Рішення № 122608265, 28.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 рокуСправа №160/15197/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Колотило Богдана Володимировича до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Колотило Богдана Володимировича до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви (подана до суду 06.08.2024 року) просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.05.1977 року по 01.04.1992 року на посаді чоловічого перукаря у «Дніпропетровській фірмі побутових послуг «Славутич» до страхового стажу протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), період роботи на посаді чоловічого перукаря у «Дніпропетровській фірмі побутових послуг «Славутич» з 18.05.1977 року по 01.04.1992 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено щодо позивач працював чоловічим перукарем у «Дніпропетровській фірмі побутових послуг «Славутич» в період з 18.05.1977 року по 01.04.1992 року, про що трудовій книжці було зроблено відповідні записи із зазначенням всіх необхідних реквізитів. Позивач вважає, що зазначений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області недолік оформлення трудової книжки, а саме нібито виправлення числа в даті звільнення, не може вважатися достатньою підставою неврахування її відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось заявником. Слід звернути увагу, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Таким чином, вимоги позивача про визнання бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду з 18.05.1977 року по 01.04.1992 року до страхового стажу ОСОБА_1 протиправною та зарахування цього періоду до його страхового стажу, підлягають задоволенню.

04.10.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-2 зазначив наступне. Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.02.2024 року звернулась до територіального відділу Пенсійного фонду України з заявою та документами щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (надалі-Закон № 1058), та додатково наданими документами. Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяви Позивача та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області для опрацювання. За результатами розгляду звернення було прийнято рішення від 08.02.2024 року №045550022851 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Згідно наданих документів та даних в індивідуальних відомостях, які містяться у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), загальний страховий стаж позивача склав 16 років 10 місяців 04 дні, що недостатньо для призначення пенсії. За доданими документами Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницький області до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 14.05.1979р.: з 18.05.1977р по 01.04.1992р, оскільки запис внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, (до цього-Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР' з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974р.), а саме - запис про звільнення завірено відтиском печатки, що не придатний для сприйняття змісту. Звертаємо увагу, що даний період роботи зараховано з 15.01.1983р по 15.04.1992р згідно інформації про нараховану заробітну плату в довідці №4/5-95 від 30.01.2024р. Згідно вказаної довідки не зараховано період роботи з 1978р по 1982р, оскільки вказано, що в первинних документах ім`я та по батькові вказано скорочено; з 01.04.1992р. по 01.09.1992р., оскільки запис внесено з порушенням Інструкції, а саме наявне виправлення в номері наказу про звільнення, що не завірене належним чином; 01.09.1992р. по 25.11.1999р. оскільки запис внесено з порушенням Інструкції, а саме - наявне виправлення в даті наказу про прийняття, що не завірене належним чином; з 01.12.1999р. по 01.02.2003р. оскільки запис внесено з порушенням Інструкції, а саме наявні виправлення в даті наказу про прийняття, в даті звільнення, в даті наказу про звільнення, що не завірені належним чином. Окрім того, за даний період відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Порядок підтвердження страхового стажу визначено статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058). Так, зокрема, страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993№637,зокрема, трудової книжки. Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі - Постанова № 794), від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови №794). Обчислення страхового стажу проводиться відповідно до статті 24 Закону, а саме: страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього закону з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки підтверджуються додатковими документами або результатами проведення зустрічної перевірки. Рекомендовано надати уточнюючі довідки із посиланням на первинні документи. Таким чином, Головним управлінням прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Головне управління діяло в межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави вважати, що вчинено будь-які протиправні дії відносно позивача. Отже, позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України, і, як наслідок - не підлягають задоволенню.

07.10.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.12.2023 року вперше звернулася із заявою та документами до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно принципу екстериторіальності заяви та документи позивача від 28.12.2023 року було розглянуто Головним управліннями Пенсійного фонду України у Волинській області та винесено рішення № 045550022851 від 02.01.2024 року про відмову у призначені пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Позивач 02.02.2024 року повторно звернулася із заявою та документами до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно принципу екстериторіальності заяви та документи позивача від 02.02.2024 року було розглянуто Головним управліннями Пенсійного фонду України у Вінницькій області та винесено рішення № 045550022851 від 08.02.2024 року про відмову у призначені пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно з п. 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. З зазначеного вбачається, що заява та документи для призначення, перерахунку пенсії можуть бути подані в будь - якому сервісному центрі, що здійснює обслуговування громадян, незалежно від місця проживання особи. Разом з тим, розгляд документів та винесення рішення про призначення пенсії /відмову в призначенні пенсії здійснюється за принципом екстериторіальності шляхом автоматизованого розподілу до структурного підрозділу органу, що призначає пенсію. Зі змісту положень процесуального законодавства, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.02.2018 року у справі № 826/1460/16 вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального права. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не відмовляло в призначенні пенсії позивачу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, постанові від 24.05.2024 по справі №460/17257/23. Проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не може бути підставою для зобов`язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактор є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду. Відповідно до Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 року Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058 - IV) пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати. Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно частини 1 ст. 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно правових актів може поширюватися на ці відносини, лише у випадках передбачених цим Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно прийнятого рішення № 045550022851 від 08.02.2024 року вік позивача на момент звернення становить 63 роки 1 місяць. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058 - IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років. Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1058 - IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 15 до 22 років. Записи про прийняття та звільнення з роботи повинні проводитись у відповідності із вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, а також раніше діючої Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці від 20.06.1974 №162 (далі-Інструкція). Відповідно п. 2.4. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до 2.14. Інструкції № 58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій". Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка. Відповідно пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадку, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Страховий стаж позивача на момент звернення становить 16 років 10 місяців 4 дні. Згідно рішення № 045550022851 від 08.02.2024 року за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 14.05.1979 р.: з 18.05.1977 по 01.04.1992, оскільки запис внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, (до цього Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 від 20.06.1974 р.), а саме - запис про звільнення завірено відтиском печатки, що не придатний для сприйняття змісту. Даний період роботи зараховано з 15.01.1983 р. по 15.04.1992 р. згідно інформації про нараховану заробітну плату в довідці № 4/5-95 від 30.01.2024 р. Згідно вказаної довідки не зараховано період роботи з 1978 р. по 1982 р., оскільки вказано, що в первинних документах ім`я та по батькові вказано скорочено; з 01.04.1992 р. по 01.09.1992 р., оскільки запис внесено з порушенням Інструкції, а саме - наявне виправлення в номері наказу про звільнення, що не завірено належним чином; з 01.09.1992 р. по 25.11.1999 р. оскільки запис внесено з порушенням Інструкції, а саме - наявне виправлення в даті наказу про прийняття, що не завірене належним чином; з 01.12.1999 р. по 01.02.2003 р. оскільки запис внесено з порушенням Інструкції, а саме - наявні виправлення в даті наказу про прийняття, в даті звільнення, в даті наказу про звільнення, що не завірені належним чином. Окрім того, за даний період відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Порядок підтвердження страхового стажу визначено статтею 24 Закону №1058-IV. Так, зокрема, страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, зокрема, трудової книжки. Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі - постанова № 794), від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфіковано обліку (пункт 3 постанови № 794). Отже, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим. Таким, чином Головне управління вважає вищезазначені рішення правомірними, обґрунтованими, такими, що відповідають чинному пенсійному законодавству.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024 року зазначена вище справа розподілена та 12.06.2024 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року означену позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: позовної заяви та її копіями, відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України.

23.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло сформоване 22.07.2024 року через систему «Електронний суд» клопотання представника повивача адвоката Колотило Богдана Володимировича про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, яке вмотивоване тим, що у зв`язку з відключеннями світла текст ухвали від 17.06.2024 року про виправлення недоліків в позовної заяві отримано останнім лише 22.07.2024 року.

29.07.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника позивача адвоката Колотило Богдана Володимировича про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви. ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви у справі 160/15197/24 на 5 (п`ять) робочих днів з дня отримання ухвали.

В період з 05.08.2024 року по 06.09.2024 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці.

У встановлений ухвалою суду від 29.07.2024 року строк представник позивача усунув недоліки адміністративного позову.

09.09.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.12.2023 року вперше звернулася із заявою та документами до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно принципу екстериторіальності заяви та документи позивача від 28.12.2023 року було розглянуто Головним управліннями Пенсійного фонду України у Волинській області та винесено рішення № 045550022851 від 02.01.2024 року про відмову у призначені пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивач 02.02.2024 року повторно звернулася із заявою та документами до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Також до заяви про нарахування пенсії та обчислення страхового стажу була надана архівна довідка Дніпровської міської ради Управління архівної справи № 4/5-95 від 30.01.2024 року що (далі-російською мовою) « ОСОБА_2 » (1978-1982 роки), « ОСОБА_2 » (1983-1990 роки), « ОСОБА_3 » (1991 рік), « ОСОБА_4 » (1992 рік) є однією особою та працювала на «Дніпропетровській фірмі побутових послуг «Славутич» в період з 18.05.1977 року по 01.04.1992 року.

Згідно принципу екстериторіальності заяви та документи позивача від 02.02.2024 року було розглянуто Головним управліннями Пенсійного фонду України у Вінницькій області та прийнято рішення № 045550022851 від 08.02.2024 року про відмову у призначені пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

З тексту згаданого рішення № 045550022851 від 08.02.2024 року убачається наступне. Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 02.02.2024р. Вік заявниці 63р. 1м. Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2018р. на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення віку 60 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: зокрема - 59 років 6 місяців, які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року. Згідно статті 26 Закону, починаючи з 01.01.2018р. на призначення пенсії за віком мають право особи за наявності страхового стажу: зокрема з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. - не менше 27 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років. Страховий стаж особи - 16р. 10м. 4д. Результати розгляду документів, долучених до звернення. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 14.05.1979р.: з 18.05.1977р. по 01.04.1992р., оскільки запис внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № ПО, (до цього-Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974р.), а саме - запис про звільнення завірено відтиском печатки, що не придатний для сприйняття змісту. Звертаємо увагу, що даний період роботи зараховано з 15.01.1983р по 15.04.1992р згідно інформації про нараховану заробітну плату в довідці №4/5-95 від 30.01.2024р. Згідно вказаної довідки не зараховано період роботи з 1978р. по 1982р. оскільки вказано, що в первинних документах ім`я та по батькові вказано скорочено; з 01.04.1992р. по 01.09.1992р. оскільки запис внесено з порушенням Інструкції, а саме - наявне виправлення в номері наказу про звільнення, що не завірене належним чином; з 01.09.1992р. по 25.11.1999р. оскільки запис внесено з порушенням Інструкції, а саме - наявне виправлення в даті наказу про прийняття, що не завірене належним чином; з 01.12.1999р. по 01.02.2003р. оскільки запис внесено з порушенням Інструкції, а саме - наявні виправлення в даті наказу про прийняття, в даті звільнення, в даті наказу про звільнення, що не завірені належним чином. Окрім того, за даний період відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Порядок підтвердження страхового стажу визначено статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон№1058). Так, зокрема, страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058,а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993№637,зокрема, трудової книжки. Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі - Постанова № 794), від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови №794). Обчислення страхового стажу проводиться відповідно до статті 24 Закону, а саме: страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього закону з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Отже, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки підтверджуються додатковими документами або результатами проведення зустрічної перевірки. Рекомендовано надати уточнюючі довідки із посиланням на первинні документи. Висновок: відмовити у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Заявниця набуде право на призначення пенсії з 27.12.2025р. або раніше, в разі набуття необхідного страхового стажу. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Вважаючи своїправапорушеними, позивачзвернулася до судузданим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно достатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно частини 1статті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Вказане право деталізоване уЗаконах України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII(даліЗакон №1788-XII) та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (такожЗакон №1058-IV).

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058).

Згідно п. 1, ч. 1, ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Днем зверненням за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Статтею 26 цього Закону №1058 визначено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відтак, основною умовою визначення права особи на пенсію, є наявність на момент звернення страхового стажу - 30 років.

Наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до статті 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник піддягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі-Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише відсутність трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1, для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Варто зазначити, що позивач працювала чоловічим перукарем у «Дніпропетровській фірмі побутових послуг «Славутич» в період з 18.05.1977 року по 01.04.1992 року, про що трудовій книжці було зроблено відповідні записи із зазначенням усіх необхідних реквізитів.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Позиція відповідача про те, що підставою неврахування до трудового стажу позивача період з 18.05.1977 року по 01.04.1992 року стало зазначення в архівній довідки скороченого ім`я та по батькові позивача, оскільки така позиція ПФУ носить формальний характер, та не може слугувати підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист - отримання пенсії за віком.

Крім того, право заявника на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу заявника, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зазначений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області недолік оформлення трудової книжки, а саме нібито виправлення числа в даті звільнення, не може вважатися достатньою підставою неврахування її відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось заявником.

Слід звернути увагу, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

До того ж, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем подані всі необхідні та належні відомості щодо періоду роботи, очевидним є висновок, що відмовляючи в зараховуванні до страхового стажу позивача періоду роботи на посаді чоловічого перукаря у «Дніпропетровській фірмі побутових послуг «Славутич» з 18.05.1977 року по 01.04.1992 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області№ 045550022851 від 08.02.2024 року про відмову у призначені пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Та як внаслідок слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), період роботи на посаді чоловічого перукаря у «Дніпропетровській фірмі побутових послуг «Славутич» з 18.05.1977 року по 01.04.1992 року.

При цьому вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.05.1977 року по 01.04.1992 року на посаді чоловічого перукаря у «Дніпропетровській фірмі побутових послуг «Славутич» до страхового стажу не підлягає до задоволення, оскільки належним захистом порушеного права є визнання протиправним та скасування спірного рішення про відмову про призначення пенсії за віком.

Відповідно до частин 1, 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача 02.02.2024 року, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. При цьому позивач подавав заяву та документи про призначення пенсії саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і саме це управління не прийняло до уваги надані позивачем документи, що підтверджують стаж позивача, також при призначенні пенсії позивач буде перебувати на обліку в даному управлінні, яке в подальшому буде нараховувати та виплачувати йому пенсію.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно відповідати за цими вимогами.

Відповідно до пункту 2статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань.

Враховуючи те, що підставою звернення до суду стало протиправне рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Колотило Богдана Володимировича до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 045550022851 від 08.02.2024 року про відмову у призначені пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), період роботи на посаді чоловічого перукаря у «Дніпропетровській фірмі побутових послуг «Славутич» з 18.05.1977 року по 01.04.1992 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник