Рішення № 122607215, 28.10.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13047/24

Провадження № 2/752/5715/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 жовтня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Тертій К.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» про визнання договору недійсним та знищення персональних даних, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить:

- визнати недійсним договір № 1150132 від 14 грудня 2020 року, укладений між ним та відповідачем;

- зобов`язати ТОВ »СС Лоун» видалити/знищити/ його персональні дані з власних електронних баз даних ( інформаційно-телекомунікаційної системи).

Посилається в позові на те, що у період з 14 по 27 грудня 2020 року невідомі особи від його імені здійснили реєстрацію на 12-ти онлайн-сервісах кредитування і скориставшись його особистими та персональними даними оформили п`ять кредитів з подальшим заволодінням грошовими коштами фінансових компаній, які були перераховані на невідомі йому банківські рахунки.

02 січня 2021 року він перевірив свою кредитну історію через сайт Українського бюро кредитування та з`ясував про наявність укладених від його імені договорів з:

- ТОВ «Інстафінанс», договір від 02 грудня 220 рок на 5 998, 00 грн.;

- ТОВ «Лінеура Україна», договір від 14 грудня 2020 року на 4 000, 00 грн.;

- ТОВ «СС Лоун», договір від 14 грудня 2020 року на 1 000, 00 грн.;

- ТОВ «Еквіфін Україна», договір від 14 грудня 2020 року на 1 000, 00 грн.;

- ТОВ «Маніфою», договір від 14 грудня 2020 року на 2 000, 00 грн.

Зазначає, що він ніколи не користуався послугами даних компаній, не давав свої персональні дані, не проходив реєстрацію у вказаних ІТС, на надавав свої паспортні дані і грошові кошти на його рахунки від вказаних компаній не надходили.

В березні 2021 року він на адреси вказаних компаній направив звернення про проведення службових розслідувань.

ТОВ «Інстафінанс» підтвердило незаконні дії невстановлених осіб та відсутність претензій до нього.

Інші фінансові установи продовжують вимагати від нього повернення коштів.

З відповіді ТОВ «СС Лоун» йому стало відомо, що договір від його імені укладався за допомогою номера телефона НОМЕР_1 , яким він не користувався на момент укладення договору 5 років і який був проданий мобільним оператором іншій особі.

Таким чином, невідомі особи шляхом обману та зловживання довірою заволоділи грошвими коштами відповідача в розмірі 1 000, 00 грн.

Невідомі особи скористалися його персональними даними, підробили підписи та зареєстрували платіжні банківські картки, на які отримали грошові кошти, вдаючись до незаконних дій з документами.

Працівники відповідача вдавалися щодо нього до погроз, у зв`язку з чим 27 січня 2021 року він звернувся до Оболонського УП ГУНП в м.Києві, а 26 травня 2021 року до Київської міської прокуратури з заявою про вчинені кримінальні правопорушення.

На даний час про результати його звернень йому не повідомили.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 19 червня 2024 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 26 червня 2024 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідачу убв наданий строк для подання відзиву.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

З урахуванням цього суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладення договорів в електронній формі регуляється Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст.11 даного Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом ч. 8 ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з п.п. 6, 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.639 ЦК Украни договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Основні принципи правового регулювання у сфері електронної комерції визначені в ст.5 Закону України « Про електронну комерцію».

В частинах 2, 3 ст.5 Закону зазначено, що обмеження прав і свобод учасників відносин у сфері електронної комерції можуть встановлюватися виключно законом.

Правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.

З точки зору закону метою підписання договору в електронній формі є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Судом встановлено, що 14 грдня 2020 року між сторонами був укладений кредитний договір № 1150132-А, предметом якого було надання позивачу в позику 1 000, 00 грн.

Відповідно до розділу 3 договору він був укладений в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Термін дії договору становить 30 днів.

( а.с.48 - 64 )

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч.ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.11 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За змістом ст.6 Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг»для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Частиною 3 ст.4 Закону України « Про електронний цифровий підпис» використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Відповідно до п.п.8, 11 Закону України « Про захист прав споживачів» ( в редакції на момент виникнення спірних правовідноси ) договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Засоби дистанційного зв`язку - телекомунікаційні мережі, поштовий зв`язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані.

Пунктом 1 ч.1 ст.4 Закону споживачам гарантовано захист своїх прав державою під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що оспорюваний договір з відповідачем не укладав, його не підписував, грошові кошти не отримував і вони йому відповідачем не перераховувалися.

При укладенні кредитного договору був використаний номер телефону, яким він не користувався, оскільки був проданий мобільним оператором іншій особі.

Суд враховує, що відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Звертаючись до суду, окрім скарг та звернень у різні інстанції, в тому числі правоохоронні органи, будь-яких доказів, які б свідчили про укладення кредитного договору від його імені сторонніми особами, позивач не надав.

Посилаючись на обставини продажу мобільним оператором телефона, який йому належав, задовго до укладення договору, будь-яких доказів цим обставинам, а саме що не він є користувачем даного телефонного номера, також не надав.

Крім того, будь-яких доказів тому, що грошові кошти на належні йому банківські рахунки не надходили, також не надав.

З відповіді Національного банку України від 23 червня 2021 року на скаргу позивача вбачається, що грошові кошти за кредитним договором були перераховані на банківську карту, яка була зазначена в заявці на отримання кредиту - НОМЕР_2 .

Доказів про те, що він не є користувачем даної картки, позивач також не надав.

( а.с. 34 - 43 )

Суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Звертаючись до суду, не надавши бдь-яких доказів приведеним у позові обставинам, з клопотанням до суду про їх витребування судом, позивач не звернувся.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З вище приведеної відповіді Національного банку України вбачається, що право грошової вимоги за укладеним з позивачем Кредитним договором ТОВ «СС Лоун» було відступлено ТОВ «Фінфор» на підставі договору факторингу від 17 лютого 2024 року № 40071779-90.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Частиною 3 ст.279 ЦПК України визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У встановлений законом строк позивач з заявою про заміну відповідача або залучення співвідповідача до суду не звертався.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З точки зору закону якщо позивач помилиться (неправильно зазначивши сторону) і притягне відповідачем особу, яка не є належним відповідачем або не заявить клопотання про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача, суд у такому позові відмовляє.

З урахуванням цього суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача до залученого ним до участі в справі відповідача.

Стаття 15 Закону України «Про захист персональних даних» визначає випадки, при яких персональні дані підлягають видаленню або знищенню.

Частиною 1ст.15 Закону передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:

1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;

2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;

3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;

4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Згідно з ч.3 даної статті персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.

В пунктах 6,1 ч.2 ст.8 Закону зазначено, що суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними, а також відкликати згоду на обробку персональних даних.

Частиною 1 ст.24 Закону визначено, що володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов`язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

Враховуючи викладене вище, висновок суду про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, підстави для задоволення позову і в цій частині відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 14, 15, 16, 202, 203, 204, 207, 215, 512, 514, 627, 628,629, 639, 1054, 1055 ЦК України, Законом України» Про електронну комерцію», Законом України «Про захист персональних даних», Законом України « Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 51, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» про визнання договору недійсним та знищення персональних даних відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.В. Машкевич