Рішення № 122652059, 10.10.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 року № 320/43085/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача-Паруль Ю.О., представника відповідача-Кирилюка Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві та просить суд визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 24 жовтня 2023 року №1701 «Про застосування дисциплінарного стягнення до майора поліції ОСОБА_1 » .

29 листопада 2023 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду від відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача подав до суду клопотання про об`єднання цієї адміністративної справи та адміністративної справ №320/47321/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 17.11.2023 №2033 о/с, зобов`язання вчинити дії, в одне провадження, яке обґрунтоване тим, що у даних адміністративних справах обставини та докази є ідентичними, що в сукупності свідчить про те, що позовні вимоги в наведених адміністративних справах пов`язані між собою підставою виникнення та заявлені до того самого відповідача з тих самих підстав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року вказане клопотання задоволено та об`єднано в одне провадження адміністративні справи 320/4385/23 та 320/47321/23, об`єднаній справі присвоєно єдиний унікальний номер №320/43085/23.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Наказ Головного управління Національної поліції №1701 від 24 жовтня 2023 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до майора поліції ОСОБА_1 » та Наказ Головного управління Національної поліції №2033 о/с від 17 листопада 2023 року «Про особовому складу» відповідно до якого звільнено майора поліції ОСОБА_1 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем не вчинявся дисциплінарний проступки, висновки службового розслідування є необґрунтованими та упередженими. Стверджує, що підставою для винесення оскаржуваного наказу, стало відкриття кримінального провадження №42023110000000201 від 27 червня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.362, ч.2 ст.361-2 КК України стосовно ОСОБА_1 . Із зазначеним наказом позивач не згоден, вважає його незаконним, таким, що прийнятий всупереч законодавству, та підлягає скасуванню.

Звертає увагу, що фактичне звільнення його із займаної посади відбулось лише з підстави наявності кримінального провадження відносно нього, що є порушенням презумпції невинуватості.

15.12.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що ОСОБА_1 допустив грубе порушення Присяги працівник поліції, яке виразилось у формі розголошення відомостей, що містять службову інформацію та призвело до дій які ганьблять звання поліцейського. Наголошує, що подія, яка стала підставою відкриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 набула широкого розголосу у засобах масової інформації. Зазначає, що позивача звільнено із займаної посади за вчинення дисциплінарного проступку, порушення службової дисципліни.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити даний адміністративний позов.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 призначений на посаду старшого інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

За фактом розслідування відносно ОСОБА_3 кримінального провадження №42023110000000201 від 27 червня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.362, ч.2 ст.361-2 КК України Головним управлінням національної поліції у м. Києві призначено службове розслідування.

07 вересня 2023 року старшим слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві Даніч Є. повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362, ч.2 ст. 361-2 КК України.

Згідно Наказу Головного управління Національної поліції України у м. Києві №1701 від 24 жовтня 2023 року, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про національну поліцію», пункту 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції та функціональних обов`язків, до старшого інспектора-чергового частини відділу моніторингу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві майора поліції Драпей Олександра Едуардовича (0036914) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Згідно Наказу Головного управління Національної поліції України у м. Києві №2033 о/с від 17 листопада 2023 року звільнено майора поліції ОСОБА_1 з посади старшого інспектора-чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, 17 листопада 2023 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено у Законі України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 18 зазначеного Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. (ч. 3 ст. 11 цього Закону).

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

У відповідності до п. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами.

Разом з тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі № 816/1218/16 від 03.04.2019, судам необхідно звертати увагу на підставу звільнення і надавати оцінку саме наявності або відсутності дисциплінарного проступку в рамках проведеного службового розслідування, а також доказам на їх підтвердження.

В оскаржуваному наказі, зазначено, що «під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 не дотримавшись функціональних обов`язків, неналежним чином координував діяльність підлеглого, направлену на швидке, повне та об`єктивне розслідування кримінального правопорушення.

Зокрема, дисциплінарне стягнення у виді звільнення застосовано до нього за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про національну поліцію», пункту 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції та функціональних обов`язків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі по тексту - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно частини 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії»(Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Словосполучення «відповідно до закону» вимагає, по-перше, аби оспорюваний захід мав юридичну основу у національному праві. По-друге, воно стосується якості закону, про який ідеться, і передбачає вимогу, що такий закон має бути доступний для відповідної особи, яка, крім того, повинна мати можливість передбачити його наслідки для себе, і такий закон повинен відповідати принципу верховенства права (п. 55 рішення Суду у справі проти Швейцарії від 25.03.1998 р. (Reports of Judgments and Decisions 1998-II)).

Зазначене словосполучення означає, зокрема, що норми національного права мають бути достатньо передбачуваними, аби вказати особам на обставини та умови, за яких органи влади мають право вдатися до заходів, які впливатимуть на конвенційні права цих осіб (п. 39 рішення Суду у справі .G. and Others проти Болгарії від 24 квітня 2008 року (справа № 1365/07)).

Більше того, закон повинен надавати певний ступінь юридичного захисту від свавільного втручання з боку органів влади. Наявність спеціальних процесуальних гарантій є важливою у цьому контексті. Те, що вимагається через такі гарантії, буде залежати, принаймні до певної міри, від характеру та ступеня втручання, що розглядається (п. 46 рішення Суду у справі .G. and J.H. проти Сполученого Королівства (справа № 44787/98, ECHR 2001-IX))та див.п.169-170 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Волков проти України (заява № 21722/11).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, не встановивши вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362, ч.2 ст. 361-2 КК України, без наявності вироку, відповідачем прийнято рішення про накладення найсуворішого дисциплінарного стягнення у виді звільнення із займаної посади.

Згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Отже, у разі вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, перед накладенням дисциплінарного стягнення, з метою з`ясування всіх обставин вчинення такого проступку, наявності вини, керівник призначає службове розслідування, про що видає наказ.

При цьому, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій.

Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Складові цього поняття тісно пов`язані з морально-етичними нормами.

Отже, вчинки, що дискредитують працівників поліції та власне органи Національної поліції, пов`язані насамперед з низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Тому під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.

З пояснень відповідача вбачається, що висновок про наявність в діях позивача вчинку, який слугував підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення був зроблений за результатами службового розслідування проведеного за фактом внесення відомостей до ЄРДР за №42023110000000201 від 27 червня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.362, ч.2 ст.361-2 КК України.

За результатами службового розслідування складено висновок, у якому рекомендовано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Зокрема, у висновку зазначено про те, що 07 вересня 2023 року старшим слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві Даніч Є. повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362, ч.2 ст. 361-2 КК України у кримінальному провадженні №42023110000000201 від 27 червня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.362, ч.2 ст.361-2 КК України.

Досліджений в судовому засіданні висновок службового розслідування свідчить про те, що у ньому не наведено вчинення позивачем будь-яких інших порушень ніж ті, які стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР №42023110000000201 від 27 червня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.362, ч.2 ст.361-2 КК України.

Будь-яких інших вчинків, окрім кримінально караних, як у висновку службового розслідування, так і в наказі про накладення дисциплінарного стягнення вказано не було.

Крім того, при розгляді даної справи враховується, що службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Досліджуючи матеріали службову характеристику встановлено, що ОСОБА_1 за час роботи в органах внутрішніх справ зарекомендував себе з позитивної сторони.

Отже, у висновку службового розслідування не зазначено про наявність, пом`якшуючих обставин, не надано об`єктивної оцінки особі позивача.

Відповідач у висновку вказує про вчинки, які свідчать про порушення дисципліни, однак при цьому ці вчинки стосуються виключно їх кваліфікації на предмет наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження, яке і стало підставою для службового розслідування.

Суд відмічає, що при проведенні службового розслідування, за наявності ознак кримінального правопорушення, в разі прийняття рішення про звільнення зі служби у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, обов`язково повинні бути встановлені інші порушення дисципліни, відмінні від тих, які інкримінуються в рамках кримінального провадження.

Натомість, при розгляді даної адміністративної справи будь-яких інших порушень дисципліни, ніж тих, які розслідуються в рамках кримінального провадження стосовно позивача, встановлено не було. Навпаки, в самому наказі про накладення дисциплінарного стягнення прямо зазначається про порушення дисципліни позивачем, які призвели до скоєння ним кримінального правопорушення.

Суд відзначає, що, наявність лише «широкого розголосу», на яке посилається відповідач, не може слугувати підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з лав Національної поліції України, оскільки при визначенні порушення дисципліни поліцейськими необхідно з`ясовувати характер проступку.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 19.03.2020 у справі №360/3545/18 та від 29.04.2020 у справі №820/5543/17.

Тобто, відповідачем не виявлено та не надано доказів тому, що позивач вчинив будь-які інші вчинки, яким можна було б надати відповідну оцінку на предмет підриву авторитету та репутації Національної поліції.

Отже, звільнення поліцейського на підставі не доведених фактів не досягає зазначеної мети, а саме порушення поліцейським правових актів, які б могли слугувати підставою для вирішення питання про наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.

Щодо врахування відповідачем принципу пропорційності під час прийняття оскаржуваних наказів, то суд зазначає, що невстановлення під час службового розслідування всіх обставин, які мали бути враховані під час прийняття відповідного рішення та є обов`язковими відповідно до Дисциплінарного статуту про що суд вже зазначив, та "Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України", неможливо дійти висновку про пропорційність відповідних рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що Наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 24.10.2023 №1701, яким до старшого інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві майора поліції Драпея Олександра Едуардовича (0036914), накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно, підлягають задоволенню вимоги позивача про поновлення його на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві майора поліції.

Та, як наслідок підлягає скасуванню Наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 17.11.2023 №2033 о/с, яким звільнено ОСОБА_1 з посади інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 24.10.2023 №1701 «Про застосування дисциплінарного стягнення до майора поліції ОСОБА_1 ».

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17.11.2023 №2023 о/с «Про особовий склад», яким звільнено майора поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), старшого інспектора-чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

4. Поновити ОСОБА_1 , майора поліції, на посаді старшого інспектора-чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 18.11.2023.

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , майора поліції, на посаді старшого інспектора-чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 18.11.2023.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві (ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 18.11.2023 по 10.10.2024 у сумі 220029 (двісті двадцять тисяч двадцять дев`ять) грн. 00 коп.

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві (ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць, а саме у сумі 20124 (двадцять тисяч сто двадцять чотири) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 25 жовтня 2024 р.