Ухвала суду № 122561244, 24.10.2024, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/548/13-ц

Провадження № 2-п/604/6/24

У х в а л а

іМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року с-ще Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні заяву ОСОБА_1 проперегляд заочногорішення поцивільній справіза позовомПублічного акціонерноготовариства «Комерційнийбанк «Надра»до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором,-

У С Т А Н О В И В:

12 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила скасувати заочне рішення Підволочиського районного суду від 30 травня 2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог вказала, що повний текст судового рішення отримала 30.05.2024. В матеріалах справи відсутні докази про повідомлення її як відповідача про місце, день та час попереднього судового засідання 13.05.2013 та судового засідання 30.05.2013, відсутні докази повторної неявки в судове засідання. У зв`язку з цим ОСОБА_1 не мала можливості надати суду свої заперечення. З позовом категорично не погоджується, оскільки договору поруки з ПАТ КБ «Надра» не підписувала і нікого не уповноважувала на вчинення таких дій,

Сторони у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Згідно ч.1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду даної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Щербатюк О.Д. 23.10.2024 надіслав клопотання про відкладення судового засідання, проте жодних доказів на підтвердження поважності причини неявки суду не надав.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (як правонаступника ПАТ КБ «Надра») надійшло заперечення на заяву про перегляд заочного рішення. Заявник зазначає, що після ухвалення заочного рішення від 30.05.2013, постановою Тернопільського апеляційного суду від 23.08.2023 замінено сторону кредитора (стягувача) з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», поновлено строк для пред`явлення до виконання дублакату виконавчого листа у справі №604/548/13-ц, видано дублікат виконавчого листа. Постановою приватного виконавця від 16.10.2023 відкрито виконавче провадження із примусового виконання виконачого листа №604/548/13-ц по стягненню боргу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Під час примусового виконання рішення суду приватним виконавцем до банківських установ були направлені платіжні інструкції. Постановою від 13.02.2024 виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду. При примусовому виконанні рішення суду зокрема з відповідача 2 ОСОБА_1 на користь стягувача були стягнуті грошові кошти (більше 80 тисяч гривень). Тобто ОСОБА_1 було достеменно відомо про рішення суду з жовтня 2023 року, але нею не вчинялися активні дії щодо ознайомлення з матеріалами справи №604/548/13-ц.

Дослідивши матеріали справи, доводи заяви та доданих до неї документів, суд прийшов до наступного.

Відповідно до пп.9 п.1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності з 15.12.2017) справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, вказана правова норма передбачає необхідність наявності одночасно двох підстав для скасування заочного рішення, а саме обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання, докази, що їх підтверджують, а також докази, що можуть вплинути на ухвалене заочне рішення, тобто докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Будь-яких нових доказів, які б потребували перевірки та могли б вплинути на результат вирішення цієї справи, заявником не надано.

Крім того, під час примусового виконання рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області №604/548/13-ц від 30.05.2013 з відповідачки 2 ОСОБА_1 було стягнуто на користь стягувача 79261,32 грн (платіжна інструкція №5448 від 19.10.2023), 2752,10 грн (платіжна інструкція №5445 від 19.10.2023), 2095,20 грн (платіжна інструкція №5476 від 26.10.2023), 1902,73 грн (платіжна інструкція №5679 від 27.11.2023). Постановою ВП №73054744 від 13.02.2024 приватного виконавця Кондратюка Р.В. виконавче провадження з виконання виконавчого листа №604/548/13-ц від 27.09.2023 закінчено у зв`язку зі сплатою заборгованості в повному обсязі.

Згідно зі ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Пунктом першимстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення пункту першогостатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободконстатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».

Зокрема, Європейський суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права єпринцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії»(Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99,п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушитипринцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України»(Ponomaryov v. Ukraine) (пункт 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Європейський суд з прав людини постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушилипринцип правової визначеностіта право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення).

Заявниця посилаючись на те, що заочне рішення у справі №604/548/13-ц їй було вручено 30.05.2024, просила поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

При вирішенні питання про поновлення пропущеного строку суд враховує сплив значного періоду часу з моменту ухвалення заочного рішення та звернення до суду із заявою про його перегляд (більше 10 років). Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою ВП №73054744 від 13.02.2024 приватного виконавця Кондратюка Р.В. виконавче провадження з виконання виконавчого листа №604/548/13-ц від 27.09.2023 закінчено у зв`язку зі сплатою заборгованості в повному обсязі, що свідчить про обізнаність заявниці про існування заочного рішення.

Принцип правової визначеності також відомий як принцип легітимних очікувань (захист довіри) і є одним із основних підпринципів верховенства права. Важливість правової визначеності спрямована на захист очікувань громадян.

Відтак, підсумовуючи вищевикладені обставини, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення від 30 травня 2013 року та відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 127, 287 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 проперегляд заочногорішення поцивільній справіза позовомПублічного акціонерноготовариства «Комерційнийбанк «Надра»до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором- залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Суддя В.М. Сіянко