Рішення № 122563843, 24.10.2024, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1312/24

Провадження № 2/349/454/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 жовтня 2024 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі судді Могили Р.Г.,

з участю секретаря судового засідання Мартиновської І.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

У липні 2024 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», інтереси якого представляє ОСОБА_2 , звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 22 095,00 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, 12 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 471174211 у формі електронного документу з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6 250,00 грн, на строк 29 днів, зі сплатою відсотків.

ТОВ «Манівеошвидка фінансовадопомога» умови договорувиконало повністю,надавши ОСОБА_1 кредитв розмірі 6250,00грн,шляхом зарахуванняданих коштівна платіжну карту позичальника.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт відступив факторові зазначені у відповідних реєстрах права вимог.

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2020 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладання залишена як 28 листопада 2018 року та №28/1118-01.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. Умови договору залишено без змін в редакції від 31 грудня 2020 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №142 від 13 липня 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року з врахуванням додаткових угод, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача по справі на суму 14045,00 грн.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчувався 04 серпня 2021 року. У подальшому було укладено додаткові угоди №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, якими строк договору факторингу продовжено до 30 грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №7 від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму боргу 22 095,00 грн.

14 лютого 2022 року між ТОВ «Онлайн фінанс» та позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №14/02/2022-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 22 095,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 250,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 15845,00 грн. Також просив стягнути з відповідачки судові витрати по справі, які складаються із 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідачка ОСОБА_1 не подала відзив на позов.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача адвокат Тараненко А.І. не з`явився, просив справу розглядати за його відсутності, про що зазначив в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_1 повторно не з`явилася в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому процесуальним законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.

Враховуючи те, що відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася повторно, відзиву на позовну заяву не подала, суд провів заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. ст.223,280 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом.

За матеріалами справи встановлено, що 12 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 було укладено договір № 471174211. За умовами цього договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 6 250,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати відсотки кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідачки на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV83W5C.

Відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 18 червня 2024 року №06_1/2024, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало 12 травня 2021 року на платіжну карту, яка вказана у заявці на отримання кредитних коштів від 12 травня 2021 року, грошові кошти в розмірі 6 250,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2020 року, якою продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, дата укладення і номер договору залишено попередні.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. Умови договору залишено без змін в редакції від 31 грудня 2020 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №142 від 13 липня 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року з врахуванням додаткових угод, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача по справі на суму 14045,00 грн.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчувався 04 серпня 2021 року. У подальшому було укладено додаткові угоди №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, якими строк договору факторингу продовжено до 30 грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №7 від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму боргу 22 095,00 грн.

14 лютого 2022 року між ТОВ «Онлайн фінанс» та позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №14/02/2022-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 471174211 від 12 травня 2021 року, станом на28жовтня 2021року становить 22095,00 грн, з яких: 6 250,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15845,00 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги:

1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу.

У тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній суб`єкт на таке відступлення. За загальним правилом пункту 1 частини 1 статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Відступлення права вимоги є одним з випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); в) факторингу (глава 73 ЦК України) (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

За правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку зі заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

За частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що правовідносини за кредитним договором №471174211 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 виникли 12 травня 2021 року, тобто значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не було індивідуалізовано належним чином.

Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у цьому випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, свідчить, що відповідний правочин неукладено, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

Також необхідно зазначити, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не довело порушення його прав з боку відповідачки ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором № 471174211 від 12 травня 2021 року, який був укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно вимог ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки в позові відмовлено повністю, понесені ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.141, 263-265, 280-284 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 471174211 від 12 травня 2021 року - відмовити повністю.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд. 4А, оф. 10 м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 24 жовтня 2024 року.

Суддя Р.Г. Могила