Рішення № 122588051, 24.10.2024, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1358/24

2/179/557/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Ахтієвої Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариств з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 24.09.2014 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії лімітом 75 000 грн. Процентна ставка - 24 % річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

АТ «Альфа-банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодилася з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.

Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, розмірах і порядках нарахування.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором AT «АЛЬФА-БАНК» виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.

Відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 20.12.2021 у нього утворилась заборгованість в розмірі 41112,19 грн.

20.12.2021 між AT «Альфа-Банк» та TOB «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 24.09.2014, укладеним між AT «Альфа-Банк» та відповідачем.

На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41 112,19 грн, судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 7100 грн.

Ухвалою від 25.07.2024 позовна заява залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Ухвалою від 03.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

27.09.2024 відповідачем наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову. Свою позицію мотивує тим, що у вересні 2014 року ним була подана заява до ПАТ «Альфа-Банк» про надання карткового обслуговування. Згідно наданої позивачем копії анкети-заяви видно, що банком був відкритий картковий рахунок з можливістю отримання кредиту в сумі до 75000 грн. Строк дії карткового рахунку визначений у 2 роки, тобто кінцевий строк дії вересень 2016 року. З моменту відкриття карткового рахунку сума кредиту, на яку вказує позивач, банком йому не надавалася, докази про зарахування кредитних коштів відсутні. З моменту укладення договору і до цього часу будь-яких претензій банку з приводу заборгованості до нього не надходили.

На думку відповідача, доказом відсутності заборгованості є і той факт, що 27.07.2018 він повторно укладав з «Альфа-Банк» кредитний договір №5010475443 на отримання кредиту в сумі 64927,44 грн. терміном на 24 місяці, який своєчасно сплатив і не мав з боку банку будь-яких претензій.

Зазначає, що наданий банком розрахунок не містить його підпису, і не може бути доказом наявності розміру боргу, не є первинним документом бухгалтерського обліку, оформленим відповідно до Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність». З урахуванням вищевказаних фактів та обставин вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заборгованості кредиту.

Крім того, що на момент звернення до суду пройшов передбачений законом трирічний строк позовної давності, оскільки строк дії кредитного договору закінчився у 2016 році, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

14.10.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача звертає увагу на те, що відповідач, не погоджуючись з наданим позивачем розрахунком заборгованості, власного розрахунку суду не надав. Виписка по рахунку є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів, відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Щодо строків позовної давності посилається на те, що 15 березня 2022 року ВР України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ, відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнені пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст.ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу свідчить, що ї перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при їх обчисленні.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просить у позові відмовити.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 24.09.2014 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі до 75000 грн. Мета кредиту для особистих потреб. Тип процентної ставки - фіксована. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. (а. с. 48-49).

Відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і умови кредитування з використанням картки "DMC Gold".

Відповідно до положень анкети-заяви та довідки про умови кредитування, строк дії картки становить 2 роки з можливістю перевипуску картки за умови дотримання Клієнтом умов Договору, при цьому строк дії кредитної лінії - 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання Клієнтом умов Договору.

Факт укладання вказаного договору з АТ «Альфа-Банк» відповідачем не заперечується.

20.12.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено Договір факторингу № 4, у відповідності до умов якого АТ «Альфа-Банк» (Клієнт) відступає ТОВ«ФК «Еліт Фінанс» (Фактор) за плату належні йому Права Вимоги до Боржників, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» приймає належні АТ «Альфа-Банк» Права Вимоги до Боржників за кредитними договорами (а. с. 8-12).

При укладенні договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року між АТ Альфа-Банк та ТОВ ФК ЕЛІТ ФІНАНС також складено Акт приймання-передачі реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року та на рахунок АТ Альфа-Банк сплачено позивачем суму 12 878 944 грн за право вимоги згідно вказаного договору факторингу (а.с.16-17).

Відповідно до додатку 1-1 до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги за договором CCNG-630214455 від 24.09.2014 до боржника ОСОБА_1 у загальному розмірі 41112,19 грн. (а. с. 13-15).

Згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 20 грудня 2021 року, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором складає 41112,19 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 35751,59 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 5360,60 грн. (а.с.32).

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що між АТ Альфа-Банк та ТОВ ФК ЕЛІТ ФІНАНС укладено договір факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, а тому до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 24.09.2014, надавши на підтвердження цього Анкету-заяву про акцепт пропозиції на укладання договору про комплексне банківське обслуговування та довідку про умови кредитування, що мають підпис позичальника ОСОБА_1 (а.с.48-49).

При укладенні договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року між АТ Альфа-Банк та ТОВ ФК ЕЛІТ ФІНАНС також складено Акт приймання-передачі реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року та на рахунок АТ Альфа-Банк сплачено позивачем суму 12 878 944 грн за право вимоги згідно вказаного договору факторингу.

За таких обставин суд вважає, що умови договору факторингу та проведення розрахунків між АТ Альфа-Банк та ТОВ ФК ЕЛІТ ФІНАНС з чітким визначенням обсягів набутих позивачем прав до чітко визначених боржників у додатку №1 -1 до договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, яким, зокрема, є відповідач, які є вичерпними, що свідчить про набуття позивачем права вимоги за цим позовом, в силу ст.ст.512,514 ЦК України.

Вказане повністю встановлює виконання умов договору факторингу, за яким, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора АТ Альфа-Банк до позивача щодо заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед АТ Альфа-Банк.

Таким чином, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 24.09.2014.

Вирішуючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором суд зазначає, що заперечуючи проти задоволення позову, відповідач не спростував розрахунку заборгованості, який складений на підставі виписки по особовим рахункам за період з 24 вересня 2014 року по 20 грудня 2021 року (а.с.32).

За цією випискою встановлюється користування відповідачем наданими первісним кредитором кредитними коштами як в бік зняття коштів, так і в бік погашення заборгованості, хоча і не в повному розмірі та несвоєчасно. При цьому з виписки по рахунку вбачається, що 28.09.2020 проведена операція поповнення рахунку ОСОБА_1 готівковими коштами на суму 105 грн., а 03.11.2020 проведено зарахування переказу з картки на картку на суму 1100 грн. (а.с.18-31).

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 20 грудня 2021 року, за відповідачем ОСОБА_1 обліковується заборгованість за кредитним договором у розмірі 41112,19 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 35751,59 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 5360,60 грн. (а.с.32).

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов?язань за кредитним договором, у зв?язку з чим виникла заборгованість за цим договором.

Будь-яких доказів, які б спростовували зазначені обставини сторона відповідача суду не надала, хоча відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як установлено судом з матеріалів справи, укладений між позивачем та АТ «Альфа-Банк» договір факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року є чинним, а позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 24.09.2014 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав в загальній сумі 41112,19 грн.

У свою чергу, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості за кредитним договором та не довів відсутність заборгованості.

Та обставина, що відповідачем була погашена заборгованість перед АТ «Альфа Банк» за іншим кредитним договором - №501047443 від 24.07.2018, не свідчить про відсутність заборгованості за кредитним договором від 24.09.2014, тому вказані доводи відповідача суд не приймає до уваги.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

У відзиві на позов відповідач просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності до вимог позивача, посилаючись на те, що строк кредитування закінчився у вересні 2016 року, тому позивачем пропущений трирічний строк звернення до суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну та спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно п. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кожного окремого платежу за Кредитним договором. Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на події, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну та спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно п. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кожного окремого платежу за Кредитним договором. Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на події, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Виходячи із норм ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що у період з 24.09.2014 по 20.12.2021 відповідач користувався рахунком, знімав кошти та погашав заборгованість за кредитним договором. Дата останньої операції з погашення заборгованості за кредитним договором 03 листопада 2020 року.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 6 листопада 2023 року № 734/2023, 5 лютого 2024 року № 49/2024, від 6 травня 2024 року №271/2024, від 23 липня 2024 року №469/2024 воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено, включно до 09 листопада 2024 року.

Отже, оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви (17.07.2024), в Україні діє правовий режим воєнного стану, то відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не сплатив заборгованість за кредитним договором ані на рахунки позивача, ані на рахунки первісного кредитора, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у розмірі 41112,19 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 та пункту 1 частини 2статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3статті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8статті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги представником позивача надано суду: копію договору про надання юридичних послуг № 05-10/23 від 05.10.2023 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» та адвокатом Макеєвим В.М.; копію акту № 1 приймання - передачі виконаних робіт від 07.03.2024 року; копію платіжної інструкції № 1141 від 07.03.2024 року на суму 7 100 грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У контексті з правовими позиціями ВС та сталої практики ЄСПЛ, варто зазначити, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

З урахуванням конкретних обставин справи, яка не є складною, взявши до уваги зміст позовної заяви, зібрані та подані докази у справі, тобто обсяг та характер наданої правової допомоги, розмір заявлених до стягнення вимог та їх співмірність із складністю справи, суд дійшов до висновку про зменшення суми витрат на правову допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., оскільки саме ці витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Також на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст.10,12,13,18,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від24 вересня 2014в розмірі 41 112,19 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу урозмірі 3000 грн. та судовий збір у сумі 3028,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, адреса місцезнаходження: 03035, м.Київ, пл.Солом`янська, 2.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Ю. Кравченко