Ухвала суду № 122635110, 24.10.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2024 Справа №607/19825/24 Провадження №1-кп/607/1943/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_9 , у м.Тернополі в залі суду у підготовчому судовому засіданні в кримінальному провадженні №12024210000000344, стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286 КК України, -

встановив:

Прокурор ОСОБА_3 звернулась до суду із клопотанням, в якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці.

Обгрунтовуючи подане клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, який відноситься до тяжких злочинів та за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема, обвинувачений усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та міру покарання, з метою уникнення покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, у разі застосування до ОСОБА_4 , запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, він, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків та потерпілу шляхом схиляння до дачі ними у суді завідомо неправдивих показань або відмови від дачі показань, чим перешкодить досудовому розслідуванню та кримінальному провадженню в цілому. Просить врахувати, що ОСОБА_4 є працездатним, однак ніде офіційно не працює, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб похилого віку чи інвалідів не має, що вказує на такі соціальні зв`язки, які дозволяють йому переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також встановлено, що ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху за ч. 1-2, 5 ст. 122, КУпАП.

Зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні, не буде з`являтися за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду та належним чином виконувати процесуальні рішення у кримінальному провадженні, а жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.

В суді прокурор ОСОБА_3 пояснила, що клопотання підтримує в повному обсязі, посилаючись на вказані у ньому мотиви та обставини.

Захисник ОСОБА_5 просить визначити обвинуваченому розмір застави, посилаючись на те, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави, надасть йому можливість завершити лікування.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав доводи захисника, просить визначити йому заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Просить врахувати, що йому необхідне лікування.

Представник потерпілого ОСОБА_9 , потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 клопотання прокурора підтримали.

Заслухавши доводи учасників, дослідивши клопотання та наявні матеріали судового провадження, суд дійшов наступного висновку.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, та вбачається із реєстру матеріалів долучених до обвинувального акту. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Прокурором в судовому засіданні доведено, що продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які враховувались судом при обранні та продовженні даного запобіжного заходу.

Зокрема, доведеним є ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Наявність вказаного ризику підтверджується тим, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі, на строк від п`яти до десяти років, тому усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, він може умисно переховуватись від суду.

Також доведеним є ризик незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_4 на свідків та потерпілих, оскільки у разі застосування до обвинуваченого, запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, перебуваючи на волі він може незаконно впливати на свідків та потерпілих шляхом схиляння до дачі ними у суді завідомо неправдивих показань або відмови від дачі показань, чим перешкодить кримінальному провадженню.

Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що він є працездатним, однак ніде офіційно не працює, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб похилого віку чи інвалідів не має, що вказує на такі соціальні зв`язки, які дозволяють йому переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом встановлено, що вищезазначені обставини є також обставинами, які передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, та які достатньо переконливо свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зокрема, в ході розгляду даного клопотання, судом не здобуто доказів, які би свідчили про те, що інший, більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, зможе забезпечити виконання обвинуваченим належним чином покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які зазначені прокурором у клопотанні.

Вирішуючи подане прокурором клопотання, суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Посилання обвинуваченого на незадовільний стан здоров`я суд оцінює критично, оскільки доказів негативного стану здоров`я обвинуваченого, яке б перешкоджало йому перебувати в умовах місця попереднього ув`язнення, стороною захисту не надано.

Доказів існування обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого, стороною захисту суду не надано.

При цьому, наявність декількох ризиків у сукупності, існування яких доведене прокурором унеможливлює застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ним своїх обов`язків.

Враховуючи наведене, ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, враховуючи хід судового розгляду даного кримінального провадження.

Крім того, відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення та наслідки у виді загибелі людей, а також фактичні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для визначення обвинуваченому ОСОБА_4 застави у даному кримінальному провадженні.

Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.ст.180, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 331, 376 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора задовільнити. ОСОБА_4 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, до 23 грудня 2024 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою закінчується 23 грудня 2024 року в 23 год. 59 хв.

Копію ухвали вручити учасникам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1