Ухвала суду № 122587141, 28.10.2024, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15947/24

Провадження № 2-з/521/199/24

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення позову

28жовтня 2024року суддяМалиновського районногосуду м.Одеси ГаношенкоС.А.,за участюсекретаря судовихзасідань ДовганьЖ.А.,розглянувшизаяву Виконавчого комітетуОдеської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 01.10.2024 року звернувся до суду з позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди. Провадження у справі відкрито ухвалою Малиновського районного суду від 02.10.2024 року.

24.10.2024 року представник відповідача через підсистему «Електронний суд» звернулась до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони передачі, переміщення, переобладнання, перереєстрації транспортного засобу «MITSUBISHI» моделі «QUTLANDER», днз НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .

В обґрунтування заяви відповідачем зазнається, що заявлена позивачем вартість відновлювального ремонту досліджуваного автомобіля перевищує ринкову вартість самого автомобіля. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Тобто, у разі фізичного знищення автомобіля потерпілий передає залишки транспортного засобу особі (страховій компанії або за аналогією закону фізичній або юридичній особі), яка за рішенням суду відповідає за завдану шкоду, і тим самим набуває право отримати від останньої відшкодування шкоди у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до пригоди. Ризики істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду полягають у тому, що обов`язок передати залишки фізично знищеної речі з боку потерпілої сторони є одночасним та взаємопов`язаним із обов`язком винної сторони відшкодувати шкоду. Зважаючи на вищевказане та враховуючи фізичне знищення автомобіля, підтверджене експертним висновком, на який посилається позивач, та імовірну необхідність з його боку передати автомобіль особі, яку суд визнає винною у заподіянні шкоди, потерпіла сторона може вдатись до дій, які ускладнять реалізацію та виконання судового рішення, що призведе до породження низки нових судових процесів та зупинки виконавчого провадження. У разі задоволення заявленої позовної вимоги з відшкодування ринкової вартості транспортного засобу на дату події у позивача залишається сам транспортний засіб, що дає можливість як мінімум реалізувати автомобіль або його дороговартісні складові, які залишились неушкодженими, а також позивач отримує суму, яка дорівнює вартості такого автомобіля.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ізч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно дост. 124 Конституції Українисудові рішення єобов`язковим до виконанняна всій території України.

Таким чином,порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконаннярішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі,відповідно до вимогст. 153 ч. 1 ЦПК України.

За змістом ч.ч. 1, 2ст. 149 ЦПК Україниєдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1,3ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Подібної правової позиції дотримано також Верховним Судом у постанові Колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.12.2020 року у справі № 756/2609/20.

Відповідно до п. 4Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни«Про практикузастосування судамицивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді заявпро забезпеченняпозову» від22грудня 2006року №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Проаналізувавши зміст позовних вимог позивача,розглянувши заяву відповідача про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, та враховуючи доводи позивача, щопредметом позову є відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Суд не вбачає підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення, оскільки обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

Відповідно до матеріалів, доданих до позовної заяви, а саме звітом ТОВ «Клевер Експерт» про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 11.01.2023 року № 034/01-23 відповідний розмір завданої шкоди розрахований виходячи з середнього показника ринкової вартості аналогічного колісного транспортного засобу, оскільки вартість відновлювального ремонту досліджуваного автомобіля марки «Mitsubishi» моделі «Outlander», днз НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, становить 524 687 грн. 37 коп., а ринкова вартість вказаного автомобіля становить 508 138 грн 63 коп.

Так, вартість відновлювального ремонту досліджуваного автомобіля перевищує ринкову вартість самого автомобіля.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Зокрема, питання щодо шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регулюються ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (далі - Закон України № 1961-IV). Відповідно до п.п. 30.1, 30.2 ст. 30 Закону України № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.Отже, порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України № 1961-IV, який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 року у справі № 125/1216/20 зробила висновок, що відшкодування завданої позивачу шкоди мало відбуватися в порядку, визначеному ст. 30 Закону України № 1961-IV, і позивач (спочатку) мав би передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до пригоди. Тобто, у разі фізичного знищення автомобіля потерпілий передає залишки транспортного засобу особі (страховій компанії або за аналогією закону фізичній або юридичній особі), яка за рішенням суду відповідає за завдану шкоду, і тим самим набуває право отримати від останньої відшкодування шкоди у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до пригоди.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2, 5, 149,151153,260 ЦПК України, та постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони передачі, переміщення, переобладнання, перереєстрації транспортного засобу марки «Mitsubishi» моделі «Outlander», днз НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .

Копію ухвали направити для виконання сторонам у справі.

Ухвала діє до вирішення справи по суті та набрання рішення по справі законної сили.

Ухвала підлягаєнегайному виконаннюз дняїї постановленнянезалежно відїї оскарженняі відкриттявиконавчого провадження.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів з дня її проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК Україниособи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО