Рішення № 122619237, 25.10.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12114/24

Провадження № 2/357/4637/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Махненко Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , законний представник-опікун ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2024 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , законний представник-опікун ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, посилаючись на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 по пр. Небесної Сотні у м. Одеса мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль марки «BMW», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 від отриманих травм загинула на місці події.

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 29 жовтня 2023 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023160000001398 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» згідно Полісу №216504794 (надалі - Відповідач).

Відповідно до п. 2 ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 27.2. Закону Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на їдке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Як зазначено у п.27.3 Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТС Б У) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такою страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

18 грудня 2023 року на адресу Відповідача було направлено заяву про виплату страхового відшкодування для матері загиблої - ОСОБА_1 .

01 липня 2024 року до матеріалів страхової справи було долучено копію рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.05.2024 року про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна для малолітнього сина загиблої ОСОБА_2 . З урахуванням вказаного рішення суду було заявлено вимоги про виплату страхового відшкодування для малолітнього сина загиблої - ОСОБА_2 .

Загальна сума страхового відшкодування з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складає 294 800,00 гри., з яких: 53 600,00 гри. - моральна шкода (по 26 800,00 грн. для матері та сина загиблої); 241 200,00 грн. - відшкодування на утримання дитини у зв`язку із втратою годувальника.

Листом від 19.12.2023 року ПрАТ «СК «/Арсенал Страхування» повідомило, що рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято після отримання СК відповідного рішення щодо результатів розгляду кримінальної справи за фактом вказаної ДТП.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону «страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження дим розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.»

З рішенням страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування через зупинення строків розгляду справи і прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не погоджуємось, вважаємо його безпідставним, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула третя особа - пішохід, цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіль марки «BMW», р.н. НОМЕР_1 , в силу вимог ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, настає незалежно від вини.

Таким чином, рішення про зупинення Відповідачем строків розгляду справи про виплату страхового відшкодування через відсутність вироку суду є необґрунтованим та таким, що порушує право потерпілих на отримання страхового відшкодування.

Кримінальне провадження № 12023160000001398 на даний час зупинене згідно ухвали Київського районного суду м. Одеса від 24.06.2024 року у зв`язку із оголошенням в міжнародний розшук обвинуваченої ОСОБА_4 .

Кримінальне провадження проводиться з метою встановлення вини водія у вчиненому правопорушенні. При цьому факт завдання шкоди позивачам є встановленим та не підлягає доказуванню.

Окрім цього встановлено, що з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування минуло більше 90 днів, а потерпілі так і не отримали належного страхового відшкодування.

У даній справі калькуляція штрафних санкцій здійснювалась саме з 91-го календарного дня після подання заяв про виплату страхового відшкодування (оскільки дати отримання Відповідачем даної заяви їм не була відома, адже граничним терміном виплати є 90-день з моменту подачі заяви.

Згідно ст. 36.5 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка мас право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

На підставі наведеного, вважають, що є законні підстави стягнення з Відповідача пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 19.03.2024 року по 08.08.2024 року для Позивача у розмірі 2 841 грн. 83 коп. (розрахунок пені долучають до позовної заяви).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, за період з 19.03.2024 року по 08.08.024 року нараховано: три проценти річних від простроченої суми боргу для Позивача у розмірі 314 грн. 13 коп.; інфляційні втрати для Позивача у розмірі 809 грн. 05 коп. (розрахунок 3% річних та інфляційних втрат долучають до позовної заяви).

Просив суд стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) страхове відшкодування (моральна шкода) у розмірі 26 800 (двадцять шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страхове відшкодування (моральна шкода) у розмірі 26 800 (двадцять шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страхове відшкодування (утримання у зв`язку із втратою годувальника) у розмірі 241 200 (двісті сорок одна тисяча двісті) гривень 00 копійок. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 2 841 (дві тисячі вісімсот сорок одну) гривню 83 копійки, три відсотки річних у розмірі 314 (триста чотирнадцять) гривень 13 копійок, інфляційні втрати у розмірі 809 (вісімсот дев`ять) гривень 05 копійок, а всього разом 3 965 (тре тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 01 копійку. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у зв`язку із розгляду справи на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень. У разі ухвалення рішення про задоволення позовних вимог відповідно до вимог статті 430 ЦПК України допустити його негайне виконання ( а. с. 1-9 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2024 року ( а. с. 57-58 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).

