Рішення № 122609582, 25.10.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

25.10.2024 р. справа №520/22240/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до ІНФОРМАЦІЯ_1 (даті за текстом - Відповідач №1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі за текстом - Відповідач №2, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації), третя особа на стороні відповідача - Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " в особі комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій ОК "Схід"провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 (Адреса: АДРЕСА_1 ) щодо не направлення заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) разом із доданими документами стосовно надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 на розгляд комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Оперативного Командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; 2) зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (Адреса: АДРЕСА_1 ) направити заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 на розгляд комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Оперативного Командування «Схід».

Стверджував, що у період з 27.11.2022 року по 30.01.2023 року брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у м. Бахмут, Бахмутського району, Донецької області, що підтверджується відповідними документами. Наголошував, що адміністративним органом була вчинена протиправна бездіяльність стосовно направлення заяви позивача про надання статусу учасника бойових дій на розгляд комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Оперативного Командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Відповідач №1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що до ІНФОРМАЦІЯ_5 як окремого та самостійного органу військового управління документи з прводу отримання заявником статусу учасника бойових дій не надходили.

Відповідач №2 - ІНФОРМАЦІЯ_6 із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що за результатами опрацювання 30.01.2024 р. заяву позивача і відповідний комплект документів було надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого направлення документів безпосередньо до комісії Міністерства оборони України щодо надання йому статусу учасника бойових дій. 04.03.2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_4 було повернуто документи ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 через відсутність витягу з наказу про звільнення з військової служби серед переліку наданих документів. Наразі триває робота щодо формування і долучення зазначеного документу до зібраного комплекту. Станом на 15.08.2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_7 проводиться робота щодо дооформлення належного пакета документів, які додаються до заяви ОСОБА_1 щодо надання статусу учасника бойових дій та подальшого передання документів на розгляд комісії з надання статусу учасника бойових дій.

14.08.2024р. Відповідачем №1 подано до суду додаткові пояснення, у яких зазначено, що в даному випадку на Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " покладено обов`язок розгляду питання встановлення статусу учасника бойових дій, оскільки Військова частина НОМЕР_2 входила саме до складу військ Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 ". Відповідно до Директиви Командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 27.12.2022 року № Д-78/ДСК Військова частина НОМЕР_2 з 15.02.2023 року розформована, та правонаступником визначено ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.11.2022р. №133 заявника, призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.11.2022р. №66-рс на посаду кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 , з 27.11.2022р. зараховано до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 11.05.2023р. №1710, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_1 в період з 27.11.2022р. по 30.01.2023р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Бахмут Бахмутського району Донецької області.

За викладеними у позові твердженнями, 21.08.2023р. заявник подав до Відповідача №2 звернення з приводу надання статусу учасника бойових дій.

Відповідно до супровідного листа від 30.01.2024р. №225 ІНФОРМАЦІЯ_6 направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 документи солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , для направлення його документів до комісії Міністерства Оборони України щодо надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10.11.2022 № 369 «Про затвердження Положення про комісії Міністерства Оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання ветеранами війни проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості» та наказу Міністерства оборони України від 29.11.2022 № 403 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 10 листопада 2022 року № 369», які були отримані Відповідачем №1 - 30.01.2024р. відповідно до штампу на супровідному листі з датою прийняття.

Листом від 04.03.2024р. №2899/с ІНФОРМАЦІЯ_10 документи громадянина ОСОБА_2 щодо надання статусу учасника бойових дій були повернуті у зв`язку з відсутністю витягу наказу про виключення з військової служби серед переліку наданих документів. Зазначено про вимогу відпрацювати документи у відповідності до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.01.2024 № 808/с.

За викладеними у позові твердженнями на початку березня 2024р. заявником повторно було подано пакет документів щодо надання статусу учасника бойових дій, проте станом на час подання позову відповідачем не повідомлено ані про стан розгляду заяви, ані про подальші необхідні дії від позивача, ані про подальше направлення його заяви до оперативного командування.

19.09.2024р. до суду надійшли додаткові пояснення Відповідача №1, в яких зазначено, що Наказом Міністерства оборони України від 10.11.2022 № 369 "Про затвердження Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання ветеранами війни проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості" визначено порядок роботи комісій у Міністерстві України щодо встановлення статусу учасника бойових дій. Вказаний наказ визначив створення ряду Комісій зі встановлення статусу УБД з урахуванням структури та підпорядкування (рода та виду військ, підпорядкування) ЗС України. З метою спрощення та пришвидшення вирішення питання встановлення статусу УБД Начальником ГШ ЗС України було прийнято рішення від 24.07.2023 № 1166/депГШ/2/3 щодо надсилання документів для отримання статусу УБД звільнених осіб безпосередньо до військових частин, у яких проходили військову службу звільнені особи, з подальшим направленням їх до відповідних Комісій за підпорядкуванням для прийняття рішення останніми щодо встановлення статусу УБД.

ІНФОРМАЦІЯ_10 листом від 14.08.2024 року № 2015 на адресу Військової частини НОМЕР_3 було направлено документи позивача для опрацювання встановленим порядком та у строки, які визначені дорученням Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.07.2023 №1166/депГШ/2/3.

Листом від 14.08.2024 року №2016 ІНФОРМАЦІЯ_10 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 було направлено документи позивача для видачі посвідчення учасника бойових дій, нагрудного знаку «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості».

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень з приводу не направлення пакету документів заявника на розгляд комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Оперативного Командування «Схід», заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Суд відзначає, що суспільні відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку стосовно захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовані, насамперед, нормами Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі за тестом - Закон №2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою вказаної статті визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Згідно з статтею 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Суспільні відносини з приводу набуття громадянином правового статусу учасника бойових дій регламентовані, зокрема, приписами Закону України від 22.10.1993р. №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі за текстом Закон №3551-ХІІ).

Згідно із ст.5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 19 частини шостої статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідним порядком є Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 (далі - Порядок №413).

Порядок №413 визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та категорії таких осіб

Згідно з пунктом 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пунктом 21 Порядку №413 встановлено, що статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали поранення, контузії, каліцтва.

Відповідно до пункту 4 Порядку №413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України:

- для осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, - витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витяги з наказів Командувача об`єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів, документи про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів;

- для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - не менш як один з таких документів - витяги (копії) бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.

Відповідно до пункту 5 Порядку №413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС, - стосовно осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку.

Пунктом 6 Порядку №413 встановлено, що для надання статусу учасника бойових дій: особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк з дня участі у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання поранення, контузії, каліцтва зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

Згідно з пунктом 8 Порядку №413 у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

Наказом Міністерства оборони України від 10.11.2022 №369 затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій" та листів талонів на право одержання ветеранами війни проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості (далі Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Комісії утворюються у Генеральному штабі Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - Адміністрація ДССТ), військових частинах А0515, А3771, А0987, А1155, А5725, А5833, А5509, А5617, А3369, А4655, А4767, командуваннях видів Збройних Сил України, оперативних командуваннях "Північ", "Південь", "Схід" та "Захід" (далі - оперативні командування) - з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісії).

Пунктом 14 Положення встановлено, що Комісії зобов`язані приймати до розгляду заяви осіб, клопотання командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу) або іншого керівника підприємства, установи та організації про визнання їх учасниками бойових дій, учасниками війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно з підпунктом 9 пункту 15 Положення Комісії приймають рішення про визнання осіб учасниками бойових дій на підставі таких документів: для осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах їх проведення не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах їх проведення.

Так, у додаткових поясненнях Відповідач №1 зазначає, що Наказом Міністерства України від 10.11.2022 № 369 "Про затвердження Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання ветеранами війни проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості" визначено порядок роботи комісій у Міністерстві оборони Україні щодо встановлення статусу Учасника бойових дій. Вказаний наказ визначив створення ряду Комісій зі встановлення статусу УБД з урахуванням структури та підпорядкування (рода та виду військ, підпорядкування) ЗС України.

Разом із тим, з метою спрощення та пришвидшення вирішення питання встановлення статусу УБД Начальником ГШ ЗС України було прийнято рішення від 24.07.2023 № 1166/депГШ/2/3 щодо надсилання документів для отримання статусу УБД звільнених осіб безпосередньо до військових частин, у яких проходили військову службу звільнені особи, з подальшим направленням їх до відповідних Комісій за підпорядкуванням для прийняття рішення останніми щодо встановлення статусу УБД.

В свою чергу пункт Порядку №413 визначає процедуру для отримання статусу учасника бойових дій.

Так, для надання статусу учасника бойових дій: особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій після закінчення 30 календарних днів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 4 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій (абзац 4 пункту 6 Порядку №413).

В свою чергу для надання статусу учасника бойових дій: особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк з дня участі у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання поранення, контузії, каліцтва зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій (абзац 5 пункту 6 Порядку №413).

Таким чином, в обох правових аспектах участі позивача в бойових діях відповідний суб"єкт владних повноважень мав обов`язок вжити заходів, передбачених пунктом 6 Порядку 413 та спрямованих на отримання позивачем статусу учасника бойових дій.

Відповідно до Тимчасових роз`яснень Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України щодо подання заяви (звернення) в паперовій або електронній формі військовослужбовцями (особами, звільненими з військової служби), їх представниками стосовно надання статусу учасника бойових дій на розгляд відповідної комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових відповідно до абзацу третього пункту 19 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, розміщених на сайті Міністерства оброни України (https://www.mil.gov.ua/content/pdf/tumchasovi_rozyasnennia.pdf), посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_11 відповідно до вимог рекомендацій, затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України 24.07.2023 за № 1166/депГШ/2/3, отримавши заяву (звернення) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) і згоду на збір та обробку персональних даних, самостійно, виключно через систему електронного документообігу направляють документи на розгляд відповідної комісії через військову частину. Військова частина, отримавши заяву, готує довідку про безпосередню участь військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та надсилає необхідні документи на адресу відповідної комісії.

У межах спірних правовідносин Відповідачем №2 - ІНФОРМАЦІЯ_10 листом від 14.08.2024 року № 2015 на адресу Військової частини НОМЕР_3 (яка входить до складу Оперативного Командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 ") було направлено документи позивача для опрацювання встановленим порядком та у строки, які визначені дорученням Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.07.2023 №1166/депГШ/2/3.

Окрім того, у межах спірних правовідносин Відповідачем №2 - ІНФОРМАЦІЯ_10 листом від 14.08.2024 року № 2016 документи з приводу отримання заявником статуту учасника бойових дій були додатково спрямовані ще й до Відповідача №2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно із сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартами доказування обставин спору: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Суд відмічає, що у силу ч.4 ст.44, ч.2 ст.78, ч.3 ст.78, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України обовязок повідомлення суду усіх обставин справи та підтвердження доводів про існування цих обставин відповідними доказами покладений, насамперед на учасників справи сторони спору.

Окрім того, суд згідно з ч.4 ст.9 КАС України обтяжений законодавцем обовязком встановити обєктивну істину у кожному спорі за власною ініціативою безвідносно до стану виконання учасниками справи сторонами спору згаданого вище процесуального обовязку.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23: 1) Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту наведеної норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність порушення власних прав та охоронюваних законом інтересів приватної особи/заявника.

Визначаючись з приводу реально вчиненого суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов`язку, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.

У спірних правовідносинах Відповідачем №2 були вчинені управлінські волевиявлення з приводу направлення матеріалів звернення заявника для компетентних органів військового управління з метою прийняття рішення по суті порушеного питання.

Отже, факт вчинення суб`єктом владних повноважень - Відповідачем №2 у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення у формі бездіяльності не підтверджено матеріалами справи.

Тому оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах субєкт владних повноважень Відповідач №2 забезпечив дотримання положень ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк супровідним листом від 14.08.2024р. направив заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій до військової частини НОМЕР_3 , яка входить до складу Оперативного Командування «Схід».

Наведене є визначеною законом підставою для відмови у позові.

Стосовно заявленого у відзиві на позов Відповідачем №2 клопотання про зупинення провадження і визначення судом умови для примирення сторін суд зазначає, що відповідно до вимог КАС України відповідних окремих клопотань/заяв із їх обґрунтуванням представником відповідача до суду не подано, у зв`язку із чим суд не може їх розглянути.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що умови примирення сторони викладають у заяві про примирення сторін. Заява про примирення сторін може бути викладена у формі єдиного документа, підписаного сторонами, або у формі окремих документів: заяви однієї сторони про умови примирення та письмової згоди іншої сторони з умовами примирення (ч.3 ст.190 КАС України).

Однак, вимоги вищевказаної норми представником відповідача не дотримано.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми зясування обєктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів позову окремій детальній оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не має юридичного значення для правильного вирішення спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 про зупинення провадження і визначення судом умови для примирення сторін - залишити без задоволення.

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко