Рішення № 122652026, 29.10.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року № 640/17303/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Соловйової Любові Володимирівні та Верховного Суду про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Голови ліквідаційної комісії Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2 , у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України щодо відмови у перерахунку суддівської винагороди судді ОСОБА_1 згідно з положеннями п.3 ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII;

- зобов`язати Голову ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 суддівську винагороду відповідно до п.3 ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII з розрахунку посадового окладу судді Верховного Суду з 16 грудня 2017 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що він займає посаду судді Вищого адміністративного суду України, проте 15.12.2017 діяльність Вищого адміністративного суду України була припинена у зв`язку з початком роботи Верховного Суду.

Позивач зауважив, що з огляду на положення пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі-Закон №1402) ОСОБА_1 набув право на здійснення обрахунку його суддівської винагороди з 16.12.2017 відповідно до п.3 ч.3 ст.135 Закону №1402 з розрахунку посадового окладу судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Проте, Вищий адміністративний суд України відмовив позивачу у здійсненні перерахунку його суддівської винагороди у відповідному розмірі.

Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

22.03.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Верховний Суд.

Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, зазначили, що право на отримання суддівської винагороди за правилами частини другої статті 135 Закону №1402, виникає у судді за наявної сукупності таких умов: 1) проходження кваліфікаційного оцінювання, за результатами якого складено висновок про підтвердження здатності кандидата здійснювати судочинство у відповідному суді, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону №1402 та статті 125 Конституції України; 2) зайняття відповідної вакантному місцю в рейтингу суддів посади судді до відповідного суду, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону №1402 та статті 125 Конституції України; 3) зарахування судді до штату відповідного суду, створеного на підставі частини першої статті 1 Закону №1402 та статті 125 Конституції України; 4) фактичне виконання своїх обов`язків, тобто здійснення правосуддя у відповідному суді, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону № 1402 та статті 125 Конституції України; 5) законодавче закріплення розміру посадового окладу суддівської винагороди для судді суду, створеного на підставі частини першої статті 1 Закону № 1402 та статті 125 Конституції України.

Відповідачі наголосили на тому, що ОСОБА_1 перебував на посаді судді Вищого адміністративного суду України, а тому відсутні підстави для нарахування йому суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону №1402.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 23.12.2010 №2871-VI ОСОБА_1 обрано суддею Вищого адміністративного суду України.

Наказом Вищого адміністративного суду України від 24.01.2011 №73 ОСОБА_1 зарахований до штату Вищого адміністративного суду України.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Голови Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України із заявою-зверненням від 09.07.2020, у якій просив здійснити перерахунок його суддівської винагороди згідно чинного Закону №1402, виходячи з базового окладу судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Вищий адміністративний суд України листом від 14.07.2020 №169/12-14/20 повідомив позивачу про відсутність підстав для здійснення перерахунку суддівської винагороди з тих підстав, що він обраний суддею Вищого адміністративного суду України та рішень стосовно його переведення до Верховного Суду не приймалося, тому нарахування суддівської винагороди йому здійснюється, у тому числі і після 01.01.2020 відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI.

Не погодившись з вищевказаною відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частин першої та другої статті 31 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 № 2453-VI (далі-Закон №2453) у системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ.

Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

Розмір суддівської винагороди за Законом №2453 визначався нормами статті 133 цього Закону.

Зокрема, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

Пунктом 2 частини 4 статті 133 Закону №2453 передбачено, що посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: судді вищого спеціалізованого суду - 1,2.

30 вересня 2016 року у процесі судової реформи набрав чинності Закон №1402, яким змінено систему судоустрою, зокрема, утворено Верховний Суд, який діє у складі п`яти структурних підрозділів:

1) Велика Палата Верховного Суду;

2) Касаційний адміністративний суд;

3) Касаційний господарський суд;

4) Касаційний кримінальний суд;

5) Касаційний цивільний суд (стаття 37).

Відповідно до вимог статті 36 Закон №1402 Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд:

1) здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом;

2) здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики;

3) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов`язаних із функціонуванням системи судоустрою;

4) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров`я;

5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України;

6) забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;

7) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Частиною третьою статті 17 Закону №1402 передбачено, що для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

Згідно з частиною другою статті 31 Закону №1402 вищими спеціалізованими судами є:

1) Вищий суд з питань інтелектуальної власності;

2) Вищий антикорупційний суд.

Пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Пунктом 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 визначено розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01 січня 2017 року:

а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

Спірні правовідносини у даній справі стосуються відмови відповідача у здійсненні перерахунку з 16.12.2017 суддівської винагороди позивача як судді Вищого адміністративного суду відповідно до п.3 ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII, виходячи з розрахунку посадового окладу судді Верховного Суду, який становить 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Пунктом 7 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VІІІ передбачено, що з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом № 2453-VI (положення пункту 7 розділу ХІІ "та ліквідуються" в частині Верховного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18.02.2020).

Відповідно до пункту 8 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402, день початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, визначається рішенням його Пленуму, що публікується на веб-порталі судової влади та в газеті "Голос України".

Постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 року №2 визначено днем початку роботи Верховного Суду 15 грудня 2017 року.

Суд зазначає, що статтею 135 Закону №1402-VІІІ передбачено, що суддівська винагорода за цим Законом виплачується судді - з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до пунктів 22 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 (які були чинні до 31.12.2019) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктом 24 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 визначено розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить:

1) з 01 січня 2017 року:

а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Суд зазначає, що питання наявності підстав для виплати суддям суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону №1402 неодноразово досліджувалося Верховним Судом.

Так, Верховний Суд у постановах від 14.07.2020 у справі №826/13405/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 90367006) та від 31.08.2021 у справі №640/2202/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 99277412) дійшов висновку, що законодавець закріпив можливість обрахування окладу суддівської винагороди винятково для судів першої, апеляційної інстанції, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду.

Верховний Суд зауважив, що Вищими спеціалізованими судами в Україні є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд. Натомість, позивач продовжував обіймати посаду судді Вищого адміністративного суду України та до жодного іншого суду переведений не був.

Право на отримання суддівської винагороди відповідно до норм Закону № 1402 мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду не лише були визнані такими, що підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному судді, а й зайняли відповідне місце у рейтингу на зайняття вакантних посад, й фактично здійснюють правосуддя у відповідному суді.

Верховний Суд дійшов висновку про неможливість отримання позивачем суддівської винагороди відповідно до задоволених позовних вимог, оскільки фактично позивач не здійснює правосуддя у відповідному суді (Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду), а лише підтвердив таку можливість. Отже на позивача не можуть поширюватись гарантії незалежності судді у вигляді суддівської винагороди, за нормами Закону №1402-VIII, який не передбачає у судовій системі України - Вищого адміністративного суду України.

Таким чином, доводи позивача, щодо нарахування і виплати йому суддівської винагороди згідно з нормами Закону №1402, є необґрунтованими.

Верховний Суд зазначив, що виходячи із аналізу положень Закону №1402 право на отримання суддівської винагороди за правилами частини другої статті 135 цього Закону виникає у судді за наявної сукупності таких умов:

1) проходження кваліфікаційного оцінювання, за результатами якого складено висновок про підтвердження здатності кандидата здійснювати судочинство у відповідному суді, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону № 1402-VIII та статті 125 Конституції України.

2) зайняття відповідної вакантному місцю в рейтингу суддів посади судді до відповідного суду, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону № 1402-VIII та статті 125 Конституції України.

3) зарахування судді до штату відповідного суду, створеного на підставі частини першої статті 1 Закону № 1402-VIII та статті 125 Конституції України.

4) фактичне виконання своїх обов`язків, тобто здійснення правосуддя у відповідному суді, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону № 1402-VIII та статті 125 Конституції України.

5) законодавче закріплення розміру посадового окладу суддівської винагороди для судді суду, створеного на підставі частини першої статті 1 Закону № 1402-VIII та статті 125 Конституції України.

Отже, лише за сукупної наявності цих умов у судді виникає право на суддівську винагороду, передбачену Законом №1402-VIII.

Верховний Суд наголосив, що приписами пункту 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402 законодавець конкретно виокремив наведену категорію суддів, у даному випадку суддів ВАС України із кола осіб, на яких можуть поширюватися вимоги, визначені цим Законом щодо права на отримання суддівської винагороди у більшому розмірі, та не залежно від проходження кваліфікаційного оцінювання та підтвердження на відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) грошове забезпечення цих судів визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що діяло у редакції до Закону № 1402-УІІІ, тобто до припинення діяльності Вищого адміністративного суду України статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в попередній редакції.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 станом на 16.12.2017 продовжував обіймати посаду судді Вищого адміністративного суду України та, відповідно, не здійснює правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, суд дійшов висновку про непереконливість тверджень позивача про необхідність нарахування та виплати йому суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу судді Верховного Суду.

Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.