Рішення № 122624812, 01.07.2024, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р. Справа №370/1458/23

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Косенко А.В.,

із секретарем судового засідання Некращук Я.А.

за участю

представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області справу за позовом

Бишівської сільської ради в особі представника, адвоката Титикало Романа Сергійовича, до ОСОБА_3 ; треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Фастівського міського нотаріального округу Сергеєва Альона Василівна, провитребування майна із незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

До Макарівського районного суду Київської області звернулась Бишівська сільська рада в особі голови Бишівської сільської ради Рознай І. з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Фастівського міського нотаріального округу Сергеєва Альона Василівна в якому просить: витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Бишівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04362214) земельну ділянку площею: 0,0500 га (кадастровий номер: 3222780601:01:033:0041), яка знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, село Бишів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення на підставі якого відведена земельна ділянка площею: 0,0500 га (кадастровий номер 3222780601:01:033:0041), яка знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, село Бишів, ОСОБА_4 , який згодом продав дану земельну ділянку ОСОБА_3 - Бишівською сільською радою не приймалось. У зв`язку з чим, земельна ділянка, яка належить до власності територіальної громади Бишівської сільської ради, перебуває у чужому незаконному володінні.

Разом з позовною заявою Бишівської сільської ради в особі голови Бишівської сільської ради Рознай І. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0500 га (кадастровий номер 3222780601:01:033:0041), що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 28.06.2023 року заяву позивача Бишівської сільської ради в особі голови Бишівської сільської ради Рознай І. про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Бишівської сільської ради до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Фастівського міського нотаріального округу Сергеєва Альона Василівна, про витребування майна із незаконного володіння задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площе 0,0500 га (кадастровий номер 3222780601:01:033:0041), що розташована на території села Бишів, Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 06.09.2023 року позовну Бишівської сільської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.11.2023 року, яке в подальшому було призначено на 01.05.2024 року. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали від 06.09.2023 року та копію позовної заяви з додатками відповідач отримав 08.11.2023 року, які були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, повернулась до суду без вручення з відміткою на конверті «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення №0690209998013).

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 11.01.2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Стефановича О.І., про продовження процесуального строку для подання відзиву, - задоволено та встановлено строк на подання відзиву тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання даної ухвали.

Відповідно у встановлений судом строк, відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав, у зв`язку з чим суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 01.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2024 року, яке було відкладено на 01.07.2024 року.

01.07.2024 року в судовому засіданні представника позивачка - адвоката Титикало Р.С., позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

01.07.2024 року представник відповідача адвокат Стефанович І.В., заперечила проти позовних вимог, у задоволенні просила відмовити повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Третя особа приватний нотаріус Фастівського міського нотаріального округу Сергеєва А.В. в судове засідання не з`явилася, надіслала заяву в якій просила розглядати справу у її відсутності.

Заслухавши сторін по справі, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

В липні 2022 року Бишівській сільській раді стало відомо, що земельна ділянка площею 0,0500 га (кадастровий номер 3222780601:01:033:0041), яка перебувала у власності територіальної громади села Бишів, зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_3 .

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено наступну реєстраційну дію щодо земельної ділянки площею 0,0500 га (кадастровий номер 3222780601:01:033:0041): приватним нотаріусом Фастівського районного територіального округу Сергеєвою Альоною Василівною прийнято рішення №63973944 від 24 червня 2022 року 12:01:14 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,0500 га (кадастровий номер 3222780601:01:033:0041), що знаходиться в Київській області, Макарівському районі, с. Бишів (дата та час державної реєстрації: 24 червня 2022 року 11:56:32).

Підставою для вчинення вказаної реєстраційної дії став договір купівлі-продажу від 24 червня 2022 року, серія та номер: 623.

Згідно з Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 червня 2022 року, зареєстрованого в реєстрі за №623 (далі Договір), ОСОБА_4 (Продавець) продав, а ОСОБА_3 (Покупець) купила земельну ділянку площею 0.05 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222780601:01:033:0041.

Згідно з п. 1.3 Договору, вказана земельна ділянка належить Продавцю на підставі Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №229791899, виданого державним реєстратором Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області Місюкевич Л.О. 27.10.2020. Право власності на Майно за Продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано державним реєстратором Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області Місюкевич Л.О. 27.10.2020 року, номер запису про право власності: 38860333, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2204136132227.

Реєстрація права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_4 здійснювалась на підставі витягу із рішення Бишівської сільської ради від 22 жовтня 2020 року №343-52-VII «Про затвердження громадянину України ОСОБА_4 проектної документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території села Бишів, Бишівської сільської ради Макарівського района Київської області».

В даному рішенні зазначено, що Бишівська сільська рада затвердила проектну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянина України ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства площею 0,0500 га, що розташована на території села Бишів, Бишівської Макарівського району Київської області (п. 1 даного рішення). А згідно з п. 2 даного рішення, передано у власність громадянину України ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,0500 га з кадастровим номером 3222780601:01:033:0041, що розташована на території села Бишів, Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до абз. 15 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно з ч.1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 173 Земельного кодексу України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Таким чином, земельна ділянка площею 0,0500 га (кадастровий номер 3222780601:01:033:0041), що знаходиться в АДРЕСА_1 є власністю Бишівської сільської ради.

Разом з тим, варто зазначити, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону на момент проведення реєстраційної дії), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону на момент проведення реєстраційної дії), державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону на момент проведення реєстраційної дії), заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Заява на проведення реєстраційних дій у паперовій формі подається за умови встановлення особи заявника. Встановлення особи громадянина України здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Особа іноземця або особи без громадянства встановлюється за національним, дипломатичним чи службовим паспортом іноземця або іншим документом, що посвідчує особу іноземця або особи без громадянства.

Заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі подається за умови підписання її заявником з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри.

У разі подання заяви уповноваженою на те особою державним реєстратором встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.

Для цілей проведення реєстраційних дій документом, що підтверджує повноваження діяти від імені іншої особи, є документ, що підтверджує повноваження законного представника особи, нотаріально посвідчена довіреність або відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про особу, яка уповноважена діяти від імені юридичної особи.

Дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, перевіряється за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву, а також відповідного користувача, обтяжувача.

Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об`єкта нерухомого майна, а також відповідного користувача, обтяжувача про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону на момент проведення реєстраційної дії), державний реєстратор:

1)встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

-відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

-відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

-відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

-наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

-наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону на момент проведення реєстраційної дії), підстави для відмови в державній реєстрації прав: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Як вбачається, державний реєстратор повинен був перевірити наявність чи відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав чи відмови в державній реєстрації прав.

Заявник ОСОБА_4 мав подати реєстратору належним чином засвідчену копію даного рішення, водночас як вбачається із виготовлених реєстратором електронних копій документів, дане рішення не містить слів «Згідно з оригіналом», назви посади, підпису особи органу місцевого самоврядування, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії, а отже не відповідає вимогам до документів, що є підставою для державної реєстрації.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа Архівного відділу Бучанської районної державної адміністрації Київської області №05-06/233 від 18 липня 2022 року, яким Бишівську сільську раду повідомлено, що в протоколах сесій Бишівської сільської ради, с. Бишів Макарівського району Київської області за 2017-2020 роки, які зберігаються в архівному фонді №Р-212 «Бишівська сільська рада та її виконавчий документ, с. Бишів, Макарівський район Київської області» не виявлено рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та/або затвердження проектної документації із землеустрою про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0500 га ОСОБА_4 .

Тобто, рішення, яке стало підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку не існує.

У зв`язку з чим, на підставі п. 5 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстратор повинен був відмовити в державній реєстрації прав.

За таких обставин державним реєстратором Людвинівської сільської ради Макарівської області Київської області Місюкевич Людмилою Олексіївною всупереч встановленому порядку реєстрації та за відсутності усіх необхідних документів прийнято незаконне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірної земельної ділянки, що надало змогу третім особам з порушенням вимог чинного законодавства, зареєструвати речові права на цей об`єкт нерухомості, а також позбавило територіальну громаду села Бишів права володіти, користуватись та розпоряджатись об`єктом нерухомості, чим прямо було порушено інтереси держави та територіальної громади в особі уповноважених органів.

24 червня 2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею площею 0.05 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222780601:01:033:0041, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Фастівського районного територіального округу Сергеєвою Альоною Василівною.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.02.2023 року вказана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі зазначеного вище договору купівлі-продажу.

Враховуючи, що рішення Бишівською сільською радою від 22 жовтня 2020 року №343-52-VII, яке стало підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_4 не приймалось, то право власності на земельну ділянку площею 0,05 га у ОСОБА_3 не виникло.

За приписами статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений права власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так, один зі способів захисту порушених прав є віндикація. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

У даному випадку, майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема до добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Відповідно до п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановленні статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

У зв`язку із цим, необхідно розмежовувати, що коли майно придбано за договором у особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388ЦК України, є неефективними.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (Постанова ВП ВС від 21.08.2019 у справі №911/3681/17).

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 у справі № 199/8324/19, провадження № 14- 212цс21).

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки дійсним власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а спірне майно вибуло поза волею Бишівської сільської ради, то таке майно підлягає витребуванню від добросовісного набувача.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Статтею 43 ЦПК України серед іншого визначено, що учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, за цими правилами суд надає оцінку доказам, які є в матеріалах справи та на які сторони посилаються, як на підтвердження своїх вимог та заперечень, та не може вважати встановленими факти, які не підтверджені наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених обставин є обов`язковим, оскільки такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 43,57 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 229 ЦПК України, визначено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, оскільки судом встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером №3222780601:01:033:0041, площею 0,0500 га перебуває у чужому незаконному володінні, а саме у ОСОБА_3 , а тому вимоги позивача про витребування із незаконного володіння ОСОБА_3 даної земельної ділянки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені матеріалами справи судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Одночасно з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову, яку судом було задоволено.

Відповідно до положення ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, більшість для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Отже, витрати, пов`язані із забезпеченням доказів, як процесуальна дія, необхідна для розгляду справи та відновлення порушених прав та законних інтересів сторони у справі, відносяться до судових витрат, які підлягають поділу за наслідками розгляду справи.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст.5,76-81,83,95,141,247,265,354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Бишівської сільської ради в особі представника, адвоката Титикало Романа Сергійовича, до ОСОБА_3 ; треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Фастівського міського нотаріального округу Сергеєва Альона Василівна, провитребування майна із незаконного володіння задовільнити повністю.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Бишівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04362214) земельну ділянку площею: 0,0500 га (кадастровий номер: 3222780601:01:033:0041), яка знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, село Бишів.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Бишівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04362214) 2684,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Макарівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2024 року.

Реквізити сторін:

Бишівська сільськарада,адреса:08072,с.Бишів Фастівськогорайону Київськоїобласті,вул.Київська,48; електронна пошта buchiv-rada@ukr.net

ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Приватний нотаріус Фастівського міського нотаріального округу Сергеєва Альона Василівна, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка, буд. 1-А.

Суддя А.В. Косенко