Рішення № 122614244, 25.10.2024, Франківський районний суд м. Львова

465/5645/23

2/465/154/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25.10.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю. М.

з участю: секретаря Лозинського Т-Р.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відео конференції цивільну справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок незаконного звільнення працівника,-

встановив:

Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02.11.2021 року у справі №463/6126/21 за позовом ОСОБА_4 до Укртрансбезпеки про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправним звільнення ОСОБА_4 з посади старшого державного інспектора відділу адміністрування Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті Укртрансбезпеки; поновлено ОСОБА_4 на посаді старшого державного інспектора відділу адміністрування Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті Укртрансбезпеки; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого державного інспектора відділу адміністрування Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті Укртрансбезпеки; стягнуто з Уктрансбезпеки на користь ОСОБА_4 47891,10 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 06.05.2021 по 02.11.2021 включно, а також 908,00 грн. судового збору; стягнуто з Укртрансбезпеки в користь держави 908,00 грн. судового збору. Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15.11.2021 року у справі №463/6126/21 стягнуто з Укртрансбезпеки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,00 грн. Постановою Львівського апеляційного суду від 28.03.2023 у справі №463/6126/21 апеляційну скаргу Укртрансбезпеки залишено без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02.11.2021 та додаткове рішення Личаківського районного суду м.Львова від 15.11.2021 року, без змін. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року у справі №463/6126/21 Державною службою України з безпеки на транспорті здійснено виплату незаконно звільненому працівнику та перераховано 47891,10 грн. Так, розпорядженням Кабінету міністрів України від 09.12.2020 №1529-р ОСОБА_3 було призначено першим заступником Голови Державної служби України з безпеки на транспорті. Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.12.2020 №2071-к «Про оголошення розпорядження Кабінету міністрів України від 09.12.2020 «1529-р» ОСОБА_5 оголошено першим заступником Голови державної служби України з безпеки на транспорті. Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 27.04.2021 №531-к на ОСОБА_5 було покладено обов`язки Голови Державної служби України з безпеки на транспорті, 27.04.2021 по 07.05.2021. зі змісту наказу Укртрансбезпеки від 30.04.2021 №550-к «Про звільнення ОСОБА_6 », вбачається, що рішення про звільнення ОСОБА_6 було прийнято та реалізовано ОСОБА_7 , як керівником суб`єкта призначення. Зазначає, що саме вищезазначений наказ був предметом розгляду у справі №463/6126/21 та рішенням суду був визнаний протиправним та скасований, що й слугувало підставою для поновлення ОСОБА_6 на посаді, виплати присудженого розміру вимушеного прогулу. Відповідно до платіжного доручення від 19.04.2023 №884 на виконання рішення суду у справі №461/6126/21 Укртрансбезпекою було перераховано Нечепурному Назару 47891, 10 грн., з урахуванням податків та зборів, що обов`язково утримуються із заробітної плати. Таким чином, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь Державної служби України з безпеки на транспорті майнову шкоду, заподіяну внаслідок незаконного звільнення працівника в розмірі 49401,70 грн.

26.01.2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому вказує, що відповідач під час прийняття рішення про звільнення з посади ОСОБА_4 перебував у статусі державного службовця, відтак цивільно-правові наслідки скасування судом такого рішення мають визначатися із врахуванням вимог Закону України «Про державну службу». Правовідносини щодо матеріальної відповідальності державних службовців врегульовані приписами глави 3 Розділу VІІІ Закону України «Про державну службу». З матеріалів справи вбачається, що відповідача на посаду першого заступника керівника Державної служби України з безпеки на транспорті призначено розпорядженням Кабінету Міністрів України, й наказ «Про звільнення ОСОБА_4 » відповідач підписував, виконуючи обов`язки керівника Державної служби України з безпеки на транспорті, тобто державного службовця категорії «А». Позивачем не надано доказів представництва інтересів Кабінету Міністрів України у цій справі. Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті, не є належним представником інтересів Держави у спірних правовідносинах. В той же час матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач, приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_4 діяв умисно, що у свою чергу виключає можливість застосування до відповідача регресу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім цього, 02.02.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач не заперечує загальновідомих фактів, щодо призначення його на посаду першого заступника голови Укртрасбезпеки, розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1529-р. та звільнення його з посади згідно розпорядження Уряду від 24.11.2021 № 1492-р. Відповідач визнає, що він у виконував обов`язки Голови Укртрасбезпеки та ним підписано наказ Укртрасбезпеки від 30.04.2021 № 550-к «Про звільнення ОСОБА_6 ». Наказ від 30.04.2021 № 550-к «Про звільнення ОСОБА_6 » був підписаний виконуючим обов`язків Голови Укртрансбезпеки ОСОБА_8 . Державі в особі Державної служби України з безпеки на транспорті було завдано шкоду у розмірі 47 891,10 грн. Вказану шкоду було завдано діями ОСОБА_9 у період виконання ним обов`язків Голови Укртрансбезпеки. Доводи відповідача про відсутність у Укртрасбезпеки повноважень на звернення з даним позовом є хибними та суперечать діючому законодавству. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представником відповідача також подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що правовідносини щодо матеріальної відповідальності державних службовців врегульовані приписами глави 3 Розділу VІІІ Закону України «Про державну службу». В матеріалах справи відсутні докази того, що в діяннях відповідача при прийнятті скасованого в подальшому наказу про звільнення встановлено склад кримінального правопорушення, відносно відповідача відсутній обвинувальний вирок суду з цього питання, який набрав законної сили. Разом з тим, службове розслідування відносно відповідача також не проводилося. Позовні вимоги заперечує, просить відмовити у задоволенні таких в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив такі задоволити.

Представник відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити у задоволенні такого.

Заслухавши думку сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1529-р «Про призначення ОСОБА_3 першим заступником Голови Державної служби України з безпеки на транспорті», ОСОБА_3 призначено першим заступником Голови Державної служби України з безпеки на транспорті з 11 грудня 2020 року шляхом укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.

Згідно наказу Державної служби України з безпеки на транспорті «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року» №2071-к від 10.12.2020 року, ОСОБА_3 оголошено першим заступником Голови Державної служби України з безпеки на транспорті.

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті « Про покладення виконання обов`язків Голови Укртрансбезпеки на Кокотайло Романа» від 27.04.2021 року №531-к, на ОСОБА_3 , першого заступника Голови Державної служби України з безпеки на транспорті, покладено тимчасове виконання обов`язків Голови Державної служби України з безпеки на транспорті, з 27 квітня 2021 року по 07 травня 2021 року.

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті «Про звільнення Нечепурного Назара» від 30.04.2021 року №550-к, Нечепурного Назара, старшого державного інспектора відділу адміністрування Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті, звільнено із займаної посади 05 травня 2021 року, у зв`язку з систематичним невиконанням посадових обов`язків, пункт 3 статті 40 Кодексу законів про працю України. Наказ видано за підписом т.в.о. ОСОБА_7 .

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02.11.2021 року у справі №463/6126/21 за позовом ОСОБА_4 до Укртрансбезпеки про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, задоволено позовні вимоги, а саме:

визнано протиправним звільнення ОСОБА_4 з посади старшого державного інспектора відділу адміністрування Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті Укртрансбезпеки;

поновлено ОСОБА_4 на посаді старшого державного інспектора відділу адміністрування Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті Укртрансбезпеки;

допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого державного інспектора відділу адміністрування Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті Укртрансбезпеки;

стягнуто з Уктрансбезпекина користь ОСОБА_4 47891,10 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 06.05.2021 по 02.11.2021 включно, а також 908,00 грн. судового збору;

стягнуто з Укртрансбезпеки в користь держави 908,00 грн. судового збору. Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15.11.2021 року у справі №463/6126/21 стягнуто з Укртрансбезпеки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28.03.2023 у справі №463/6126/21 апеляційну скаргу Укртрансбезпеки залишено без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02.11.2021 та додаткове рішення Личаківського районного суду м.Львова від 15.11.2021 року, без змін.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

У статті 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих судам у пункті 33 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 частини першої статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до п.п. 10 п. 9 РозділуVI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного Кодексу України, посадові та службові особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законом

У відповідності до ч.4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.

Про те, що відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу неодноразово зазначалось Верховним Судом у постановах від 20 травня 2020 року у справі№401/1387/17-ц, від 20 червня 2019 року у справі №462/8925/14, від 06 грудня 2018 року у справі №474/658/16-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі №371/1165/16-ц, від 23 квітня 2018 року у справі №335/7848/15-ц.

У Постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 158/2727/20 Верховний Суд вказав на те, що відповідно до пункту 8 частини першої статті134, статті237 КЗпП Україниматеріальну відповідальність на службову особу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації оплатою працівникові вимушеного прогулу або різниці у заробітку при незаконному звільненні або незаконному переведенні його на іншу роботу можна покласти при наявності її персональної вини в цьому, у випадках, коли незаконне звільнення або незаконне переведення мало місце за рішенням колегіального органу, керівник цього органу може нести зазначену матеріальну відповідальність в тому разі, коли рішення було прийняте внаслідок його винних протиправних дій.

Як встановлено в ході розгляду справи, постановою Львівського апеляційного суду від 28.03.2023 у справі №463/6126/21 встановлено факт незаконного звільнення ОСОБА_6 за наказом ОСОБА_7 № 550-к від 30.04.2021, як тимчасово виконуючого обв`язки голови Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Факт незаконного звільнення працівника встановлений судом й свідчить про вину особи, яка уповноважена на звільнення працівників.

Таким чином, відповідач, як службова особа, яка видала наказ про звільнення працівника, який у подальшому визнано незаконним та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

Зазначене спростовує посилання сторони відповідача про недоведеність вини останнього у завданні матеріальної шкоди позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 663/1169/20.

В матеріалах справи міститься платіжна інструкція №884 від 19.04.2023 року, якою підтверджується факт перерахування грошових коштів у розмірі 47981,10 Державною службою України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_4 .

Враховуючи, що суду надано докази на підтвердження перерахунку коштів ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням того, що фінансування Державної служби України з безпеки на транспорті здійснюється за рахунок бюджетних коштів, а сторона відповідача не спростувала надані докази, суд вважає, що позивачем доведено факт заподіяння шкоди незаконним звільненням працівника.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника в сумі 49407,70 грн.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст.12,81,141,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд

вирішив:

позов Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок незаконного звільнення працівника задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок незаконного звільнення працівника у розмірі 49401 (сорок дев`ять тисяч чотириста одну) гривню 70 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2024 року.

Сторони:

Позивач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ: 39816845, адреса: 01150, м. Київ, вул. Антоновича, 51;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Ванівський Ю.М.