Постанова № 122579106, 16.10.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31471/22-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С. В., за участю секретаря Івахненка А. О. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Песиголовця Я. С., прокурора Сказка Р. І., розглянувши матеріали, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, -

встановив:

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді народного депутата України, подав завідомо недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічній за 2020 рік, які відрізняються від достовірних на загальну суму 278 872,50 гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону ОСОБА_1 30.03.2021 подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію за 2020 рік, унікальний ідентифікатор документа - 7760173e-0d39-4528-82ed-d/305823538.

На підставі абз. 3 ч. 1 ст. 51-3 ЗУ «Про запобігання корупції», п. п. 2 п. 2 розділу ІІ Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 29.01.2021 №26/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за №158/35780, Національне агентство провело повну перевірку декларації, поданої ОСОБА_1 .

Перевіркою встановлено недостовірність внесених відомостей на загальну суму 278 872,50 гривні. Так, у розділі 14 «Видатки та правочини суб?єкта декларування» декларації ОСОБА_1 не зазначив відомостей про вчинені ним видатки у розмірах 114 462,90 грн та 164 409,60 гривні. Під час перевірки встановлено, що відповідно до відомостей, наданих АТ «АЛЬФА-БАНК» (виписка з банківського рахунку, надана листом від 28.10.2021 № 29789/БТ-26-6/6), ОСОБА_1 14.03.2020 вчинив видатки у розмірах 114 462,90 грн та 164 409,60 грн у зв?язку з купівлею товару шляхом безготівкового перерахування коштів рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на його ім?я в цій банківській установі.

13.10.2022 отримано додаткову інформацію від АТ «АЛЬФА-БАНК», згідно з якою по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім?я ОСОБА_1 , 14.03.2022 об 11:04:43 клієнтом проведено операції на загальну суму 278 872,50 гривні. У зв?язку із тим, що списання із вказаного рахунку здійснено 12.03.2020 (в неопераційний час), операцію проведено по банку і кошти списано з рахунку 16.03.2020 (наступного операційного дня). Крім того, згідно з інформацією АТ «АЛЬФА-БАНК» ОСОБА_1 як клієнт цієї банківської установи отримував сповіщення про здійснені ним видатки, а отже, був обізнаний з інформацією про проведення банком вказаних операцій. Зокрема, АТ «АЛЬФА-БАНК» повідомило, що ОСОБА_1 12.03.2020 отримав два сповіщення (push-повідомлення) про вказані операції із списання коштів о 12:58 (про операцію із списання з банківського рахунку коштів у розмірі 164 409,60 гривні) та о 12:47 (про операцію із списання з банківського рахунку коштів у розмірі 114 462,90 гривні). Заяви, вимоги, листи або інші повідомлення щодо скасування або оскарження вказаних операцій від ОСОБА_1 на адресу АТ «АЛЬФА-БАНК» не надходили.

Отже, 12.03.2020 ОСОБА_1 на території Німеччини здійснено два видатки на загальну суму 278 872,50 грн, інформація про які не зазначена у декларації.

Таким чином, ОСОБА_1 у розділі 14 декларації зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 278 872,50 грн, чим не дотримав вимоги п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2021 становив 2 270,00 гривень.

Отже, ОСОБА_1 подав до Реєстру декларацію із завідомо недостовірними відомостями, які відрізняються від достовірних на загальну суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

Таким чином, ОСОБА_1 , порушуючи вимоги ст. 46 Закону, подав щорічну декларацію за 2020 рік із завідомо недостовірними відомостями, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, не визнав. ОСОБА_1 , його захисник вказали, що :

- оплата здійснена не за два правочини, як це інтерпретує Національне агентство з питань запобігання корупції, а за декількома правочинами, розмір кожного з яких був менший 50 прожиткових мінімумів;

- платіж на суму 114 462,90 грн. був здійснений у спеціалізованій клініці м. Хінтерцартен у Німеччині за послуги з лікування, проходження процедур, відбір аналізів, ліки та препарати. Вказані послуги, роботи та товари не взаємопов?язані між собою та надавалися/виконувалися у різні періоди часу, тобто це були різні окремі правочини (як мінімум три), з абсолютно різними предметами, оплата за які була здійснена єдиним платежем для зручності одразу за всі вказані правочини - товар, роботи та послуги. Розмір кожного окремого правочину не перевищував 50 прожиткових мінімумів;

