Рішення № 122650032, 28.10.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року Справа№200/7011/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у виплаті пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.06.2024, з урахуванням виплачених сум довічно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити нараховану пенсію за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.06.2024, з урахуванням виплачених сум довічно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання судового рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром. Проте після проведення перерахункув травні 2024 року, пенсію позивача знов обмежено десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскількирішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016року №7-рп/2016визнано неконституційними норми частини 7статті 43 Закону України«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка обмежувала виплату пенсії військовослужбовцям максимальним розміром. Дії відповідача щодо проведення з 01 червня 2024 року виплати пенсії з обмеженням її максимальним розміром вважає протиправними, просив задовольнити позов.

Відповідач заперечуючи проти позову, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач є одержувачем пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 від 09 квітня 1992 року. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.12.2023 по справі №200/6243/23, яке набрало законної сили 20.05.2024, поновлено нарахування щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 та з 01.10.2023 проведено перерахунок пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії.

Враховуючи, що в рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішенням суду продовжується до внесення змін до норм законодавства якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

При виконанні рішення суду відповідачем враховано, що пенсія без обмеження максимальним розміром встановлюється станом на дату, з якої судом зобов`язано провести перерахунок, та її розмір не переглядається до того часу, коли розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії відповідно до законодавства.

На обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на постанови Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі № 554/8998/16-а та від 28.03.2019 року у справі № 553/3616/16-а.

Щодо подальшої виплати пенсії відповідач звертає увагу суду, що він має виключну компетенцію в питаннях призначення, перерахунку та виплати пенсії. На даний час судом не вирішено питання щодо перерахунку та виплати пенсії, а позивачем не наведено підстав, які б свідчили, що управлінням буде встановлений інший порядок виплати пенсії, ніж передбачений чинним законодавством. Фактично, правовідносини між сторонами в означеній частині ще не виникли.

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII(далі- Закон України №2262-XII).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року по справі № 200/6243/23 залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024, зокрема:

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії за вислугу років в розмірі 2000 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 01 жовтня 2022 року.

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплачувати ОСОБА_1 з 01 жовтня 2023 року пенсію без обмеження її максимальним розміром, враховуючи раніше виплачені суми.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 29 травня 2024 року перераховано пенсію позивача відповідно до вказаного вище рішення суду, що підтверджується протоколом з пенсійної справи позивача.

Як убачається з протоколу за пенсійною справою позивача № 0503015853-МВС станом на 01 червня 2024 року загальний розмір пенсії становить 25 273,98 грн. Розмір пенсії до виплати з 01.06.2024 складає 23773,98 грн.

02.06.2024 та 30.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому інформації щодо зменшення розміру пенсії з червня 2024 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листами від 28.06.2024 № 16977-14313/Р-02/8-0500/24 та від 16.08.2024 № 34888-36580/Р-03/8-2800/24 повідомило позивачу, що на виконання рішення суду, яким зобов`язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) встановлюється без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов`язано здійснити такий перерахунок. Отже, на виконання рішення суду пенсію встановлено без обмеження її максимальним розміром станом на 01 жовтня 2023 року та з урахуванням вимогЗакону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»її розмір не переглядається до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії відповідно до законодавства.

Крім того вказаним листом повідомлено, що з 01 червня 2024 року розмір пенсійної виплати складає 23 773,98 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскількирішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016визнано неконституційними норми частини сьомоїстатті 43 Закону України«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка обмежувала виплату пенсії військовослужбовцям максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 46 Конституції Українивстановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначаєЗакон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ(далі - Закон №2262-ХІІ).

За змістом преамбулиЗакону №2262-ХІІ, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цимЗаконом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеногозаконом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Стаття 10 Закону № 2262-XIIпередбачає, що призначення і виплата пенсій, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини третьоїстатті 43 Закону № 2262-XIIпенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цимЗаконом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною сьомоюстатті 43 Закону № 2262-XIIвстановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно доЗакону УкраїниПро пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте,рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідностіКонституції України(конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першоїстатті 54 Закону України«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), положенняЗакону України«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від 9 квітня 1992 року № 2262-XIIзі змінами, а саме: частина сьома статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, у вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначено що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановленеЗаконом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Згідно з п.п.3-4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогоюКонституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Це виключає можливість органу державної влади, у тому числі парламенту, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб відтворювати положення правових актів, визнаних Конституційним Судом України неконституційними, крім випадків, коли положенняКонституції України, через невідповідність яким певний акт (його окремі положення) було визнано неконституційним, у подальшому змінені в порядку, передбаченомурозділом XIII Основного Закону України.

Конституційний Суд України в пункті 7 рішення № 4-рп/2016 від 8 червня 2016року вже висловив правову позицію, згідно з якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічної редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

Оскількиположення частини сьомоїстатті 43 Закону № 2262-XIIвизнано Конституційним Судом України неконституційним, воно втратило чинність з дня ухвалення такого рішення, а саме з 20 грудня 2016 року, тому внесеніЗаконом УкраїниПро внесення змін до деяких законодавчих актів України№ 1774-VIII від 6 грудня 2016року до частини 7 зазначеної статті зміни є нереалізованими, оскільки частина сьома статті 43, після рішення Конституційного Суду України, уЗаконі № 2262-XIIвідсутня. Крім цього, вказані зміни, по своїй суті є повторним запровадженням правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому ці зміни, не створюють підстав для обмеження пенсії максимальним розміром.

Крім того, суд вважає, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром, на підставі нормЗакону УкраїниПро заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системиє неправильним, оскільки цейзаконє загальним, водночас спеціальним законодавчим актом, який визначає порядок, умови та норми пенсійного забезпечення військовослужбовців єЗакон № 2262-XII, у якому норми щодо обмеження пенсії максимальним розміром відсутні, оскільки визнані неконституційними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 6 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від8 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17, від 31 березня 2021 року у справі № 815/3000/17, від 17 травня 2021 у справі №343/870/17 та від 21 грудня 2021№120/3552/21-а, від 26 січня 2022 у справі №569/2950/17.

Відповідно до частини другої статті6 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Положеннями статті 17 Закону УкраїниПро виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинивизначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010рокуу справі«Щокін проти України»зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогуякостізакону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13 лютого 2019 року, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18, із покликанням на положення статей1,8,92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права дійшла висновків, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правовихпрогалинщодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що у цій справі застосуванню підлягають норми ЗаконуУкраїни «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»з урахуваннямРішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року, № 7-рп/2016, а не нормиЗакону України«Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 553/3616/16-а, оскільки спірні обставини у вказаній справі мали місце до 20 грудня 2016 року дня, коли Конституційний Суд України вперше визнав неконституційними положення про обмеження максимальним розміром пенсій, що призначені на підставі спеціального закону - Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При цьому, в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанова Верховного Суду від 3 липня 2018 року у справі № 554/8998/16-а не міститься, отже посилання відповідача на таку постанову є безпідставними.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо застосування обмежень при виплаті позивачу призначеної суми пенсії максимальним розміром, не відповідають визначеним частиною другоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україникритеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому такі дії слід визнати протиправними.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно обмежено максимальний розмір пенсії позивача.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд вважає, що позивач навів законні й обґрунтовані підстави щодо перерахунку та виплати йому пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії, а тому наявні правові підстави для задоволення позову шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром та зобов`язанняздійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 червня 2024 року без обмеження максимальним розміром та провести виплату (доплату) різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром довічно.

Захист непорушених прав на майбутнє, про що також просив позивач, не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, які визначеністаттею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, позовні вимоги про вирішення питання (зобов`язання вчинити дії) на майбутнє є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Питання відшкодування судового збору вирішується на підставі положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями77,90,139,242-246,250,255,262,263,292,293,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 червня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2024 року без обмеження її максимальним розміром та провести виплату (доплату) різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром.

У задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 копійок на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 28 жовтня 2024 року.

Суддя Т.О. Шувалова