Згідно з ч. 3 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Як встановлено, позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Довідка від 08.11.2023 № 3248-5003028181 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ( а.с.11 ).

За вищевказаною адресою, згідно Довідки від 09.11.2022 № 3248-5002308603 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстрований і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.12 ).

Тому дана справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.

Ухвалою судді від 02 вересня 2024 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання у справі на 14.10.2024 ( а. с. 62-63 ).

16 вересня 2024 року за вх. № 48035 судом отримано клопотання про долучення до матеріалів справи, серед іншого, заяву про збільшення позовних вимог від 05 вересня 2024 року ( а. с. 69 ) та розрахунок ( а. с.70 ).

В заяві про збільшення позовних вимог представник позивача просив стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) страхове відшкодування (моральна шкода) у розмірі 26 800 (двадцять шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страхове відшкодування (моральна шкода) у розмірі 26 800 (двадцять шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страхове відшкодування (утримання у зв`язку із втратою годувальника) у розмірі 241 200 (двісті сорок одна тисяча двісті) гривень 00 копійок. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 4 117, 39 гривень ( чотири тисячі сто сімнадцять гривень тридцять дев`ять копійок ), три відсотки річних у розмірі 461,31 гривень ( чотириста шістдесят одна гривня тридцять одна копійка ), інфляційні втрати у розмірі 809 (вісімсот дев`ять) гривень 05 копійок, а всього разом 5 387,75 гривень ( п`ять тисяч триста вісімдесят сім гривень сімдесят п`ять копійок ). Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у зв`язку із розгляду справи на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень. У разі ухвалення рішення про задоволення позовних вимог відповідно до вимог статті 430 ЦПК України допустити його негайне виконання.

Ухвалою суду від 23.09.2024 задоволено клопотання ОСОБА_3 про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 73-74 ).

26 вересня 2024 року за вх. № 50046 судом отримано відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що строк для прийняття рішення відповідачем не настав, права позивача не порушені, оскільки жодних доказів про результати проведеного розслідування матеріали справи не містять, що свідчить про те, що розслідування триває на цей час. Таким чином, існує пряма норма спеціального Закону щодо зупинення перебігу строку для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування до прийняття рішення та набрання ним чинності у відповідній кримінальній справі. При цьому у кримінальному провадженні встановлюється не тільки наявність або відсутність вини особи, а й інші важливі обставини дорожньо-транспортної пригоди, що можуть вплинути на підставі прийняття рішення Страховиком. Оскільки строк для прийняття рішення Страховиком не настав, відсутні також і підстави для стягнення зі страховика штрафних санкцій. Таким чином, у зв`язку із відсутністю факту порушення Страховиком прав Позивача, передчасності звернення позивачів до суду, безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, у задоволенні позову повинно бути відмовлено ( а. с. 75-79 ).

Ухвалою суду від 01.10.2024 задоволено клопотання ОСОБА_6 про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 93-94 ).

02 жовтня 2024 року за вх. № 51007 судом отримано відповідь на відзив ( в поряду ст. 179 ЦПК України ) ( а. с. 95-96, 97-103 ) з додатками ( постанова Київського апеляційного суду в аналогічній справі ) ( а. с. 104-111 ).

10 жовтня 2024 року з вх. № 52398 судом отримано заперечення ( на відповідь на відзив ) ( а. с. 112-116 ).

В судовому засіданні 14.10.2024 в режимі відеоконференції представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в ній, просив вимоги задовольнити та урахувати заяву про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.10.2024 в режимі відеоконференції заперечувала проти позовних вимог, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заву та просила відмовити позивачу в задоволенні вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 14.10.2024 оголошено перерву до 25.10.2024 (а. с. 131-140 ).

В судове засідання 25.10.2024 сторони по справі не з`явилися, представниками надано заяви про розгляд справи у їх відсутність (а. с. 141-143, 146-147 ).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).

В свою чергу, сторони по справі скористувалися вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, враховуючи надані пояснення сторонами в судовому засіданні 14.10.2024, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється ( ч. 2 ст. 247 ЦПК України ).

Оскільки учасники справи не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, з урахуванням пояснень наданих сторонами в судовому засіданні 14.10.2024, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 по пр. Небесної Сотні у м. Одеса мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль марки «BMW», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , внаслідок чого, пішохід ОСОБА_5 від отриманих травм загинула на місці події.

В матеріалах справи міститься лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_5 № 3031 від 30.10.20223 ( а. с. 19),а також копія про смерть останньої серії НОМЕР_3 від 30.10.2023, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) ( а. с. 20 ).

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 29 жовтня 2023 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023160000001398 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України ( а. с. 21 ).

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» згідно Полісу № 216504794 ( а. с. 22 ).

Так, у загиблої ОСОБА_5 залишився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить відповідне свідоцтво про народження останнього, серія НОМЕР_4 від 17.03.2015, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сєверодонецького міського управління юстиції у Луганській області, де батьками вказані ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ( а. с. 18 ).

Так, позивач ОСОБА_1 є матір`ю загиблої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в матеріалах справи свідчить повторне свідоцтво про народження останньої, серія НОМЕР_5 , видане 09.11.2023 Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєверодонецького міського управління юстиції Луганської області, батьком вказаний ОСОБА_9 ( а. с. 16 ).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 09.11.2023, ОСОБА_5 перебувала в шлюбі з ОСОБА_7 , з 12 грудня 2014 року, який рішенням Сєверодонецького міського суду Луганської області було розірвано 24.01.2018 року ( а. с. 17 ).

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , третя особа Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначення опікуном, позовні вимоги задоволені, позбавлено батьківських прав ОСОБА_7 відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено стягувати з ОСОБА_7 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку ( доходу ), але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18.12.2023 і до повноліття дитини. Призначено ОСОБА_1 опікуном дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а. с. 27-30 ).

Вищевказане судове рішення набрало законної сили 20.06.2024.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( ч. 4 ст. 82 ЦПК України ).

В матеріалах справи міститься обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023160000001398 від 29.11.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1 та ч.1 ст. 135 КК України. Потерпілими є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Досудовим розслідуванням установлено, що 29 жовтня 2023 року, у невстановлений слідством час, водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння ( 2,31% етилового спирту ), достеменно знаючи, що керування транспортними засобами під впливом алкоголю заборонено, приступила до керування автомобілем «BMW 320і», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тим самим позбавила себе можливості правильно орієнтуватися в дорожній обстановці, чим порушила вимоги п/п «а» 2.9 ПДР України. У подальшому, у зазначений день, приблизно о 19.15 годині водій ОСОБА_4 , керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем «BMW 320і» по пр. Небесної Сотні у м. Одеса із перевищенням швидкісного режиму здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_5 , 1993 року народження, яка від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_4 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди зникла з місця вчиненого правопорушення з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення ( а. с. 32-42 ).

Кримінальне провадження № 12023160000001398 на даний час зупинене згідно ухвали Київського районного суду м. Одеса від 24.06.2024 у зв`язку із оголошенням в міжнародний розшук обвинуваченої ОСОБА_4 ( а. с. 43 ).

18 грудня 2023 року ОСОБА_11 , представник ОСОБА_1 згідно довіреності звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування ( а. с. 13 ).

Так, 19.12.2023 за вих. № 191223-3798/к/у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звертався з листом до ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , в якому просили надати документ, що містить відомості про склад сім`ї загиблої ОСОБА_5 та повідомити місце захоронення загиблої ОСОБА_5 ( а. с. 24 ).

На виконання вищевказаного листа ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», 22.12.2023 надано заяву про склад сім`ї загиблої, в якій зазначено, що на момент смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 остання мала наступний склад сім`ї: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_9 ; син - ОСОБА_2 . Вказано місце поховання загиблої ( а. с. 25 ).

01 липня 2024 року ОСОБА_11 , представник ОСОБА_1 , остання як законний представник - опікун ОСОБА_2 заявою про долучення документів звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та додатково долучали завірену копію рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.05.2204 та просили здійснити виплату страхового відшкодування: для матері потерпілої - ОСОБА_1 - моральну шкоду в сумі 26 800 грн.; для сина потерпілої - ОСОБА_2 - моральну шкоду в сумі 26 800 грн та відшкодування на утримання - 241 200 грн. ( а. с. 26 ).

Звертаючись до суду з вказаною позовною заявою, представник позивача зазначав, що відповідачем дотеперішнього часу не здійснено виплати страхового відшкодування, які повинні бути стягнуті в судовому порядку, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю в ДТП доньки ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , законним представником - опікуном якого є позивач та відшкодування утриманцю в порядку страхового відшкодування. Ці правовідносини урегульовано нормами ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері регламентує, зокрема Закон № 1961-ІV.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-ІV).

Відповідно до статті 5 Закону № 1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-ІV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону № 1961-ІV).

Згідно з пунктами 27.1-27.5 статті 27 Закону № 1961-ІV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до пункту 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-ІV у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону № 1961-ІV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону № 1961-ІV.

Згідно з підпунктами 37.1.1-37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-ІV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку(пункт 36.7 статті 36 Закону № 1961-ІV).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З огляду на презумпцію вини завданої шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18).

Встановивши, що шкода, пов`язана із смертю потерпілого ОСОБА_8 , була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, суд виходить з того, що відсутність набравшого законної сили вироку суду у кримінальній справі із висновками стосовно вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду. Оскільки відповідачем не доведено тих обставин, що потерпілий ОСОБА_8 передбачала, бажала чи свідомо допускала настання ДТП зі смертельним наслідком, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, водночас, суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що позивач передчасно звернувся до суду з вказаними вимогами за відсутності вироку суду.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності будь-якого судового рішення по кримінальному провадженню щодо вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, з огляду на наступне.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того, в постанові Верховного Суду у справі № 345/3335/17 від 03.06.2020 року зазначено, що коли шкода, пов`язана із смертю потерпілого, була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, то відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду.

В постанові Верховного Суду України у справі № 554/858/19 від 01 липня 2020 року вказано, що особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювана шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювана шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

За змістом статей 1166, 1187 ЦК України в разі завдання джерелом підвищеної небезпеки шкоди смертю фізичної особи такі дії визнаються неправомірними за винятком двох випадків: 1) коли шкоди було завдано внаслідок непереборної сили; 2) коли шкоди було завдано внаслідок умислу потерпілого. При цьому наявність зазначених обставин має довести володілець джерела підвищеної небезпеки або особа, відповідальна за нього.

Відповідачем в цій справі вказаних обставин не доведено.

Отже, під час розгляду справи не було встановлено умислу потерпілого чи дії непереборної сили.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року, справа № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому навіть відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 208/4598/21.

Так, за матеріалами справи вбачається, що відповідачем з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування, 18.12.2023 - позивач звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування ( а. с. 13 ), а 19.12.2023 - відповідач просив у позивача надати відомості про склад сім`ї загиблої та інформацію місця захоронення загиблої ( а с. 24 ), тобто з 19.12.2023 минуло більше 90 днів, а потерпіла так і не отримала належного страхового відшкодування. Тобто, є порушено право позивача на отримання страхового відшкодування у строки передбачені Законом.

Статтею 27.3 Закону передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Так, станом на дату ДТП 29.10.2023 року розмір мінімальної заробітної плати становив 6 700,00 грн., отже 6 700,00 грн. * 12 = 80 400,00 грн./3 = 26 800 гри. (частка моральної шкоди кожного з членів сім`ї загиблої ), як зазначено вище відповідно до наданої 22 грудня 2023 року на вимогу страхової компанії позивачем інформації про склад сім`ї ОСОБА_5 , а саме у загиблої залишились: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_9 та син - ОСОБА_2 .

В свою чергу, батько загиблої ОСОБА_9 до суду з вимогами до відповідача не звертався.

Таким чином, суд погодився з тим, що позивачам, зокрема, матері померлої та сину померлої завдано моральної шкоди, заподіяної смертю доньки та матері, тому відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які підлягають до відшкодування страховиком в межах суми ліміту відповідальності та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування (моральна шкода) у розмірі 26 800 грн. та на її користь, яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страхове відшкодування (моральна шкода) у розмірі 26 800 грн., позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими.

Щодо вимог в частині стягнення шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 23.1 статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

В постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала такі правові висновки.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Особам, визначеним у частині першій цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (частина друга статті 1200 ЦК України).

Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Тлумачення положень статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а інша порядок відшкодування такої шкоди.

Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

У системному зв`язку зі статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Отже, вказаною нормою передбачено право страховика (у випадках, передбачених Законом, МТСБУ), а не обов`язок відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.

Разом із тим, відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

Суд виходить із принципу забезпечення якнайкращих інтересів малолітньої дитини, яка позбавилась утримання своєї матері через ДТП, а тому вважає можливим стягнення зазначеного відшкодування одноразовим платежем, відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України та буде відповідати особливому захисту дитини, передбаченому Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», й унеможливить порушення її майнового права.

У даній справі встановлено, що внаслідок ДТП (страхового випадку), яка сталася 29.10.2023, настала смерть потерпілої ОСОБА_5 . На момент ДТП на утриманні у ОСОБА_5 перебував її неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому право на отримання страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, станом на момент смерті потерпілої мав син загиблої ОСОБА_2 .

Водночас, з боку відповідача не було спростовано зазначеному.

В свою чергу, заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , третя особа Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначення опікуном було встановлено, що батько ОСОБА_2 ОСОБА_7 , відповідач по справі, повністю ( вже понад п`ять років ) ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та догляду сина, матеріально його не утримує. ОСОБА_7 не спілкується з дитиною, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєння дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та не створює умов для отримання Демидом освіти ( а. с. 27-30).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( ч. 4 ст. 82 ЦПК України ).

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Станом на день настання страхового випадку статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - 6 700 грн.

Таким чином, відповідно до п.27.2 ст. 27 Закону № 1961-IV з відповідача на користь позивача, як законного представника малолітнього підлягає стягненню страхове відшкодування на утримання дитини у зв`язку із втратою годувальника в розмірі 241 200 грн. (36 мінімальних заробітних плат на день настання страхового випадку х 6700,00 грн. - мінімальна заробітна плата складала станом на час ДТП - 29.10.2023).

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п. 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Зважаючи на те, що до складу сім`ї загиблої ОСОБА_5 входили: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_9 ; син - ОСОБА_2 . Вказано місце поховання загиблої, проте лише дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на утримання потерпілої, дані обставини не заперечувалися та не були спростовані відповідачем, суд доходить висновку, що з відповідача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь позивача ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає стягненню страхове відшкодування пов`язане із втратою годувальника, заподіяної смертю потерпілої, у розмірі 241 200,00 грн.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18).

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

У позовних вимогах позивач також просила стягнути на її користь пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ згідно пункту 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (пункт 36.1 ст. 36 вказаного Закону).

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

При цьому, відповідно до ухвали Верховного Суду України від 19 жовтня 2011 року у справі № 6-208св10 під справою, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства мається на увазі справа, порушена у встановленому законом порядку, що розглядається відповідним судом. Порушення кримінальної справи органами досудового слідства не є підставою для зупинення провадження у справі.

Тобто вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

У цих правовідносинах ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 747/522/19.

Частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) погодилася з цим висновком.

Матеріалами справи встановлено, що 18 грудня 2023 року ОСОБА_11 , представник ОСОБА_1 згідно довіреності звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП від 29.10.2023 для матері потерпілої ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 26 800 грн. ( а. с. 13 ).

Так, 19.12.2023 за вих. № 191223-3798/к/у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звертався з листом до ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , в якому просили надати документ, що містить відомості про склад сім`ї загиблої ОСОБА_5 та повідомити місце захоронення загиблої ОСОБА_5 ( а. с. 24 ).

На виконання вищевказаного листа ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», 22.12.2023 надано заяву про склад сім`ї загиблої, в якій зазначено, що на момент смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 остання мала наступний склад сім`ї: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_9 ; син - ОСОБА_2 . Вказано місце поховання загиблої ( а. с. 25 ).

Враховуючи безпідставну невиплату позивачу страхового відшкодування протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування відповідач має сплатити пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ згідно пункту 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України.

Розрахунок пені проводиться на підставі ст. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, період за який позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційних втрат становить з 19 березня 2024 року ( після 90 днів з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування ) по 14 жовтня 2024 року ( день розгляду справи ), тобто в межах заявлених позовних вимог.

Суд погоджується з доданим до заяви про збільшення позовних вимог розрахунком пені, 3% річних та інфляційних втрат ( а. с. 70 ), здійснено перевірку Онлайн-калькулятором, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 4 117,39 грн., три відсотки річних у розмірі 461,31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 809,05 грн., загалом 5 387,75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, представник позивача в позовній заяві, в прохальній її частині, а також в заяві про збільшення позовних вимог, просив стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1). Попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2). Визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3). Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, понесення позивачем судових витрат, останній надав Договір про надання правничої допомоги № 02.08.24 від 02 серпня 2024 року ( а. с. 44-46 ) та попередній ( орієнтовний ) розрахунок суми судових витрат з яких: вивчення матеріалів справи - 2000 грн.; підготовка та написання позовної заяви- 5000 грн.; підготовка та написання інших процесуальних документів ( клопотань, заяв ) - 3000 грн.; участь представника в одному засіданні - 5000 грн., всього 15 000 грн.

Крім того, в п.п.6.1. п. 6 Договору про надання правничої допомоги № 02.08.24 від 02 серпня 2024 року визначено, що сторони домовились, що вартість послуг за надання професійної правничої допомоги в суді І-інстанції відповідно до цього договору становить 15000 грн.

Отже, позивачем доведено понесення останнім витрат на правову допомогу при розгляді вищевказаної справи.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону N 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловлену у постановах від 27.06.2021 року у справі № 922/2495/20, від 25.06.2021 року у справі № 922/902/20, від 23.06.2021 року у справі № 910/2478/20, від 18.06.2021 року у справі № 905/411/17, від 15.06.2021 року у справі № 910/3419/20, від 01.06.2021 року у справі № 922/2385/20, від 21.03.2021 року у справі № 712/1720/19, Верховний Суд зазначив, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначені фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвокатом іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Отже, сума гонорару є фіксованою, а при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Так, своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 колегія суддів не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Такий же правовий висновок містяться і постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, відповідно до якої визначено: «24. У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі N9813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу; адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті. "

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07 ) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені.

Такий висновок ЄСПЛ також викладений у вже зазначеному вище рішенні у справі «Савін проти України» ( Заява № 34725/08).

Тож фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку. Відповідно, якщо договірний обов`язок щодо оплати наявний, то такого обов`язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації стороні.

Під-час розгляду вказаної справи, в судовому засіданні 14.10.2024 з боку сторони відповідача ( його представника ) не надходило жодних клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу або про їх відмову у зв`язку з необґрунтованістю.

Не міститься міркувань, заперечень стосовно витрат на правничу допомогу і у відзиві на позов позивача.

Не надходило жодних клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу або про їх відмову у зв`язку з необґрунтованістю з боку відповідача і в судове засідання, розгляд якого було призначено на 25.10.2024, лише заява про розгляд справи за відсутності представника ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

Так, не надходження з боку сторони клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, виключає можливість суду на зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Така правова позиція міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

В постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц зазначено, що матеріали справи не містять клопотання Особа_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Аналогічної позиції дотримується ВС КЦС у справі № 523/3904/19 від 09.02.2022 року.

У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони.

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, враховуючи вищенаведене, підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, судом не встановлено.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 15 000 гривень.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п/п 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач судовий збір при зверненні до суду не сплачувала, оскільки звільнена від його сплати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018р. у справі № 761/11472/15-ц.

З огляду на вищезазначене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 3001,87 грн. ( 300 187,75 грн. х 1%) судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, ст. ст. 3, 15, 16, 509, 510, 526, 625, 632, 903, 979, 980, 1167, 1187, 1200, 1202 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 28, 76, 77, 79, 80, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 161, 187, 211, 247, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», Законом України «Про судовий збір», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , законний представник-опікун ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, - задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) страхове відшкодування (моральна шкода) у розмірі 26 800 (двадцять шість тисяч вісімсот) гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страхове відшкодування (моральна шкода) у розмірі 26 800 (двадцять шість тисяч вісімсот) гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компаніє «Арсенал страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страхове відшкодування (утримання у зв`язку із втратою годувальника) у розмірі 241 200 (двісті сорок одна тисяча двісті) гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 4 117, 39 гривень, три відсотки річних у розмірі 461,31 гривень, інфляційні втрати у розмірі 809,05 гривень, загалом 5 387,75 гривень ( п`ять тисяч триста вісімдесят сім гривень сімдесят п`ять копійок ).

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 15 000 ( п`ятнадцять тисяч ) гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (код ЄДРПОУ - 33908322) в дохід держави судовий збір в розмірі 3 001,87 гривень (три тисячі одна гривня вісімдесят сім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в своїх інтересах та водночас як законний представник-опікун ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Сєверодонецьким МВ УМВС України в Луганській області 25.02.1997 року, РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» ( адреса місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд.154, ЄДРПОУ: 33908322 ).

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2024 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов