Рішення № 122593346, 21.10.2024, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/127/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 справа № 908/1801/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1801/24

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001)

до відповідача фізичної особи-підприємця Заложа Вадима Дмитровича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 736414,23 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" шляхом застосування підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи-підприємця Заложа Вадима Дмитровича про стягнення 736414,23 грн. заборгованості за кредитним договором №2884908513-КД-1 від 08.04.2021, яка складається з: 673187,98 грн. заборгованості за кредитом та 63226,25 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем кредитного договору №2884908513-КД-1 від 08.04.2021, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 1448000,00 грн. в обмін на зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами Договору (з наступними змінами). За твердженням позивача, станом на 31.05.2024 заборгованість відповідача за договором становить 736414,23 грн. та складається з: 673187,98 грн. заборгованості за тілом кредиту та 63226,25 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом. Посилаючись на приписи ст.ст.526, 530, 610, 1048, 1049, 1054 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 справу № 908/1801/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 03.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1801/24, присвоєно справі номер провадження 18/127/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1801/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше 26.07.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Як свідчать довідки Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа, ухвалу від 03.07.2024 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді доставлено в електронний кабінет позивача та його представника 03.07.2024.

У зв`язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету в системі "Електронний суд" ухвала про відкриття провадження у цій справі надіслана відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 .

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 03.07.2024 повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою про "за закінченням терміну зберігання", ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1801/24 та розгляд справи.

Від представника відповідача адвоката Лєскіна М.С. 08.07.2024 до суду надійшла заява про надання доступу до матеріалів справи № 908/1801/24 з метою ознайомлення.

Заява представника відповідача судом задоволена, адвокату Лєскіну М.С. 08.07.2024 надано доступ до матеріалів справи в підсистемі "Електронний суд".

Від відповідача в особі адвоката Лєскіна М.С. 23.07.2024 надійшов відзив на позов, в якому відповідач, не оспорюючи факт наявності спірних правовідносин та прострочення погашення заборгованості за кредитним договором, звертає увагу на те, що прострочення виконання зобов`язання спричинено об`єктивними, загальновідомими та невідворотними обставинами, що не залежали від волі відповідача та не могли бути ним ані передбачені, ані усунені. Згідно з умовами Договору відповідач отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 1453124,10 грн., у т.ч. у розмірі 1448000,00 грн. на подолання карантинних обмежень та у розмірі 5124,10 грн. на сплату страхових платежів, термін повернення кредиту - 01.04.2024. За поясненнями відповідача, на момент укладення кредитного договору він здійснював підприємницьку діяльність у м. Бердянську Запорізької області та саме з метою її реалізації оформив договір кредитування, умови якого добросовісно виконував. З 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала повномасштабну військову агресію проти України, у зв`язку з чим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в України було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час. Як вказує відповідач, належне виконання умов кредитного договору з моменту його укладення до 24.02.2022 не оспорюється позивачем та підтверджується матеріалами справи, однак після повномасштабного вторгнення здійснення підприємницької діяльності відповідачем стало неможливим і він змушений був залишити все майно та виробничі потужності на тимчасово окупованій території. Саме через ці обставини відповідач у подальшому прострочив виконання зобов`язання за кредитним договором. Як вбачається зі змісту договору, сторони не встановлювали особливих умов щодо настання форс-мажорних обставин та повідомлення про їх настання, а тому у спірних правовідносинах такі обставини регулюються на загальних засадах. Відповідач звернув увагу на лист від 28.02.2022 вих. № 2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислова палата України засвідчила військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарювання по договору, виконання якого настало згідно з умовами договору і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 № 309, територія місця здійснення господарської діяльності відповідача, а саме: вся територія Бердянського району Запорізької області з 28.02.2022 віднесена до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України. За доводами відповідача, він до моменту виїзду з окупованої території та перереєстрації місця здійснення підприємницької діяльності, а саме до січня 2023 року, був обмежений у своїх правах, як громадянин України на окупованій території, позбавлений можливості отримувати доходи, на які він розраховував при укладанні договору, а тому об`єктивно не мав можливості виконати свої зобов`язання за кредитним договором та не має можливості виконувати їх і на даний час, оскільки дія форс-мажорних обставин не закінчилась. Відповідач вважає, що наведені обставини мають суттєве значення для вирішення даного спору, зокрема для вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення суду в порядку, передбаченому ст. 239 ГПК України, у разі задоволення позову. Вказує, що оскільки у даному випадку відсутня будь-яка форма вини відповідача у простроченні виконання зобов`язання за договором, є всі підстави для застосування відстрочення виконання рішення суду до усунення форс-мажорних обставин. Також відповідач вказує на те, що відповідно до п. А.5 Договору зобов`язання відповідача за договором забезпечене договором іпотеки №2884908513-ДІ-1/1 від 08.04.2021, що не зазначено позивачем у позові. Відповідач вважає, що в даному випадку іпотека є різновидом застави, якою забезпечується зобов`язання за договором і, з метою дотримання принципу справедливого балансу інтересів сторін, який послідовно впроваджується Верховним Судом, доцільним є задоволення інтересів позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідач просив врахувати викладені обставини при вирішенні даного спору та звернув увагу, що даний відзив не є визнанням позову.

Від позивача 01.08.2024 надійшла відповідь на відзив з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на її надання. Клопотання обґрунтоване вступом у справу нового представника позивача і з урахуванням двох вихідних днів з встановленого судом строку, представнику необхідно було ознайомитись з усіма матеріалам справи та наданим відповідачем відзивом. В спростування доводів відповідача позивач зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії Російської Федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Позивач відзначив, що відповідач вчасно не повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин, як то передбачено умовами п.п. 7.1, 8.3 Кредитного договору. Представником відповідача не надано жодних документів та доказів причин неповідомлення іншої сторони договору (АТ КБ "ПриватБанк") про наявність форс-мажорних обставин.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, держава, яка створює суди першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах.

Одною з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росії» (Ваізашпа V. Киззіа), заява № 3932/02, її. 22).

З огляду на приписи ст. 119 ГПК України, зважаючи на незначний термін прострочення, з метою дотримання принципу господарського судочинства щодо рівності та змагальності сторін, строк подачі відповіді на відзив судом поновлений.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1801/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні, бомбові та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 29.08.2024 по 04.10.2024, рішення прийнято без його проголошення - 21.10.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (Банком, позивачем у справі) та фізичною особою-підприємцем Заложем Вадимом Дмитровичем (Позичальник, відповідач у справі) 08.04.2021 укладений кредитний договір № 2884908513-КД-1 (надалі - Договір).

Відповідно до п. А.1 Договору вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія.

Згідно із п. А.2 Договору ліміт цього договору: 1453124,10 грн., у тому числі на наступні цілі: у розмірі 1448000,00 грн. на подолання карантинних обмежень; у розмірі 5124,10 грн. на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.

Термін повернення кредиту 01.04.2024 (п. А.3 Договору).

Пунктом 2.1.2 Договору передбачено, що Банк зобов`язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, у межах суми, обумовленої п. 1.1. цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього договору.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2. 2.2.3 Договору позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2 цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6, А.6.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Пунктом А.6 Договору визначено, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 14,32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

За умовами п. 4.3 Договору, сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8 цього договору.

Відповідно до п. А.8 Договору проценти, встановлені п.п. А.6, А.6.1, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою списання є 1-е число кожного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2 цього договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно із п. 6.1 Кредитного договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Пунктом 7.3 Кредитного договору передбачається можливість сплати процентів у режимі 24/7/365, тобто погашення що здійснюється у будь-яку годину, у будь-який календарний день, у тому числі у вихідні та святкові дні, починаючи з дати підписання цього договору.

Також, 08.04.2021 Банком (позивачем) та Позичальником (відповідачем) укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства (далі - Програма) та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1 Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,32% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%;

де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті; Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2,3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7 Додаткової угоди визначено, що погашення кредиту Позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту, що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

Згідно із п. 2.10 Додаткової угоди, у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору Позичальник зобов`язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з п. 2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних.

Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 Кредитного договору є "Графік платежів", яким Банк і Позичальник погодили, що з 1-ого місяця (наступний за датою укладення Кредитного договору), до 01.04.2024 Позичальник зобов`язаний щомісячно погашати 40222,22 грн. основної суми кредиту (загальний розмір 1448000,00 грн.).

В подальшому сторонами підписано Договори про внесення змін до Кредитного договору №2884908513-КД-1 від 08.04.2021 та відповідно до останнього Договору про внесення змін від 01.03.2023 сторони дійшли згоди внести зміни до умов кредитування позичальника перед банком за кредитним договором №2884908513-КД-1 від 08.04.2021 на наступних умовах:

1) Позичальник підтверджує свої зобов`язання перед Банком щодо погашення заборгованості за Договором, яка складається з: суми неповернутого кредиту - 792668,60 грн. (сімсот дев`яносто дві тисячі шістсот шістдесят вісім грн. 60 коп.); суми нарахованих до 28.02.2023 та не сплачених Позичальником процентів за користування кредитом - 80,62 грн.

2) Погашення Позичальником заборгованості за Договором, розмір якої визначено згідно п.п. 1). п. І. цього Договору про внесення змін, здійснюється наступним чином: повернення кредиту (погашення заборгованості за кредитом), а також погашення заборгованості за нарахованим та несплаченим процентами за користування кредитом здійснюється в строки/терміни встановлені в Графіку погашення заборгованості, що наведений в Додатку №1 до цього Договору про внесення змін (що є Додатком №1 до Договору), з урахуванням змін внесених цим Договором про внесення змін.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання кредитного договору Банк надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі 1448000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

В період з 30.04.2021 по 06.02.2024 відповідачем періодично вносились чергові платежі та здійснювалось погашення заборгованості по кредиту в загальній сумі 774812,02 грн. Заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 673187,98 грн.

За період користування кредитом з 16.04.2021 по 27.03.2024 Банком нараховано проценти за користування кредитом, залишок заборгованості за якими, з урахуванням часткової сплати процентів Позичальником, складає 63226,25 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині погашення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідачем Кредитний договір та додатки до нього підписані з використанням електронного цифрового підпису.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно із ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення сторонами кредитного договору шляхом підписання 08.04.2021 за допомогою ЕЦП Кредитного договору №2884908513-КД-1 від 08.04.2021 та додатків до нього. Відповідні протоколи перевірки електронного підпису документів наявні у матеріалах справи.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

За приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно Кредитного договору відповідачу видано банком кредитні кошти у розмірі 1448000,00 грн., про що свідчать виписки по особовому рахунку Позичальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Сплата чергових платежів за Кредитним договором та погашення заборгованості здійснювалась відповідачем по 06.02.2024.

Остаточний строк повернення кредиту - 01.04.2024, зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків станом на цю дату відповідачем в повному обсязі не виконано.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.12.2019 у справі №756/2996/17, відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов`язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи підтвердження наданими доказами факту прострочення відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором щодо сплати чергових платежів та процентів, позивач цілком правомірно скористався правом на стягнення боргу за кредитним договором у судовому порядку.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов Кредитного договору позивачем відповідачу нараховувалися проценти за користування кредитом. Загалом, станом на 31.05.2024 за відповідачем рахується заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 16.04.2021 по 27.03.2024 у розмірі 63226,25 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що обчислення простроченої кредитної заборгованості та нарахування процентів за користування кредитом позивачем здійснено правильно.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за Кредитним договором №2884908513-КД-1 від 08.04.2021 в загальному розмірі 736414,23 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відносно доводів відповідача, що прострочення виконання зобов`язання спричинено об`єктивними, загальновідомими та невідворотними обставинами (військова агресія РФ), що не залежали від волі відповідача, і вказані обставини мають суттєве значення для вирішення даного спору, зокрема для вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення суду в порядку, передбаченому ст. 239 ГПК України, в разі задоволення позову, суд зазначає наступне.

Військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Згідно із частиною 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступне: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідачем доказів звернення до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, не надано. Також не надано доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості здійснення відповідачем чергових платежів за Кредитним договором та сплати процентів.

Відносно посилання відповідача на наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду в порядку, передбаченому ст. 239 ГПК України, в разі задоволення позову, суд зазначає, що доказів в обґрунтування наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відповідачем не надано, тому у задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення до усунення форс-мажорних обставин суд відмовляє.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994; пункт 29).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги належними доказами не спростував.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Заложа Вадима Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) 673187,98 грн. (шістсот сімдесят три тисячі сто вісімдесят сім грн. 98 коп.) заборгованості за тілом кредиту, 63226,25 грн. (шістдесят три тисячі двісті двадцять шість грн. 25 коп.) заборгованості по процентам за користування кредитом та 8836,97 грн. (вісім тисяч вісімсот тридцять шість грн. 97 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 28.10.2024.

Суддя В.В. Левкут