Рішення № 122587509, 14.05.2024, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/2343/22

Провадження № 2/932/738/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді: Кудрявцевої Т.О.

за участю секретаря: Рошошка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій банк просить суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №DNHDGI0000001672 від 19.11.2007 у розмірі 1265428,09 грн. (175428,02 грн. заборгованість за кредитом; 319272,53 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 770727,54 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором) звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах; виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 й інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі АДРЕСА_1 ; вирішити питання розподілу судових витрат.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 19.11.2007 між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний кредит №DNHDGI0000001672, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 176750,00 грн. зі сплатою відсотків на рівні 15% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 19.11.2037. В забезпечення належного виконання зобов`язань ОСОБА_1 19.11.2007 між ЗАТ КБ «ПРИВАТ БАНК», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що позичальником за кредитним договором допущено неналежне виконання умов договору, що призвело до утворення заборгованості, позивач, керуючись умовами кредитного договору й договору іпотеки, а також нормами матеріального права, вважав за необхідне звернутись до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 05.05.2022 справу передано для розгляду судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою від 18.05.2022 суддя Кудрявцева Т.О. відкрила провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Відповідачами 08.08.2022 надано до суду відзив на позовну заяву, доводи викладені в якому зводяться до не згоди з заявленими позовними вимогами. Так, останніми зазначено, що позивачем було змінено строк виконання зобов`язання за кредитним договором шляхом направлення вимоги про дострокове виконання зобов`язання 08.04.2015. Також вказано, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2017 було задоволено вимоги банку про дострокове стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит №DNHDGI0000001672, з огляду на що, на день подання цього позову, сплинув строк позовної давності до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, зазначено, що за зверненням банку 31.08.2018 приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. було винесено виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором про іпотечний кредит №DNHDGI0000001672.

Позивачем надано суду 26.08.2022 відповідь на відзив, в якому йдеться про зобов`язання за кредитним договором №2006-354 від 22.12.2006. Також зазначено, що умови кредитного договору діють до його повного виконання.

Відповідачами було надано 10.10.2022 суду заперечення та письмові пояснення, в яких наведено актуальну судову практику на підтвердження доводів, викладених у відзиві. Також зазначено про відсутність підстав для виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення з огляду на те, що вищезазначена нерухомість (предмет іпотеки) була придбана не за кредитні кошти.

Також відповідачами 10.10.2022 подано до суду окрему заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідачем ОСОБА_1 надано суду 29.05.2023 письмові пояснення, в яких він просив відмовити в задоволенні позову.

Позивачем надано суду 04.11.2022 письмові пояснення, які є тотожними до змісту відповіді на відзив, також надано відзив на заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначено про відсутність підстав для відмови в позові у зв`язку з пропуском строку позовної давності, оскільки згідно умов договору він діє до повного виконання.

Ухвалою суду від 04.04.2023 за клопотанням позивача витребувано з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР довідку про склад сім`ї та реєстрацію осіб у квартирі АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 30.11.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на доводи, викладені в позові, відповіді на відзив на позов та в поясненнях, та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов, письмових запереченнях, та просив відмовити у їх задоволенні.

В подальшому, у наданій суду 14.05.2024 заяві представник позивача просив судове засідання, призначене на 14.05.2024, проводити без аудіофіксації, позовну заяву підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов.

У наданій суду 13.05.2024 заяві представник відповідача ОСОБА_1 просив провести розгляд справи у його відсутності без здійснення фіксування судового засідання технічними засобами та при ухваленні рішення просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Зважаючи на викладене, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи 14.05.2024 здійснюється судом за відсутності учасників справи та їх представників, а також без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вислухавши представників позивача та відповідача, розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до копії договору про іпотечний кредит №DNHDGI0000001672 від 19.11.2007, за яким ЗАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надало ОСОБА_4 кредит у розмірі 176750,00 грн. на поліпшення якості квартири АДРЕСА_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% річних з кінцевим строком повернення не пізніше 19.11.2037. Також, згідно вказаного договору, виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за цим договором забезпечується іпотекою нерухомого майна житлового призначення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Також з договору вбачається, що ним передбачено лише один випадок направлення листа зі строком виконання, що становить 30 днів це вимога щодо дострокового повернення суми кредиту та інших платежів.

Згідно копії договору іпотеки №DNHDGI0000001672, укладеного 19.11.2007 між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з метою виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за договору про іпотечний кредит №DNHDGI0000001672 передано в іпотеку нерухоме майно житлового призначення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Також у договорі зазначено, що звернення стягнення за цим договором здійснюється на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно якого її розмір станом на 17.02.2022 становить 1265428,09 грн. (175428,02 грн. заборгованість за кредитом; 319272,53 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 770727,54 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором).

Згідно копії листа ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 08.04.2015 за вих.№30.1.0.0/2, адресованого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому зазначено, що у разі не погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №DNHDGI0000001672 у розмірі 379419,31 грн. у 30 денний строк з дня отримання цієї вимоги, банк має намір продати предмет іпотеки, уклавши договір купівлі-продажу з будь-якою особою. Також вказано, що банк вимагає повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, в 30 денний строк з дня отримання цієї вимоги.

Відповідно до копії рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2017, ухваленого за результатами розгляду справи №200/14172/15, з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит №DNHDGI0000001672 від 19.11.2007, розмір якої станом на 28.05.2015 становить 623831,78 грн., де 176105,67 грн. заборгованість за кредитом, 163864,94 грн. заборгованість за відсотками, 227149,19 грн. пеня.

Згідно копії виконавчого напису вчиненого 31.08.2018 приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. за реєстровим №1218, запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за договору про іпотечний кредит №DNHDGI0000001672 яка за період з 19.11.2007 до 19.07.2018 становить 998079,94 грн.

Згідно рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.09.2022, ухваленого за результатами розгляду справи №932/10417/21, визнано таким, що не підлягає виконавчий напис, вчинений 31.08.2018 приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. за реєстровим №1218.

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження, 31.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. відкрито виконавче провадження №66663504 з виконання виконавчого напису №1218, виданого 31.08.2018.

Згідно копії постанови про арешт майна боржника від 31.08.2021, винесеної у ВП №66663504, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 28.09.1995, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та членам її сім`ї ОСОБА_1 Квартира приватизована згідно з Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», свідоцтво про право власності видано згідно з розпорядженням (наказом) від 28.09.1995 за №2485.

Згідно зі ст.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено уст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього Кодексу(ч. 2ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з абз.3 ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно зі ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю.

Тобто, з вищезазначеного слідує, що кредитор має право задовольнити свої вимоги як шляхом стягнення заборгованості так і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Частина 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Тобто, з вищезазначеного слідує, що у разі направлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості кредитором змінюється строк виконання основного зобов`язання та слугує передумовою для реалізації механізму стягнення заборгованості за рахунок іпотечного майна.

Матеріалами справи підтверджено, що неналежне виконання позичальником зобов`язань за договором про іпотечний кредит №DNHDGI0000001672 призвело до утворення заборгованості та реалізації механізму звернення стягнення на предмет іпотеки.

В той же час, виходячи з вищезазначених норм матеріального права та доказів, наявних у справі, вбачається, що пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним у квітні 2015 року, кредитор, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та умов укладеного договору, змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у судовому порядку виникло у кредитора починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі) та закінчилося зі спливом трьох років з зазначеної дати.

Аналогічний висновок міститься у постанові ВС/КЦС від 10.10.2019 прийнятій за результатами розгляду справи №357/9126/17.

Суд, акцентує увагу, що банк звернувся до суду з позовом (справа №200/14172/15) у 2015 році, що свідчить про переривання строку позовної давності та початок її відліку з дати подання позову, а не з дати ухвалення рішення й вказує на його закінчення до березня 2020 року, тобто до початку дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Аналогічний висновок міститься у постанові ВС/КЦС від 10.10.2019 прийнятій за результатами розгляду справи № 357/9126/17.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що згідно копії рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2017, сума заборгованості за тілом кредиту, яка пред`явлена до стягнення, становить 176105,67 грн., в той час як за договором кредиту, позичальнику надано 176750,00 грн., що спростовує твердження позивача про відсутність факту, підтверджуючого реалізацію механізму дострокового стягнення заборгованості.

Крім того, суд акцентує увагу, що вчинення нотаріусом виконавчого напису (як і його скасування) не впливає на перебіг позовної давності:не перериває та не зупиняє її перебіг (ОП ВС КЦС, справа № 554/9126/20 від 13.03.2023).

З огляду на вищевикладене заявлені позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню. Також, не може бути задоволена позовна вимога позивача про виселення, оскільки вона є похідною від вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зважаючи на наведені обставини, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, понесені витрати по справі слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенніпозову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, - відмовити.

Витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.О. Кудрявцева