Рішення № 122605757, 16.10.2024, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2389/24

Провадження № 2/545/1515/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2024 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Цибізової С.А.,

з участю секретаря Гречко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, третя особа: Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , спадщину після якого фактично прийняла його дружина (мати позивача) ОСОБА_3 , однак остання за життя не встигла оформити свої спадкові права. Мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . До складу спадкового майна входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0300 га, земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1625 га та житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з відсутністю оригіналу правоустановчого документу, належним чином зареєстрованого, постановою державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Просила визнати право власності на житловий будинок «А-1,А1-1,а» загальною площею 72,4 м. кв. та житловою площею 47,0 м. кв., літню кухню «Б», сарай «Б1», погріб «б»,навіс (тимчасовий) «б1», навіс (тимчасовий) «б2», гараж (тимчасовий) «В», сарай «Г», вбиральню «Д», ворота №1, огорожу №2, колодязь №3, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

У судове засідання позивач та її представник не з`явилася, попередньо представник надав заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, попередньо надавши відзив на позову у якому заперечував щодо задоволення позову.

Представник третьої особи Полтавської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, при вирішення спору поклався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Предметом позову є визнання права власності за позивачем на житловий будинок.

Предметом спору є наявність у позивача права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Предметом доведення у даній справі є належність спадкодавцю спадкового майна на час смерті та наявність підстав для спадкування та неможливість оформлення права власності на спадкове майно у позасудовому порядку.

Щодо належності спадкодацю спадкового майна.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , про що 17.08.2011 Абазівською сільською радою Полтавського району Полтавської області складений відповідний актовий запис №33 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.4).

Після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Полтавської районної Ради народних депутатів від 15.12.1982 №516 «Про видачу свідоцтв на індивідуальну забудову земельних ділянок» дозволено районному архітектору видати представлені свідоцтва на індивідуальну забудову в населених пунктах згідно додатка.

Відповідно до архівного витягу від 18.07.2024 №07-02/110 з додатку до рішення №516 виконавчого комітету Полтавської районної Ради народних депутатів від 15.12.1982 «Про видачу свідоцтв на індивідуальну забудову земельних ділянок» ОСОБА_2 є забудовником земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована в с. Лаврики.

Згідно зі свідоцтвом № НОМЕР_2 на право особистої власності на домоволодіння, яке видане на підставі рішення виконкому Полтавської районної Ради народних депутатів №516 від 15.12.1982, ОСОБА_2 на правах особистої власності належить домоволодіння, яке складається з І жилого будинку корисною площею 51,18 кв.м. літньої кухні розміром 5,2х4,5 м, сарая розміром 4,5х5,2 м, гаража, і розташоване на земельній ділянці загальною площею 1500 кв.м. (а.с.9).

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 26.03.2024 Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району» спадкове майно в АДРЕСА_1 складається з житлового будинку «А-1.А1-1,а» загальною площею 72.4 м. кв. та житлової площі 47.0 м. кв., літньої кухні «Б» 1983 року спорудження, сараю «Б1» 1983 року спорудження, погребу «б» 1983 року спорудження, навісу (тимчасовий) «б1» 1983 року спорудження, навісу (тимчасовий) «б2» 1983 року спорудження, гаражу (тимчасовий) «В» 1983 року спорудження, сараю «Г» 1983 року спорудження, вбиральні «Д» 1983 року спорудження, воріт №1 1983 року спорудження, огорожі №2 1983 року спорудження, колодязю №3 1983 року спорудження. (а.с.10-12).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлювальний документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 10.10.2018 у справі №557/1209/16-ц.

Державна реєстрація права на житлові будинки, споруди, що побудовані до 05 серпня 1992 року, регулювалася зокрема, нормами Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56. Зазначений нормативний акт передбачав державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 (чинної на час спорудження житлового будинку) реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

При цьому, до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР відносяться свідоцтва про право власності на будинки (домоволодіння), які видані виконкомами місцевих Рад депутатів трудящих або комунального господарства на підставі рішень виконкомів.

Отже, з норм Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56 вбачається, що державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах реєстрації не підлягали.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 01.03.2013 за змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли заумови прийняттяїх вексплуатацію відповіднимикомісіями отриматиправовстановлюючі документина будинок,навіть якщойого спорудженосамовільно (самочинно)на земельнійділянці,яка перебуваєв їхзаконному користуванніабо уприватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Як вбачається з матеріалів справи спірне домоволодіння знаходилось у селі Лаврики, збудоване до 05 серпня 1992 року, а тому реєстрації не підлягало.

За таких обставин свідоцтво № НОМЕР_2 на право особистої власності на домоволодіння яке виданена підставірішення виконкомуПолтавської районноїРади народнихдепутатів №516від 15.12.1982 рокута технічнийпаспорт виготовленийстаном на 19березня 2024 Комунальнимпідприємством «Бюротехнічної інвентаризаціїта містобудуванняПолтавського району» згідно якого усі будівлі та споруди побудовані у АДРЕСА_1 до 1983 року включно є достатніми доказами належності ОСОБА_2 зазначеного домоволодіння на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, судом встановлено, що спірне нерухоме майно належало спадкодавцю ОСОБА_2 на праві власності на момент смерті.

Щодо наявності у позивача прав.

З матеріалів спадкової справи №84/2021 вбачається, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджується заявою про прийняття спадщини (а.с.43).

Окрім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 , про що 03.09.2020 виконавчим комітетом Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області складений відповідний актовий запис №25 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.5).

Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно.

З матеріалів спадкової справи №84/2021 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини за законом за померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 звернулась дочка померлої ОСОБА_1 (а.с.37)

Інформація про наявність інших спадкоємців в матеріалах спадкової справи відсутня.

Отже, за таких обставин до складу спадщини яку прийняла позивач за померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 входило домоволодіння в АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 успадкувала від померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Постановою державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. від 28.05.2024 №293/02-31 встановлено, що після надання відповідних документів видано свідоцтво про право на спадщину за законом на приватизовану земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1625 га розташованої в АДРЕСА_1 , приватизовану земельну ділянку площею 3,0300 га передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Абазівського страостинського округу Полтавської міської територіальної громади на ім`я ОСОБА_1 . Спадкоємець ОСОБА_1 заявила до складу спадкового майна житловий будинок з надвірними побудовами, який знаходиться в АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що реєстрація права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 не проводилась, відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, постановою державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними побудовами (а.с.6).

Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту права є його визнання.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно доч.1,3.ст.1223ЦК Україниправо наспадкування маютьособи,визначені узаповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 5.ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до положень ст.317, ст.319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За нормами ст.391, ст.392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За таких обставин судом встановлено, що позивачу належить право власності на спірне домоволодіння в порядкау спадкування за законом. Неможливість оформлення права власності позивачем на спадкове майно у встановлений законом спосіб в порядку спадкування порушує законні права власності на спадкове майно позивача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258-260 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) право власності на житловий будинок «А-1,А1-1,а» загальною площею 72,4 м. кв. та житловою площею 47,0 м. кв., літню кухню «Б», сарай «Б1», погріб «б», навіс (тимчасовий) «б1», навіс (тимчасовий) «б2», гараж (тимчасовий) «В», сарай «Г», вбиральню «Д», ворота №1, огорожу №2, колодязь №3, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С. А. Цибізова