Рішення № 122607840, 21.10.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11758/24

пр. № 2-о/759/669/24

21 жовтня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Шум Л.М.

при секретарі - Валинкевич В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: П"ята Київська державна нотаріальна контора, Київська міська рада про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, у якій просить суд встановити його факт постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.

Вказані вимоги обґрунтовано тим, що 27 березня 1999 року ОСОБА_2 склав заповіт на ім`я свого єдиного сина ОСОБА_1 . По вказаному заповіту належне ОСОБА_2 все його майно переходить у власність ОСОБА_1 після смерті заповідача.

З 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 в зв`язку з тим, що його батько ОСОБА_2 , який мешкав окремо і через свій похилий вік почав потребувати стороньої допомоги переїхав на постійне проживання не змінюючи реєстрацію до ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 дбав про добробут, забезпечував лікуванням і постійно проживав разом з ОСОБА_2 .?

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 84 роки ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданий Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києві).

Після смерті відкрилася спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , вказане підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на житло від 23 жовтня 1997 року № 2009.

Право на спадкування після смерті ОСОБА_2 підтверджується заповітом на ім`я ОСОБА_1 складеного 27 березня 1999 року зареєстровано в реєстрі № 2 с-336.

З метою оформлення свого права власності на спадщину за заповітом ОСОБА_1 звернувся в нотаріальну контору, однак, нотаріус лише проконсультувала ОСОБА_1 щодо оформлення спадщини та під час консультації нотаріус повідомила, що для оформлення спадщини ОСОБА_1 повинен її прийняти, але у нього відсутні документи, які підтверджують факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2 , а тому йому потрібно звертатися до суду.

Факт постійного проживання заявника разом з ОСОБА_2 на час відкритгя спадщини підтверджується довідкою Житлово-Експлуатаційної дільниці-7 вих. № 119 від 17.05.2024 року та актом мешканців будинку завіреного о. начальника ЖЕД -7.

Ухвалою суду від 10.06.2024 року відкрито провадження по справі.

В судовому засіданні заявник та його представник ОСОБА_3 підтримали заяву та просили суд її задовольнити.

В судове засідання зацікавлена особа: Київська міська рада не з"явилася, від її представника надійшли пояснення згідно яких остінні просили суд винести рішення згідно чинного законодавства та слухати справу у відсутність їхнього представника.

В судове засідання зацікавлена особа: п"ята КДНК не з"явилася, направила лист про слухання справи у їх відсутність.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка працює лікарем, підтвердила той факт, що покійний ОСОБА_1 обслуговувався в лікарні і приходив на прийом до лікаря із заявником.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який є сусідом ОСОБА_1 підтримав факт проживання заявника разом з батьком.

Суд, заслухавши заявника, його представника та свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27 березня 1999 року ОСОБА_2 склав заповіт на ім`я свого єдиного сина ОСОБА_1 . По вказаному заповіту належне ОСОБА_2 все його майно переходить у власність ОСОБА_1 після смерті заповідача.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 84 роки ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданий Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києві).

Судом встановлено, що після смерті відкрилася спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , вказане підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на житло від 23 жовтня 1997 року № 2009.

Судом встановлено, що право на спадкування після смерті ОСОБА_2 підтверджується заповітом на ім`я ОСОБА_1 складеного 27 березня 1999 року зареєстровано в реєстрі № 2 с-336.

Судом встановлено, що факт постійного проживання заявника разом з ОСОБА_2 на час відкритгя спадщини підтверджується довідкою Житлово-Експлуатаційної дільниці-7 вих. № 119 від 17.05.2024 року та актом мешканців будинку завіреного о. начальника ЖЕД -7.

За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 даного кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

З пп. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З огляду на наведене, системний аналіз наявних у справі доказів, відсутність заперечень з боку заінтересованої особи, дозволяє суду дійти висновку, що заявник, на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України, надав суду належні і допустимі докази на підтвердження факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.

Обставин, які б давали підстави сумніватись у такому висновку, судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, інтереси заявниці, відсутність спору та інших шляхів захисту прав ОСОБА_1 , суд вважає необхідним задовольнити вимоги заявника у повному обсязі.

Згідно з частиною сьомою статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.1995, постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008, статтями 76-81, 89, 95, 211, 223, 229, 258, 259, 263-265, 273, 294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: П"ята Київська державна нотаріальна контора, Київська міська рада про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Суддя: Л.М. Шум