Рішення № 122601338, 24.10.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року №320/18895/24

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )доФонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016)простягнення коштіввстановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів, які обліковувалися на рахунку, що був відкритий на підставі договору банківського рахунку від 12.09.2014 № 1763/18906/2014;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) здійснити виплату ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів, які обліковуються на рахунку, що був відкритий на підставі договору банківського рахунку від 12.09.2014 № 1763/18906/2014 кошти у розмірі 200 000 грн. (двісті тисяч гривень).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на протиправність дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме в частині не виплати гарантованої суми у розмірі 200000,00 грн., право на отримання якої підтверджується рішенням у справі №826/12127/15.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що між сторонами відсутні договірні відносини, оскільки Фонд здійснює свої обов`язки на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом.

На думку відповідача, права позивачки не могли бути порушені внаслідок дій Фонду, оскільки у нього були обмеження для здійснення відшкодування, зокрема встановлені ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2017 року у справі № 752/3185/17 про накладення арешту на грошові кошти позивача, а також нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо подання уповноваженою особою документів державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань держаної реєстрації припинення банку як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Окрім того, відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності.

Розглянувши клопотання про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої, другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом даного адміністративного позову є стягнення з відповідача на користь позивачки завданої їй майнової шкоди.

Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі №280/4453/18 дійшов правового висновку про те, що проступок, пов`язаний із триваючим безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

Тобто в даному випадку бездіяльність відповідача є триваючим правопорушенням. Тому оскільки присічного строку, з настанням якого держава може вважатися вільною від виконання відповідного обов`язку, не існує, то в даному випадку триваюче правопорушення у вигляді протиправної бездіяльності Фонду припиняється з моменту виконання ним обов`язку щодо виплати позивачці спірної майнової шкоди.

З огляду на означене суд вважає, що право позивачки на оскарження протиправної бездіяльності Фонду не можна визнавати її обов`язком, як не може вважатись законним наслідком його незастосування (нереалізації) - припинення самого існування права.

Суд вважає, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. У протилежному випадку - суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку.

У справі «Лелас проти Хорватії» Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справа «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Вказане узгоджується також з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 26.01.2023 у справі №200/9654/21.

В межах спірних відносин відсутні підстави вважати пропущеним строк позовної давності, оскільки предметом спору в цій справі є відшкодування шкоди у грошовій формі, яку позивачка зазнала через протиправну бездіяльність відповідача, порушене право виникло з 19.09.2019 - після припинення виплат Фондом через завершення процедури ліквідації банку. Таким чином позовна давність визначена статтею 257 ЦПК України, з врахуванням положень статті 25 ЦПК України до заявлених вимог не спливла.

З моменту припинення виплат Фондом (завершення процедури ліквідації банку) позивачка втратила право на гарантоване відшкодування в порядку, передбаченому Законом, натомість отримала право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» укладено договір банківського рахунку від 12.09.2014 №1779/18906/2014, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті та приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, а також виконує розпорядження клієнта на здійснення операцій за рахунком, у тому числі на переказ грошових коштів з рахунку за допомогою платіжних інструментів.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 № 597 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.09.2014 № 97 «Про запровадження тимчасової адміністрації у AT «КБ «Експобанк», згідно з яким з 25.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в AT «КБ «Експобанк».

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку AT «КБ «Експобанк», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 163 від 25.12.2014 про продовження строку тимчасової адміністрації у AT «КБ «Експобанк» до 24.01.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.01.2015 № 41 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 №15 «Про початок процедури ліквідації AT «КБ «Експобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації AT «КБ «Експобанк».

Позивач звернувся до банку із заявою про повернення коштів, що перебували на рахунку, яка булла прийнята 10.02.2015 та зареєстрована за вхідним.

Листом від 20.02.2015 №1401/1064 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича повідомив, що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивача включено до переліку фізичних осіб-вкладників AT «КБ «Експобанк».

У подальшому, листом від 17.07.2015 №1101/4029 відповідач повідомив позивача, що договір банківського рахунку від 12.09.2014 №1779/18906/2014 є нікчемним на підставі пунктів 2, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Дані обставини встановлені у судовому поряду і мають преюдиційне значення.

Постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №826/12127/15 Касаційну скаргу позивача - задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року скасовано. Ухвалено нову постанову. Позовні вимоги позивача- задоволено. Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до рахунків щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 1763/18906/2014 від 12 вересня 2014 року.

Як зазначає позивач, він неодноразово звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогою стягнення гарантованої суми відшкодування коштів. Зокрема, у заяві від 02 квітня 2024 року наголосив, що даний спір триває з початку 2015 року, і він, маючи на руках законне рішення суду досі не може отримати гарантовану суму вкладу. Окрім цього, додано, що у разі невиконання рішення суду буде змушений звертатися до правоохоронних органів, антикорупційних органів та порушувати питання про притягнення посадових та службових осіб з виконання вимог законодавства та виконання рішення суду - до кримінальної відповідальності.

Натомість, лише у квітня 2024 року позивач отримав лист від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №60-4103/24 від 09.04.2024, у якому повідомлялося, що Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «ЕКСПОБАНК» 27 січня 2020 року подано документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), що свідчить про завершення виплат Фондом гарантованих сум відшкодування вкладникам ПАТ КБ «ЕКСПОБАНК». Окрім цього, у даному повідомленні було також зазначено, що позивача було включено до загального реєстру вкладників ПАТ КБ«ЕКСПОБАНК» від 23 грудня 2018 року і кошти їй були доступні з 26 грудня 2019 p.

