Рішення № 122642057, 29.10.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8150/24

Провадження № 2-др/357/92/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В. П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області заяву представника позивача адвоката Радецької Т.П. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи. Зміст вимог заяви. Позиції сторін.

ОСОБА_1 (далі - «Позивач») через свого представника звернувся до суду з даним позовом до АТ «ІДЕЯ БАНК», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук А.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. 1-9).

17.06.2024 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 32-34).

13.09.2024 року рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Визнано виконавчий напис від 19.05.2021 року, зареєстрований в реєстрі за №45171, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ІДЕЯ БАНК» грошових коштів у загальній сумі 602383,62 гривень таким, що не підлягає виконанню, стягнуто з АТ «ІДЕЯ БАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (а.с. 89-92).

18.09.2024 року до канцелярії суду представником позивача адвокатом Радецькою Т.П. було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі. До заяви представник позивача додала копії наступних документів: договору про надання правничої допомоги №2304/24/Ц від 23.04.2024 року; акту приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги від 16.09.2024 року.

Посилаючись на приписи ст.ст.43, 64, 270 ЦПК України представник позивача просить суд ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи в сумі 25000,00 гривень.

29.10.2024 року в судове засідання учасники справи або їх представники не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належними чином (а.с. 123-127).

У матеріалах справи міститься заява представника Позивача про розгляд справи без її участі (а.с. 99).

Представник Відповідача про причини явки суд не повідомив, заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду від нього не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, неприбуття у судове засідання 29.10.2024 року учасників даної справи або їх представників не перешкоджає розгляду заяви про ухваленню додаткового рішення.

Норми процесуального та матеріального права України, якими керується суд.

Розглядаючи дану заяву, суд ураховує наступні приписи законодавства України.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частино 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У питаннях відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд притримується позиції, що право на задоволення чи відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України у системному зв`язку, убачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавенте проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

До висновку про справедливість і співмірність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50% від попередньо заявленої суми у аналогічній ситуації дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 11.03.2021 року у справі № 911/2681/19.

Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи №873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспіввісною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Правова позиція про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право з власної ініціативи не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, міститься в постанові Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі №908/2702/21.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові 01.02.2023 року по справі №160/19098/21.

Висновки суду.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд бере до уваги те, що у справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню існує усталена судова практика, що у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та інших судів наявна велика кількість аналогічних спорів та ухвалених рішень. А тому можна стверджувати, що дана справа не є унікальною та складною. Враховуючи такі критерії, як складність справи та витрачений адвокатом час, визначений позивачем та його адвокатом розмір гонорару у даній справі є завищеним.

У матеріалах справи наявні копії наступних документів, на підтвердження понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу: розрахунку попередніх витрат з надання правової допомоги від 23.04.2024 року; договору про надання правничої допомоги №2304/24/Ц від 23.04.2024 року та акту приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги від 16.09.2024 року (а.с. 23, 101-105, 106-107).

Відповідно до п.5.1. договору про надання правничої допомоги №2304/24/Ц від 23.04.2024 року вартість надання правової допомоги за даним Договором складається із розміру суми наданої правничої допомоги Клієнту, зазначеної в додатках розрахунках до цього договору.

Згідно з актом приймання-передачі послуг з надання правової допомоги від 16.09.2024 року представник позивача виконала для позивача наступні роботи: вивчення наданих клієнтом матеріалів справи, консультація клієнта 1000,00 гривень; аналіз законодавства з даної категорії справ, правових висновків викладених у постановах Верховного Суду з даних правовідносин 7000,00 гривень; підготовка, складання та подання адвокатського запиту до приватного виконавця 1000,00 гривень; підготовка, складання та подання адвокатського запиту до банку 1000,00 гривень; підготовка, складання та подання адвокатського запиту до нотаріуса 1000,00 гривень; підготовка та написання заяви про витребування доказів 1000,00 гривень; написання заяви про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору 1000,00 гривень; підготовка та написання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню 12000,00 гривень.

Тобто, загальний розмір винагороди представника позивача за виконану роботу (надані послуги) Позивачу становить 25000,00 гривень.

У даній справі заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 гривень є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом та часом послуг у суді (дану справу було розглянуто у першому судовому засіданні за відсутності представника позивача), не відповідають критерію розумності їхнього розміру, співмірності та справедливості. Суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру таких витрат та стягнення з Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12500,00 гривень. Що відповідає вищенаведеним рішенням Верховного Суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.133,137, 142, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень (шість тисяч гривень 00 копійок).

Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство «ІДЕЯ БАНК», місцезнаходження: вулиця Валова, будинок 11, місто Львів, 79008, ЄДРПОУ: 44371579.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: вулиця Мала Житомирська, будинок 6/5, місто Київ, 01001.

Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович, місцезнаходження: вулиця Спартаківська, будинок 12 місто Біла Церква, Київська область, 09117.

Повне додаткове судове рішення складено 29.10.2024 року.

Суддя В. П. Цукуров