Постанова № 1225810, 18.12.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2007 р. Справа № 9/659-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Нікітенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", м. Херсон

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м.Херсон

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За участю представників сторін:

від позивача –Софянік І.П., довіреність від 15.11.2007р.; Литош В.О., довіреність від 06.08.2007р.

від відповідача –Рукавішнікова О.О., довіреність від 28.08.2007р.; Лазарчук Р.О., довіреність від 18.10.2007р.; Шевченко О.А., довіреність від 09.02.2007р.; Пасічніченко Т.В., довіреність від 26.11.2007р.; Таран Т.В., довіреність від 26.11.2007р.; Гончаренко Л.А., довіреність від 26.11.2007р.; Верчук Н.Л., довіреність від 26.11.2007р.; Кладько С.В., довіреність від 14.12.2007р.

Сутність спору: позивач- ВАТ “ЕК “Херсонобленерго” звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати недійсними у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 25.10.2007р. №0005872301/0 про донарахування ВАТ “ЕК “Херсонобленерго” податку на прибуток в сумі 4 777 657,75 грн. та штрафних санкцій в сумі 4 177 135,50 грн. та податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 25.10.2007р. №0005882301/0 про донарахування ВАТ “ЕК “Херсонобленерго” податку на додану вартість в сумі 957 600,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 478 800,00 грн.

у зв’язку з їх невідповідністю чинному податковому законодавству.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву позовні вимоги не визнає і вважає їх безпідставними, а оскаржуємі податкові повідомлення-рішення вважає правомірними і такими, що відповідають податковому законодавству.

04.12.2007р. позивач подав до суду письмове доповнення до позовної заяви в якому просить суд прийняти дане доповнення до розгляду, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0005872301/0 від 25.10.2007р. та податкове повідомлення-рішення №0005872301/1 від 23.11.2007р. про донарахування ВАТ “ЕК “Херсонобленерго” податку на прибуток в сумі 4 777 657,75 грн. та штрафних санкцій в сумі 4 177 135,50 грн.; визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0005882301/0 від 25.10.2007р. та податкове повідомлення-рішення №0005882301/1 від 23.11.2007р. про донарахування ВАТ “ЕК “Херсонобленерго” податку на додану вартість в сумі 957 600,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 478 800,00 грн. та покласти судові витрати на відповідача. Дане доповнення суд долучив до матеріалів справи та прийняв до розгляду.

До початку судового засідання 18.12.2007р. представником позивача через канцелярію суду подано додаткові пояснення №07/06-3126, якими він обгрунтовує свою позицію та стверджує, що відповідач не наділений правом робити висновки щодо ліцензійної діяльності позивача, оскільки дане питання не відноситься до компетенції податкового органу. До даного пояснення позивачем долучено постанову Запорізького апеляційного господарського суду у справі №14/224-о-07 від 26.10.2007р. Дане пояснення суд долучив до матеріалів справи та прийняв до розгляду.

До початку судового засідання 18.12.2007р. представником відповідача Пасічніченко Т.В. подано додаткові письмові заперечення на позовну заяву, в яких представник відповідача обгрунтовує з посиланнями на нормативно-правові акти позицію відповідача, які суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Також представником позивача Пасічніченко Т.В. подано письмове клопотання про виклик в судове засідання в якості свідків працівника позивача –Бєляєву С.А. та керівника ПП “Велес-Трейд” Альберт І.А. для допиту щодо фактичних обставин приймання-передачі напівфабрикатів шкір ВРХ та витребувати у ПП “Велес-Трейд” для надання в судове засідання оригіналів довіреностей, виданих ВАТ “ЕК “Херсонобленерго” на отримання напівфабрикатів шкір ВРХ; договору №Е/1-06 від 17.11.2006р., укладеного між ПП “Велес-Трейд” та ТОВ “Емі-Україна”; товарно-транспортних накладних та подорожніх листів на перевезення шкір ВРХ від ПП “Велес-Трейд” на ТОВ “Емі-Україна” та ТОВ “Кременчуцький шкірзавод” та з переробних заводів до ПП “Велес-Трейд”; угод, укладених ПП “Велес-Трейд” з перевізниками шкір ВРХ. Дане клопотання оголошено судом в судовому засіданні та долучено до матеріалів справи.

Представники позивача проти задоволення даного клопотання заперечують та підтримали позовні вимоги.

Представник позивача Литош В.О. у судовому засіданні поставив питання представникам позивача, щодо того, які з прийнятих ДПІ у м.Херсоні відносно підприємства позивача податкових повідомлень-рішень є актами ненормативного характеру з дробом “0” чи з дробом “1”.

Представником відповідача Рукавішниковою О.О. було роз’яснено представнику позивача, що в даному випадку, відповідно до норм чинного податкового законодавства, податкові повідомлення–рішення з дробом “1” є похідними від податкових повідомлень –рішень з дробом “0”, оскільки ними доведено позивачу лише нові строки сплати податкового зобов’язання, а актами, які породжують для позивача обов’язки є податкові повідомлення –рішення з дробом “0”.

Після даного пояснення представника відповідача, представником позивача у судовому засіданні подано письмове уточнення № 07106-3127 від 18.12.2007р. до позовної заяви, в якому позивач просить суд прийняти уточнення до розгляду; визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0005872301/0 від 25.10.2007р. про донарахування ВАТ “ЕК “Херсонобленерго” податку на прибуток в сумі 4777 657,75 грн. та штрафних санкцій в сумі 4 177 135,50 грн.; визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0005882301/0 від 25.10.2007р. про донарахування ВАТ “ЕК “Херсонобленерго” податку на додану вартість в сумі 957 600,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 478 800, 00 грн. Дане уточнення суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представники позивача підтримали позовні вимоги за уточненим предметом позову в повному обсязі.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечують та підтримали висновки викладені в акті перевірки підприємства позивача від 08.10.2007р. №2757/23-4/05396638, на підставі якого ДПІ у м.Херсоні було прийнято оскаржуємі податкові повідомлення-рішення. ДПІ у м.Херсоні стверджує, що прийняті податкові повідомлення- рішення від 25.10.2007р. повністю відповідають положенням законів України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість” та “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У судовому засіданні 27.11.2007р. за клопотанням відповідача оголошувалась перерва до 11 год. 00 хв. 18.12.2007р. з підстав передбачених ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,

в с т а н о в и в:

За уточненим предметом позову позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0005872301/0 від 25.10.2007р. про донарахування ВАТ “ЕК “Херсонобленерго” податку на прибуток в сумі 4777 657,75 грн. та штрафних санкцій в сумі 4 177 135,50 грн.; визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0005882301/0 від 25.10.2007р. про донарахування ВАТ “ЕК “Херсонобленерго” податку на додану вартість в сумі 957 600,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 478 800, 00 грн.

На підставі п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями) та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання посадовими особами ДПІ у м.Херсоні проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ “ЕК “Херсонобленерго” вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.07.06 по 30.06.07.

За результатами даної перевірки посадовими особами відповідача складено акт від 08.10.2007р. №2757/23-4/05396638 в якому зафіксовано факт порушення позивачем положень п.п5.1, 5.3.9 п.5.3, 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 4777657,75 грн., в т. ч. по періодах:

3 кв.2006р. –119394 грн.; 4 кв.2006р. –3760374,75 грн.; 1 кв. 2007р.- 448819,25 грн.; 2 кв. 2007р. –449069,75 грн..

Також у розділі 4 акту перевірки зафіксовано порушення підприємством позивача п.п.7.2.1, п.п. 7.2.6, п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість на суму 957600,0 грн., в тому числі по періодах: грудень 2006р.- 239400,0 грн.; січень 2007р.- 119700,0 грн.; лютий 2007р. –119700,0 грн.; березень 2007р. –119700,0 грн.; червень 2007р.-359100,0 грн.

Позивач з висновками викладеними податковим органом в зазначеному акті перевірки не погодився і 18.10.2007р. за №03/2601 подав до ДПІ у м.Херсоні письмові заперечення, які податковим органом були залишені без задоволення та надано відповідь за №17042/10/23405 від 23.10.07.р.

На підставі акту перевірки від 08.10.2007р. №2757/23-4/05396638 ДПІ у м.Херсоні 16.03.2007р. відносно позивача 25.10.2007р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005872301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 8954793,25 грн., з якої за основним платежем- 4777657,75грн., за штрафними (фінансовими санкціями) –4177135,5 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0005882301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 1436400,0грн., з якої за основним платежем –957600,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –478800,0 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного податкового законодавства, суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються ) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В п.п 5.2.1. п. 5.2. ст 5 Закону зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Пунктом 5.9. Закону передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) які включаються до складу валових витрат.

Ч. 4 п. 5.9 ст. 5 даного Закону передбачено, що у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Положеннями ч. 5 п. 5.9 ст. 5 Закону передбачено, що у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно Додатку К 1/1 приріст (убуток) балансової вартості запасів, як показник рядку 01.2 Декларації з податку на прибуток визначається по формулі: балансова вартість запасів на початок звітного періоду мінус балансова вартість запасів на кінець звітного періоду. В розрахунку приймають участь тільки ті запаси, витрати на придбання яких були віднесені до складу валових витрат по придбанню.

З додатку № 14 до акту перевірки підприємства позивача за оскаржуємий період слідує, що дані перевірки на початок звітного періоду співпадають з даними декларації (за період січень - вересень 2006 р). Згідно з розрахунком приросту (убутку) балансової вартості запасів ВАТ „ЕК „Херсонобленерго" за період січень - вересень 2006 року до переліку рахунків відповідно до пп. 5.2.1. та п. 5.9. Закону було включено субрахунок № 2078 «Запчастини власного виробництва», субрахунок 2813 «Товари на зберіганні»не було включено, тому що витрати по їх придбанню не відносилися до валових витрат звітного періоду за який здійснювалася перевірка.

Та обставина, що дані перевірки на початок звітного періоду співпадають з даними декларації (за період січень -вересень 2006 р) свідчить про те, що податковий орган підтвердив правильність складання Додатку К 1/1 до Декларації за III квартали 2006 року та правильність того, що субрахунок 2813 «Товари на зберіганні»не включається в розрахунок балансової вартості запасів на початок звітного періоду, а 2078 - навпаки повинен бути включеними.

Акт перевірки свідчить, що дані перевірки на кінець звітного періоду не співпадають з даними декларації (за період січень - червень 2007 р.). Ці розбіжності виникли у зв'язку з тим, що при перевірці правильності відображення в декларації (за період січень - червень 2007 р.) приросту (убутку) балансової вартості ТМЦ для рядка А1 Додатку К 1/1 податковим органом було використано субрахунок 2813 «Товари на зберіганні» та не використано субрахунок 2078 «Запчастини власного виробництва».

Перевіряючими особами ДПІ у м.Херсоні, для розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за період перевірки підприємства позивача розраховано балансову вартість запасів на кінець звітного періоду за даними головної книги підприємства - яка є регістром бухгалтерського обліку, первісна вартість залишків у якій формується згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, яким визначаються методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Відповідно до положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996 від 16.07.1999., в бухгалтерському обліку відображаються всі господарські операції як виробничого так і невиробничого призначення.

Бухгалтерський облік вартості запасів, використаних не в господарській діяльності, ведеться окремо від податкового, та не впливає на податкові зобов’язання платника податку, але податковим органом при проведенні перевірки ВАТ “ЕК “Херсонобленерго” не було враховано положення чинного законодавства, в зв’язку з чим, зроблено помилковий висновок щодо заниження позивачем валових доходів на суму 476936 грн., який склався за рахунок субрахунків:2813 “Товари на зберіганні”, який податковим органом помилково включено до розрахунків залишків запасів на кінець звітного періоду та 2078 “Запчастини власного виробництва”, який помилково не включено до розрахунку залишків запасів на кінець звітного періоду.

В акті перевірки податковим органом викладено порушення позивачем п.5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування податку на прибуток підприємств” №224/94-ВР від 28.12.1994р.( зі змінами та доповненнями), яке за висновками ДПІ у м.Херсоні виразилося в тому, що позивач включив до складу валових витрат в 4 кварталі 2006р. вартість обладнання отриманого в якості внеску до статутного фонду в обмін на іменні акції додаткового випуску завищивши валові витрати на суму 13845695,00 грн.

Даний висновок підлягає спростуванню з огляду на наступне: відповідно до договору №Е02/06-1/04728 від 18.10.06р. “На придбання акцій ВАТ “ЕК “Херсонобленерго” додаткового випуску, та акту приймання-передачі позивачем було отримано обладнання на суму 13845695,00 грн., вартість якого було віднесено до валових витрат на підставі положень ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94р. №334/94-ВР. Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено загальну норму, яка передбачає віднесення до валових витрат сум будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах, як компенсацію вартості придбаних товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що продаж товарів- це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Одержуючи товарно-матеріальні цінності за договором купівлі-продажу №Е02/06-1 від 18.10.2006р., як внесок у статутний фонд, емітент компенсує їх вартість обміном на акції додаткового випуску, які є компенсаційною вартістю поставленого товару, та в подальшому можуть бути вільно використані, як окремий об’єкт купівлі-продажу на ринку цінних паперів та корпоративних прав.

П.п. 8.4.11 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що операція з придбання основних фондів та нематеріальних активів дає право емітенту на їх включення до відповідних груп з метою амортизації. Таким чином, внесок у статутний фонд таких активів не вважається їх безоплатним одержанням, а прирівнюється до витрат на їх придбання, що підлягають амортизації.

На підставі акту приймання-передачі до договору №Е02/06-1 від 18.10.2006р. до ВАТ “ЕК “Херсонобленерго” було передано ТМЦ на загальну суму 13845695,00грн. Згідно даних оборотної відомості позивача на протязі жовтня 2006 року ним отримано матеріальні цінності на загальну суму 13845695,00грн., які ним було відображено по бухгалтерському обліку на рахунку –28 “Товари”- матеріальні цінності на суму 13845695,00 грн., які використовуються у власній господарській діяльності.

Підтвердженням того, що отримані підприємством позивача товарно-матеріальні цінності за договором №Е02/06-1 від 18.10.2006р. були призначені для власної господарської діяльності є той факт, що при їх реалізації ВАТ ЕК “Житомиробленерго”, згідно договору №04744 від 25.10.2006р. на суму 16938576,00 грн. з віднесенням вартості реалізації –14115480,00 грн. до складу валових доходів. Фінансовий результат від даної господарської операції –прибуток у розмірі 269785,00 грн.

Таким чином, відповідно до положень ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, вартість майна, одержаного ВАТ “ЕК”Херсонобленерго” в якості внеску до статутного фонду відповідно до договору №Е02/06-1 від 18.10.2006р., повинна бути відображена позивачем у складі валових витрат в разі, якщо це майно призначене для подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно бухгалтерського обліку матеріальні цінності позивачем зараховано на рахунки, які передбачено для їх обліку, що призначені для використання у власній господарській діяльності і позивачем обгрунтовано відображено їх вартість на суму 13845695,00 грн. у складі валових витрат.

Отже, донарахування податковим органом ВАТ “ЕК”Херсонобленерго” податку на прибуток в сумі 4777657,75 грн. та штрафних санкцій в сумі 4177135,50 грн. є безпідставним і недоведеним за вищенаведених підстав.

В п.3.1.2 акту перевірки від 08.10.2007р. №2757/23-4/05396638 (арк.акту №24) перевіряючими особами відповідача зазначено про встановлення факту включення позивачем до складу валових витрат суму 4788000,0 –придбання товарів у ПП «Велес-Трейд».

В акті перевірки податковий орган посилаючись на положення Закону України від 10.06.1997р. №575/97-ВР «Про електроенергетику» (зі змінами і доповненнями) при дослідженні взаємовідносин підприємства позивача з ПП «Велес Трейд»робить висновок, що за період з 01.07.2006р. по 31.07.2007р. позивачем придбано товару- шкір напівфабрикатів “WET WHITE”, який не має відношення до основної діяльності підприємства і що свідчить про відсутність об'єктивного зв'язку між операцією та характером діяльності на суму 5745600,0грн., в тому числі ПДВ 957600,0 грн., чим за доводами ДПІ у м.Херсоні, порушено умови та Правила здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджені постановою НКРЕ від 13.06.96 р. №15/1 п.2.6. Ліцензійних умов з постачання електроенергії зазначено, що ліцензіат не повинен займатися іншими видами діяльності, якщо вони перешкоджають або можуть перешкоджати належному виконанню ним ліцензованої діяльності: умови, за яких можливе здійснення інших видів діяльності, установлюються НКРЕ та погоджуються центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці.

Суд звертає свою увагу на ту обставину, що перевіряючі особи податкового органу посилаючись в акті перевірки на наведені положення Закону України «Про електроенергетику» жодним чином не відображають в акті перевірки на підставі яких фактів вони дійшли даного висновку. Оскільки з акту перевірки неможливо з'ясувати, чи вивчалися перевіряючими особами статутні документи позивача і чи витребовувалися у позивача дозволи або ліцензії на даний вид діяльності, чи робилися запити до уповноважених органів, які здійснюють ліцензування такої діяльності, чи є даний вид діяльності позивача статутним, натомість, податковий орган досліджує договірні відносини позивача з ПП «Велес-Трейд» та переробниками шкірсировини на предмет стандартів, з'ясування можливості переробки та наявності технічних умов для переробки шкір ВРХ та ставить під сумнів цивільно-правові угоди укладені позивачем з суб'єктами господарювання не доводячи їх недійсність в судовому порядку відповідно до положень ст. 227 ЦК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Матеріали справи свідчать, що відповідно до положень Статуту ВАТ «ЕК»Херсонобленерго», діючого на момент перевірки, та доданого позивачем до матеріалів справи, ВАТ «ЕК «Херсонсобленерго» створене з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, задоволення економічних інтересів і соціальних потреб працівників. Одним із предметів діяльності Товариства, поряд з постачанням, передачею, розподілом електричної енергії за регульованим тарифом та іншими видами діяльності є оптова і роздрібна торгівля. Але дана обставина податковим органом в ході перевірки не була взята до уваги та не досліджена належним чином , що призвело до передчасних і помилкових висновків.

Підлягають також відхиленню і висновки ДПІ у м.Херсоні про порушення ВАТ «ЕК»Херсонобленерго» положень Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки при перевірці і даного питання податковим органом також не враховано статутні положення підприємства позивача. Всі договори ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» укладені з ПП «Велес Трейд» чинні і ніким не оспорювались в судовому порядку, в тому числі і податковими органами в порядку, передбаченому Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Є помилковим і висновок ДПІ у м.Херсоні про те, що первинні документи –видаткові накладні на придбання товару у ПП «ВелесТрейд», та податкові накладні не дають змоги ідентифікувати назву товару, що є порушенням з боку позивача вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 180 ГК України встановлено істотні умови господарського договору. Так, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 ГК України, а у разі їх відсутності –в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Матеріали справи свідчать, що на час вирішення спору в суді чинність та дійсність договору укладеного позивачем з ПП «Велес Трейд» за №12/26-4 від 26.12.2006р. в судовому порядку ні сторонами договору ні іншими органами в тому числі і податковими не оспорювались, тому даний договір є обов'язковим для сторін, які його уклали.

Розрахунковими документами, які підтверджують відповідність придбаного товару у ПП «Велес Трейд» є видаткові накладні, які є невід'ємною частиною договору №12/26-4 від 26.12.2006р. та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства, в них чітко вказано найменування товару, яке можна ідентифікувати згідно сертифікату якості, наданого виробником товару ТОВ «Емі-Україна».

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» в рамках своєї комерційної діяльності, яка грунтується на належно оформлених договірних відносинах, з ПП «Велес Трейд»не зобов'язане досліджувати відносини котрагента за договором з іншими підприємствами в його виробничій діяльності.

Матеріалами справи доведено, що при здійсненні своєї господарської діяльності ВАТ «ЕК»Херсонобленерго»в частині нарахування та сплати ПДВ керувалось положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), згідно положень п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Доказів оскарження в судовому порядку угод укладених позивачем в перевіряємому періоді ДПІ у м.Херсоні суду не надно.

Суд відхиляє та не задовольняє клопотання представника відповідача щодо виклику в судове засідання свідків –працівника позивача Бєляєвої С.А. і керівника ПП «Велес Трейд»Альберт І.А. для допиту щодо фактичних обставин справи та витребування у ПП «Велес Трейд»оригіналів документів, оскільки ці дії податковий орган зобов'язаний був здійснити самостійно в ході перевірки підприємства позивача для об'єктивного вивчення всіх обставин діяльності, яка була предметом перевірки і за висновками якої ДПІ у м.Херсоні були прийняті відносно підприємства позивача оспорюємі ним податкові повідомлення-рішення.

Крім того, положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні»законодавець наділив податкові органи достатніми повноваженнями щодо можливості в ході перевірки з'ясувати всі питання та дослідити необхідні документи, які є предметом заявленого клопотання. Таким чином, ДПІ у м.Херсоні, як орган владних повноважень, при здійсненні перевірки підприємства позивача не була жодним чином обмежена на законодавчому рівні щодо повноважень на отримання необхідних доказів для об'єктивної перевірки самостійно.

Крім того, оголошуючи в судовому засіданні 27.11.2007р. перерву за клопотанням відповідача суд надавав податковому органу достатньо часу для своєчасного подання всіх необхідних доказів.

Згідно положень ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Положеннями ст. 69 КАС України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені ним у запереченнях на позовну заяву через їх невідповідність чинному законодавсту України та фактичним обставинам, оскільки перевірку підприємства позивача ним проведено за неповного з’ясування всіх суттєвих обставин та неповного вивчення всіх документальних доказів наявних у позивача.

Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.

Позовні вимоги за уточненим предметом позову підлягають задоволенню у повному обсязі, оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 25.10.2007р. №0005872301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 8954793,25 грн., з якої за основним платежем- 4777657,75грн., за штрафними (фінансовими санкціями) –4177135,5 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0005882301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 1436400,0грн., з якої за основним платежем –957600,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –478800,0 грн. підлягають визнанню нечинними, оскільки вони прийняті з порушенням чинного законодавства України.

Понесені позивачем судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. підлягають поверненню йому з Державного бюджету.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про час і місце виготовлення постанови суду в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 69,71, 94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 25.10.2007р. №0005872301/0, яким Відкритому акціонерному товариству “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” (73000, м.Херсон, вул.Пестеля,5 поточний рахунок із спеціальним режимом використання №26036300020852 в філії ХОУ ВАТ “Ощадбанк” м.Херсон МФО 352457, код ОКПО 05396638, поточний рахунок №26005222948001 в ХФ КБ “Приватбанк” МФО 352479 код 05396638) визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 8954793,25 грн., з якої за основним платежем- 4777657,75 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) –4177135,5грн..

3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 25.10.2007р. №0005882301/0, яким Відкритому акціонерному товариству “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” (73000, м.Херсон, вул.Пестеля,5 поточний рахунок із спеціальним режимом використання №26036300020852 в філії ХОУ ВАТ “Ощадбанк” м.Херсон МФО 352457, код ОКПО 05396638, поточний рахунок №26005222948001 в ХФ КБ “Приватбанк” МФО 352479 код 05396638) визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 1436400 грн., з якої за основним платежем- 957600 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) –478800грн..

4. Повернути Відкритому акціонерному товариству “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” (73000, м.Херсон, вул.Пестеля,5 поточний рахунок із спеціальним режимом використання №26036300020852 в філії ХОУ ВАТ “Ощадбанк” м.Херсон МФО 352457, код ОКПО 05396638, поточний рахунок №26005222948001 в ХФ КБ “Приватбанк” МФО 352479 код 05396638) з Державного бюджету 3 грн. 40 коп судових витрат.

5.Постанову надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.В. Ребриста

Постанову складено у повному обсязі 24.12.2007р.