Рішення № 122626215, 29.10.2024, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/693/24

Провадження №2/567/320/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Венгерчук А.О.

секретар Пономаренко Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування шкоди завданої смертю

в с т а н о в и в:

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_2 , звернулася ОСОБА_1 , зазначаючи про те, що ОСОБА_2 була її матір`ю.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Оженин Рівненського району Рівненської області поїзд НОМЕР_4 сполученням Київ-Перемишль скоїв наїзд на ОСОБА_2 , 1948 року народження, яка внаслідок отриманих травм померла.

Вказує, що втратила близьку людину - свою матір, з якою мала спільний побут та проживання і від якої отримувала підтримку та допомогу і зі смертю ОСОБА_2 для неї настали непоправні наслідки, пов`язані зі смертю матері, оскільки жодна людина не зможе замінити їм рідну матір.

Зазначає, що внаслідок смерті матері була позбавлена можливості отримувати допомогу та підтримку від неї, належне виховання, матеріальну допомогу та втратила можливість тривалого життєвого зв`язку з одним із батьків протягом всього майбутнього життя.

У зв`язку з цим просить стягнути з відповідача на її користь 200000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, у поданому відзиві, що відповідно до акту службового розслідування нещасний випадок невиробничого характеру стався внаслідок порушення самою потерпілою пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, внаслідок власної необережності самої потерпілої, яка прибувши 24.10.2021 на станцію в с.Оженин, переходила колії та коли її на відстані 300 м помітив водій і подав сигнал великої гучності вона зреагувала на нього та повернула назад, однак в останній момент знову почала рухатися вирішивши, що встигне перейти, тому машиніст застосував екстрене гальмування, однак уникнути наїзду на ОСОБА_2 не вдалося. Також вказує, що згідно висновку судово-медичної експертизи №121 від 25.11.2021 потерпіла знаходилася в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується виявленням при судово-токсилогічному дослідженні крові трупа, виявлено етиловий спирт у кількості 0,44% проміле.

За таких обставин, вважає, що існує умисел потерпілої, наявність шкоди їй і причинний зв`язок між ними.

Вважає, що обставини на які посилається позивач в частині заподіяння моральної шкоди, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, які мають відношення до справи.

Окрім того, вважає, що заявлена сума моральної шкоди в розмірі 200000 грн. не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності.

В судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі на підставі обставин викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі у задоволенні позову просить відмовити на підставі обставин наведених у відзиві на позов.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, визначивши юридичну природу правовідносин і закон який їх регулює, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_2 , 1948 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Оженин Острозького району Рівненської області.

Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження №12021181170000186 від 24.10.2021 за ч.3 ст.276 КК України, досудовим розслідуванням встановлено, що 24.10.2021 о 09 год. 29 хв. в с.Оженин Рівненського району Рівненської області поїзд НОМЕР_4 сполученням Київ-Перемишль скоїв наїзд на ОСОБА_2 , 1948 року народження, яка переходила колію у невстановленому місці та яка внаслідок отриманих травм померла.

З висновку даної постанови встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала від масивної травми тіла з чисельними переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів внаслідок залізничної травми, між спричиненням якої та смертю потерпілої існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Постановою слідчого від 24.11.2021 кримінальне провадження №12021181170000186 від 24.10.2021 за ч.3 ст.276 КК України закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Відповідно до довідки АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», електропоїзд HRCS-2, яким було травмовано ОСОБА_2 перебуває на балансі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» АТ «Українська залізниця», а з повідомлення АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 29.02.2024 встановлено, що з машиністом зазначеного потягу офіційно оформлені трудові відносини.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з ч.1, 2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст.1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини машиніста, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо машиністом.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №760/28302/18-ц, від 02.11.2020 у справі №133/1238/17.

Відтак, АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», з яким машиніст перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Доводи представника відповідача з приводу того, що потерпіла

ОСОБА_2 свідомо нехтуючи Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті мала умисел на заподіяння шкоди є непереконливими, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Таким чином, у спірному випадку ДТП мала місце внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого, а не внаслідок умислу потерпілого.

Якщо ж груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (ч.2 ст.1193 ЦК України).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до ст.23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.

Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує, що факт смертельного травмування ОСОБА_2 сталось внаслідок її грубої необережності, а саме порушення нею пункту 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, відповідно до якого пішоходам забороняється переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.

Факт порушення вказаного пункту правил підтверджується постановою слідчого про закриття кримінального провадження №12021181170000186, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2021, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях машиніста складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України.

Згідно з пунктом 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України пішоходам забороняється знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, згідно п. 3 Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, затверджених постановою КМУ від 10.11.1995 № 903, особи, які не належать до працівників залізничного транспорту, не мають права ходити по залізничних коліях, знаходитися у службових приміщеннях залізниці, крім приміщень, де здійснюється прийом громадян, у вагонах під час їх відстою.

Доводи представника відповідача про відсутність підстав для стягнення на користь позивача шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у зв`язку з діями потерпілої ОСОБА_2 , а саме знаходження її в стані алкогольного сп'яніння на залізничній колії, не реагування на сигнали локомотивної бригади, що, на думку представника відповідача, виключає відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки, суд вважає необґрунтованими, оскільки з встановлених у справі обставин вбачається, що ДТП сталася у зв`язку з грубою необережністю потерпілої, водночас жодних доказів її усвідомленого бажання заподіяти шкоду чи наявності непереборної сили, що відповідно до згаданих вище положень ч.5 ст. 1187 ЦК України виключало б відповідальність відповідача, матеріали справи не містять.

Суд погоджується з позивачем, що сам факт загибелі її матері під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача як дочки, що втратила матір, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона має довести доказами обставини, на які вона посилається, обґрунтовуючи позов.

Порушення ж працівниками залізниці правил безпеки руху, на день ухвалення рішення не встановлено та доказів на підтвердження цього позивачем не надано.

Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, врахувавши наведені обставини, приймаючи до уваги те, що смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок її грубої необережності, а саме порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України та Правил поведінки громадян на залізничному транспорті; загибла перебувала в стані алкогольного сп`яніння, що частково позбавило її можливості усвідомлювати небезпечні наслідки своєї поведінки; те, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, суд погоджується з тим, що позивачці завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть матері, порушенням укладу її життя, погіршенням її матеріального стану, позбавлення її матеріальної та моральної підтримки з боку матері у майбутньому. Водночас, ураховуючи той факт, що причиною нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 , є невиконання останньою вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України та Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, а також виявлення у крові трупа ОСОБА_2 етилового спирту у концентрації 0,44% проміле, є правові підстави для зменшення заявленого до відшкодування розміру моральної шкоди, який суд визначає у сумі 90000 грн, що на переконання суду, у даній справі відповідає принципам розумності і справедливості.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21 та зазначено про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ч.8 ст.6 Закону України «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову до суду позивачі були звільнені від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

За ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, витрати зі сплати судового збору у розмір 1362 грн. 60 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 16, 23, 1167, 1187 ЦК України, статтями 5, 12, 13, 142, 211, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження: м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) про відшкодування шкоди завданої смертю задоволити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь ОСОБА_1 90000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь держави 1362 грн. 60 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.