадової інструкції інспектора взводу № 4 роти № 1 батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172 дек «Про відрядження поліцейських», застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани. Прийняття рішення щодо придатності поліцейського до проходження служби є виключною компетенцією медичної комісії, що підтверджується відповідним висновком. У свою чергу з боку позивача відсутні будь-які висновки про непридатність до служби в поліції, за результатами проведення ВЛК. Щонайменше щороку ОСОБА_1 проходив обов`язкові профогляди, у тому числі й у психологів та психіатрів де встановлювались рівень його психічного здоров`я та стресостійкість. Щороку результати оглядів позивача були задовільними, він визнавався придатним до служби, у тому числі під час стресових ситуацій, які можуть зашкодити життю чи здоров`ю самого поліцейського або громадян. За результатами проведених оглядів, позивачу надавався дозвіл на насіння вогнепальної зброї з набоями до неї, що свідчить про наявність у нього високого рівня особистих якостей, що дозволяють переносити стресові ситуації без неприємних наслідків для особистої діяльності позивача і оточення, а також впевненість у тому, що при застосуванні до нього будь-якого впливу, у тому числі й психологічного, останній без шкідливих наслідків для себе та оточуючих впорається зі стресом та не піддасться на провокації. Крім того, позивач розумів, що йде на службу в штурмову бригаду. Враховуючи викладене, викладене в позовній заяві факти - не є підставою для невиконання наказу керівництва. Зазначає, що службове розслідування та видання наказу проведено з дотриманням процедури без порушень та в межах повноважень, позивач надав письмові пояснення комісії. Проступок який вчинив позивач є істотним порушенням не тільки службової дисципліни, але й нехтування своїми службовими обов`язками як поліцейського у військовий час представником правоохоронного органу, що є категорично неприпустимим, та створює загрозу розлагодженості дій підрозділу поліції особливого призначення у надзвичайних ситуаціях, загрозу національній безпеці та суверенітету України. Застосування дисциплінарного стягнення здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин справи та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень, тому просить відмовити у задоволенні позову.

12.08.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача вказує, що в матеріалах службового розслідування не міститься пояснень безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи, та,

Та не надано письмових пояснень позивача, та відсутні відомості що характеризують а також дані про наявність або відсутність дисциплінарних стягнень тому. Позивач не підписував посадову інструкцію тому застосувати до нього міру відповідальності за невиконання посадової інструкції не має підстав. Не було враховано обставини що пом`якшують відповідальність поліцейського. Вважає, недотримання відповідачем ієрархії накладення стягнень від менш суворого до більш. Та вчинений позивачем дисциплінарний проступок не є таким що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції.

27.08.2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив у якому він зазначає, що позивач надав пояснення під час проведення службового розслідування, тобто усвідомлював відповідальність за невиконання наказу.

Дослідивши зміст заяв по суті справи, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі доповідної записки заст. Начальника відділу моніторингу управління поліції особливого призначення №2 Департаменту поліції особливого призначення ДПОП «ОШБ «Лють» від 12.06.2024 року полковника ОСОБА_14 про невиконання наказу окремими працівниками полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» т.в.о. начальника управління командиром полку капітаном поліції Морозовим С. виданий наказ №186 від 13.06.2024 року яким призначено службове розслідування та створена дисциплінарна комісія.

За результатами службового розслідування комісією 27.06.2024р складний висновок, яким встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції України з 02.03.2023р. по теперішній час та займає посаду інспектор взводу №3 роти №2 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» в званні лейтенанту поліції.

10 червня 2024 року перебуваючи в пункті постійної дислокації командиром взводу №3 роти №2 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» капітаном поліції ОСОБА_2 до окремих поліцейських батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» доведено наказ ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 року №172дск «Про відрядження поліцейських» згідно з яким позивач 11.06.2024 року повинен бути відряджений в оперативне підпорядкування ОТУ «Луганськ».

Після доведення наказу інспектор взводу №4 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» л-т ОСОБА_1 відмовився від виконання наказу, що було зафіксовано за допомогою пристрою запису аудіо та відеозапис. Позивач як підставу для відмови вказав погіршення стану здоров`я та подачу заяви на звільнення з поліції.

Комісією за вчинення позивачем дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УШ, підпунктів 2, 4, 5, 20, 22, пункту 3 розділу II посадової інструкції інспектора взводу № 4 роти № 1 батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172 дcк «Про відрядження поліцейських», запропоновано застосовати дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.

28.06.2024р. т.в.о. начальника управління командиром полку капітаном поліції Морозовим С. виданий наказ №20-с, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УШ, підпунктів 2, 4, 5, 20, 22, пункту 3 розділу II посадової інструкції інспектора взводу № 4 роти № 1 батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172 дек «Про відрядження поліцейських».

З вказаним наказом позивач не погодився та оскаржив його до суду.

На цей час позивач звільнений зі служби у поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту національної поліції України» за наказом т.в.о начальника департаменту поліції особливого призначення «ОШБ НП «»Лють» №1237о/с від 28.08.2024р.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII).

Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1); професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (п.2).

За вимогами частини першої та другої статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна- дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком у силу статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Суд зазначає, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п`ята статті 13 Дисциплінарного статуту).

Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

У відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята статті 14 Дисциплінарного статуту).

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок №893).

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 4 розділу VI Порядку №893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.

У силу пункту 9 розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.

Пунктами 1, 3, 4 розділу VІI Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За обставинами даної справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді строгої догани слугував висновок службового розслідування, затверджений 27.06.2024 т.в.о. начальника управління -командира полку управління поліції особливого призначення №2.

За висновком службового розслідування дисциплінарна комісія прийшла до висновку про те, що за порушення пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УШ, підпунктів 2, 4, 5, 20, 22, пункту 3 розділу II посадової інструкції інспектора взводу № 4 роти № 1 батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172 дек «Про відрядження поліцейських», позивач заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани в поліції.

Та факт відмови позивачем від виконання правомірного наказу №172 дск від 10.06.2024р. не заперечується, що розцінене як грубе порушення службової дисципліни.

Таким чином, позивач притягнений до дисциплінарної відповідальності саме за невиконання наказу керівника.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.

Відповідно до частин першої - третьої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

У свою чергу, як зазначено позивачем під час оголошення йому тексту наказу від 10.06.2024 №172дск «Про відрядження поліцейських», так і в ході розгляду даної справи, підставою невиконання ним відповідного наказу було нібито погіршення стану здоров`я та подача заяви про звільнення (см. DVD файл MYTKONO 120615202406101700120017 07:55хв).

Проте в цей день він перебував на службі в пункті постійної дислокації, за наданням медичної допомоги до закладів охорони здоров`я не звертався, та не надав під час проведення службового розслідування та до суду доказ того, що за станом здоров`я він не є придатним для проходження служби у поліції, або для вибуття у відрядження 11.06.2024р.

Щодо зауважень позивача про те, що його не ознайомлювали з посадовими обов`язками за невиконання яких серед іншого було застосовано дисциплінарне стягнення, то суд враховує наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години З30хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та діє на момент розгляду даної справи.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

Інші військові формування, утворені відповідно до законів України, та відповідні правоохоронні органи, зокрема: беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та руху опору, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану; сприяють Збройним Силам України у виконанні ними завдань, здійснюють їх пріоритетне забезпечення та інші повноваження у сфері оборони України згідно із законодавством.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 580 поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 24) бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Частиною другою статті 24 Закону № 580 визначено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Специфікою державних функцій покладених на органи поліції, особливо під час дії правового режиму воєнного стану, обумовлено певні обмеження конституційних прав і свобод працівників поліції, зокрема, таких як свобода пересування, право вільно залишати територію України тощо. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону № 580).

Відповідно до розділу ІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС від 04.12.2017 № 987 (зі змінами відповідно до наказу МВС України від 04.09.2023 № 732), до завдань вказаних підрозділів відноситься, зокрема, участь в обороні України, виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або в окремій її місцевості та 60 днів після цього, підпунктом 10 пункту 1 розділу ІІІ Положення встановлено, що підрозділи поліції особливого призначення можуть брати участь за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України під час дії воєнного стану та 60 днів після цього.

Вищевказане також відображено в Положенні про Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада НПУ «Лють» затверджене наказом НП України №403 від 16.04.2024р.

Таким чином, забезпечення правового режиму воєнного стану, участь в обороні України шляхом безпосереднього ведення бойових дій, боротьба з диверсійно-розвідувальними силами агресора є безпосередніми завданнями підрозділів поліції особливого призначення, у тому числі Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада НПУ «Лють».

Відповідно змісту посадової інструкції інспектора взводу №3 роти №2 батальйону №2 полку управління затвердженою начальником управління -командиру полку управління поліції особливого призначення №2 (копія знаходиться в матеріалах справи) основними завданнями інспектору взводу є : 1) вжиття заходів, що спрямовані на забезпечення ефективної організації роботи, якісного та оперативного виконання покладених на підрозділ завдань і функцій; 2) участь у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України, в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, зокрема шляхом виконання бойових розпоряджень, які надані уповноваженими посадовими особами та бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), спеціальних та технічних засобів відповідно до законодавства України;

3) участь у заходах із забезпечення публічного (громадського) порядку та безпеки громадян, зокрема під час здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану. Ужиття заходів для забезпечення публічної (громадської) безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; 4) попередження, виявлення та припинення кримінальних правопорушень, у тому числі вчинених учасниками організованих груп і злочинних організацій як у мирний час, так і під час дії правового режиму воєнного стану; 5) виконання бойових завдань з відсічі збройної агресії, проведення штурмових, контрдиверсійних та пошуково-фільтраційних заходів. Інспектор взводу: 1) застосовує і використовує зброю та бойову техніку в установлених для з?єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України порядку та випадках, у разі залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, а також при виконанні завдань щодо участі в обороні держави під час дії правового режиму воєнного стану; 7) здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань і передбачені законами України «Про Національну поліцію», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про правовий режим воєнного стану», іншими актами законодавства України.

Суд зауважує, що законодавством регламентовано обов`язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання. Водночас проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.

При цьому законодавством регламентовано спеціальний режим органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану.

Разом з тим, особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов`язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює вищенаведені підвищені вимоги до кожного поліціанта, якими він не може нехтувати за жодних обставин.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Позивач був ознайомлений з посадовою інструкцією, про що свідчить його підпис на листі ознайомлення (копія знаходиться в матеріалах справи), що спростовує твердження представника, що до позивача не доводили її зміст, а тому суд його відхиляє.

Також позивач був ознайомлювали зі змістом наказу №186 від 13.06.2024 року про призначення службового розслідування, про що свідчить його підпис про ознайомлення з наказом в поясненнях наданих під час проведення службового розслідування датованих 26.06.2024р. та надав письмові пояснення.

Щодо подання заяви про звільнення з поліції 03.06.2024 року як підставу для не виконання наказу №172 дск, то суд враховує наступне.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 №1235 (далі Порядок №1235), розроблений відповідно до статті 59 Закону України Про Національну поліцію з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими.

Згідно із пунктом 2 розділу І Загальні положення Порядку № 1235 рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу.

Розділом ІІ Підстави для видання наказів по особовому складу Порядку № 1235 встановлено, що підставою для видання наказів по особовому складу є, зокрема, такі зміни в службовій діяльності, як звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до розділу ІІІ Порядок підготовки та видання наказів по особовому складу Порядку № 1235:

- підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу (пункт 2);

- перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23.11.2016 № 1235 (далі - Перелік).

В матеріалах справи відсутні жодні докази того, що позивач подав до відповідача рапорт 03.06.2024р. про звільнення з 17.06.2024 року.

Та з довідки від 01.08.2024 року вих.№2291/59-2024 виданою заступником начальника управління - начальником відділу комплектування ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» майором поліції ОСОБА_15 вбачається, що станом на 01.08.2024 року рапорт на звільнення зі служби в поліції від л-та поліції ОСОБА_1 не надходив.

Проте суд у даному випадку зауважує, що подача рапорту поліцейським про звільнення на розгляд керівництву не надає законних підстав для невиконання наказу керівника.

Так, відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Приписами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114 (далі - Положення № 114), передбачено, що це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки.

Відповідно до пункту 10 Положення №114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з підпунктом "ж" пункту 63 Положення №116 особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою (пункт 68 Положення №114).

Положення №114 є актом спеціального законодавства, що визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, наразі є чинним і встановлює, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 11.08.2021 у справі № 826/7075/16, до правовідносин щодо звільнення поліцейських зі служби за власним бажанням підлягає застосуванню пункт 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, який встановлює обов`язок працівника попередити керівництво про звільнення за три місяці до звільнення.

При цьому Верховний Суд прийшов до висновку про можливість звільнення працівника поліції (за власним бажанням) у більш стислі строки, аніж через три місяці від дати попередження (подання рапорту). Однак, для цього має бути обопільна згода/намір двох сторін того, хто звертається з таким рапортом, і того/тих, хто ухвалює рішення про звільнення.

Відтак, вирішуючи питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності т.в.о. начальника управління-командира полку-капітан поліції Морозов С. зважаючи на наявну характеристику позивача, відсутність раніше застосованих до нього дисциплінарних стягнень, але враховуючи факт вчинення дисциплінарного проступку в умовах воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією проти України у вигляді невиконання наказу керівництва, обґрунтовано та правомірно прийняв наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани» який не є самим суворим з стягнень, так як після нього є ще чотири більш суворі стягнення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин справи та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20, від 23.11.2023 у справі №420/14443/22).

За змістом частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою.

Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно, як помилково вважає позивач.

Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність порушень з боку відповідача щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення до позивача у період дії воєнного стану.

Щодо зауважень позивача про недотримання порядку проведення службового розслідування, то суд враховує наступне.

Так у постанові по справі №825/2328/16 від 22 травня 2020 року Верховний Суд висловив наступну правову позицію, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Таким чином суд доходить висновку, що оскаржувана наказ не підлягає скасуванню, а позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють» Управління поліції особливого призначення №2 «Штурмовий полк Цунамі» про визнання протиправним та скасування наказу відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст.ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 (( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють» (М. Київ, вул. Максименка Федора, 21, 04075), код ЄДРПОУ 45013109.

СуддяІванов Е.А.

.