Рішення № 122637133, 28.10.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024Справа № 910/9637/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування"

про стягнення 134 259, 78 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 168 058, 34 грн, з яких: 82 000, 00 грн - страхове відшкодування, 14 200, 00 грн - інфляційні втрати, 4 899, 78 грн - 3 % річних та 66 958, 56 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 3117/245/006478 від 11.02.2022, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

28.08.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на запит суду № 01-37.1/26/24 від 12.08.2024.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

20.08.2024 до суду надійшов відзив Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що на підставі здійсненого розрахунку, належна до виплати сума страхового відшкодування становить 65 510, 33 грн. Порушення зобов`язання по виплаті страхового відшкодування позивачу почалося з 04.03.2024, належна до виплати сума страхового відшкодування становить - 65 510,33 грн., а кінцевим строком нарахування штрафних санкціє є - 29.07.2024 року (день подання позову). Також, відповідач повідомляє, що 14.08.2024 року ТДВ «Експрес страхування» сплатило страхове відшкодування у розмірі 65 510, 33 грн. на користь позивача, що підтверджується платіжною інструкцією № 68820242 від 14.08.2024 року.

03.09.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання, в якому просить суд витребувати у відповідача документи на підставі яких було розраховано суму страхового відшкодування, а саме розрахунок коефіціенту фізичного зносу, страхового акту та розрахунок страхового відшкодування.

17.09.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач повідомляє суд, що відповідачем здійснено оплату страхового відшкодування та відзив з відповідними документами було отримано позивачем після подання до суду клопотання про витребування доказів. Тож, позивач вказує, що сума заборгованості відповідача станом на день подання позовної заяви 29.07.2024 складає 134 259, 78 грн, з яких: 65 510, 33 грн - страхове відшкодування, 11 344, 47 грн - інфляційні втрати, 3 911, 36 грн - 3 % річних та 53 493, 62 грн - пені, у зв`язку з чим позивач зменшує розмір позовних вимог до 134 259, 78 грн та просить суд, в подальшому, закрити провадження в частині основної заборгованості у розмірі 65 510, 33 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору та стягнути з відповідача на користь позивача 11 344, 47 грн - інфляційні втрати, 3 911, 36 грн - 3 % річних та 53 493, 62 грн - пені.

25.09.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача у справі, в яких він зокрема зазначає, що позивачем безпідставно розраховано пеню за період з 03.08.2022 року по 29.07.2024, тобто за 23 місяці, оскільки максимальний строк нарахування пені становить 6 місяців.

Розглянувши заявлене позивачем у відповіді на відзив клопотання про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, у зв`язку з чим приймає її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме стягнення 134 259, 78 грн, з яких: 65 510, 33 грн - страхове відшкодування, 11 344, 47 грн - інфляційні втрати, 3 911, 36 грн - 3 % річних та 53 493, 62 грн - пені.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2022 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕМО» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3117/245/006478, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зокрема автомобілем «DAF XF», державний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 4 ст. 89 Закону України «Про страхування» встановлено, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ч. 5 ст. 89 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ч. 6 ст. 89 Закону України «Про страхування», договором страхування визначаються конкретний об`єкт страхування, з яким пов`язані страхові інтереси страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), та страхові ризики, що пов`язані з цим об`єктом страхування та підлягають страхуванню за цим договором страхування.

Страховим ризиком, відповідно до п. 64 ст. 1 Закону України «Про страхування» визначається подія, на випадок виникнення якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до п. 59 ст. 1 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2022 о 19 год. 10 хв. на 257 км а/д М-30 Стрий-Ізварине сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «DAF XF», державний номер НОМЕР_1 з причепом WILTON NW3, державний номер НОМЕР_2 та автомобіля «Mercedes-Benz B200», державний номер НОМЕР_3 , під управлінням ОСОБА_1 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Універсальна" автомобіль «DAF XF», державний номер НОМЕР_1 .

Згідно постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.10.2023 у справі № 686/26572/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУаАП - закрито, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 102 Закону України «Про страхування», у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.

Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту № 67-D/10/32 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 23.03.2022 вартість відновлювального ремонту автомобіля «DAF XF», державний номер НОМЕР_1 становить 78 165, 76 грн.

Разом з тим, 28.03.2022 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕМО» укладено договір про погодження розміру та умов виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3117/245/006478, відповідно до якого у зв`язку з настанням 05.03.2022 страхового випадку (пошкодження застрахованого ТЗ, що сталося по Україні, Київська обл.) із застрахованим за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3117/245/006478 автомобілем (причепом) причепом WILTON NW3, державний номер НОМЕР_2 що належить страхувальнику, сторони узгодили виплату страхувальнику страхового відшкодування за вказаним договором страхування за пошкодження зазначеного транспортного засобу в сумі 82 000, 00 грн.

Так, позивачем було складено страховий акт № 114071/1, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 82 000, 00 грн., проте із вказаної суми страхового відшкодування позивачем вираховується сума несплачених страхових платежів (або їх частина) в сумі 51 625, 04 грн та, відповідно, кінцева сума до виплати - 30 374, 96 грн.

Відповідно до зазначеного вище звіту та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 30 374, 96 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 9646 від 22.04.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з заявою № 114071/1 від 05.05.2022 про виплату страхового відшкодування, в якій просив відповідача здійснити відшкодування шкоди у розмірі 82 000, 00 грн.

Листом від 27.07.2022 № 1943/10/3-4.22.00317 відповідач надав відповідь на вищезазначену заяву позивача, в якій зазначив, що відсутні документи, які підтверджують настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу «Mercedes-Benz B200», державний номер НОМЕР_3 , а тому у відповідача відсутні правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування та відповідач перегляне своє рішення у разі отримання постанови суду, яка підтвердить настання цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу «Mercedes-Benz B200», державний номер НОМЕР_3 .

Тож, 29.11.2023 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою № 114071/ІНС.ЛОУ про виплату страхового відшкодування у розмірі 82 000, 00 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" зазначає, що у зв?язку з тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «DAF XF», державний номер НОМЕР_1 з причепом WILTON NW3, державний номер НОМЕР_2 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Mercedes-Benz B200», державний номер НОМЕР_3 застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" за полісом № АР/5452575, а також з огляду на те, що водія автомобіля «Mercedes-Benz B200», державний номер НОМЕР_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 65 510, 33 грн., завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 53 493, 62 грн - пені за період з 03.08.2022 по 29.07.2024, 11 344, 47 грн - інфляційні втрати за період з 03.08.2022 по 29.07.2022 та 3 911, 36 грн - 3 % річних за період з 03.08.2022 по 29.07.2024.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до приписів ст. 108 Закону України «Про страхування», страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Як встановлено судом вище, позивачем на виконання зобов`язань за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3117/245/006478 від 11.02.2022, предметом якого є, зокрема страхування транспортного засобу «DAF XF», державний номер НОМЕР_1 з причепом WILTON NW3, державний номер НОМЕР_2 , було відшкодовано на користь страхувальника 82 000, 00 грн., за вирахуванням суми несплачених страхових платежів (або їх частини) в сумі 51 625, 04 грн.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.10.2023 у справі № 686/26572/23, управлінням патрульної поліції в Хмельницькій області направлено до суду для розгляду матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 05 березня 2022 року 19 год. 10 хв. на 257 км а/д М-30 Стрий - Ізварине керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz B 200 д.н.з. НОМЕР_3 рухаючись зі сторони а/д Н-03 Житомир - Чернівці в напрямку с. Давидківці Хмельницького району в крайній правій смузі руху в порушення п. 10.4 Правил дорожнього руху України, розпочав маневр розвороту не з крайнього лівого положення, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом DAF XF д.н.з. НОМЕР_1 з причепом WILTON NW3 д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку позаду у лівій смузі руху.

Також, суд зазначив, що матеріали справи надійшли на адресу суду з порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності, а саме дорожньо - транспортна пригода мала місце 05 березня 2022 року, а протокол про адміністративне правопорушення надійшов на адресу суду 06 жовтня 2023 року.

Тож, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.10.2023 у справі № 686/26572/23 провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення - закрито, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Так, відповідно до приписів ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - п`ятій цієї статті.

Суд зазначає, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Вищенаведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах: від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18 та від 29 квітня 2020 року у справі № 686/4557/18.

Згідно ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «Mercedes-Benz B200», державний номер НОМЕР_3 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" за полісом № АР/5452575, відповідно до якого страхова сума за шкоду майну - 130 000, 00 грн, франшиза - 00, 00 грн.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 54 статті 1 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов`язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку.

Таким чином, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням автомобіля «DAF XF», державний номер НОМЕР_1 з причепом WILTON NW3, державний номер НОМЕР_2 , у відповідача виник обов`язок відшкодувати власнику останнього витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «DAF XF», державний номер НОМЕР_1 з причепом WILTON NW3, державний номер НОМЕР_2 була сплачена позивачем на підставі договору страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Пунктом 77 ст. 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, враховуючи наведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «DAF XF», державний номер НОМЕР_1 з причепом WILTON NW3, державний номер НОМЕР_2 у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування", оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Mercedes-Benz B200», державний номер НОМЕР_3 застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" за полісом № АР/5452575, а також з огляду на те, що водія автомобіля «Mercedes-Benz B200», державний номер НОМЕР_3 визнано винним у вчиненні правопорушення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 65 510, 33 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 68820242 від 14.08.2024.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/9637/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 65 510, 33 грн., які були сплачені відповідачем після відкриття провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день прийняття рішення у справі страхове відшкодування сплачено відповідачем у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 53 493, 62 грн - пені за період з 03.08.2022 по 29.07.2024, 11 344, 47 грн - інфляційних втрат за період з 03.08.2022 по 29.07.2022 та 3 911, 36 грн - 3 % річних за період з 03.08.2022 по 29.07.2024, суд зазначає наступне.

Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За таких обставин, враховуючи, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 05.05.2022 на виплату страхового відшкодування за полісом № АР/5452575, яка згідно наданої відповідачем відповіді листом № 1943/10/3-4.22.00317 отримана ним 27.07.2022, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування є таким, що настав 26.10.2022 та, починаючи з 27.10.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому, у даному випадку суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовного того, що з дати отримання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області (04.12.2023) відповідач повинен був протягом 90 днів прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його, тобто до - 03.03.2024 року включно, оскільки рішення про здійснення страхового відшкодування приймається страховиком на підставі документів зазначених у статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка, в свою чергу, серед переліку документів, які надаються для отримання страхового відшкодування, не містить посилання на постанову суду, якою визнано вину водія застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Законами України "Про страхування" та "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які застосовуються до спірних правовідносин, передбачено розмір неустойки (пені) у разі прострочення виплати страхового відшкодування страховиком.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Крім того, згідно зі статтю 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначені періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки як зазначено судом вище прострочення виконання грошового зобов`язання відбувалося починаючи з 27.10.2022, при цьому розрахунок пені проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 16 422, 45 грн, яка розрахована за період з 27.10.2022 по 27.04.2023 нарахована на суму 65 510, 33 грн, сума 3 % річних у розмірі 3 453, 69 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 27.10.2022 по 29.07.2024 нараховані на суму 65 510, 33 грн, а також сума інфляційних втрат у розмірі 7 271, 31 грн нараховані за період з 27.10.2022 по 27.04.2023 нараховані на суму 65 510, 33 грн, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Тож, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тож, витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/9637/24 в частині стягнення 65 510, 33 грн - страхового відшкодування закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" (проспект Бандери Степана, буд. 22, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код - 36086124) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (бульвар Лесі Українки, буд. 9, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код - 20113829) 16 422 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн 45 коп. - пені, 3 453 (три тисячі чотириста п`ятдесят три) грн. 69 коп. - 3 % річних, 7 271 (сім тисяч двісті сімдесят одну) грн 31 коп. - інфляційних втрат та 2 089 (дві тисячі вісімдесят дев`ять) грн 74 коп.- судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков