Постанова № 1225887, 20.12.2007, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"20" грудня 2007 р. Справа № 16/250

„11” год. „50” хв.

Господарський суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Фесюри М.В.,

при секретарі - Козацькому А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – Цурій В.К., Придатченко Н.М.,

Чередниченко Н.М., Паскал Н.І.

від відповідача –Філіппова О.Г., Стригун О.В. ,

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ: Агропромислового об’єднання ім. Івана Супруненка Відкрите акціонерне

товариство „Прилуцький хлібозавод”

(м. Прилуки вул. Пирятинська,45)

До ВІДПОВІДАЧА: Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції

(м. Прилуки вул. Київська ,214)

Про визнання нечинними рішень.

Заявлено позов про визнання нечинним прийнятого Прилуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією податкове повідомлення –рішення № 2508932300/1/1728 від 27.11.2007р., яким агропромисловому об’єднанню ім. Івана Супруненка Відкрите акціонерне товариство „Прилуцький хлібозавод” визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 129577,2 грн., у тому числі за основним платежем 86384,8 грн., за штрафними санкціями –43192,4 грн. , та рішення №5324/10/25-010 від 07.11.2007р. про результати розгляду первинної скарги.

Позивач вважає незаконними спірні рішення , оскільки законодавство не позбавляє покупця права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених продавцю, статут, установчий договір та свідоцтво платника ПДВ якого після проведення господарських операцій визнані судом недійсними з моменту реєстрації.

Відповідач проти позову заперечив, обґрунтовуючи свою позицію тим, що визнання недійсними свідоцтва платника ПДВ та статутних документів після здійснення господарських операцій з позивачем не дає права останньому на включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ.

Позивачем уточнені позовні вимоги, він просить визнати податкове повідомлення –рішення нечинним повністю, а рішення про результати розгляду скарги лише в тій частині, в якій його скарга залишена без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ

07.09.2007р. Прилуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення –рішення № 2508932300/0/1477, яким агропромисловому об’єднанню ім. Івана Супруненка Відкрите акціонерне товариство „Прилуцький хлібозавод” визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі грн., у тому числі за основним платежем 86384,8 грн., за штрафними санкціями –43192,4 грн.

Підставою для прийняття повідомлення –рішення явився акт „Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ 2Прилуцький хлібозавод” з питань правових відносин з ТОВ „Батекс” за період з 01.01.2003р. по 19.07.2007р.” № 841/23-00381077 від 30.08.2007р.

Як встановлено перевіряючими, позивач у періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником ПДВ 21.07.1997р.

Як зазначено в акті, позивач в період 2004-2005 років здійснив господарські операції з ТОВ „Батекс” на виконання договору купівлі –продажу № 0111/1 від 01.11.2003р. На виконання умов цього договору ТОВ „Батекс” видав податкові накладні.

При цьому податковий орган не встановив будь –яких порушень при заповненні продавцем реквізитів податкових накладних, відсутність вказаних порушень підтверджена представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідні розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі, на час перевірки будь –яка заборгованість між підприємствами відсутня. Після виконання операцій, 16.02.2006р. рішенням Голосіївського районного суду м. Києва визнано недійсними статут, установчий договір та свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Батекс” з моменту реєстрації, але, як зазначено в акті перевірки, незважаючи на таке судове рішення , підприємство „Батекс” звітує до ДПІ Печерського району м. Києва про фінансово –господарську діяльність.

Згідно з наданим відповідачем актом ДПІ у Печерському районі м. Києва № 6501 свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Батекс” анульовано 01.08.2007р.

На підставі викладеного , податковий орган донарахував платнику податків податок на додану вартість у розмірі 91003,8 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим початковим податковим повідомленням –рішенням , позивач подав скаргу відповідачу.

