Рішення № 122595401, 23.10.2024, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/1329/24

Провадження №2/149/494/24

Номер рядка звіту 61

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.2024 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Павлюк О. О.

за участі секретаря Олійник І. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмільницької міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Хмільницької міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно.

Позов мотивований тим, що за договором від 04.12.2008 ОСОБА_3 подарувала чоловіку позивача - ОСОБА_4 та її сину - ОСОБА_2 житловий будинок з відповіднимигосподарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , які 28.09.2013 оформили своє право спільної сумісної власності на земельну ділянку на якій знаходиться вказний будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 , після його смерті до успадкування залишилилсь належні йому по 1/2 частки у житловому будинку з господаоськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 , а також земліьній ділянці площею, 0,1496 га призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 та земельній ділянці площею 0, 25 га призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , які позивач має намір успадкувати, при цьому зазначаючи, що частину спадкового майна (1/2 житлового будинку) вона має намір оформити в нотаріальному порядку, а суд прсить визнати за нею право власності на 1/2 частки в кожній із вищезазначених ділянках.

Ухвалою суду від 29.04.2024 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Відповідачам визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 14.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позивачка згідно з заявою позовні вимоги підтримала в повному обязі, відповідачі проти задоволення позову не заперечили.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно (копія на а.с. 13) ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 0524887800:01:001:0240 розташована по АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно (копія на а.с. 15) ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 0524887800:01:001:0239 розташована по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (копія на а.с. 5), свідоцтвом про шлюб сервї НОМЕР_2 (копія на а.с. 27).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд керується тим, що відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (ч. 1 ст. 1226 ЦК України).

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків у виді втрати права на спадщину у разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права, інтересу. Одним із способів захисту цивільного права є визнання права (ст. 16 ЦК України). Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому суд вважає, що рішенням у справах про спадкування може бути визнання права, яке виникло, але порушене, невизнане або оспорюване третіми особами. Це випливає із самої сутності правовідносин із спадкування як відносин, що опосередковують перехід прав і обовязків спадкодавця до спадкоємців (ст. 1216 ЦК України). Спір щодо права власності можливий, якщо оспорюється належність майна на праві власності спадкоємцеві, але не його спадково-правовий статус.

Як встановлено в ході розгляду цієї справи, право власності позивача на спадкове майно не оспорюється відповідачами. Також позивач зазначає, що має намір право власності на частину спадкового майна оформити в нотаріальному порядку, а решту шляхом подачі позову до суду. Так, в матеріалах справи наявне роз`яснення приватного нотаріуса Милещенко О. Л. в якому вона посилається на відсутність у правовстановлюючому документі відомостей про належність конкретно визначених часток в нерухомому майні та не заперечує право власності позивача на відповідне майно та не відмовлено у зв`язку з цим у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 . Разом із тим, позивачем не ставиться вимога про визначення часток у спільній сумісній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а одразу заявляється вимога про визнання за нею права власності на 1/2 частку, належну її покійному чоловіку (спадкодавцю) у спільній сумісній власності, яке, як встановлено у ході судового розгляду, ніким не заперечується, не оспорюється та не порушується.

Крім того, з матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (копія на а.с. 39-52) встановлено, що із заявою про прийняття спадщини після його смерті, звернулась також позивач в інтересах своєї малолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не є стороною у справі, однак очевидно має також право на частку у спадковому майні. ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від належної частки спадщини після смерті ОСОБА_4 відмовилися (а.с. 51-52). При цьому у суду відсутні повноваження щодо визначення кола спадкоємців та їх часток у спадковому майні, оскільки це за встановлених обставин (до ухвалення рішення нотаріусом про видачу свідоцтва про право на спадщину або відмову у видачі) є виключною компетенцією нотаріуса.

Тому суд приходить до переконання, що судове рішення про визнання права спадкування як суб`єктивного права спадкоємця на спадщину та судове рішення як підстава виникнення права власності на спадкове майно розмежовуються за своєю правовою природою, призначенням та місцем у юридичному складі спадкування. Крім того, суд не вправі підмінювати ті органи, на які законом покладено обов`язки в юридичному оформленні права власності на нерухоме майно за спадкоємцем. Відповідно до статті 68 Закону України "Про нотаріат" нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Відповідно до статті 5 ЦПК України при здійсненні правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Враховуючи обсяг заявлених вимог і встановлені обставини справи, суд не знаходить іншого ефективного способу захисту права позивача, оскільки вихід за межі позовних вимог з урахуванням усіх обставин становитиме непропорційне втручання у права та інтереси всіх учасників правовідносин спадкування. За вказаних обставин позов задоволенню не підлягає.

При цьому суд звертає увагу, що таке рішення суду, в свою чергу, не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду із позовом про захист свого права, з урахуванням застереження, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (наявність рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав), оскільки в даному випадку має місце саме помилкове визначення позивачем предмету спору.

На підставі ст.ст. 1216, 1268, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Хмільницька міська рада, код ЄДРПОУ 04051247, адреса: вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область.

Повний текст рішення складено 28.10.2024.

Суддя Павлюк О. О.