Рішення № 122584377, 28.10.2024, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6344/24

Провадження № 2/487/2527/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого-судді А.А. Лагоди,

секретаря К.Е. Мамчур

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2024 представник позивача звернулась до суду з позовною заявою, якою просить позбавити батьківських прав: ОСОБА_3 , у відношенні їх дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати орган опіки надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача відносно їх доньки; викликати в судове засідання свідків - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.03.2019 у справі №487/984/19 шлюб між сторонами припинено, дитина залишилась проживати з матір`ю у АДРЕСА_1 . 09.04.2019 рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №487/989/19 стягнуто з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки, заборгованість по аліментах складає 122135,86грн. З моменту припинення шлюбних відносин з травня 2018 відповідач з дитиною не спілкується, її вихованням займається брат позивача. Відповідач не цікавиться успіхами доньки яка навчається у Миколаївській гімназії №1. Відсутність біологічного батька та його повне небажання сприяти розвитку дитини ускладнює такі процеси, як отримання закордонного паспорту для дитини, виїзд її за кордон із сім`єю на відпочинок, додаткові навчання, в яких потребується дозвіл обох батьків. Батько дитини умисно і свідомо тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Відповідач жодним чином не позбавлений можливості спілкуватися із дитиною, забезпечувати її матеріально, приймати участь у її вихованні, проводити з нею час. Позивач ніколи не створювала перешкоди у спілкуванні дитини з батьком. Відповідач ніколи не вітав з днем народження доньку навіть у телефонному режимі, не забезпечував необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини. Відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Ухвалою суду від 26.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.10.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

08.10.2024 на адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 07.10.2024 № 17660/02.02.01-22/03/012/24 про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_3 , батьківських прав по відношенню до дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторона позивача в судове засідання не з`явилась, надано до суду заяву згідно якої позовні вимоги підтримано, просить розглянути справу за її відсутності на підставі наявних доказів, що додані до позову, не заперечує проти ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, заяв та клопотань до суду не надходило, відзив до суду не подано.

Представник Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до судового засідання не з`явився. Подано до суду заяву, якою позовну заяву підтримує, просить задовольнити, розгляд справи здійснити без участі представника з урахуванням наданого висновку.

У зв`язку з неявкою відповідача та не надання відзиву суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_13 за свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07.08.2019 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.03.2019 рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_13 розірвано. Цим рішенням відновлено ОСОБА_14 дошлюбне прізвище « ОСОБА_15 ».

09.04.2019 рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_14 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_16 у розмірі частини доходу (заробітку) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05.02.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

З розрахунку старшого державного виконавця ОСОБА_17 , судом встановлено, що заборгованості зі сплати аліментів від 10.07.2024 за виконавчим листом №487/989/19 від 21.10.2020 за період з березня 2021 по червень 2024 ОСОБА_3 мав сплатити аліменти в сумі 135534,96грн., фактично сплачено 13399,10грн. та борг складає 122135,86грн.

З довідки №156 від 27.06.2024 слідує, що адміністрація Миколаївської гімназії №31 ММР повідомляє зі слів класного керівника, що дійсно батько ОСОБА_3 не бере участі в батьківських зборах, контакту з гімназією не підтримує, із вчителем не спілкується, не цікавиться шкільним життям своєї дитини, учениці 5-В класу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за весь навчальний період забирала дитину з навчального закладу лише мати ОСОБА_2 , яка спілкується з класним керівником, цікавиться шкільним життям доньки, приймає активну участь у батьківських зборах, дитина завжди охайна і доглянута.

Учениця 5-В класу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , характеризується як чуйна, ввічлива, доброзичлива, яка бере активну участь у громадському житті школи та класу. Має навчальні досягнення достатнього і середнього рівня. Мати ОСОБА_18 спілкується з класним керівником та цікавиться шкільним життям доньки.

Згідно наданого суду висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 07.10.2024 № 17660/02.02.01-22/03/012/24 останній вважає доцільним позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав по відношенню до дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Висновок вмотивований тим, що батько ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Відповідно до листа Миколаївського міського центру соціальних служб від 11.09.2024 №35529/74.01-16/24-2, ставлення ОСОБА_19 до батька є невизначеним, оскільки дитина з ним не спілкується, не має жодних спогадів про нього, між ними відсутній психоемоційний зв`язок. ОСОБА_3 за місцем реєстрації по АДРЕСА_2 , зі слів його матері, не проживає близько року, інформацією про його місцезнаходження жінка не володіє.

Відповідач ОСОБА_3 на виклик суду не з`являвся.

Положеннями ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особистості необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розумінні. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним зокрема, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2009 року в справі «Савіни проти України», визначено, що під час розгляду справи суд повинен з`ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, що є найважливішими обов`язками матері та батька.

Згідно з ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також, положення статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначають, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, той факт, що навіть після початку розгляду справи в суді, відповідачем ОСОБА_3 , не було вжито будь-яких заходів по поновленню виконання своїх обов`язків по відношенню до своєї дитини ОСОБА_4 (прізвище змінено з ОСОБА_20 ), при тому, що останній зареєстрований по АДРЕСА_2 , а позивач разом з донькою проживають по АДРЕСА_1 , суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з інтересів дитини.

Правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені ст. 166 СК України.

Так, згідно ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду (ч. 3 ст. 166 СК України).

Разом з тим, судовим рішенням у справі №487/989/19 від 09.04.2019 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_14 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_16 у розмірі частини доходу (заробітку) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05.02.2019 і до досягнення дитиною повноліття, що виключає подвійне стягнення аліментів.

Крім того відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.10,18,23,76, 258,259,263-265,280-282,352,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 позбавити батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20грн.

Роз`яснити, що мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 04056612, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Суддя А.А. Лагода