- платіж на суму 164 409,60 грн. був здійснений у спеціалізованому закладі з продажу медичних товарів, кожен з яких є індивідуальним товаром, оскільки виготовлявся окремо за замовленням по рецепту та замірами під конкретну особу; розмір кожного окремого правочину не перевищував 50 прожиткових мінімумів;

- оскільки розмір видатку за кожним окремим правочином не перевищує 50 прожиткових мінімумів (незважаючи на те, що загальні платежі, які містили в собі декілька разових видатків по декільком окремим правочинам, становили 114 462, 90 грн. та 164 409, 60 грн., тобто суму більшу аніж 50 прожиткових мінімумів), - у платника, як у суб?єкта декларування, відсутній обов?язок відображати у декларації за 2020 рік вказані платежі;

- враховуючи вимоги законодавства, відповідно до яких понесені видатки прив?язуються до конкретних правочинів, то відповідно саме предмет правочину повинен перевищувати 50 прожиткових мінімумів. Отже, окремі видатки не сумуються, навіть якщо останні здійснені одним платежем, як і в цьому випадку;

- ОСОБА_1 усвідомлював, що банківські перекази відстежити дуже легко, натомість відстежити розрахунки за межами країни у готівковій формі - практично неможливо; вказані обставини, на його думку доводять, що він не намагався приховати таку інформацію, а відповідно і не мав умислу вносити недостовірні відомості до своєї декларації за 2020 рік.

Вважали відсутнім в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП. Позицію виклали письмово. Водночас, звернули увагу на пропущення процесуальних строків для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Прокурор вважав наявним в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП. Водночас, з огляду на закінчення строків накладення адміністративного стягнення, вважав наявними підстави для закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

З урахуванням позиції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, суддя, не дивлячись на закінчення в провадженні визначених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення, вважає за необхідне надати правову оцінку вказаним доводам та вирішити питання щодо наявності або відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Заслухавши думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, думку прокурора, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, надходжу таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» народні депутати України є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Згідно зі ст. 79 Конституції України та абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про статус народного депутата України» повноваження народного депутата починаються після складання ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом.

Текст присяги на вірність Україні ОСОБА_1 як народний депутат України дев`ятого скликання скріпив підписом 29.08.2019 (а. м. 111).

Таким чином, згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 , як народний депутат України, є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", «в» і "г" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Суддею встановлено, що на виконання вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 30.03.2021 подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію за 2020 рік.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону в декларації зазначаються відомості про видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб?єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов?язання, які зазначені у пп. 2 - 9 ч. 1 ст. 46 Закону. Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року. До таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет.

Крім того, видатками для цілей декларування є грошові кошти суб?єкта декларування, передані у зв?язку із правочином, вчиненим, зокрема, з метою придбання у власність, володіння, користування активів, зазначених у ч. 1 ст. 46 Закону, та/або послуг (наприклад, оплата навчання, лікування, косметичних, туристичних послуг тощо), що має наслідком припинення права власності на грошові активи, у тому числі на кошти, розміщені на банківських рахунках.

У блоці полів «Інформація щодо видатку» розділу 14 декларації зазначаються відомості лише про ті видатки, яким притаманні такі ознаки в сукупності (одночасно): їхній розмір перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року (105 100,00 грн); вони здійснені суб?єктом декларування; видатки здійснені у звітному періоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» проводиться повна перевірка декларацій, яка полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Проведеною повною перевіркою декларації ОСОБА_1 встановлено, що у розділі 14 «Видатки та правочини суб?єкта декларування» декларації ОСОБА_1 не зазначив відомостей про вчинені ним видатки у розмірах 114 462,90 грн. та 164 409,60 грн.

Відповідно до відомостей, наданих АТ «АЛЬФА-БАНК» (виписка з банківського рахунку, надана листом від 28.10.2021 № 29789/БТ-26-6/6), ОСОБА_1 14.03.2020 вчинив видатки у розмірах 114 462,90 грн. та 164 409,60 грн. у зв?язку з купівлею товару шляхом безготівкового перерахування коштів рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на його ім?я в цій банківській установі.

Згідно листа АТ «АЛЬФА-БАНК» від 06.10.2022 по рахунку НОМЕР_2 , який належить клієнту ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), 14.03.2020 об 11:04:43 клієнтом була проведені операції на суми: 164409.60 грн. - Списання з к/р при купівлі товару (POS) 158028227 REG_1 - розрахунок через POS термінал - БІН еквайера (007517); країна еквайера - 276 GERMANY; адpeca DE, 79856, HINTERZARTEN, SANITBD. HINTERZARTEN. Господарський код акцептанта карток (MMC - Merchant Category Code) - 5976 (Orthopedic goods - artificia); 114462.90 грн. - Списання з к/р при купівлі товару (POS) 00982322 REG_1 - розрахунок через POS термінал - БІН еквайера (012221); країна еквайера - 276 GERMANY, адpeca DE. 79856, Hinterzarten. Foeldiklinik GmbH & Co. Господарський код акцептанта карток (MMC - Merchant Category Code) - 8062 (HOSPITALS). У зв`язку з тим, що списання з рахунку НОМЕР_1 на суму 164409.60 грн. та на суму 114462.90 грн. було здійснено 12.03.2020 (в неопераційний час), операція була проведена по банку і кошти було списано з рахунку 16.03.2020 (наступного операційного дня). Про вищезазначені операції із списання коштів ОСОБА_1 був сповіщений двома push- повідомленнями, а саме: 12.03.2020 о 12:58 по операції на суму 164409.60 грн.; 12.03.2020 о 12:47 по операції на суму 114462.90 грн. Від ОСОБА_1 не надходили вимоги, заяви, листи або інші повідомлення щодо скасування або оскарження вишезазначених операцій.

Вказані обставини (а саме факт видатків у зазначених розмірах із власного банківського рахунку) особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, підтвердила.

Як зазначив ОСОБА_1 , вказані платежі були здійснені за послуги та товари, які не взаємопов?язані між собою, вважав, що це були різні окремі правочини, за які була здійснена єдиним платежем для зручності одразу за всі вказані правочини - товар, роботи та послуги. Розмір кожного окремого правочину не перевищував 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а тому в нього, як суб?єкта декларування, відсутній обов?язок відображати у декларації за 2020 рік вказані платежі.

З досліджених суддею матеріалів справи вбачається, що особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, було здійснено дві видаткові операції на суми 114 462,90 грн. та 164 409,60 грн.; загальна сума видатків - 278 872, 50 грн.

Посилання на здійснення вказаних видатків двома платежами за окремим правочинами, розмір кожного з яких не перевищував 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не спростовує необхідність дотримання ОСОБА_1 вимог п. 10 ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про запобігання корупції». Як зазначалось вище, видатками для цілей декларування є, в тому числі, грошові кошти суб`єкта декларування. В даному випадку вказані видатки (грошові кошти суб`єкта декларування) перевищують 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року (105 100,00 грн), здійснені суб`єктом декларування (народним депутатом України), та здійснені у звітному періоді 2020 року, відповідно підлягали декларуванню у декларації за 2020 рік.

Таким чином, недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 278 872, 50 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2021 становив 2 270,00 гривень.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 подав завідомо недостовірні відомості у щорічній декларації за 2020 рік, які відрізняються від достовірних на загальну суму 278 872, 50 грн. що становить розмір від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

За встановлених обставин, дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, як подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та вважає його вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення повністю доведеною.

Водночас п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП імперативно встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 42-01/18/22 від 25.10.2022, днем вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, є 30.03.2021 (день, коли ОСОБА_1 подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щорічну декларацію за 2020 рік, унікальний ідентифікатор документа - 7760173e-0d39-4528-82ed-d/305823538) (а. м. 54-67).

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, було виявлено 28.01.2022, згідно довідки № 79/22 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 .

Таким чином, на час розгляду справи в суді сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі слід закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 38, 172-6, 172-7, 247, 276-280, 283-287 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП - закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Суддя С. В. Шапутько