Рішення № 122571815, 16.10.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2500/24

Провадження 2/127/287/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сунько Я.Р.

розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/2500/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про захист прав споживача, визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в:

23.01.2024 року судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.01.2022 року № 442020-КС-002, яку мотивовано тим, що 12.01.2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладений договір про надання кредиту № 442020-КС-002 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний одноразовим ідентифікатором в порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

12.01.2022 року відповідач прийняла пропозицію ТОВ «Бізнес позика» про укладення договору про надання споживчого кредиту № 442020-КС-002 на умовах, визначених офертою.

Позивач направив відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-8860 на номер телефону НОМЕР_4 (зазначений відповідачем ОСОБА_1 у анкеті в особистому кабінеті), який боржником було введено/відправлено.

Сторони погодили те, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0, 86483209 процентів за кожен день користування кредитом; протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів; сторони погодити графік платежів.

Процентна ставка нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня за період фактичного користування кредитом, із врахування дня видачі кредиту до дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 442020-КС-002виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 28 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (реквізити картки були вказані позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті).

Однак, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 442020-КС-002 не виконала, тому станом на 09.01.2024 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 73 123,35 грн.

Дана сума складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 28 000 грн., суми прострочених платежів по процентах - 40 923, 35 грн., суми прострочених платежів за комісією - 4 200 грн.

На підставі ст.ст. 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «Бізнес позика» просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту № 442020-КС-002 від 12.01.2022 року в загальній сумі 73 123, 35 грн. та судовий збір - 2 422, 40 грн.

10.06.2024 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про захист прав споживача, визнання договору недійсним (а.с. 151-153), який мотивувала тим, що встановлення кредитодавцями процентів у кредитних договорах не може бути свавільним, а має бути обґрунтованим в залежності від показників згідно ст. 1056-1 ЦК України та має бути наближеним до облікової ставки НБУ. З офіційної інформації НБУ станом на час укладення спірного кредитного договору вбачається, що облікова ставка НБУ становила 9%. А вказана у договорі реальна річна процентна ставка за користування кредитом - 3586, 48 % значно перевищує облікову ставку, встановлену НБУ. Крім того, кредит є споживчим, договір має укладатись із дотриманням вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» і продавець не повинен використовувати умови, які є несправедливими, такими, що шкодять інтересам споживача. На думку ОСОБА_1 , умови про нарахування та сплату відсотків, які явно завищені, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Кредитним договором, зокрема, передбачено строк кредиту - 24 тижні, фіксована процентна ставка - 0, 86483209, комісія за надання кредиту - 4 200 грн, загальний розмір наданого кредиту - 28 000 грн., термін дії договору - до 29.06.2022 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 61 560 грн. На думку ОСОБА_1 , орієнтовна загальна вартість кредиту - 61 560 грн., більш ніж вдвічі від розміру кредиту, порушує критерії справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності, є несприятливою для споживача, порушує інтереси споживача. Крім того, вважає наявними підстави для визнання недійсним кредитного договору від 12.01.2022 року в цілому, оскільки договір оферти-акцепту не містить обов`язкових для договору умов, що передбачені, зокрема, Положенням про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженим постановою Правління НБУ № 113 від 03.11.2021 року.

Просила визнати недійсним договір про надання кредиту № 442020-КС-002 від 12.01.2022 року, укладений між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 як такий, що містить несправедливі умови та не відповідає актам цивільного законодавства.

Судом вчинені наступні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 30.01.2024 року було відкрито спрощене позовне провадження за первісним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.01.2022 року № 442020-КС-002.

01.05.2024 року судом зареєстровано зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес позика» про визнання недійсними пунктів 4.6, 4.9, 4.10 договору про відкриття кредитної лінії № 1076-8646 від 17.08.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс», як такі, що є несправедливими, а також про визнання недійсним договору в цілому внаслідок невідповідності його умов актам цивільного законодавства.

Ухвалою суду від 23.05.2024 року зустрічний позов було залишено без руху для усунення недоліків.

10.06.2024 року судом зареєстровано заяву з додатками на усунення недоліків зустрічного позову.

Ухвалою суду від 13.06.2024 року було прийнято до спільного розгляду із первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес позика» про визнання недійсним договору про надання кредиту від 12.01.2022 року № 442020-КС-002. Суд перейшов у даній справі до її розгляду за правилами загального позовного провадження згідно вимог ч. 4 ст. 193 ЦПК України.

Ухвалою від 31.07.2024 року було закрито підготовче провадження у даній справі і призначена справа до судового розгляду по суті. Витребувані докази з АТ КБ «ПриватБанк».