07.11.2007р. податковий орган прийняв спірне рішення №5324/10/25-010 про результати розгляду первинної скарги, яким скаргу задовольнив частково, скасувавши податкове повідомлення –рішення № 2508932300/0/1477 від 07.09.2007р. в частині 4619 грн. нарахованого податку на додану вартість та 2309,5 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині зазначене податкове повідомлення –рішення –залишене без змін.

Часткове скасування податкового повідомлення –рішення відбулося внаслідок того, що податковий орган під час перевірки частково визначив податкове зобов”язання пізніше 1095 дня, наступого за останнім днем граничного терміну подання податкової декларації за квітень 2004р.

На підставі рішення про результати розгляду скарги податковий орган прийняв спірне податкове повідомлення –рішення № 2508932300/1/1728 від 27.11.2007р., яким визначив податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 129577,2 грн., у тому числі за основним платежем 86384,8 грн., за штрафними санкціями –43192,4 грн.

Однак з таким висновком контролюючого органу погодитись неможливо з наступних підстав.

Сторонами у справі не заперечуються обсяги проведених операцій з ТОВ „Батекс” та правильність їх документального оформлення , в тому числі відповідність реквізитів податкових накладних, на підставі яких суми ПДВ вносились до податкового кредиту. Це знайшло своє підтвердження і в акті, який складений за результатами податкової перевірки.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Крім того, податковим органом всупереч ч.2 ст.71 цього Кодексу не надано доказів того, що позивач фактично не отримував матеріальних цінностей від ТОВ „Батекс”, тобто доказів фіктивності документально оформлених господарських операцій.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" (в редакції до 25 березня 2005 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В наступній редакції цього пункту зазначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1. цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Як передбачено п.п. 5.3.9 цієї статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у перевіреному періоді були надані накладні , акти виконаних робіт та податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Помилковим є висновок податкового органу про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням Голосіївського районного суду м. Києва недійсними статуту, установчого договору та свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача –ТОВ „Батекс” та анулювання свідоцтва платника ПДВ цього підприємства вже після здійснення господарських операцій, за якими ним були видані податкові накладні.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Податковим органом не надано доказів того, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем сум до валових витрат та податкового кредиту продавець був відсутнім в Єдиному державному реєстрі, а також не мав свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість. Надані податковим органом судове рішення та акт перевірки свідчать про протилежне.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" було встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону ).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а спірні рішення в частині незадоволеної скарги платника та податкове повідомлення –рішення мають бути визнані нечинними як такі, що суперечать ст.19 Конституції України, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Заперечення відповідача судом не приймаються з підстав, викладених вище.

При прийнятті судового рішення судом враховується правова позиція Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України , викладена у постанові від 26.09.2006

Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати повністю нечинним прийняте Прилуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією податкове повідомлення –рішення № 2508932300/1/1728 від 27.11.2007р., яким агропромисловому об’єднанню ім. Івана Супруненка Відкрите акціонерне товариство „Прилуцький хлібозавод” визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 129577,2 грн., у тому числі за основним платежем 86384,8 грн., за штрафними санкціями –43192,4 грн.

3. Визнати частково нечинним прийняте Прилуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією рішення №5324/10/25-010 від 07.11.2007р. про результати розгляду первинної скарги в частині відмови агропромисловому об’єднанню ім. Івана Супруненка Відкрите акціонерне товариство „Прилуцький хлібозавод” у скасуванні податкового повідомлення –рішення № 2508932300/0/1477 від 07.09.2007р. в частині 86384,8 грн. нарахованого податку на додану вартість та 43192,4 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

4. Стягнути з державного бюджету (р/р 31111095700002 УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь агропромислового об’єднання ім. Івана Супруненка Відкрите акціонерне товариство „Прилуцький хлібозавод” (код 00381077, м. Прилуки вул. Пирятинська,45) 3,4 грн. державного мита.

5. Постанова набирає законної сили і може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст.254, 185,186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова у повному обсязі складена 20 грудня 2007 року.

Суддя: М.В.Фесюра