Позивач зазначає, що відповідачем не було вжито жодних заходів спрямованих на відшкодування коштів позивачу з моменту набрання законної сили постановою суду по справі №826/12127/15, що призвело до порушення законних прав позивача на отримання гарантованої йому суми вкладу. Окрім цього, звернення позивача до Фонду ігнорувалися, жодної інформації не повідомлялося і лише у лютому 2020 року Фонд повідомив про неможливість виплати суми у розмірі 200 000,00грн.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Згідно з частиною другою статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду та публікує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України».

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (далі по тексту - Положення), Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 5 до цього Положення;

3) переліки рахунків за формою, визначеною у додатку 6 до цього Положення:

за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку;

осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане;

вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.

Переліки, зазначені у цьому пункті, надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум.

Переліки на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) складаються в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та засвідчуються підписами уповноваженої особи Фонду, головного бухгалтера банку та відбитком печатки банку (за наявності), в електронному вигляді - у csv-файлах. Дані на паперових носіях та в електронному вигляді повинні бути ідентичними.

Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.

Переліки в електронному вигляді можуть бути передані до Фонду засобами електронної пошти Національного банку України.

Перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, формується на підставі файла «N» та включає інформацію тільки про осіб, які були вкладниками (мали вклади у банку) та поіменовані у файлі «N».

Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною у додатку 7 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону, а також про рахунки, здійснення банком операцій за якими обмежено.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку Уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Зміни та/або доповнення до переліків надаються неплатоспроможним банком до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Пунктами 1, 2 розділу ІІІ Положення визначено, що Фонд завантажує поданий Уповноваженою особою Фонду Перелік до програмно-апаратного комплексу Фонду та здійснює його перевірку в частині: 1) невключення до Переліку інформації про рахунки вкладників, розмір залишку гарантованої суми яких становить менше 10 гривень або більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, незалежно від кількості вкладів в одному банку; 2) невключення до Переліку інформації про рахунки: вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону; за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону; 3) наявності необхідних для проведення ідентифікації реквізитів вкладника; 4) коректності реквізитів вкладника та іншої інформації.

Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі по тексту - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу ІІІ Положення на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України (здійснює перерахування гарантованої суми відшкодування та передачу інформації про вкладників, яким здійснюється виплата відшкодування, до банків-агентів відповідно до умов договорів із банками-агентами) не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.

Якщо виплати відшкодувань розпочинаються під час дії тимчасової адміністрації, до першої частини Загального реєстру включаються гарантовані суми за рахунком за вкладами, щодо яких Фондом або Уповноваженою особою Фонду не обмежено здійснення банком операцій (з причин відсутності первинних документів, виявлення помилкових записів, невідповідності реквізитів вкладника первинним документам тощо): за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; за договорами банківського рахунку.

Якщо виплати відшкодувань розпочинаються під час ліквідації, до першої частини Загального реєстру включаються гарантовані суми за рахунком за вкладами, щодо яких Фондом або Уповноваженою особою Фонду не обмежено здійснення банком операцій (з причин відсутності первинних документів, виявлення помилкових записів, невідповідності реквізитів вкладника первинним документам тощо): за договорами банківського вкладу незалежно від закінчення строку їх дії; за договорами банківського рахунку.

Гарантовані суми за рахунком за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчується після початку тимчасової адміністрації, виплачуються після прийняття рішення про ліквідацію банку.

До чергових частин Загального реєстру включаються гарантовані суми за рахунком за договорами банківського вкладу, що не були включені до першої частини Загального реєстру, та за договорами банківського рахунку після отримання Фондом інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Частини Загального реєстру та дати початку виплат за ними затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) передача Уповноваженою особою Фонду сформованого переліку рахунків до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку рахунків Реєстру відшкодувань вкладникам (Загального реєстру); 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Реєстру відшкодувань вкладникам (Загального реєстру).

При цьому Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема з підстав, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Проте, відповідач не довів та не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували виплату позивачу гарантованої суми відшкодування у розмірі 200000грн.

В матеріалах справи міститься заява позивача від 02.04.2021 щодо відшкодування гарантованої суми відшкодування у розмірі 200000грн. Вказаною заявою позивач просив відповідача повідомити про дату, час, місце отримання гарантованих державою коштів у відповідності до рішення суду.

Однак, відповідач 09.04.2024 листом №60-4103/24 надав позивачу відповідь, що Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «ЕКСПОБАНК» 27 січня 2020 року подано документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фондом завершені виплати гарантованих сум відшкодування вкладникам ПАТ «КБ «Експобанк».

Окрім цього, у даному листі було також зазначено, що позивача було включено до загального реєстру вкладників ПАТ КБ«ЕКСПОБАНК» від 23 грудня 2018 року і кошти їй були доступні з 26 грудня 2019 pоку.

У той же час, у відзиві на позов відповідач зазначає, що 27.01.2020 Фонд завершив виплати гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам ПАТ «КБ «Експобанк».

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач вчасно звертався до Фонду гарантування із заявами щодо виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом у розмірі 200000грн., натомість останній не вчинив жодних дій щодо виплати позивачу вказаної суми у розмірі 200000грн.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зважаючи на встановлені обставини справи, а також той факт, що позивач звертався до Фонду гарантування до 27.01.2020, суд вважає за можливе прийняти рішення про зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу гарантованої суми відшкодування коштів, які обліковуються на рахунку, що був відкритий на підставі договору банківського рахунку від 12.09.2014 №1779/18906/2014 кошти у розмірі 200 000грн.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 200/3647/20-а.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору..

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що полягає у невжитті заходів із організації виплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом в розмірі 200 000,00 грн.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) кошти у розмірі 200000,00 (двісті тисяч) гривень суми відшкодування банківського вкладу у ПАТ «КБ «Експобанк» які обліковуються на рахунку, що був відкритий на підставі договору банківського рахунку від 12.09.2014 №1779/18906/2014 кошти у розмірі 200000грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Білоноженко М.А.