Рішення № 122563282, 18.09.2024, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 336/1804/24

Провадження № 2/191/474/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Костеленко Я.Ю.,

за участю секретаря Омельченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що на обліку в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради знаходиться особова справа по призначенню допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 , місце перебування якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі заяви від 30.01.2023 відповідачу була призначена і виплачувалася допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 2000 грн. на дорослу особу на місяць. Згідно рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 №71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент (опубліковано у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради в мережі Інтернет) Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради є правонаступником Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.

Допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам призначається та виплачується відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 №332, зі змінами.

У серпні 2023 року за результатами проведеної Міністерством соціальної політики України перевірки виявлено, що громада, у якій зареєстрована відповідач, не входить до зони бойових дій, та що відповідач з 01.01.2023 не мала права на отримання допомоги. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 329.

Відповідачеві були надміру перераховані (виплачені) бюджетні кошти в сумі 16000,00 грн. за період з 01.01.2023 по 31.08.2023.

Повідомлення про припинення надання та повернення надміру отриманої допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання неодноразово були направлені поштою на адресу проживання відповідача(листи від 18.09.2023, від 08.11.2023, від 05.12.2023). Станом на дату подання позову до суду кошти у добровільному порядку відповідачем не повернені.

Просять стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради надміру виплачені кошти допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в сумі 16000,00 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин, правом на надання відзиву не скористалася.

У зв`язку з тим, що представник позивача не заперечувала проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд за її згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 №71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради є правонаступником Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.

На обліку в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради у зв`язку із призначенням допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі перебуває відповідач ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки №2302/5002537787 від 27.01.2023 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі заяви №72 від 30.01.2023 ОСОБА_1 відповідно до рішення 50000-15170599-2023-1 від 30.01.2023 призначена і виплачувалася допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам у сумі 2000,00 гривень з 01.01.2023 на дорослу особу щомісячно. У заяві про надання допомоги на проживання ВПО ОСОБА_1 своїм підписом засвідчила, що усвідомлює, що наведені нею відомості, які вплинули на надання допомоги, будуть перевірені згідно з законодавством, ознайомлена із умовами надання допомоги, надає згоду на обробку персональних даних відповідно до закону.

У серпні 2023 року за результатами проведеної Міністерством соціальної політики України перевірки виявлено, що громада, у якій зареєстрована відповідач, не входить до зони бойових дій, відповідно, ОСОБА_1 з 01.01.2023 не мала права на отримання допомоги (повідомлення, виготовлене за допомогою програмного забезпечення).

За даними наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 25.04.2022 № 75, зареєстрованого в МЮУ 25 квітня 2022 р. за № 453/37789 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 жовтня 2022 року» зі змінами (до втрати чинності наказом) та наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в МЮУ 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (яким скасовано попередній наказ), станом на час призначення та виплати ОСОБА_1 соціальної допомоги вказаного різновиду, до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, м.Дніпро Дніпропетровської області не включено (Дніпровська міська територіальна громада територіальна громада в Україні, в новоствореному Дніпровському районі Дніпропетровської області, з адміністративним центром у місті Дніпро).

За даними повідомлення про проведену верифікацію внутрішньо переміщеним особам за підписом начальника відділу Вербицької Л. та головного спеціаліста Маленко Ю. УСЗН Департаменту соціального захисту населення ЗМР стосовно перевірки, проведеної Міністерством соціальної політики України, виявлено, що громада не входить до зони бойових дій, відповідно,з 01.01.2023 особа не мала права на отримання допомоги. Прийнято рішення про зупинення справи з 01.09.2023 та виставлення надмірно нарахованих коштів ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою-розрахунком від 14.09.2023 по особовому рахунку № НОМЕР_1 відповідачці за період з січня 2023 року по серпня 2023 року перераховані грошові кошти за рахунок коштів бюджету, а саме допомога на проживання ВПО. Довідка-розрахунок містить причину проведення перерахунку від 14.09.2023 - не мала права на отримання допомоги.

18.09.2023, 08.11.2023 та 05.12.2023 на адресу фактичного проживання відповідачки позивачем скеровано повідомлення про припинення надання Департаментом та повернення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, за змістом якого виплата допомоги ОСОБА_1 припинена з 01.09.2023, надміру перераховані бюджетні кошти їй потрібно повернути до 20.11.2023. Зазначені повідомлення залишені з боку відповідачки без реагування, сума допомоги повернута не була. Разом з цим, за відсутності сумніву суду у змісті цих повідомлень, досліджених під час розгляду справи, належних доказів саме їх відправлення ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Листування за допомогою месенджеру «Viber» не може бути визнано належним та допустимим доказом із урахуванням загальних положень про доказування (ст.76-81 ЦПК України).

Предметом позову є стягнення з відповідачки суми безпідставно нарахованої та виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Підставою для звернення до суду є встановлення з боку позивача відсутності підстав для виплати вказаного різновиду допомоги ОСОБА_1 та неможливість стягнення безпідставно сплачених сум допомоги в позасудовому порядку.

При розгляді справи суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1 Конституції України).

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Рішення КСУ у справі №1-25/2010 від 29.06.2010 №17-рп/2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.2,3,6 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За положеннями ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Також, згідно з положеннями ст.1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері соціального забезпечення громадян (враховуючи правовідносини між сторонами та час їх виникнення) регулюються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Постановою КМУ від 20.03.2022 №322 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Цей Закон, як вказано у преамбулі, визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Вказаною Постановою КМУ (п.1) затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; Порядок використання коштів державного бюджету для надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

За приписами ч.1,2 ст.17, ч.1 ст.20 Закону основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Відповідно до ст.22 Закону розмежування повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері формування та застосування нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій визначається відповідно до Конституції України та законів України. Координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, що відповідають за реалізацію державної політики у сфері фінансів та соціального захисту. Порядок надання відповідних соціальних гарантій, пільг встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказаний вище Порядок №322 визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога). Так, п.2 Порядку визначено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням (п.3). Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Починаючи з травня 2022 року допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 року заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації. Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 р. № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. У разі включення територіальної громади до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), допомога надається з 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідну громаду включено до такого переліку.

Також, відповідно до п.6,8,10 Порядку №322 для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Порталу Дія. Заява про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 може бути також подана до органу соціального захисту населення, уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг. Допомога призначається органом соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дати надходження заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. За наявності у сформованих Мінцифри переліках внутрішньо переміщених осіб всієї необхідної інформації для призначення і виплати допомоги орган соціального захисту населення забезпечує призначення такої допомоги за відповідний період. У разі відсутності у зазначених переліках необхідної інформації або некоректності її викладення орган соціального захисту населення за наявності засобів зв`язку інформує внутрішньо переміщену особу, включену до сформованого Мінцифри переліку, про надання такою особою необхідної інформації для призначення допомоги за відповідні періоди, а у разі невключення інформації про особу до переліку така особа додатково подає інформацію, збережену на носіях, що підтверджує факт подання заяви засобами Порталу Дія.

Перевірка відомостей, зазначених внутрішньо переміщеною особою в заяві, проводиться органами соціального захисту населення, уповноваженою особою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг під час формування та подання заяви засобами Порталу Дія.

У разі виявлення помилки у персональних даних одержувача, даних номера банківського рахунка (за стандартом IBAN) або категорії одержувача (працездатна особа, дитина, особа з інвалідністю) орган соціального захисту населення проводить коригування відповідної інформації та здійснює перерахунок розміру допомоги (з урахуванням раніше виплачених сум допомоги). Державне підприємство Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики на підставі списків, отриманих від органів соціального захисту населення або централізованого нарахування допомоги внутрішньо переміщеним особам відповідно до абзацу другого пункту 9 цього Порядку, щомісяця до 2, 12 і 22 числа формує Реєстри внутрішньо переміщених осіб, які звернулися щодо виплати допомоги на проживання, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку через АТ Ощадбанк на банківський рахунок (за стандартом IBAN) у банку, в якому відкрито рахунок одержувача.

Крім того, згідно з п.11 Порядку, у разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Повернення одержувачами коштів виплаченої їм допомоги проводиться на рахунок Мінсоцполітики, відкритий в органах Казначейства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню, зокрема, безпідставно набуті допомоги, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Вказана норма не застосовується у разі зловживань та недобросовісної поведінки набувача допомоги.

На правильне застосування вказаних норм звертав увагу Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року за наслідками розгляду справи № 545/163/17 (касаційне провадження № 61-33727сво18).

Суд виходить з того, що зловживанням або недобросовісністю з боку набувача соціальної допомоги в розумінні норм цивільного законодавства, зокрема, Порядку №332, є подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо. Проте, у даному випадку стороною позивача у встановленому законом порядку не доведено факту зловживань з боку відповідачки, винність її дій чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних, що призвело до безпідставного отримання соціальних виплат.

Тому, за відсутності зловживань (недобросовісності) з боку відповідачки, підстави для стягнення з неї виплачених сум допомоги, призначення, нарахування та виплата якої здійснювалось управлінням соціального захисту населення за територіальністю фактичного проживання ОСОБА_1 з використанням дискреційних повноважень при прийнятті відповідного рішення, відсутні.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Заява №29979/04) визнав низку порушення п.1 ст.6 Конвенції, ст.1 Першого протоколу до Конвенції та ст.13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами. Разом з цим, у вказаній справі викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Так, цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів, що підтверджують виникнення помилки при нарахуванні допомоги відповідачці та дозволяють з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, або помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків певними службовими особами, відповідальними за призначення й нарахування допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Також суд враховує, що п.71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова від 05.02.2018 у справі № 556/1231/17).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

У рішенні по справі «CAKAREVIC v.CROATIA» (заява №48921/13) від 26 квітня 2018 року Європейський суд з прав людини звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними. Також ЄСПЛ підкреслював, що з урахуванням того, що сума, яку отримувала заявниця, була достатньо скромною і витрачена на задоволення основних життєвих потреб, вимога до заявниці про відшкодування суми допомоги, виплаченої помилково компетентним органом, становить надмірний індивідуальний тягар для неї і свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Встановивши вищенаведені обставини, оцінивши наявні докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови в задоволені позову судові витрати по справі залишаються за позивачем.

Керуючись ст.4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Я. Ю. Костеленко