Рішення № 122624455, 25.10.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3931/24

Провадження № 2-др/357/91/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Махненко Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ковбасюк-Бобрової Альони Іванівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дітей із матір`ю, -

В С Т А Н О В И В :

17 вересня 2024 року за вх. № 48332 судом отримано від представника ОСОБА_1 адвоката Ковбасюк-Бобрової Альони Іванівни заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дітей із матір`ю, мотивуючи тим, що 12 вересня 2024 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дітей із матір`ю було відмовлено у задоволенні позовних вимог. При ухваленні рішення судом не було здійснено розподіл судових витрат відповідача у повному обсязі, понесених ним, під час розгляду справи, що стало підставою для звернення до суду із цією заявою. У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підстав поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо ). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Рішення суду постановлено 12.09.2024, заява подається у встановлений п`ятиденний строк. Просила ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 500 грн ( а. с. 216-219 том 1 ).

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеного складу суду від 17.09.2024, головуючим суддею визначено Орєхова О.І.

Відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, зазначені матеріали були отриманні суддею 18.09.2024.

Частина 3 статті 270 ЦПК України передбачає, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою судді від 24.09.2024 заяву представника відповідача - адвоката Ковбасюк-Бобрової Альони Іванівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дітей із матір`ю призначено до розгляду на 02.10.2024. Вирішено викликати в судове засідання учасників справи ( а. с. 234 том 1 ).

27 вересня 2024 року за вх. № 50061 судом від представника ОСОБА_2 адвоката Слободенюк Галини Миколаївни надійшли заперечення щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення ( а. с. 235-242 том 1 ).

В запереченнях щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення представник просила суд ухвалити додаткове рішення яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заява про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 500 грн у повному обсязі, мотивуючи тим, що додані документи свідчать проте, що така правнича допомога надавалася за позовом про стягнення заборгованості, водночас предметом розгляду у даній справі було саме визначення місця проживання дітей з матір`ю, що не стосується даного позову.

02 жовтня 2024 року розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення було відкладено на 25.10.2024 ( а. с. 250 том 1 ).

16 жовтня 2024 року за вх. № 53508 судом отримано від представника ОСОБА_1 адвоката Ковбасюк-Бобрової Альони Іванівни додаткові пояснення до заяви про ухвалення додаткового рішення ( а. с. 4-8 том 2 ) з додатками ( а. с. 9-15 том 2 ).

В судове засідання 25 жовтня 2024 року учасники справи не з`явилися.

В матеріалах справи міститься розписка, згідно якої вбачається, що представник відповідача ОСОБА_3 повідомлена про дату, час та місце розгляду заяви ( а. с. 1 том 2 ).

З Довідок про доставку електронного документу вбачається, що судові повістки були надіслані та відповідно доставлені до електронного кабінету 03.10.2024 представнику ОСОБА_4 ( а. с. 2 том 2 ) та Службі у справах дітей БМР ( а. с. 3 том 2 ).

Згідно ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Тому, суд приходить до висновку, що всі учасники справи повідомлені належним чином.

25 жовтня 2024 року за вх. № 55489 судом отримано від ОСОБА_2 заяву про перенесення судового засідання у зв`язку з тим, що її адвокат не може з`явитися на засідання по поважним сімейним обставинам.

Водночас з боку самого представника ОСОБА_2 жодних заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Не містять матеріали справи і доказів поважної неможливості представника ОСОБА_2 прибути в судове засідання.

Крім того, суд зазначає про те, що здійснюється не розгляд справи по суті позовних вимог, а лише заява про ухвалення додаткового рішення.

В свою чергу, стосовно заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, представник ОСОБА_2 адвокат Слободенюк Галина Миколаївна висловила позицію звертаючись до суду із запереченнями щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі 3 357/3931/24 ( а. с. 235242 том 1 ).

Тому, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про перенесення судового розгляду не підлягає задоволенню та вважає можливим розглянути заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ковбасюк-Бобрової А.І. про ухвалення додаткового рішення за відсутності належним чином повідомлених учасників, враховуючи надані з боку останніх як доказів підтвердження понесення таких витрат, так і заперечень щодо такого задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд відбувався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дітей із матір`ю було відмовлено ( а. с. 200-214 том 1 ).

Зазначене судове рішення на час розгляду даної заяви про ухвалення додаткового судового рішення не набрало законної сили.

За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, як вже зазначалось, така заява має бути озвучена до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).

Так, в судовому засіданні під час розгляду справи 12.09.2024 представник відповідача ОСОБА_1 адвокатом Ковбасюк-Бобровою А.І. в дебатах поідомлялося, що у разі винесення рішення на їх користь до суду буде подано додаткові матеріали про підтвердження і стягнення правової допомоги ( а. с. 190-197 том 1 ).

