Ухвала суду № 122560474, 22.10.2024, Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

УХВАЛА

22 жовтня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_8 від розгляду кримінального провадження №42017160000001115 від 17.08.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

встановив:

11.10.2024 року прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 подав заяву про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_8 від розгляду кримінального провадження №42017160000001115 від 17.08.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обґрунтовуючи подану заяву прокурор ОСОБА_3 послався на те, що головуючим суддею ОСОБА_8 06.08.2024 року задоволено клопотання сторони обвинувачення, подане на підставі ч. 3 ст. 333 КПК України щодо доручення другому СВ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, провести слідчі та розшукові дії, спрямовані на встановлення місцезнаходження свідків обвинувачення, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . В судовому засіданні, яке відбулося 24.09.2024 року, прокурором долучено до матеріалів справи проміжну відповідь з ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, відповідно до якої ухвала суду Приморського районного суду від 06.08.2024 року щодо проведення слідчих та розшукових дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження свідків обвинувачення, перебуває на виконанні у ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві. Проте, головуючий суддя вказану інформацію ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві не взяв до уваги та постановив ухвалу, якою «задоволено клопотання сторони захисту» та обмежив сторону обвинувачення у строках подачі доказів на одне судове засідання. В свою чергу, сторона захисту таке клопотання не ініціювала та не заявляла. Окрім того, майже під час кожного судового засідання, зокрема саме перед його початком, або в кінці судового засідання, у присутності обвинувачених та їх захисників, головуючим суддею висловлюється позиція про те, що зазначений обвинувальний акт у кримінальному провадженні розглядається у Приморському районному суді м. Одеси більше 6 років та стороною обвинувачення до теперішнього часу не було подано жодного доказу який би підтверджував вину обвинувачених. Більш того, головуючий суддя 22.05.2024 року під час допиту свідка обвинувачення ОСОБА_15 взяв на себе функцію публічного обвинувача та почав допитувати свідка ОСОБА_15 першим (на заперечення прокурора суддя мотивував це тим, що у прокурора мабуть старий КПК України і суддя може вчиняти такі дії в процесі), при цьому під час допиту суддя постійно задавав питання, які не мають значення у кримінальному провадженні, а відносяться до «особистих» питань свідка. Також, 28.05.2024 року під час допиту свідка обвинувачення ОСОБА_16 , покази якого прямо пов`язані із висунутим обвинуваченням ОСОБА_17 та ОСОБА_7 , та входять до предмету доказування, визначеного ст. 91 КПК України, прокурор поставив свідку запитання «Чи бачив свідок під час перегляду відеозапису сліди від помічених грошей на руках обвинуваченого ОСОБА_7 .?», проте з метою випередження свідка у відповіді на це запитання, головуючий з невідомих причин зняв таке запитання прокурора, на заперечення прокурора головуючому судді, що підстав знімати це запитання сторони обвинувачення немає, оскільки відповідь прямо пов`язана з висунутим обвинуваченням, головуючий суддя відповів, що сам задасть це запитання свідку ОСОБА_16 і запитав останнього «Ви ж нічого не бачили на тому відео?», тобто задав навідне запитання, яке у собі вже містило відповідь.

За таких обставин, прокурор вважає, що подальше здійснення правосуддя у вказаному кримінальному провадженні суддею Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_8 є неможливим, позаяк його дії та рішення у справі викликають сумнів у його неупередженості.

Суддею ОСОБА_8 суду подано заяву, в якій суддя зазначає, що не має можливості прибути в судове засідання, у зв`язку з виконанням службових обов`язків, при цьому будь-яких пояснень по суті надавати не бажає.

Обвинувачений ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, проте його участь забезпечена участю його захисника ОСОБА_5 .

З урахування необов`язкової участі сторін, а також судді, якому заявлено відвід у розгляді заяви про відвід, а також враховуючи думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду заяви прокурора за такої явки, судовий розгляд проведено за відсутності обвинуваченого ОСОБА_9 та судді, якому заявлено відвід.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав доводи заяви про відвід судді ОСОБА_8 та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення відводу, зазначив, що вважає його необґрунтованим. Так, захисник зазначив, що провадження дійсно перебуває на розгляді суду 6 років, зараз триває стадія допиту свідків, при цьому всі зауваження прокурора, викладені у заяві про відвід, не є підставами для відводу головуючого та підлягають оцінці судами вищих інстанцій. Окрім того, прокурор вступив у справу рік тому, і до цього вже виносилась «протокольна» ухвала про обмеження сторони обвинувачення строками на надання доказів.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення заяви прокурора, посилаючись на те, що доводи його заяви є необґрунтованими. Так, захисник зазначив, що в даному кримінальному провадженні було 93 судових засідань, з них 52 судових засідань не відбулось через неявку прокурора, при цьому в даному кримінальному провадженні залишилось допитати 3 свідків, натомість прокурор замість забезпечення їх явки, заявляє відвід головуючому.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що вважає заяву прокурора безпідставною та необґрунтованою, оскільки заява була подана прокурором через те, що сторону обвинувачення обмежили строками, при цьому нею надавалось до суду таке клопотання, у зв`язку із чим твердження прокурора з даного приводу є необґрунтованими. Окрім того, захисник зазначила, що усі судові засідання зриваються через неявку прокурора або неготовність сторони обвинувачення до судового засідання.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав думку захисників.

Заслухавши заявника, інших учасників судового провадження, дослідивши доводи заяви про відвід, оцінивши на предмет їх обґрунтованості, суд приходить висновку, що відвід є необґрунтованим, а аргументи заявника не мають зв`язку з підставами для відводу, з огляду на наступне.

Пункт 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

З метою дотримання загальновизнаних інституційних гарантій правосуддя таких як незалежність і безсторонність суду, усунення судді відбувається через самовідвід (самоусунення) або на підставі заяви про відвід, поданої особою, що бере участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до частин 3-5 статті 80 КПК України, заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження; заява про відвід під час судового провадження подається до початку судового розгляду; відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду.

Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, тому суд також застосовує практику ЄСПЛ як джерело права.

Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).

Під час розгляду заяви прокурора ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_8 , судом не встановлено існування будь-яких сумнівів в об`єктивності судді та його неупередженості, що було б підставою для його відводу на підставі положень кримінального процесуального закону, які регламентують підстави для відводу судді. Таких доказів прокурором не надано. Отже, відсутні підстави вважати, що побоювання прокурора в неупередженості судді ОСОБА_8 та його необ`єктивності, є об`єктивно виправданими.

Навпаки, судовим розглядом заяви про відвід судді, встановлено, що побоювання прокурора у недостатній неупередженості та об`єктивності судді ОСОБА_8 ґрунтуються на власних домислах і нічим не підтверджуються та фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями прийнятими суддею в ході розгляду кримінального провадження №42017160000001115 від 17.08.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що в свою чергу не є підставами для заявлення відводу судді, тому доводи прокурора ОСОБА_3 суд визнає необґрунтованими та безпідставними.

За встановлених в судовому засіданні підстав заявлення відводу судді ОСОБА_8 , суд вважає за необхідне зазначити, що кримінальне процесуальне законодавство не наділяє суд першої інстанції повноваженнями здійснювати перевірку та оцінку процесуального порядку розгляду кримінальних проваджень, а інші обставини, які б викликали сумнів в неупередженості судді ОСОБА_8 або його об`єктивності, прокурором не наведені.

Суд також наголошує та звертає увагу прокурора, що саме головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, послідовністю вчинення процесуальних дій (ст.321 КПК України), а в разі незгоди з процесуальними рішеннями суду, який розглядає справу, прокурор вправі оскаржити такі рішення в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, а не заявляти про недовіру суду.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність підстав, визначених ст.ст. 75, 76 КПК України для задоволення відводу судді ОСОБА_8 , суд визнає доводи прокурора, викладені у заяві про відвід безпідставними, та які не свідчать про можливу упередженість та необ`єктивність судді ОСОБА_8 під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а тому заява про відвід судді задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 75, 76, 81, 369 372, 376 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_8 відмовити.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

22.10.2024

Єдиний унікальний номер справи: №522/442/18

Номер провадження № 1-кс/522/5709/24

Головуючий суддя ОСОБА_1