Рішення № 122607797, 11.10.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6063/24

Категорія 9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа ОСОБА_4 , про визнання права власності на майно за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа ОСОБА_4 , про визнання права власності на майно за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 18.11.1998 вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , по 1/5 частці кожен. Позивач ОСОБА_2 постійно проживає та має зареєстроване місце проживання у вказаній квартирі з 04.07.1989, позивач ОСОБА_1 - з 31.10.1989. Співвласниками інших часток квартири на підставі того ж свідоцтва про право власності були: ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (1/5 частка); ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (1/5 частка); ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (1/5 частка). Після смерті ОСОБА_6 його 1/5/ частину квартири успадкував його син ОСОБА_4 , який подав заяву про прийняття спадщини, проте право власності на квартиру не зареєстрував. Після смерті ОСОБА_7 його 1/5 частину квартири успадкували в рівних долях його дружина ОСОБА_2 та їхній син ОСОБА_1 , тобто позивачі по справі. Після смерті ОСОБА_5 спадщину ніхто не прийняв, спадкова справа не відкривалась, а тому належна їй 1/5 частина квартири продовжує бути зареєстрованою за нею. При цьому жодний спадкоємець не прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне володіння майном, тобто внаслідок проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку ст. 1268 ЦК України, оскільки ОСОБА_5 на момент смерті була зареєстрована та проживала в м. Березань Київської області, а її чоловік та сини, які могли прийняти спадщину, проживали та були зареєстровані в м. Києві. Отже, враховуючи те, що позивачі є власниками по 1/5 частині квартири кожний, безперервно, відкрито та систематично користуються спірною квартирою, несуть всі витрати, пов?язані з її користуванням, здійснюють необхідні поліпшення, а 1/5 частка квартири, що належала спадкодавцю ОСОБА_5 , ніким не успадкована, вони просять визнати за ними право власності на таку частку в порядку спадкування після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рівних долях за кожним.

Ухвалою суду від 24.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивачів про витребування доказів та витребувано у Центру надання адміністративних послуг інформацію щодо адреси місця реєстрації ОСОБА_5 .

01.07.2024 представником позивачів - адвокатом Бордуновою Н.О. подано письмові пояснення та клопотання про приєднання доказів.

Ухвалою суду від 19.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачі та їхній представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх з підстав, наведених у позовні заяві.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З огляду на наведене, із урахуванням думки присутніх учасників справи, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Заслухавши пояснення позивачів та їхнього представника, а також показання свідків, дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 18.11.1998 Відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківської районної державної адміністрації видано свідоцтво про право власності на житло, яке засвідчує, що згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 та членам його сім?ї ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в рівних частках кожному.

30.11.1998 право власності на підставі свідоцтва про право власності на житло щодо квартири АДРЕСА_1 зареєстровано в БТІ і записано в реєстрову книгу за №2264.

19.12.2019 рішенням Київської міської ради №515/8088 вулицю маршала Гречка у Подільському районі місті Києва перейменовано на вулицю Івана Виговського.

11.11.2020 Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» надано витяг про державну реєстрацію прав №27973029 та прийнято рішення про державну реєстрацію прав, згідно з яким квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , по 1/5 частині кожному.

З`ясовано також, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис №178, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції Київської області 07.08.2006.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві складено актовий запис №115, що підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , про що 10.01.2024 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис №696, що підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

Після смерті ОСОБА_6 його 1/5/ частину квартири успадкував його син ОСОБА_4 , який подав заяву про прийняття спадщини, проте право власності на квартиру не зареєстрував.

Після смерті ОСОБА_7 його 1/5 частину квартири успадкували в рівних долях його дружина ОСОБА_2 та їхній син ОСОБА_1 , тобто позивачі по справі.

Після смерті ОСОБА_5 спадщину ніхто не прийняв, спадкова справа не відкривалась, що, зокрема, підтверджується витягом зі Спадкового реєстру №75857654 від 16.02.2024, наданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пшенишнюк О.А.

Разом із цим, належна ОСОБА_5 1/5 частина квартири продовжує бути зареєстрованою за нею, оскільки жодний спадкоємець не прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне володіння майном, тобто внаслідок проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку ст. 1268 ЦК України з огляду на те, що ОСОБА_5 на момент смерті була зареєстрована та проживала в м. Березань Київської області, а її чоловік та сини, які могли прийняти спадщину, проживали та були зареєстровані в м. Києві.

В ході судового розгляду також встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживають в квартирі АДРЕСА_1 , несуть витрати по утриманню цієї квартири, ніхто їм не чинить будь-яких перешкод у користуванні квартирою, користування квартирою є відкритим та безперервним з 1989 року.

Вказані обставини, зокрема, підтвердили допитані в судовому засіданні 11.10.2024 свідки ОСОБА_8 , яка є тіткою позивача ОСОБА_2 , та ОСОБА_9 , який є кумом позивача ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади від 29.01.2024 позивач ОСОБА_1 з 31.10.1989 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 .

Встановлено також, що ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 з 04.07.1989, що, зокрема, підтверджується даними її паспорта.

Із наданих разом з позовною заявою письмових доказів, які були досліджені в судовому засіданні, встановлено, що в різний період часу позивач ОСОБА_2 вчиняла стосовно спірної квартири дії, спрямовані на підтримання приміщення квартири в належному технічному стані, зокрема: встановлення лічильника гарячого водопостачання, що підтверджено актом прийняття на комерційний облік лічильника від 16.11.2017; встановлення пральної машини в січні 2018 року; заміну газового шлангу 30.11.2020.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконності набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 328 ч.2, ст. 392 ЦК України).

Частина 1 ст. 344 ЦПК України визначає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Отже, з вказаних положень цивільного кодексу України вбачається, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє майном, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Також, для застосування набувальної давності добросовісний набувач має довести, що майно, яким він заволодів, є чужим, тобто належить іншій особі, а у самого добросовісного набувача на момент заволодіння майном були відсутні передбачені законом підстави для набуття власності на нього і він не знав і не міг знати про це. До того ж, таке заволодіння має бути правомірним.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння як підставу для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб?єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов?язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. До цього висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 27.09.2018 у справі № 571/1099/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 зробила висновок стосовно умов набуття права власності за набувальною давністю, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності. Це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. Воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме: - наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; - законність об`єкта володіння; - добросовісність заволодіння чужим майном; - відкритість володіння; - безперервність володіння; - сплив установлених строків володіння; - відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності.

Судом встановлено, що право власності на 1/5 частину квартири зареєстровано за ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день постановлення рішення зареєстровано за померлою особою та ніким не успадковане. Позивачі з дня смерті ОСОБА_5 добросовісно та безперервно користуються приміщенням квартири, в тому числі і часткою померлої. Обставин, які б свідчили, що позивачі вселені та користуються приміщенням квартири протиправно судом не виявлено, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши письмові докази по справі, пояснення сторін та їх представника, показання свідків, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, які стосуються предмету доказування, і в повній мірі підтверджують обставини, які дають право на застосування ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відсутність інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині та виявили бажання її прийняти, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в рівних долях за кожним, в порядку спадкування після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,8 кв.м, житловою площею 25,7 кв.м.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа ОСОБА_4 , про визнання права власності на майно за набувальною давністю задовольнити.

Визнати в рівних долях за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,8 кв.м, житловою площею 25,7 кв.м, в порядку спадкування після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:

позивачі:

- ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

- ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

- відповідач - Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141;

- третя особа - ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , інші ідентифікуючі дані суду невідомі.

Повний текст рішення складено 22.10.2024.

Суддя О. О. Ковбасюк