Тобто, з боку сторони відповідача ( його представника ) у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України було зроблено відповідну заяву.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, 17.09.2024 року за вх. № 48332 судом отримано від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковбасюк-Бобрової А.І. заяву про ухвалення додаткового рішення, разом із доказами на підтвердження розміру судових витрат, в якій просила ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 500 грн ( а. с. 216-219 том 1 ).

Тобто, вищевказана заява разом із доказами понесення з боку відповідача витрат на правничу допомогу були отримані судом в строки, визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України ( протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ) ( рішення ухвалене 12.09.2024, а з вищевказаною заявою звернулися 17.09.2024 ).

Отже, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дітей із матір`ю, відмовлено. Проте, ця обставина сама по собі не може свідчити про те, що відповідач не може взагалі звернутись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати, оскільки згідно положень ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи ( ч. 1 ст. 133 ЦПК України ).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судові витрати понесені позивачем підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: Договором про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 ( а. с. 220-224 том 1 ); Додатком № 1 до Договору про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 Розмір гонорару за надання правової допомоги ( а. с. 225 том 1 ); Додатком № 2 до Договору про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 акт приймання-передачі наданих послуг від 16.09.2024 ( а. с. 226 том 1 ); Додатком № 3 до Договору про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 Рахунок-фактура № 10/04 від 10.04.2024 ( а. с. 227 том 1 ); Додатком № 3 до Договору про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 Рахунок-фактура № 16/09 від 16.09.2024 ( а. с. 228 том 1 ); квитанції до прибуткового касового ордеру № 10/04 від 10.04.2024 на суму 9500 грн та № 16/09 від 16.09.2024 на суму 13 000 грн ( а. с. 229 том 1 ).

Крім того, разом із додатковими поясненнями до заяви про ухвалення додаткового рішення ( а. с. 4-8 том 2 ) додано наступні документи: Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 Розмір гонорару за надання правової допомоги ( а. с. 9 том 2 ); Додаток № 2 до Договору про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 акт приймання-передачі наданих послуг від 16.09.2024 ( а. с. 10 том 2 ); Додаток № 3 до Договору про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 Рахунок-фактура № 10/04 від 10.04.2024 ( а. с. 11 том 2 ); Додаток № 3 до Договору про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 - Рахунок-фактура № 16/09 від 16.09.2024 ( а. с. 12 том 2 ).

Крім того, додано адвокатські запити від 29.03.2024, від 04.04.2024 та від 04.04.2024 ( а. с. 13-15 том 2 ).

Згідно п.п. 4.3.1. п. 4 Договору про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 ( а. с. 220-224 том 1 ), у разі, якщо буде досягнуто мету представництва ( прийняте судове рішення про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_2 або відмову ОСОБА_2 від позовних вимог або укладання мирової угоди між сторонами або залишення позову без розгляду по цивільній справі № 357/3931/24, Клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 5000 грн.

Згідно Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 Розмір гонорару за надання правової допомоги, Додатку № 2 до Договору про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 акт приймання-передачі наданих послуг від 16.09.2024, Додатку № 3 до Договору про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 Рахунок-фактура № 10/04 від 10.04.2024 та Додатку № 3 до Договору про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 - Рахунок-фактура № 16/09 від 16.09.2024 вбачається, що загальна сума наданих адвокатських послуг складає 22 500 грн.

Так, за складання відзиву на позовну заяву витрачено 5 годин, сума склала 5000 грн, за ознайомлення з матеріалами справи витрачено 1 год. 30 хв., сума склала 1 500 грн, складання адвокатських запитів ( три ), витрачено з години та сума склала 3000 грн, кількість судових засідань чотири, сума склала 8000 грн, відповідно до п. 4.3.1.Розділу 4 «Гонорар адвоката» до Договору про надання правової допомоги № 68/2024 від 25.03.2024 склав 5000 грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону N 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловлену у постановах від 27.06.2021 року у справі № 922/2495/20, від 25.06.2021 року у справі № 922/902/20, від 23.06.2021 року у справі № 910/2478/20, від 18.06.2021 року у справі № 905/411/17, від 15.06.2021 року у справі № 910/3419/20, від 01.06.2021 року у справі № 922/2385/20, від 21.03.2021 року у справі № 712/1720/19, Верховний Суд зазначив, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначені фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвокатом іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Отже, відповідачем доведено понесення витрат на правову допомогу при розгляді вищевказаної справи та відповідно те, що між відповідачем та адвокатом склалися договірні відносини.

Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07 ) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені.

Такий висновок ЄСПЛ також викладений у вже зазначеному вище рішенні у справі «Савін проти України» ( Заява № 34725/08).

Тож фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку. Відповідно, якщо договірний обов`язок щодо оплати наявний, то такого обов`язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації стороні.

Під-час розгляду вищевказаної заяви, враховано заперечення з боку сторони позивача ( його представника ) щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, які надійшли на адресу суду 27 вересня 2024 року за вх. № 50061 ( а. с. 235-242 том 1 ), в яких просили суд ухвалити додаткове рішення яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заява про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 500 грн у повному обсязі, мотивуючи тим, що додані документи свідчать проте, що така правнича допомога надавалася за позовом про стягнення заборгованості, водночас предметом розгляду у даній справі було саме визначення місця проживання дітей з матір`ю, що не стосується даного позову.

Відповідно до отриманих та досліджених судом документів, наданих з боку відповідача на підтвердження понесення витрат на правову допомогу встановлено, що саме у справі № 357/3931/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дітей із матір`ю, надавалася правова допомога відповідачу ОСОБА_1 .

При цьому, судом враховуються правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Також, судом враховується правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 12.05.2020 зі справи №904/4507/18.

У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, колегія суддів зазначає, що в контексті правовідносин, які склались у даній справі, суд апеляційної інстанції при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом справи № 910/7540/19 в суді апеляційної інстанції повинен був не обмежуватись лише посиланням на те, що вказана сума є "фіксованим гонораром", визначеним відповідачем 1 та адвокатом, а повинен був надати оцінку заявленій ПАТ "Оболонь" сумі на предмет її обгрунтованості, необхідності та неминучості, в частині такого перевищення та відповідно оцінити, чи відповідають такі витрати, критерію реальності та розумності їхнього розміру.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо ( постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №808/1849/18 ).

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат ( постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21 ).

ВП ВС в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.

Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати Верховного Суду, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, яке відповідно до ст. 1512 Конституції України є обов`язковим, остаточним і не може бути оскаржено, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).

Враховуючи вищезазначене, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 22 500 грн не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним.

Так, в акті приймання-передачі наданих послуг від 16.09.2024 та в розмірі гонорару за надання правової допомоги зазначено, що складання відзиву на позовну заяву склала 5 годин, а сума складає 5000 грн, однак суд не може в повній мірі погодитися із зазначеним, оскільки складання відзиву на думку суду не потребувало значного часу ( 5 годин), а сам відзив не є змістовним та об`ємним.

Не може суд погодитися в повному обсязі і з тим, що складання адвокатських запитів ( три запити ) склало три години, а сума становила 3000 грн, так як такі запити є не значними, об`ємними та майже мають однаковий зміст.

Не може суд погодитися в повному обсязі і з тим, що правова допомога адвоката за 4 засідання з урахуванням вартості 1-го засідання 2000 грн, склала 8000 грн, виходячи з того, що 16.05.2024 відбувалося підготовче засідання, оголошено перерву для можливого вирішення спору мировим шляхом ( час засідання - 18 хв ); 14.06.2024 було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті ( час засідання 22 хв ), при цьому, окрім того, що представник відповідача звернула увагу на наявне у справі клопотання про за слухання думки дитини, інших заяв та клопотань з боку сторони відповідача, його представника не надходило; 18.07.2024 відбулося засідання по суті, сторони надали лише пояснення ( час засідання 1 год 53 хв ); 12.09.2024 в судовому засіданні надано коротенько додаткові пояснення, участь в дебатах ( час засідання 1 год 40 хв ).

Отже, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Суд, оцінюючи подані документи, якими позивач ( представник ) обґрунтовують фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу є завищеними та не співмірними з витраченим часом адвоката та наданих з боку останнього послуг.

Таким чином, з врахуванням принципу співмірності, розумності, реальності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат відповідача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок відповідачів до 14 000 грн.

Таким чином, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу в сумі 14 000 грн, опосередковано пов`язані з розглядом справи, втім які за оцінкою суду саме в такій сумі знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку (у пов`язаності) з розглядом справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 89, 133, 137, 141, 247, 258, 263, 264, 270, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ковбасюк-Бобрової Альони Іванівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дітей із матір`ю, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені на правову допомогу в розмірі 14 000 ( чотирнадцять тисяч ) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради: ( адреса місцезнаходження: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського ( Першотравнева ), буд. 8, ЄДРПОУ: 35615529 ).

Повний текст додаткового рішення складено 25 жовтня 2024 року.

Додаткове рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов