Рішення № 122614315, 23.10.2024, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 601/3600/23

Провадження № 2/602/112/2024

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Тернопільської області

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2024 р. м.Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді - Холява Л.І.,

секретар - Домчук В.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи фінанс», представник позивача ГАЙОВА Анастасія Сергіївна до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Діджи фінанс», в особі представника Гайової А.С., звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 15 липня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» https://miloan.ua/, відповідачкою було подано заявку на отримання кредиту №103308500. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.

Законодавством України передбачено оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору №103308500 від 15 липня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит №103308500 від 15 липня 2021 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (ЄДРПОУ 40484607) та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000 грн.

Кредитний Договір №103308500 від 15 липня 2021 року було укладено строком на 15 днів. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин передбачених ст.526та ст.527 Цивільного кодексу України.

Внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст.530,1082,1084 ЦК України, 13 жовтня 2021 року згідно умов Договору факторингу №10Т, ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ 40484607) відступило право вимоги за Кредитним Договором №103308500 від 15 липня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс», набуло права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс»,) є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 22450 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн; заборгованість за відсотками становить 16500 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 950 грн; заборгованість за пенею становить 0 грн.

Позичальник не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Також, зазначив, що позивачем було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення адвокатської вимоги про сплату заборгованості за договором №103308500 від 15 липня 2021 року на адресу відповідачки.

А тому, просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №103308500 від 15 липня 2021 року в розмірі 22450 грн, а також понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147, 20 грн та витрати на правовому допомогу в розмірі 6000 грн.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовезасідання представникпозивача ОСОБА_3 не з`явилася, подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоч належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

Від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов, в якому вона позовні вимоги не визнала, зазначивши, що приєднана до матеріалів справи копія Договору №103308500 від 15 липня 2021 року не містить підпису сторін договору. Згідно позовної заяви, Договір укладено в режимі онлайн, шляхом укладення в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача. Вважає, що наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом, оскільки не відповідає вимогам статтей 5,7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належним доказом укладення договору.

Позивачем не наведено факту укладення сторонами договору №103308500 від 15 липня 2021 року, що свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, тому вимоги позивача є необґрунтованими.

В долученій до матеріалів справи копії платіжного доручення від 15 липня 2021 року, відсутній підпис працівника банку відповідального за проведення операції. Наявні лише підпис та печатка ТОВ «Мілоан», що не може свідчити про направлення платіжного доручення банком та його виконання банком. В Договорі №103308500 від 15 липня 2021 року відсутній будь який рахунок відповідачки, на який ТОВ «Мілоан» було перераховано кошти.

Доказів того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить або використовувався відповідачкою, матеріали справи не містять. Позивачем не надано до суду належного та допустимого доказу отримання відповідачкою коштів від ТОВ «Мілоан».

Щодо відступлення права вимоги, зазначила, що у договорі факторингу від 13 жовтня 2021 року №10Т не зазначається будь яка інформація, яка б свідчила про відступлення права вимоги саме до відповідачки, такі, як ПІБ, номер кредитного договору та інші данні.

Долучений позивачем Витяг з реєстру боржників не містить підписів сторін, що уклали договір факторингу від 13 жовтня 2021 року, а містить лише підпис представника за довіреність ТОВ «Діджи фінанс», що свідчить про те, що витяг виготовлено позивачем самостійно і позивач може зазначити у вказаному витязі будь яку інформацію, на власний розсуд.

З огляду на вказане вище, просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з неї заборгованості. Також вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 6 000 грн є завищеними, так як справа є не дуже складною та типовою для представника позивача.

Представник позивача ОСОБА_3 подала досуду відповідьна відзив, в якому вказала, що кредитний договір був підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «Мілоан» за допомогою логіна Особистого кабінету і пароля Особистого кабінету Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи відповідачки.

Щодо факту отримання кредитних коштів та наявності заборгованості ТОВ «Мілоан» є зареєстрованою у належному порядку фінансовою установою, що надає фінансові послуги, зокрема з кредитування, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи та свідоцтвом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «Мілоан» на підставі платіжного доручення №29928503 від 15 липня 2021 року, відповідачці були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок № НОМЕР_2 в сумі 5000 грн.

Відповідно до п.2.1 ч.2 Кредитного договору, Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок. Тобто, на рахунок, наданий відповідачем для отримання кредитних коштів. Картковий рахунок BIN:444111; платіжна система: VISA; Видана Банком MONOBANK; Тип картки: CREDIT.

Платіжне доручення №29928503 від 15 липня 2021 року містить усі необхідні для перерахування коштів реквізити сторін, дату здійснення операції, платіжну систему, чітке призначення платежу, у зв`язку з чим твердження відповідачки є голослівними. Документ, наданий позивачем до позовної заяви є достовірним, достатнім, належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів позивачем та отримання цих коштів відповідачкою.

Також, представник позивача зазначає, що позивачем доведено правомірність нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору та керуючись нормами чинного законодавства.

Щодо договору відступлення прав вимоги вказує, що 13 жовтня 2021 року згідно умов Договору факторингу №10Т, ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ 40484607) відступило право вимоги за Кредитним Договором №103308500 від 15 липня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс», набуло права вимоги до відповідача.

Крім того, до позовної заяви було додано докази щодо укладення договору відступлення, а саме: Витяг з Додатку №1 від 22 грудня 2023 року із Договору відступлення прав вимоги №10Т від 13 жовтня 2021 року; Копію Договору відступлення прав вимоги №10Т від 13 жовтня 2021 року.

До позовної заяви було додано Витяг з Додатку №1 від 22 грудня 2023 року із Договору відступлення прав вимоги №10Т від 13 жовтня 2021 року, так як Реєстр боржників містить в собі інформацію, що становить таємницю фінансової послуги.

Витяг з Додатку №1 від 22 грудня 2023 року із Договору відступлення прав вимоги №10Т від 13 жовтня 2021 року посвідчено представником ТОВ «Діджи фінанс», якій довіреністю було надано право на вчинення даної процесуальної дії. Отже, повноваження представника позивача є обґрунтованими, законними та підтвердженими Наказом №07/12-2023 від 07 грудня 2023 року та Довіреністю представника позивача. Тому твердження Відповідачки є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Крім того, представник позивача зазначила, що позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову.

Представник третьоїособи -ТОВ «Мілоан» в судове засідання не з`явився та не повідомив про причини неявки, хоч належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви на кредит №103308500 від 14 липня 2021 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_2 15 липня 2021 року укладено Договір про споживчий кредит №103308500. Погоджена сума кредиту 5000 грн, строк кредиту 15 днів з 15 липня 2021 року, комісія за надання - 19% одноразово, ставка процентів 2 % за кожен день користування. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 30 липня 2021 року.

Також 15 липня 2021 року відповідачкою ОСОБА_2 було підписано паспорт споживчого кредиту та підписано і погоджено графік платежів за договором про споживчий кредит.

13 жовтня 2021 року згідно умов Договору факторингу №10Т, ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ 40484607) відступило право вимоги за Кредитним №103308500 від 15 липня 2021 року на користь ТзОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс», набуло права вимоги до відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за Договором кредитної лінії №103308500 від 15 липня 2021 року за період з 13 жовтня 2021 року по 22 грудня 2023 року, сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 22450 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн; заборгованість за відсотками становить 16500 грн; заборгованість за комісією 950 грн; заборгованість за пенею становить 0 грн.

В силу вимог ст.13 Цивільного процесуального кодексу України (даліЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст.ст.3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст.639 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У даній справі встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого ТОВ «Мілоан» надіслав ОСОБА_2 за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Волевиявлення позичальника на укладення договору підтверджено вчиненням фактичних дій, направлених на ознайомлення із умовами кредитування, складанням відповідних документів і внесенням до них конфіденційної інформації, відомої тільки відповідачу.

Без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, використання аналога власноручного підпису, кредитний договір (анкета - заява на кредит ) не міг би бути укладеним.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи фінанс», як набувача права вимоги до цього боржника, на підставі Договору факторингу № 10Т від 13 жовтня 2021 року, заборгованості за кредитом № 103308500.

Також про виникнення зобов`язання відповідачки перед позивачем свідчить та обставина, що кошти, визначені в електронному договорі, надійшли в розпорядження ОСОБА_2 на належний їй банківський рахунок і позичальник тим самим не заперечувала умов договору та не надала доказів на спростування факту отримання нею зазначених коштів.

Згідно довідки Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 10 вересня 2024 року про рух коштів по картці НОМЕР_3 , за період з 15 липня 2021 року по 20 липня 2021 року, на рахунок належний ОСОБА_2 , 15 липня 2021 року о 14:30 год було нараховано кошти в сумі 5000 грн.

Таким чином, суд не приймає до уваги заперечення відповідачки стосовно відсутності підтвердження на доказ того, що на картковий рахунок № НОМЕР_4 , належний їй, не надходили кошти від первісного кредитора, як такі, що спрямовані на уникнення відповідачкою відповідальності за взяте на себе зобов`язання за кредитним договором, оскільки встановлено, що договір було заключено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, а отже, відповідачка самостійно зазначала відомості щодо карткового рахунка для переказу їй коштів.

Крім того, відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), обов`язків з доказування (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.

Також, згідно ст.ст. 526, 529 ч.1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Як зазначив позивач, всупереч умовам кредитного договору №103308500 від 15 липня 2021 року відповідачка свої кредитні зобов`язання не виконує.

Проте, долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості за Договором кредитної лінії №103308500 від 15 липня 2021 року свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку дії договору.

Так, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч.2ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Суд вважає, що відповідно до п. 1.4 Кредитного договору № 103308500 від 15 липня 2021 року термін повернення кредиту визначено 30 липня 2021 року.

При цьому позивачем відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування відповідача за кредитним №103308500 від 15 липня 2021 року був пролонгований кредитодавцем відповідно до п.2.3.1 Договору (відсутні дані про сплату комісії за продовження кредиту та певної частки заборгованості по кредиту). Матеріали справи не містять розрахунку заборгованості за кредитним договором, що позбавляє можливості суд встановити розмір відсотків (заборгованості), тому правові підстави для стягнення заборгованості за простроченими відсотками з 30 липня 2021 року, відповідно до пунктів 1.6, 2.2.3 Договору відсутні.

Тобто, право Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та після відступлення прав вимоги, право Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» позивачу нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 30 липня 2021 року, а тому, починаючи із зазначеної дати, нарахування процентів за користування кредитом не відповідає вимогам закону.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги не може вважатися належним доказом наявності такої заборгованості.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача про правомірність нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку дії договору, як такі, що спростовуються матеріалами справи, а тому в цій частині позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Що стосується стягнення комісії за договором, суд вважає, що позов в цій частині до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняттяЗакону України «Про захист прав споживачів»таЗакону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Згідно із цимЗаконом «Про захист прав споживачів»послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Відповідно достатті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.

Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо) (пункти 3.1, 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихПостановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168(у редакції чинній на момент укладення договору).

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа №6-1746цс16), Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 491/1114/15-ц).

У відповідності до частини першоїстатті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зважаючи на те, що умова договору щодо сплати комісії на обслуговування кредитного договору спрямована на незаконне заволодіння майном фізичної особи, порушує її права, а отже і публічний порядок, є нікчемною, а тому, пункт кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає застосуванню, тому відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення комісії в розмірі 950.00 грн.

Отже, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №103308500 від 15 липня 2021 року належним чином не виконала, а право вимоги перейшло до позивача на законних підставах, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, в частині стягнення 5000.00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 1500.00 грн заборгованості за відсотками,що разом становить 6500.00 грн.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, та ч.2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отож, беручи до уваги те, що позов задоволено частково, а саме на 33,18 %, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 712.44 грн. (2147,20/100%х33,18%), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2ст.15 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Таким чином, позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 6000 грн.

Разом з тим, п.п. 1, 2, 3 частини другоїстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу наведені в Акті про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 11 грудня 2023 року, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що позов задоволено частково, а тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати за надання правничої допомоги в розмірі 3000 гривень.

На підставі ст.ст.509,526,553,625,1046,1048,1049,1050,1054 ЦК Українита керуючись ст.ст.12,13,81,141,263,265,279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місце знаходження: 07405, м.Бровари вул.Київська,буд.243-А, а/с 897 Київської області, представник позивача ГАЙОВА Анастасія Сергіївна, місце знаходження: АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 , мешканки: АДРЕСА_2 , третя особа:Товариство зобмеженою відповідальністю«МІЛОАН»,місце знаходження:04107,м.Київвул.Багговутівська,17-21, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканки: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінас», місце знаходження: 07405, м.Бровари вул.Київська,буд.243-А, а/с 897 Київської області, код ЄДРПОУ 42649746, ІВАN: НОМЕР_6 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346, заборгованість за кредитним договором №103308500 від 15 липня 2021 року в розмірі 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп, з яких заборгованість за тілом кредиту - 5000, 00 грн, заборгованість за відсотками - 1500, 00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканки: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінас», місце знаходження: 07405, м.Бровари вул.Київська,буд.243-А, а/с 897 Київської області, код ЄДРПОУ 42649746, ІВАN: НОМЕР_6 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346, сплачені судові витрати в сумі - 712(сімсотдванадцять)грн 44коп пропорційно до задоволених вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканки: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінас», місце знаходження: 07405, м.Бровари вул.Київська,буд.243-А, а/с 897 Київської області, код ЄДРПОУ 42649746, ІВАN: НОМЕР_6 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346, судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцятиднів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разіподання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законноїсили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л. І. Холява