Рішення № 122555675, 15.10.2024, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/3599/24

Провадження № 2/237/820/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.24 року

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С. М.,

при секретарі Бахтіяровій Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1 " про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Мар`їнського районного суду Донецької області із позовною заявою до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1 " про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач знаходився у трудових відносинах з Державним підприємством «Шахтоуправлінням «Південнодонбаське №1».

30 липня 2021 року, Позивач звільнився з зазначеного підприємства, за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. На час звільнення ОСОБА_1 була нарахована але не виплачена заробітна плата у розмірі 65000, 00 грн., (шістдесят п`ять тисяч гривень). Розрахунковий лист Позивачу при звільнені надано не було.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогами щодо виплати заборгованості по заробітній платі, але до сьогоднішнього дня Позивачу так і не виплачена заробітна плата, що є грубим порушенням діючого законодавства та трудових прав Позивача. В зв`язку із чим позивач ОСОБА_1 змушений звернутись до суду з метою відновлення своїх прав.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, надали до суду заяву в якій просили розглядати справу без їх участі, на задоволенні позовних вимогах наполягали.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно дост.9 Конституції Україниє частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У зв`язку вищевикладеним, на підставі ст. ст.223,280,281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

Судом на підставі частини другоїстатті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.

На підставі копії трудової книжки, встановлено що, Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився у трудових відносинах з Державним підприємством «Шахтоуправлінням «Південнодонбаське №1», та 30 липня 2021 року, Позивач звільнився з зазначеного підприємства, за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.

Так, на день звільнення, відповідач мав перед позивачем наступну заборгованість недоотриманої заробітної плати в розмірі65000, 00 грн., (шістдесят п`ять тисяч гривень). Розрахунковий лист Позивачу при звільнені надано не було.

Відповідно до частини четвертої статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до статті 47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частиною першою статті 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 113КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Згідно зі статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, провадження № 61- 94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України,Законом України «Про оплату праці», і позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримав усіх належних їй платежів, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.

Законом України«Про тимчасовізаходи наперіод проведенняантитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України, не передбачено.

Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України,статті 22Закону України«Про оплатупраці» власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідност. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз`яснено, що якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.

Згідно із частиною першоюстатті 233 КЗпП Українипрацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі №1-5/2012 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положеньстатті 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу: Застаттею 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Тобто, в даному випадку при визначенні строку звернення до суду з даним позовом слід застосовувати саме строки передбачені частиною першоюстатті 233 КЗпП України- три місяці з дня проведення остаточного розрахунку.

На день звернення до суду з позовною заявою остаточний розрахунок з Позивачем не проведено.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 рудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставіст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При визначенні середньої заробітної плати слід керуватися вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100(з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

З п. 2 вказаного Порядку вбачається, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки розрахунку при звільненні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Отже розмірсередньоденної Позивачазаробітної платискладає 621,77 грн. Позивача було звільнено 30.07.2021 року, а повний розрахунок з усіх належних сум Відповідачем здійснено не було. Таким чином попередній розрахунок складається наступним чином: з 30.07.2021 року по 04.09.2024 року, 842 робочих дня (по день подачі доповнення до позовної заяви).

Розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день подачі позову складає 621,77 х 842 = 523530,34 грн,.

Таким чином, розмір компенсації середнього заробітку за період, коли з вини Відповідача з Позивачем не було здійснено розрахунок при звільненні, який підлягає відшкодуванню Позивачеві від Відповідача становить 523530,34 грн.

30 січня 2019 року Велика Палата Верховного Суду (справа № 910/4518/16) вказала, що за змістом норм статей94,116,117 Кодексу законів про працю Українита статей1,2 Закону України «Про оплату праці»середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Отже, ОСОБА_1 , підтвердив наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за період у розмірі 65000, 00 грн., (шістдесят п`ять тисяч гривень), будь-яких доказів проведення повного розрахунку з працівником в день його звільнення відповідач до суду не надав, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того через не своєчасний розрахунок відповідача з позивачем при звільненні, позивач має скрутне фінансове становище, яке унеможливило достойне забезпечення коштами свою родину. Невиплата позивачу сум належних до виплати привели до психологічних страждань та необхідністю вишукувати інші джерела доходу щоб придбати зокрема продукти харчування, одяг та інші необхідні блага (відпочинок та інше).

Позивач вважає, щойому спричинена моральна шкода незаконними діями відповідача, в розмірі 10 000,00 грн., яка буде достатньою для її компенсації.

Відповідно дост. 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявність факту порушення роботодавцем законних прав працівника, у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.4,5,12,81,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1 " про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1 » (місцезнаходження: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, буд. 4, ЄДРПОУ34032208) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 65000, 00 грн., (шістдесят п`ять тисяч гривень) сума, з якої підлягають утриманню податки та збори.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (місцезнаходження: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, буд. 4, ЄДРПОУ34032208) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 523530,34 грн. (п`ятсот двадцять три п`ятсот тридцять тисячі гривень тридцять чотири копійки) з якої підлягають утриманню податки та збори.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (місцезнаходження: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, буд. 4, ЄДРПОУ34032208) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 10000, 00 грн. (десяти тисяч гривень) в порядку відшкодування моральної шкоди.

Допустити по справі негайне виконання рішення в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С. М. Ліпчанський

Дата документу 15.10.24 року