В судове засідання представник ТОВ «Бізнес позика» Виноградов Ю.Е. не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Первісний позов підтримав та просив задоволити, подав відповідь на відзив. Зустрічний позов не визнав, просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Т.В. в судовому засіданні первісний позов не визнала, подала відзив і заперечення на відповідь на відзив. Зустрічний позов підтримала. Суду пояснила, що в січні 2022 року ОСОБА_1 відповіла на дзвінок невідомої особи та вчиняла дії за підказками працівника з метою купівлі криптовалюти. На карту їй надійшли кошти, однак, коштами ОСОБА_1 не розпоряджалась, оскільки вони одразу зникли з її рахунку. Про купівлю валюти ОСОБА_1 13.01.2022 року їй нічого не відомо. По факту шахрайства до органів поліції ОСОБА_1 не зверталась. Кредит вона не погашала, оскільки фактично коштів не отримувала. Наголосила, що умови договору в частині нарахування відсотків є несправедливими. Крім того, просила врахувати, що договір не підписаний представником ТОВ «Бізнес позика», тому є недійсним.

Вислухавши пояснення представника Ткаченко Т.В. , дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Судом встановлено, що 12.01.2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 442020-КС-002шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором в порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

12.01.2022 року відповідач прийняла пропозицію ТОВ «Бізнес позика» про укладення договору про надання споживчого кредиту № 442020-КС-002 на умовах, визначених офертою.

Позивач направив відповідачу ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-8860 на номер телефону НОМЕР_4 (зазначений відповідачем у анкеті в особистому кабінеті), який боржником було введено/відправлено.

Відповідач отримала кредитні кошти - 28 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності та зобов`язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Сторони погодили те, що кредит надається на 24 тижні.

Плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0, 86483209 процентів за кожен день користування кредитом; протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів; сторони погодили графік платежів, згідно якого кредит - 28 000 грн., проценти за користування кредитом - 29 360 грн., комісія за надання кредиту - 4 200 грн., загалом - 61 560 грн.

Комісія за надання кредиту - 4 200 грн.

Загальний розмір наданого кредиту - 28 000 грн.

Термін дії договору - до 29.06.2022 року.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 61 560 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3586, 48 процентів.

Кредит - споживчий

У разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу, визначеного графіком, кредитодавець має право нараховувати штраф згідно умов п. 4 договору.

Сторони домовились, що позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитись від договору без пояснення причин, в тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити кредитодавця у письмовій формі до закінчення вказаних 14 календарних днів. В такому випадку позичальник зобов`язаний протягом 7 календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з договором та сплатити проценти за період з дня одержання до дня їх повернення включно за ставкою, встановленою п. 1 цього договору (п.6).

Позичальник ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір (п. 7).

Позичальник ОСОБА_1 надала кредитодавцю дозвіл на збір, обробку, зберігання та поширення її персональних даних з метою оцінки платоспроможності, забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, надала дозвіл на відступлення права вимоги за договором тощо (п.8).

Зокрема, ОСОБА_1 обрала для комунікації та взаємодії за цим договором засіб зв`язку: за номером телефону НОМЕР_2 та шляхом використання програмного забезпечення або технологій без залучення працівників кредитодавця тощо (п.9).

Згідно п.10, ОСОБА_1 підтвердила, що до укладення договору отримала від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також примірник Правил (у формі електронного документа), що розміщені на сайті кредитодавця.

Сторонами погоджено, що договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами (п.12).

Невід`ємною частиною цього договору є додаток № 1 - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки. Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною договору (п. 13).

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 442020-КС-002 виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 28 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (реквізити картки були вказані позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті).

Процентна ставка нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня за період фактичного користування кредитом, із врахування дня видачі кредиту до дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.

У разі дотримання графіку платежів, сторонами погоджено, що останній з 12-ти платежів мав бути сплачений 29.06.2022 року.

З повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 09.08.2024 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (НОМЕР_5) (а.с. 201).

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 12.01.2022 року по 09.01.2024 року, 12.01.2022 року їй зарахований переказ на картку в сумі 20 000 грн. та в сумі 8 000 грн. (два транша) (а.с. 202-208).

Перерахування коштів ТОВ «Бізнес позика» на користь ОСОБА_1 за кредитним договором від12.01.2022 року № 442020-КС-002 в розмірі 20 000 грн. та 8 000 грн. підтверджено квитанціями (а.с. 9, 10).

Згідно цієї ж виписки 13.01.2022 року ОСОБА_1 розпорядилась вказаними коштами і здійснила обмін 27 855,15 грн. на валюту - 1 000 доларів США (USD).

Протягом 14 календарних днів з дня укладення договору ОСОБА_1 не відмовилась від договору.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про споживче кредитування» в редакції станом на момент укладення договору.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Згідно вимог ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами. Порядок використання електронного підпису у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг визначається Національним банком України.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Статтею 530 ЦК України визначено строк (термін) виконання зобов`язання: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).

Отже, позивач надав належні і допустимі докази укладення 12.01.2022 року з ОСОБА_1 кредитного договору № 442020-КС-002 та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 28 000 грн.

З цих підстав також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що договір не підписаний представником ТОВ «Бізнес позика». За допомогою засобів електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, позичальнику були видані кредитні кошти, тому в силу частини 2 статті 639 ЦК України договір укладений в письмовій формі.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 09.01.2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 12.01.2022 року № 442020-КС-002 становить 73 123, 35 грн.

Дана сума складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 28 000 грн., суми прострочених платежів по процентах - 40 923, 35 грн., суми прострочених платежів за комісією - 4 200 грн.

Дана заборгованість підлягає частковому стягненню з відповідача.

Так, згідно графіку платежів по договору про надання кредиту від 12.01.2022 року № 442020-КС-002, орієнтовна загальна вартість наданого на 24 тижні кредиту (за період з 26.01.2022 року до 29.06.2022 року) становить 61 560 грн.

Дана сума складається з: загального розміру кредиту - 28 000 грн., процентів за користування кредитом - 29 360 грн., комісії за надання кредиту - 4 200 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку за цей самий період - з 26.01.2022 року до 29.06.2022 року заборгованість нарахована на суму 73 123,35 грн.

При цьому, в розрахунку не вказано, за якою процентною ставкою нараховані проценти на суму 40 923,35 грн., що на 11 563,35 грн. перевищує розмір процентів, погоджений між сторонами за умовами договору.

За прострочення позичальником дати сплати чергового платежу, визначеного графіком, кредитор має право нарахувати штраф за кожний випадок такого порушення строку сплати на початок наступного дня, розмір якого встановлений договором (п. 4 договору), а не збільшувати розмір процентів.

Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість в сумі 61 560 грн., яка відповідає загальній вартості кредиту, погодженій сторонами за умовами договору.

Зустрічний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 не довела належними і допустимими доказами невідповідність кредитного договору вимогам закону, зокрема ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), «Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну комерцію".

Так, відповідно до ст. 13 Закону «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Питання дотримання сторонами вимог Закону «Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну комерцію" наведене в рішенні вище.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Інформація, що надається споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);

3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;

4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;

5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;

6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування;

8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); тощо.

Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов`язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.

Разом з тим, в судовому засіданні було встановлено, що до укладення кредитного договору ОСОБА_1 отримала всю інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту, яка їй була надана письмово у виді паспорту споживчого кредиту і в самій пропозиції укласти договір (оферта).

Графік платежів, загальна вартість кредиту, реальна процентна ставка також викладені в самому тексті договору.

Так, в п. 10 договору зазначено, що підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердила, що до укладення договору отримала від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену п. 9 Закону України «Про споживче кредитування», паспорт споживчого кредиту, частиною другою ст.. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також примірник Правил (у формі електронного документа), що розміщені на сайті кредитодавця.

В п. 7 договору позичальник ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена із договором про надання кредиту та Правилами , текст яких розміщений на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх.

Доказів того, що реальна річна процентна ставка обчислена кредитодавцем всупереч ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) ОСОБА_1 не надала.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентна ставки, валютні знижки тощо, тобто дії банку, які передують укладенню договору.

Встановивши наявність підпису ОСОБА_1 під кредитним договором, суд дійшов висновку, що позивач як споживач фінансових послуг була належним чином проінформована про всі детальні умови кредитного договору та його сукупну вартість із зазначенням всіх обов`язкових умов, тому ТОВ «Бізнес позика» під час укладення оспорюваного договору додержано норми Закону України "Про споживче кредитування".

Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 6 договору ОСОБА_1 мала право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитись від договору без пояснення причин, проте вказаних дій вона не вчинила.

Також представник Ткаченко Т.В. повідомила, що ОСОБА_1 не зверталась до правоохоронних органів, хоча в судовому засіданні стверджувала, що відносно неї було вчинене шахрайство.

Отриманими кредитними коштами ОСОБА_1 розпорядилась на свій розсуд 13.01.2022 року, придбавши валюту, тому зобов`язана погасити кредит на умовах договору.

Судові витрати позивача складаються з судового збору, сплаченого з застосуванням коефіцієнту 0, 8 в розмірі 2 422, 40 грн., згідно платіжної інструкції № 300 від 10.01.2024 року (а.с. 8).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог (84 %), в загальній сумі 2 034, 82 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг", "Про споживче кредитування», ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов ТОВ «Бізнес позика» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ЄДРПОУ 41084239, інд.01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411) заборгованість за договором № 442020-КС-002 про надання кредиту від 12.01.2022 року станом на 09.01.2024 року в загальній сумі 61 560 (шістдесят одна тисяча п`ятсот шістдесят) грн., а також судовий збір в сумі 2 034,82 грн.

В решті позову - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про захист прав споживача, визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

-позивач-відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411 ЄДРПОУ 41084239,

-відповідач-позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Повне судове рішення складене 25 жовтня 2024 року.

Суддя: