Рішення № 122644229, 24.04.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43150/18-ц

пр. 2-906/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,

справа № 755/43150/18-ц

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

предмет та підстави позову - стягнення несплаченої частини страхового відшкодування

та пені,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та пені,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.07.2017 о 03 год 12 хв. в районі 475 км траси Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя трапилась ДТП, за участю транспортного засобу марки Daewoo Nexia д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який не вибравши безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, скоїв зіткнення із транспортним засобом Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та належного на праві приватної власності ОСОБА_1 (далі - позивач). Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак, вказує, що їй було завдано матеріальної шкоди. Постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 21.08.2017 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 , внаслідок якого відбулась означена дорожньо-транспортна пригода. Цивільно-правова відповідальність відповідача, на момент настання ДТП була застрахована в ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» (далі - відповідач). Керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачка звернулась до відповідача та надала всі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі, заяву про страхове відшкодування. Також вказує, що змушена була звернутись за експертним дослідженням, так, відповідно до висновку №4852 експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_4 від 16.08.2017 встановлено, що вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження у ДТП Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_3 складає 51570,42 грн. Проте, вказує, що відповідач сплатив їй лише частину страхового відшкодування в розмірі 13798,57 грн., що на 37771,85 грн. менше від розміру завданої майнової шкоди. Враховуючи те, що заяву на виплату страхового відшкодування було подано 22.08.2017, станом на дату подання позову відповідач прострочив виплату несплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 37771,85 грн. на 258 днів. Отже, вважає, що стягненню з відповідача підлягає несплачена частина страхового відшкодування, що складає 37771,85 грн. та пеня за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 8638,89 грн.

Ухвалою суду від 03.09.2018 у справі за вказаним позовом відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

12.03.2019до суду від представника відповідача Ліповуза Д.І. надійшов відзив у справі, відповідно до якого, доводи, викладені в позовній заяві вважав необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, представник відповідача зазначив, що отримавши повідомлення про ДТП від позивача, ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося до Аварійного комісара ОСОБА_6 з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого у ДТП 20.07.2017 транспортного засобу Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_4 . Згідно розрахунку аварійного комісара ОСОБА_6 № 96-D/37/3 від 31.07.2019 розмір матеріального збитку власнику пошкодженого у ДТП 20.07.2017 транспортного засобу Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_5 становить 14 798,57 грн. Звертає також увагу суду, що позивачка, у заяві про страхове відшкодування погодилася із способом визначення розміру страхового відшкодування. Зазначив, що франшиза згідно полісу №АК/3482520 становить 1000,00 грн. 13.12.2017 ТДВ СК «Альфа-Гарант» було сплачено на рахунок позивачки 13798,57 грн. страхового відшкодування. 3 огляду на зазначене, вважає, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» належним чином та в повному обсязі виконано свої зобов?язання за полісом №AK/3482520. Вважає, що висновок № 4852 від 16.08.2017, на який посилається позивачка, не може спростувати розрахунку аварійного комісара ОСОБА_6 №96-D/37/3 від 31.07.2019, адже незважаючи на те, що ОСОБА_4 і має кваліфікацію експерта-автотоварознавця, проте висновок №4852 від 16.08.2017 не є висновком судової експертизи в розумінні ст. 102 ЦПК України. Крім того, вказує, що позивачка, заявляючи позовні вимоги до ТДВ СК «Альфа-Гарант» не застосовує вимоги положень п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» та не зменшує розмір страхового відшкодування на встановлений законом розмір ПДВ. Разом з тим, представником відповідача подано клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 25.03.2019 здійснено перехід до розгляду справи за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження.

10.02.2022 представник позивача - адвокат Проц А.В. подав до суду клопотання про призначення авто товарознавчої експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Ухвалою суду від 10.02.2022 клопотання представника відповідача Ліповуза Д.І. про призначення у справі автотоварознавчої експертизи - задоволено. В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Проц А.В. про призначення у справі автотоварознавчої експертизи - відмовлено. Призначено у справі автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київського науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15).

31.08.2023 до суду надійшло клопотання експерта, відповідно до якого він клопотав про надання на огляд транспортного засобу та уточнення поставленого завдання. А також вирішити питання про оплату експертизи. Повідомив суд, що погодження інших умов проведення експертизи буде визначено після отримання необхідних об`єктів та матеріалів.

Ухвалою суду від 06.09.2023 у справі за вказаним позовом поновлено провадження, призначено дату підготовчого засідання.

14.09.2023 до суду від представника позивача - адвоката Конюшка Д. В. надійшла відповідь на клопотання експерта, у якій зазначив, що огляд транспортного засобу експертом не вбачається можливим, у зв`язку з його відчуженням позивачкою, окрім того, зазначив, що надати якісні фотографії транспортного засобу на момент пошкодження також не має змоги надати, оскільки з моменту ДТП пройшло вже більше 5 років, і вони у оцінювача не збереглися. Враховуючи те, що транспортний засіб більше не перебуває у володінні позивачки, у зв`язку з чим не має можливості надати його експерту для огляду, просив провести у справі експертизу за наявними в матеріалах справи доказами.

16.10.2023до суду від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру в особі заступника директора Володимира Козіянчука надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи за наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою суду від 12.12.2023 у справі за вказаним позовом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Учасники в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судовим розглядом встановлено, що 20.07.2017 о 03 год 12 хв. в районі 475 км траси Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя трапилась ДТП за участю транспортного засобу марки Daewoo Nexia Д.Н.З. НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_2 , який не вибравши безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, скоїв зіткнення із транспортним засобом Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та належного на праві приватної власності ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 21.08.2017 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого відбулась означена дорожньо-транспортна пригода, визнано ОСОБА_2 .

Згідно положень ст.. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №АК3482520, виданого ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ», дійсного на дату ДТП.

16.08.2017 позивачкою було проведено експертне дослідження, відповідно до висновку №4852 експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_4 від 16.08.2017, вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження у ДТП Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_3 складає 51 570,42 грн.

22.08.2017 ОСОБА_1 звернулась до відповідача та із заявою про страхове відшкодування. Отримавши повідомлення про ДТП від позивача, ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося до аварійного комісара ОСОБА_6 з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого у ДТП 20.07.2017 транспортного засобу Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_4 .

Згідно розрахунку аварійного комісара ОСОБА_6 № 96-D/37/3 від 31.07.2019 розмір матеріального збитку власнику пошкодженого у ДТП 20.07.2017 транспортного засобу Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_5 становить 14798,57 грн. Франшиза згідно полісу №АК/3482520 становить 1000 грн.

13.12.2017 ТДВ СК «Альфа-Гарант» було сплачено на рахунок позивачки 13798,57 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України.

Вище вказаний Закон України є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За нормами статті 3 даного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 727/182/21, провадження № 61-11749св21, від 17 серпня 2022 року в справі № 761/15232/18 провадження № 61-19661св20 та інших).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Відповідно до статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).

Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі завдавач шкоди.

Згідно статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Згідно статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки (пункт 36.6 статті 36 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 21.03.2018), залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати.

Також у справі №333/2096/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 10.06.2020), скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і при розгляді 13.12.2023 справи №727/11739/21 та справи 759/28079/21.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, як зазначено вище, цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №АК3482520, виданого ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ», дійсного на дату ДТП.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачка передчасно, до отримання відповіді страхової на заяву про страхове відшкодування, звернулася до експерта з метою отримання звіту щодо оцінки вартості матеріального збитку, який було їй завдано внаслідок ДТП.

Суд, оцінюючи наданий позивачкою висновок експерта №4852 експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_4 від 16.08.2017 зазначає, що у відповідності до пункту 5 статті 106 ЦПК України у вказаному висновку відсутні дані, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Аналогічна позиція висловлена в Постанові Великої Палати Верховного суду по справі № 522/1029/18 від 18.12.2019 провадження № 14-270цс19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані позивачкою суду звіти є недопустимими доказами, в розумінні положень ЦПК України.

Разом з тим, відповідач, отримавши повідомлення про ДТП від позивача, ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося до Аварійного комісара ОСОБА_6 з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого у ДТП 20.07.2017 транспортного засобу Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_4 .

Так, згідно розрахунку аварійного комісара ОСОБА_6 № 96-D/37/3 від 31.07.2019 розмір матеріального збитку власнику пошкодженого у ДТП 20.07.2017 транспортного засобу Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_5 становить 14798,57 грн. Франшиза згідно полісу №АК/3482520 становить 1000грн.

13.12.2017 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» було сплачено на рахунок позивача 13798,57 грн. страхового відшкодування.

Суд враховує, що заперечення щодо неправомірних дій аварійного комісара чи представника страховика під час огляду транспортного засобу та визначення розміру страхового відшкодування позивачкою страховику не надавались, тобто, приймаючи участь у проведеному огляді та визначенню оцінки завданої шкоди погодилась із страховиком. Про вказане свідчить і той факт, що позивачкою отримано від страховика суму відшкодування визначену останнім.

Більше того, суд ураховує і той факт, що позивачка, у заяві про страхове відшкодування погодилась із способом визначення розміру страхового відшкодування.

За вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що страховик виконав свої зобов`язання перед позивачем, виплатив суму страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу у порядку та у спосіб, передбачений Законом.

В ході судового розгляду не встановлено обставин, які б свідчили, що звіт відповідача, розрахунок страхового відшкодування проведені з порушеннями законодавства.

Позивачкою, зокрема, не надано жодних доказів фактично здійснених ремонтних робіт, тобто, не підтверджено того, що нею фактично було витрачено більше коштів для ремонту належного транспортного засобу.

Отже, оскільки у відповідача відсутнє зобов`язання перед позивачем зі сплати страхового відшкодування, визначеного з урахуванням наданих позивачем звітів, то підстав для стягнення страхового відшкодування, немає.

Крім того, оскільки вимоги щодо стягнення пені є похідними від вимоги про стягнення страхового відшкодування, підстави для їх задоволення відсутні.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат, у порядку ст. 141 ЦПК України також відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та пені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

відповідач: ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26

Суддя Р.В. Новак