Рішення № 122564134, 24.10.2024, Вишгородський районний суд Київської області

24.10.2024 Справа № 363/4176/24

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань Охоти Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Пірнівської сільської ради Київської області (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Спортивна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 04359643), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вишгородська державна нотаріальна контора (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, площа Шевченка, буд. 1, кім. 20; код ЄДРПОУ: 02884405) про скасування обтяження нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває вищезазначена цивільна справа.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 03.03.1995 року між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 . Умовами договору було передано, що продавець ОСОБА_2 свідчить, що житловий будинок, який є предметом укладеного договору, на момент укладення договору нікому іншому не проданий, не подарований, в спорі і під забороною не перебуває.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Єдиним спадкоємцем майна померлого є його дружина- ОСОБА_1 . 20.11.2023 року П`ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Свідоцтво видано на спадкове майно, яке складається з: житлового будинку АДРЕСА_2 .

Під час реалізації своїх прав ОСОБА_1 було виявлено, що на спадкове майно у виді вказаного житлового будинку накладено обтяження: заборону (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 130087, зареєстровано 14.09.2004 року 13:54:51 реєстратором: Вишгородська районна державна нотаріальна контора. Підстава обтяження: повідомлення, б/н, Вишгородське відділення держбанку. Об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_2 . Власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: Архівний номер: 3979720KIEV476, Архівна дата: 11.07.2001 року, Дата виникнення: 24.07.1990, № реєстра: 289, внутр. № B201892С28F229325E26.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що накладення вказаного обтяження на нерухоме майно є безпідставним, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу не було жодних відомостей щодо перебування успадкованого ОСОБА_1 будинку під забороною, а наявність обтяження позбавляє ОСОБА_1 реалізувати права власника щодо належного їй майна.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила зобов`язати Вишгородську державну нотаріальну контору зняти накладену заборону на вищезазначений житловий будинок, а також виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження цього будинку.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 30.08.2024 року провадження у справі відкрито у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Ухвалою суду від 30.09.2024 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце його проведення. До судового розгляду від позивача надійшла заява, в якій позовні вимоги підтримано у повному обсязі, висловлено прохання про їх задоволення та проведення судового розгляду за відсутності позивача.

У судове засідання представник відповідача Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення шляхом доставлення судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет відповідача. Про причини неявки у судове засідання представник відповідача не повідомив, будь-яких заяв, клопотань від нього не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Вишгородської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення шляхом доставлення судової повістки в електронний кабінет. До судового розгляду від Вишгородської державної нотаріальної контори надійшло клопотання про проведення судового розгляду за відсутності її представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотань сторін по справі про проведення судового розгляду за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали поданої позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини: і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. ст. 319-321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема і з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Положеннями ч. 4 ст. 59 вказаного Закону визначено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У той же час, відповідно до ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Судом встановлено, що 03.03.1995 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу (а.с. 46-48), за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу проданий житловий будинок належить ОСОБА_2 на підставі довідки, виданої виконавчим комітетом Лебедівської сільської Ради народних депутатів № 34 від 03.03.1995 року, а сам житловий будинок зареєстрований в погосподарській книзі виконавчого комітету № 311.

Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу ОСОБА_2 засвідчив, що проданий житловий будинок до моменту продажу нікому іншому не проданий, не подарований, в спорі і під забороною не перебуває.

Договір купівлі-продажу від 03.03.1995 року нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 990.

З свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 12.04.1958 року (а.с. 50) судом встановлено, що 12.04.1958 року між ОСОБА_3 , 1928 року народження, та ОСОБА_1 , 1940 року народження (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), було зареєстровано шлюб, про що органом реєстрації актів цивільного стану складено відповідний актовий запис № 94.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_3 , який виступав покупцем за договором купівлі-продажу житлового будинку від 03.03.1995 року.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 13.12.2022 року (а.с. 49) судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 2250.

З свідоцтва про право на спадщину за законом № 10-946 від 20.11.2023 року (а.с. 51) судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем першої черги за законом, успадкувала після померлого ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_2 , який, як зазначено у свідоцтві, належав померлому на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.1995 року.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 52-53) судом встановлено, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 10-946 від 20.11.2023 року.

Разом з тим, з відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що в реєстрі міститься запис про обтяження вказаного житлового будинку, а саме: тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1300877, зареєстровано: 14.09.2004 13:54:51 за № 1300877 реєстратором: Вишгородська районна державна нотаріальна контора, підстава обтяження: повідомлення, б/н, Вишгородське відділення держбанку; об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 3979720KIEV476, архівна дата: 11.07.2001, дата виникнення: 24.07.1990; № реєстра: 289, внутр. № В201892C28F229325E26.

Ухвалою суду від 30.08.2024 року у Київського обласного державного нотаріального архіву було витребувано копії всіх документів, на підставі яких на нерухоме майно у виді житлового будинку АДРЕСА_2 ) було накладено вищезазначене обтяження.

24.09.2024 року до суду надійшов лист Київського обласного державного нотаріального архіву № 1679/01-17 від 18.09.2024 року (а.с. 88), до якого долучено копію документа, на підставі якого було зареєстровано обтяження на вказаний будинок.

З доданого до листа державного нотаріального архіву повідомлення Вишгородського відділення Сбербанку від 07.06.1990 року (а.с. 89) судом встановлено, що Вишгородським відділенням Сбербанку ОСОБА_2 надано позику у розмірі двадцяти тисяч рублів строком на 50 років для будівництва житлового будинку на земельній ділянці у АДРЕСА_2 . Цим же повідомленням, Вишгородське відділення Сбербанку просить нотаріальні органи здійснити накладення заборони на будинок ОСОБА_2 , побудований за рахунок позикових коштів.

У свою чергу, 24.07.1990 року державним нотаріусом Вишгородської державної нотаріальної контори Шостаком В.А. було накладено заборону відчуження на житловий будинок АДРЕСА_2 до моменту повного повернення ОСОБА_2 коштів, наданих у позику.

Крім того, до суду надійшов лист Київського обласного державного нотаріального архіву № 629/01-17/Ф-1 від 25.09.2024 року, в якому зазначається, що в наряді 02-32 «Розпорядження по накладенню і зняттю заборони відчуження нерухомого майна» архівного фонду № 68 Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області відсутні записи про реєстраційний номер обтяження 1300877 від 14.09.2004 року та за архівною датою від 11.07.2001 року.

Таким чином, судом встановлено, що у 1990 році ОСОБА_2 відділенням державного банку видано позику для будівництва будинку АДРЕСА_2 . 24.07.1990 року на цей будинок державною нотаріальною конторою встановлено заборону відчуження на цей житловий будинок до моменту повернення ОСОБА_2 суми позики. Згідно договору купівлі-продажу від 03.03.1995 року вказаний будинок було збудовано ОСОБА_2 у 1991 році, а у 1995 році перепродано ОСОБА_3 . У 2004 році Вишгородською районною державною нотаріальною конторою було внесено реєстраційний запис про обтяження житлового будинку на підставі встановленої заборони відчуження від 24.07.1990 року та повідомлення Вишгородського відділення державного банку. У 2023 році після смерті ОСОБА_3 вказаний житловий будинок було успадковано позивачем ОСОБА_1 , яка через наявний запис про обтяження нерухомого майна позбавлена можливості реалізувати всі права власника майна.

В аспекті цього суд звертає увагу, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що: «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар (Постанова КЦС ВС від 15.03.2023 року у справі № 725/1824/20).

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що згідно встановлених фактичних обставин справи при укладенні договору купівлі-продажу від 03.03.1995 року вищезазначеного житлового будинку ОСОБА_2 , як продавець майна, безпосередньо у тексті договору запевнив ОСОБА_3 з приводу того, що житловий будинок не перебуває під забороною відчуження. Договір купівлі-продажу від 03.03.1995 року був нотаріально посвідчений, однак при його посвідченні нотаріусом також не виявлено заборони відчуження нерухомого майна, не повідомлено про це сторін договору та відповідно допущено можливість здійснення відчуження житлового будинку. Будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка на момент придбання будинку була його дружиною, знали та не могли не знати про існування обтяження житлового будинку, ані матеріали судової справи, ані витребувані документи, на підставі яких накладено обтяження, не містять. Станом на 1995 рік були відсутні реєстраційні бази даних щодо обтяжень нерухомого майна. У 2023 році ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок, тобто житловий будинок, попри встановлену та вже зареєстровану на той момент заборону відчуження, пройшов процес спадкування.

Крім того, суд звертає увагу на відсутність будь-яких доказів, на підставі яких можна було б встановити чинність боргу ОСОБА_2 принаймі на момент продажу нерухомого майна.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 при купівлі будинку у 1995 році не знав і не міг знати про існування обтяження на нього та набув право власності на нього, керуючись принципом мирного володіння майном. Сукупність обставин даної справи свідчать про добросовісність ОСОБА_3 , як набувача нерухомого майна, речові права щодо якого у подальшому вільно, без будь-яких обмежень, були успадковані ОСОБА_1 , яка відповідно так само є добросовісним набувачем. Це свідчить про недопустимість та непропорційність втручання у право власності ОСОБА_1 , неможливість покладення на неї тягаря втрати такого майна, а відповідно свідчить про необхідність скасування запису про обтяження житлового будинку.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування напідставі судовогорішення державноїреєстрації прав,що малонаслідком державнуреєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Аналіз вищевикладених положень чинного законодавства дає можливість зробити висновок, що належним способом захисту порушених прав у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання; 2) визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав.

З урахуванням встановлених судом обставин та наведених вище висновків, суд приходить до висновку, що застосування такого способу захисту як скасування державної реєстрації обтяження речового права буде ефективним в аспекті відновлення порушень прав позивача та забезпечить належний захист її прав шляхом створення можливості для розпорядження нерухомим майном.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороною позивача не заявлено клопотання про здійснення розподілу судових витрат. У зв`язку з цим підстав для покладення судових витрат на сторону відповідача суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстрованаадреса проживання: АДРЕСА_1 ;РНОКПП: НОМЕР_1 )до Пірнівськоїсільської радиКиївської області(адресамісцезнаходження:Київська область,Вишгородський район,с.Пірнове,вул.Спортивна,буд.1;код ЄДРПОУ:04359643),третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору:Вишгородської державноїнотаріальної контори(адресамісцезнаходження:Київська область,Вишгородський район,м.Вишгород,площа Шевченка,буд.1,кім.20;код ЄДРПОУ:02884405)про скасуванняобтяження нерухомогомайна задовольнити.

Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію обтяження нерухомого майна: тип обтяження: заборона (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 1300877; зареєстровано: 14.09.2004 13:54:51 за № 1300877 реєстратором: Вишгородська районна державна нотаріальна контора, 07300, Київська обл., Вишгородський р., м. Вишгород, площа Шевченка, буд. 1, (04596), 2-21-41; підстава обтяження: повідомлення б/н, Вишгородське відділення держбанку; об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис; архівний номер: 3979720KIEV476, архівна дата: 11.07.2001, дата виникнення: 24.07.1990, № реєстра: 289, внутр. № B201892C28F229325E26.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач:

Пірнівська сільська рада Київської області (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Спортивна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 04359643).

Треті особи:

Вишгородська державна нотаріальна контора (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, площа Шевченка, буд. 1, кім. 20; код ЄДРПОУ: 02884405).

Суддя О.В. Рукас