Рішення № 122550281, 23.10.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 року справа №640/39174/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суть спору: у грудні 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України №1 від 08.11.2021 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора від 15.12.2021 №1695ц;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях або рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора з 20.12.2021;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення на посаді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2022 (суддя Бояринцева М.А.) залучено до участі в адміністративній справі № 640/39174/21 співвідповідача Кадрову комісію Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, б. 13/15).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2022 (суддя Бояринцева М.А.) адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України №1 від 08.11.2021 «Про неуспішне проходження прокурором атестації».

Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу Генерального прокурора від 15.12.2021 №1695ц.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях або рівнозначній посаді в Генеральній прокуратурі України з 20.12.2021.

Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 83261 (вісімдесят три тисячі двісті шістдесят одна) грн. 81 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині зобов`язання Офісу Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях або рівнозначній посаді в Генеральній прокуратурі України з 20.12.2021 та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2022 змінено. Виключено з абзацу четвертого резолютивної частини рішення словосполучення "або рівнозначній посаді". В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2022 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.09.2023 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі № 640/39174/21 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

09.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 02.10.2023 №640/39174/21/48222/23 надійшли матеріали адміністративної справи № 640/39174/21.

09.10.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 прийнято адміністративну справу № 640/39174/21 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 18.01.2024. Зобов`язано учасників справи надати письмові пояснення та докази з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі №640/39174/21.

11.12.2023 на адресу суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі № 640/39174/21.

У поясненнях представник відповідача-1 зазначив, що Кадровою комісією з`ясовано обставини, які свідчать про невідповідність прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності. Зокрема, відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 01.01.2017 позивач набув у безоплатне користування квартиру площею 102,6 кв.м. у м. Києві, власником якої є мати його дружини ОСОБА_2 . Згідно з поясненнями позивача, вказану квартиру ОСОБА_2 у 2010 році самостійно придбала у забудовника - ТОВ «ТМО «ЛІКО-ХОЛДІНГ» за ціною 1200420 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 20.04.2010. Протягом 2014-2020 років указана особа набула право власності ще на ряд об`єктів нерухомості у м. Києві, за даними податкових органів, у період 2009-2020 років дохід ОСОБА_3 дорівнював 677336,43 грн, що ставить під сумнів можливість придбання зазначеного майна з офіційних доходів.

Також, як зазначає відповідач-1, на початку 2017 року ОСОБА_1 отримав від тещі у користування її власний автомобіль Vоlvo XC90, 2012 року випуску, придбаний нею 06.04.2013. На співбесіді прокурор не зміг сказати, яку суму коштів ОСОБА_2 сплатила за цей транспортний засіб, і чи відповідала договірна ціна ринковій ціні.

Відповідач-1 акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 не надав документів, що підтверджують офіційні доходи ОСОБА_2 , достатніх для придбання квартири, у якій проживає позивач, та автомобіля Vоlvo XC90, 2012 року випуску.

Відповідач-1 стверджує, що пояснення позивача, про те, що вказані доходи його теща отримала як відсотки від депозитних належних їй вкладень у банківських установах, під час співбесіди також не були підтверджені документально, як і не було надано документів про походження коштів, розміщених у банківських установах. Згаданий позивачем факт продажу ОСОБА_2 квартири в м. Києві не повною мірою пояснює джерела походження решти коштів на придбання квартири по АДРЕСА_1 та іншого майна.

Під час прийняття оскаржуваного рішення також було враховано, що 16.04.2018 на сайті Інтернет-видання «Резонанс» опубліковано блог ОСОБА_4 , в якому вказано, що позивач у приміщенні Апеляційного суду м. Києва із застосуванням сили примушував її отримати повістку про виклик та допит ОСОБА_5 , якого вона представляла виключно в цивільній справі і не була його представником у кримінальному провадженні.

У свою чергу, позивач у своїх поясненнях заперечив факт застосування сили, проте не довів підтвердження того, що він належним чином пересвідчився в тому факті, що ОСОБА_6 є представником ОСОБА_5 у кримінальному судочинстві, що за висновками комісії свідчить про порушення позивачем вимог чинного законодавства при провадженні досудового розслідування у кримінальному провадженні.

В оскаржуваному рішенні також зазначено, що після звільнення з посади начальника юридичного відділу ТОВ «Корсунське», у період із лютого по липень 2016 року, ОСОБА_1 офіційних доходів не отримував. На запитання щодо джерел існування у вказаний період він пояснив, що проживав на заощадження, а також працювала і отримувала доходи його дружина.

Разом із цим, згідно із деклараціями ОСОБА_1 його заощадження за 2015 та 2016 роки не змінювались, тобто надана Комісії інформація про джерела існування не відповідає дійсності. Крім того, офіційний дохід дружини ОСОБА_1 у 2016 році становив 37 тис грн, що недостатньо для утримання родини. Під час співбесіди ОСОБА_1 пояснив, що доходи він отримував, працюючи у службі таксі, при цьому відомості про офіційне декларування доходів від такої діяльності відсутні.

Комісією також встановлено, що 06.10.2020 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, індивідуальна адвокатська діяльність здійснюється за адресою: АДРЕСА_2 , однак нерухомість ним у м. Полтаві не задекларовано. А тому у Комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 критерію професійної етики, що виразилося у його фактичних діях під час проходження процедури стажування для набуття професії адвоката, а також стосовно дотримання ним принципу законності у всіх його діях, у тому числі під час набуття професії адвоката.

З поміж зазначеного, комісією враховано обставин складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення, яке мало місце 13.11.2015 на вулиці Межигірській у місті Києві відносно позивача. Так, на веб сайті «ТСН» опубліковано новину під назвою «Київські поліцейські відправили на штраф майданчик авто норовливого майора поліції». У своїх поясненнях під час співбесіди ОСОБА_1 заперечив наведені вище доводи та стверджував, що вказана інформація є недостовірною.

Поряд із цим, розбіжності в поясненнях ОСОБА_1 , на думку комісії, як мінімум, свідчать про нещирість у висвітленні описаних подій, а відверто зухвала відповідь на запитання працівника поліції та поведінка ОСОБА_1 під час складання адміністративних протоколів негативно характеризують останнього та свідчить про його недоброчесність та невідповідність професійній етиці.

Крім того, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності у зв`язку з неповним та частково неправильним виконанням практичного завдання.

Відповідач-1 наполягає на тому, що Кадрові комісії встановлюють відповідність прокурорів критеріям того, щоб визначити хто з них гідний продовжувати роботу у реформованих органах прокуратури. Відтак, завданням Кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності, відповідність вимогам професійної етики і доброчесності.

На переконання відповідача-1, наведені вище факти щодо придбання майна до працевлаштування в органи прокуратури характеризують спосіб життя прокурора та його доброчесність. Дані факти, як окремо так і в сукупності дають Комісії обґрунтовані підстави для висновку про невідповідність ОСОБА_1 , критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора.

Також відповідач-1 зауважує, рішення Четвертої кадрової комісії № 5 від 19.12.2019 та оскаржуване рішення Кадрової комісії є різними за змістом та обставинами, під час яких приймалось рішення про неуспішне проходження атестації позивачем.

Враховуючи викладене, відповідач-1 вважає, що оскаржуване рішення комісії є обґрунтованим, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

12.01.2024 через підсистему "Електронний Суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Позивач вказує, що визначення доброчесності прокурора обмежується фактичними даними, що можуть бути перевірені, стосується конкретного прокурора, пов`язані з ним. Таким чином, майно матері дружини, яким користується сім`я позивача, та яке було придбано до початку роботи позивача в Генеральній прокуратурі України, не може бути предметом перевірки. Також придбання матір`ю дружини квартир у місті Києві, яка є керівником, засновником та бенефіціарним власником сільськогосподарського підприємства жодним чином не може бути ототожнено з самим позивачем. Крім того, указаним обставинам уже була надана оцінка судом під час розгляду справи № 640/25187/19.

Щодо публікації адвоката на сайті Інтернет видання «Резонанс», позивач зазначає про те, що Кадровою комісією не враховано відсутність скарги, проходження позивачем таємної перевірки доброчесності, відсутність факту проведення службових розслідувань, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а також не перевірено достовірність видання.

Щодо відсутності у позивача офіційних доходів впродовж 4 місяців у 2016 році, останній пояснив, що проживав за рахунок заощаджень та доходів дружини. Позивач зазначає, що Комісію зроблено оціночне судження про неможливість проживання родини в Україні за 37000,00 грн протягом 4 місяців, не оперуючи офіційними даними щодо показників проживання громадян України, що вказує про поверхневість та необґрунтованість суджень комісії при проведенні оцінювання прокурора ОСОБА_1 , упередженість відносно нього.

Щодо отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, позивач вказує, що доводи Кадрової комісії про порушення останнім порядку проходження стажування є безпідставними та ґрунтуються виключно на власних припущеннях. Позивач пояснив, що в день отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю він подав заяву про зупинення діяльності, що пояснює чому за адресою вказаного місця здійснення адвокатської діяльності така діяльність не здійснювалась, відповідно й не було користування майном.

Також, позивач вказує на те, що відповідачем-1 повторно виражено сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики у зв`язку з повідомленням у ЗМІ про дії, спрямовані про нібито уникнення адміністративної відповідальності у 2015 році. Даним обставинам була надана правова оцінка під час розгляду справи № 640/25187/19.

Позивач наполягає на тому, що практичне завдання ним виконано правильно, відповіді на задані питання надані вірні, з посиланням на конкретні норми діючого законодавства, твердження комісії про «виконання його у неповному обсязі» є надуманим. Крім того, у випадку виникнення сумнівів щодо повноти чи неповноти наданих прокурором відповідей при виконанні практичного завдання, дані питання повинні б були бути обговореними з прокурором безпосередньо під час співбесіди.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувані рішення та наказ є протиправними та підлягають скасуванню.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві на 26.01.2024.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку із витребуванням додаткових доказів від відповідачів на 22.02.2024.

Ухвалою суду від 26.01.2024 витребувано у відповідачів копії усіх документів, що надавались ОСОБА_1 . Кадровій комісії Офісу Генерального прокурора під час проведення співбесіди 08.11.2021 (окрім вже наданих), у тому числі копії усіх документів щодо доходів матері дружини ОСОБА_2 (у випадку неможливості надати такі документи - надати пояснення щодо їх відсутності, а також пояснення чи брались до уваги такі документи Кадровою комісією під час проходження атестації прокурора).

08.02.2024 до суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення, у яких повідомлено, що в матеріалах кадрової комісії відсутня інформація, що позивачем були надані додаткові докази під час проведення співбесіди із кадровою комісією було прийнято рішення про їх прийняття чи відмову від прийняття (т.3, а.с.183).

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 відкладено у зв`язку із відсутністю у відповідача-1 витребуваних доказів на 04.04.2024. Судом поставлено на обговорення питання про надання додаткових доказів, які надавались позивачем під час проведення співбесіди із кадровою комісією 08.11.2021.

У підготовчому судовому засіданні 04.04.2024 представником позивача подано клопотання про долучення доказів, в якому останній зазначив, що позивач самостійно відшукав частину документів щодо доходів матері дружини. Також, позивач повідомив, що не має можливості щодо надання всіх документів, які підтверджують доходи ОСОБА_2 , та були подані до кадрової комісії, у зв`язку зі смертю останньої.

У зв`язку з надмірністю додатків до клопотання позивач просив звільнити його від обов`язку надавати докази направлення поданих суду доказів іншим учасникам справи, і зокрема відповідачу-1, який фактично втратив пакет документів, який подавався позивачем під час проведення співбесіди із кадровою комісією 08.11.2021, про що свідчить відео під час співбесіди.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку із покладенням на позивача обов`язку надати суду докази направлення (вручення) іншим учасникам справи копій поданих суду доказів на 07.05.2024.

У судовому засіданні 07.05.2024 судом долучені до матеріалів справи докази до клопотання про долучення доказів, із доказами направлення їх копій відповідачам.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 відкладено у зв`язку із необхідністю надання відповідачу-1 часу для ознайомлення з наданими та долученими до матеріалів справи додатковими доказами на 30.05.2024.

Ухвалою суду від 30.05.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.07.2024.

04.07.2024 адміністративну справу № 640/39174/21 знято з розгляду, у зв`язку з тривалим розглядом інших адміністративних справ № 320/23900/23, № 826/14876/15, № 320/11360/24, № 640/805/20, № 320/18403/23, № 320/34273/23, № 320/11086/24, № 320/19685/24, та призначено наступне судове засідання на 17.07.2024.

16.07.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з проходженням останнім військово-лікарської комісії.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 відкладено судове засідання на 06.08.2024.

У судовому засіданні 06.08.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача-1 проти позову заперечував повністю. Представник відповідача-2 у судове засідання 06.08.2024 не з`явився, про розгляд справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 06.08.2024 було заслухано позиції сторін та оголошено перерву до 09.08.2024, у зв`язку зі спливом часу, відведеного на проведення судового засідання та тривалістю самого судового засідання 2 години 20 хвилин.

У судовому засіданні 09.08.2024 судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи, закінчено з`ясування обставин справи. У судовому засіданні 09.08.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити. Також, представником позивача подано заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник Офісу Генерального прокурора у судовому засіданні 09.08.2024 заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог та не заперечував проти подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.

Представник Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України у судове засідання 09.08.2024 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дачу, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, керуючись частиною третьою статті 193 та частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

З січня 2017 року позивач проходив службу в органах прокуратури України.

Наказом Генерального прокурора України від 18.11.2019 №1587ц ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України.

У зв`язку з набранням 25.09.2019 чинності Законом № 113-IX, яким запроваджено реформу прокуратури, обов`язковою умовою якої є атестація, успішне проходження усіх етапів якої є підставою для переведення до Офісу Генерального прокурора, позивачем 11.10.2019 подано заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора із зазначенням про намір пройти атестацію.

Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій, а наказом від 12.11.2019 № 276 створено Четверту кадрову комісію та затверджено її склад.

Позивачем успішно пройдено два попередні етапи атестації щодо виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та загальних здібностей й навичок.

За наслідками проходження позивачем третього етапу атестації (співбесіди) 19.12.2019 Кадровою комісією № 4 прийнято рішення № 5 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», згідно з яким визнано позивача таким, що неуспішно пройшов атестацію. На підставі цього рішення наказом Генерального прокурора від 21.12.2019 №2046ц позивача звільнено із займаної посади з 24.12.2019 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Означені наказ та рішення Комісії були оскаржені позивачем до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду місті Києва від 02.11.2020 у справі № 640/25187/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії №4 від 19.12.2019 р. "Про неуспішне проходження прокурором атестації".

Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 21.12.2019 року № 2110ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019 року.

Поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) в Офісі Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код 00034051) на рівнозначній посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019 року.

Стягнуто з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 (гуртожиток), код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.12.2019 р. до дати фактичного поновлення на роботі.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати середньої заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою Верховного Суду від 02.12.2021 у справі №640/25187/19 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №640/25 187/19 скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Прийнято у частині позовних вимог про поновлення на посаді нову постанову.

Поновлено ОСОБА_1 з 26 грудня 2019 року на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України.

Адміністративну справу №640/25187/19 в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №640/25187/19 залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 адміністративну справу № 640/25187/21 прийнято до провадження суддею Гарником К.Ю. та призначено підготовче засіданні.

Наказом Офісу Генерального прокурора від 06.09.2021 № 1296ц на виконання виконавчих листів, виданих 03.12.2020 у справі № 640/25187/21, позивача поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях.

У зв`язку з наявністю рішення у справі № 640/25187/19 та, з урахуванням положень пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, позивачу відновлено право на проходження атестації, а саме: етапу співбесіди.

За результатами проходження співбесіди Кадровою комісією прийнято рішення від 08.11.2021 № 1, відповідно до якого Кадрова комісія дійшла висновку, що позивач неуспішно пройшов атестацію.

Зі змісту спірного рішення слідує, що останнє прийнято у зв`язку з тим, що Кадровою комісією з`ясовано обставини, які свідчать про невідповідність прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 01.01.2017 позивач набув у безоплатне користування квартиру площею 102,6 кв.м. у м. Києві, власником якої є мати його дружини ОСОБА_2 .

Згідно з поясненнями позивача він разом із дружиною та дітьми проживає у трикімнатній квартирі ОСОБА_2 (матері його дружини) по АДРЕСА_1 , про що зазначено у його деклараціях. Вказану квартиру ОСОБА_2 у 2010 році самостійно придбала у забудовника - ТОВ «ТМО «ЛІКО-ХОЛДІНГ» за ціною 1200420 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 20.04.2010.

Крім того, протягом 2014-2020 років указана особа набула право власності ще на ряд об`єктів нерухомості у м. Києві: квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 30,7 кв.м по АДРЕСА_5 , придбану 26.06.2019; квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 37,3 кв.м по АДРЕСА_7 , придбану 07.02.2017 та квартиру АДРЕСА_8 , придбану 22.07.2020.

Разом з цим згідно з матеріалами атестації, за даними податкових органів, у період 2009-2020 років дохід ОСОБА_2 дорівнював 677336,43 грн, що ставить під сумнів можливість придбання зазначеного майна з офіційних доходів.

Також на початку 2017 року ОСОБА_1 отримав від тещі у користування її власний автомобіль Vоlvo XC90, 2012 року випуску, придбаний нею 06.04.2013. На співбесіді прокурор не зміг сказати, яку суму коштів ОСОБА_2 сплатила за цей транспортний засіб, і чи відповідала договірна ціна ринковій ціні.

Водночас ОСОБА_1 не надав документів, що підтверджують офіційні доходи ОСОБА_2 , достатніх для придбання квартири АДРЕСА_9 та автомобіля Vоlvo XC90, 2012 року випуску.

Пояснення ОСОБА_1 про те, що вказані доходи ОСОБА_2 отримала як відсотки від депозитів належних їй вкладень у банківських установах, під час співбесіди також не були підтверджені документально, як і не було надано документів про походження коштів, розміщених у банківських установах. Згаданий позивачем факт продажу ОСОБА_2 квартири в м. Києві не повною мірою пояснює джерела походження решти коштів на придбання квартири по АДРЕСА_1 та іншого майна.

Крім того, 16.04.2018 на сайті Інтернет-видання «Резонанс» опубліковано блог адвоката Світлани Петраш, в якому вказано, що позивач у приміщенні Апеляційного суду м. Києва із застосуванням сили примушував ОСОБА_7 отримати повістку про виклики та допит ОСОБА_5 , якого вона представляла виключно в цивільній справі і не була його представником у кримінальному провадженні.

Позивач у своїх поясненнях заперечив факт застосування сили, проте не довів підтвердження того, що він належним чином пересвідчився в тому факті, що ОСОБА_7 є представником ОСОБА_5 у кримінальному судочинстві, що за висновками комісії позивачем порушено вимоги чинного законодавства при провадженні досудового розслідування у кримінальному провадженні.

В оскаржуваному рішенні також зазначено, що після звільнення з посади начальника юридичного відділу ТОВ «Корсунське», у період із лютого по липень 2016 року, ОСОБА_1 офіційних доходів не отримував. На запитання щодо джерел існування у вказаний період він пояснив, що проживав на заощадження, а також працювала і отримувала доходи його дружина.

Разом з цим згідно із деклараціями ОСОБА_1 його заощадження за 2015 та 2016 роки не змінювались, тобто надана Комісії інформація про джерела існування не відповідає дійсності. Крім того, офіційний дохід дружини ОСОБА_1 у 2016 році становив 37 тис грн, що недостатньо для утримання родини.

Під час співбесіди ОСОБА_1 пояснив, що доходи він отримував, працюючи у службі таксі, при цьому відомості про офіційне декларування доходів від такої діяльності відсутні.

Комісією також встановлено, що 06.10.2020 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, індивідуальна адвокатська діяльність здійснюється за адресою: АДРЕСА_2 , однак нерухомість ним у м. Полтаві не задекларовано. А тому у Комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 критерію професійної етики, що виразилося у його фактичних діях під час проходження процедури стажування для набуття професії адвоката, а також стосовно дотримання ним принципу законності у всіх його діях, у тому числі під час набуття професії адвоката.

З поміж зазначеного, комісією враховано обставин складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення, яке мало місце 13.11.2015 на АДРЕСА_10 відносно позивача. Так, 14.11.2015 на веб сайті «ТСН» опубліковано новину під назвою «Київські поліцейські відправили на штраф майданчик авто норовливого майора міліції». У ній вказано: «Під час оформлення протоколу про правопорушення ОСОБА_8 намагався втекти з місця події, викликав допомогу у вигляді трьох чоловіків, які по черзі намагались домовитись з поліцейськими. Питав, хто його «замовив», погрожував дзвінками впливових людей та апелював до професійної солідарності. Крім того, затриманий водій відмовився здавати тест на вміст алкоголю в крові».

У своїх поясненнях під час співбесіди ОСОБА_1 заперечив наведені вище доводи та стверджував, що вказана інформація є недостовірною.

Поруч з цим, розбіжності в поясненнях ОСОБА_1 , на думку комісії, як мінімум, свідчать про нещирість у висвітленні описаних подій, а відверто зухвала відповідь на запитання працівника поліції та поведінка ОСОБА_1 під час складання адміністративних протоколів негативно характеризують останнього та свідчить про його недоброчесність та невідповідність професійній етиці.

Крім того указано, що у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності у зв`язку з неповним та частково неправильним виконанням практичного завдання.

На підставі означеного рішення Кадрової комісії Офісом Генерального прокурора видано наказ від 15.12.2021 № 1695ц, яким звільнено ОСОБА_1 з займаної посади з 17.12.2021.

Cкасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, дослідити та встановити: чи надавалися позивачем пояснення щодо придбання майна разом із підтверджуючими документами; чи надано позивачем підтверджуючи документи щодо походження джерел доходів на придбання указаного в оскаржуваному рішенні Кадрової комісії майна; чи спростовують подані позивачем пояснення та докази висновки комісії в частині дійсного власника цього майна, які стали підставою для прийняття спірного рішення; надати оцінку висновкам комісії в частині відповідності прокурора вимогам професійної етики та компетентності крізь призму наведених у цій постанові критеріїв.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (частина третя статті 16 Закону № 1697-VII зі змінами, внесеними згідно з Законом № 113-IX).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом № 113-IX (набрав чинності 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

Зокрема, у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно на "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".

Статтею 14 Закону № 1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-IX передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.

Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону № 1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-IX.

Абзацами першим та другим пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

Пункти 4-6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.

Згідно зі статтею 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".

Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з пунктами 11 та 12 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Відповідно до пункту 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Відповідно до пункту 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.

Пунктом 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX визначено, що за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

У пункті 18 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX встановлено, що у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури.

Зі змісту пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX випливає, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови настання однієї з таких підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі Порядок № 221) атестація прокурорів - це встановлена Розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Згідно з пунктом 6 розділу I Порядку № 221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Згідно з пунктом 7 розділу I Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

Пунктом 8 розділу I Порядку № 221 передбачено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Відповідно до пункту 9 розділу І Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

У разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 221).

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 розділу IV Порядку № 221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

Для виконанням практичного завдання прокурору видається чистий аркуш (аркуші) паперу з відміткою комісії. Комісія, у разі наявності технічної можливості, може забезпечити виконання прокурорами практичного завдання за допомогою комп`ютерної техніки.

Пунктами 8-11 розділу IV Порядку № 221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.

Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

Згідно з пунктами 12-16 розділу IV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;

Співбесіда проходить у формі засідання комісії.

Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

Пунктом 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі Порядок № 233), передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Верховний Суд неодноразово надавав оцінку вказаним доводам та висловлював правову позицію щодо застосування, зокрема, і пунктів 7, 9, 11, 12, 13, 15, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (в рамках атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди). У постановах від 21 жовтня 2021 року (справа № 640/154/20), від 02 листопада 2021 року (справа № 120/3794/20-а), від 04 листопада 2021 року (справа № 640/537/20), від 02 грудня 2021 року (справа № 640/25187/19), від 16 грудня 2021 року (справа № 640/26168/19), від 22 грудня 2021 року (справа № 640/1208/20) Верховний Суд висловився щодо обґрунтованості і вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації як необхідної умови його відповідності критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, а також, що рішення цього органу [кадрової комісії] можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить дискреційним повноваженням цього органу під час атестування прокурорів й ухвалення за наслідками цієї процедури відповідних рішень.

У постановах від 29 червня 2022 року (справа № 420/10211/20), від 11 серпня 2022 року (справа № 160/8111/20), від 07 липня 2022 року (справа №560/214/20), не заперечуючи наявності у кадрової комісії дискреційних повноважень надавати оцінку дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності та ухвалювати рішення за наслідками проходження прокурорами атестації, Верховний Суд зазначив, що така дискреція не може бути свавільною, а повинна ґрунтуватися на приписах закону.

За загальним правилом під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за вказаних обставин. Отже, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, зокрема, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала прокурора під час проведення співбесіди, тобто встановити мотиви ухваленого рішення. Особливо виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про непроходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це тягне.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 826/6528/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 10 січня 2020 року у справі № 2040/6763/18).

З огляду на положення Порядку № 221 та Порядку № 233 рішення кадрової комісії, ухвалене за результатами атестації, зокрема її третього етапу, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких доведених фактів, прокурор не відповідає займаній посаді та, відповідно, підлягає звільненню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у цій категорії спорів, яка викладена, зокрема у постанові від 07 липня 2022 року у справі №560/214/20, рішення кадрової комісії, ухвалене за результатами атестації, зокрема її третього етапу, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких доведених фактів, прокурор не відповідає займаній посаді та, відповідно, підлягає звільненню. Тобто рішення кадрової комісії про невідповідність прокурора, який проходить атестацію, критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності, не просто містило мотиваційну частину, а щоб ця мотиваційна частина доповнювалася документами, які перевіряються, і які містять інформацію та посилання на порушення прокурором певних стандартів професійної етики та доброчесності.

Отже, рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути достатньою мірою (зрозумілою сторонньому спостерігачу) обґрунтованим, тобто у ньому, серед іншого, зазначаються не лише загальні причини чи/та обставини його прийняття, але й мотиви з посиланням на відповідні докази, які б створювали підстави для негативних висновків. Також таке рішення повинно відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості.

Виходячи із суті процедури атестації, Верховний Суд у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 540/1053/21 дійшов висновку, що особливість цієї процедури, її нормативно-правове регулювання не дає підстав вважати, що кадрові комісії не мають обов`язку доводити, обґрунтовувати свої рішення. Скоріше навпаки, адже це стосується проходження публічної служби чинними прокурорами. Тут не йдеться про необхідність відтворювати перебіг обговорення чи позицію кожного із членів Кадрової комісії стосовно прокурора за наслідками співбесіди, як вважає відповідач, а про потребу належно обґрунтувати колегіальне рішення в обсязі, якого буде достатньо (у кожному конкретному випадку) для розуміння підстав і мотивів його ухвалення, адже на відміну від перших двох етапів, на цьому етапі (співбесіди) результат атестації визначає не кількість балів, а думка членів кадрової комісії, їхній обґрунтований сумнів у відповідності прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики і доброчесності.

Вказане дає підстави для висновку, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації може бути предметом оцінки судом адміністративної юрисдикції, зокрема, на відповідність його обґрунтованості та вмотивованості, тобто дотриманню пункту 12 Порядку № 233.

Варто зауважити, що визначення відповідності або невідповідності прокурора критеріям має відбуватися на основі сумарної оцінки всієї інформації, яка свідчить про порушення вимог професійної компетентності, професійної етики і доброчесності (за винятком грубих порушень, наявність яких самих по собі є достатньою для твердження про невідповідність прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики чи доброчесності).

Приймаючи рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за критерієм невідповідності прокурора вимогам професійної компетентності, Кадрова комісія виходила з того, що практичне завдання розв`язане прокурором не у повному обсязі, без належного нормативного обґрунтування, зокрема, не акцентовано увагу на окремих нормах КПК України, законів України «Про прокуратуру», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не наведено практику ЄСПЛ.

У постановах від 06 жовтня 2022 року у справі №640/1160/20, від 14 липня 2022 року у справі №640/948/20 та 14 липня 2022 року у справі №420/8235/20, від 12 жовтня 2022 року у справі №580/4018/20 та інших Верховний Суд наголосив, що сумніви щодо достовірності результатів іспиту чи наявності інших недоліків рівня знань у позивача мають бути належним чином обґрунтовані. Адже саме на Кадрову комісію покладається обов`язок довести, що рівень володіння практичними уміннями та навичками позивача є настільки низьким і непрофесійним, що дає підстави вважати його прокурором, який не здатний виконувати передбачені законом функції та завдання прокуратури. Незгода окремих членів комісії з розв`язанням окремих завдань практичного завдання ще не може свідчити про невідповідність позивача вимогам професійної компетенції в частині рівня знань та практичного застосування законодавства.

Зі змісту оскаржуваного випливає слідує, що висновки комісії про професійну некомпетентність позивача у зв`язку з виконанням практичного завдання ґрунтуються лише на короткій констатації сумніву та сприйнятті членами комісії наданих ним відповідей з точки зору їх повноти, до того ж як у протоколі засідання Кадрової комісії, так і в оскаржуваному рішенні комісії відсутня інформація про обговорення позивачем та членами комісії результатів виконаного останнім практичного завдання. Оцінка професійної компетентності позивача здійснена Кадровою комісією без урахування того, що позивач успішно пройшов попередні етапи атестації.

Надаючи оцінку виконаному позивачем практичному завданню, відповідач вживає формулювання "неналежно обґрунтував", "відповів не повністю".

Проте, на переконання суду, надання позивачем можливо неточних, але в цілому правильних відповідей на деякі питання членів Кадрової комісії під час співбесіди не може беззаперечно свідчити про його неспроможність до аргументування і переконання у прокурорській діяльності, ураховуючи виконане письмово практичне завдання та успішне проходження позивачем попередніх етапів атестації, на яких він підтвердив свою професійну компетентність.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Кадрової комісії в частині невідповідності позивача вимогам професійної компетентності, з мотивів неналежного рівня знань та практичних навичок у застосуванні законодавства України, не відповідає критерію обґрунтованості.

Щодо висновків Кадрової комісії в оскаржуваному рішенні про наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора вимогам доброчесності та професійної етики, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність (стаття 11); при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури (стаття 16); прокурор має суворо дотримуватися обмежень, передбачених антикорупційним законодавство, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних (стаття 19).

Відповідно до пункту 39 Бордоської декларації «Судді та прокурори в демократичному суспільстві» прокурорами мають бути особи з високими моральними якостями; через характер повноважень, на виконання яких вони свідомо погодились, прокурори є постійно відкриті для публічної критики; будучи головними суб`єктами здійснення правосуддя, вони мають повсякчасно підтримувати честь і гідність своєї професії.

Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль прокуратура відіграє у становленні правової держави, особливо з урахуванням зміни її статусу у результаті конституційних змін. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу прокурорів, запорукою формування довіри народу до прокурорів та органів прокуратури в цілому.

Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності прокурорів, які віднесені до української системи правосуддя, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах чесності у способі власного життя та виконанні своїх професійних обов`язків.

Авторитет та довіра до органів прокуратури формуються залежно від персонального складу осіб, які обіймають посади прокурорів та формують корпус органів прокуратури.

Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм прокурорської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до органів прокуратури як складової органів правосуддя, а також допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя.

Чинне законодавство не містить визначення поняття «доброчесність», яке використовується у процедурі атестації прокурорів.

Водночас відсутність у законі визначення цього терміну не звільняє суб`єктів правовідносин використовувати його в процесі правозастосування та під впливом як змісту (суті) зовнішніх поведінкових факторів, так і через їхнє зіставлення з якостями, чеснотами чи властивостями, під якими в моральному, етичному, соціально-правовому, світоглядному та іншому сенсах розуміється (сприймається) поняття доброчесність, пояснити і мотивувати за якими ознаками той чи інший прокурор не може бути віднесений до доброчесних.

Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі № 600/1450/20-а.

Одним з критеріїв процедури перевірки дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності (підпункт 3 пункту 9 розділу ІV Порядку № 221), є відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції.

Мотиви спірного рішення в частині невідповідності прокурора вимогам доброчесності фактично зводяться до висновків комісії про наявність обґрунтованих сумнівів у членів комісії щодо законності джерел походження (набуття) майна та грошових коштів з боку близької особи прокурора (його тещі).

Зокрема, відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 01.01.2017 позивач набув у безоплатне користування квартиру площею 102,6 кв.м. у м. Києві, власником якої є мати його дружини ОСОБА_2 .

Вказану квартиру ОСОБА_2 у 2010 році самостійно придбала у забудовника ТОВ «ТМО «ЛІКО-ХОЛДІНГ» за ціною 1200420 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 20.04.2010.

Крім того, протягом 2014-2020 років указана особа набула право власності ще на ряд об`єктів нерухомості у м. Києві: квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 30,7 кв.м по АДРЕСА_5 , придбану 26.06.2019; квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 37,3 кв.м по АДРЕСА_7 , придбану 07.02.2017 та квартиру АДРЕСА_11 загальною площею 143.3 кв.м по АДРЕСА_12 , придбану 22.07.2020.

Разом із цим згідно з матеріалами атестації, за даними податкових органів, у період 2009-2020 років дохід ОСОБА_2 дорівнював 677336,43 грн, що ставить під сумнів можливість придбання зазначеного майна з офіційних доходів.

Також на початку 2017 року ОСОБА_1 отримав від тещі у користування її власний автомобіль Vоlvo XC90, 2012 року випуску, придбаний нею 06.04.2013. На співбесіді прокурор не зміг сказати, яку суму коштів ОСОБА_2 сплатила за цей транспортний засіб, і чи відповідала договірна ціна ринковій ціні.

Водночас ОСОБА_1 не надав документів, що підтверджують офіційні доходи ОСОБА_2 , достатніх для придбання квартири АДРЕСА_9 та автомобіля Vоlvo XC90, 2012 року випуску.

Так, відомості, які містяться в декларації, поданій прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції, поряд з іншими відомостями, які отримано кадровою комісією відповідно до положень Порядку №221, є матеріалами атестації, які досліджуються та обговорюються під час проведення співбесіди, за результатами якої кадрова комісія приймає рішення про успішне чи неуспішне проходження прокурором атестації.

У постановах від 14 липня 2022 року у справі №640/1083/20, від 30 серпня 2022 року у справі № 420/7408/20 Верховний Суд підкреслив, що визначена чинним законодавством атестація не передбачає проведення повної перевірки декларанта на запити прокурора чи кадрових комісій. Моніторинг способу життя суб`єкта декларування передбачає лише вибіркову перевірку та на підставі повідомлень фізичних чи юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб`єктів декларування, задекларованим ним майну і доходам.

Так, встановлений Законом України «Про запобігання корупції» порядок перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та передбачена Законом № 113-ІХ процедура атестації з проведенням співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності є двома різними, окремими, законодавчо врегульованими процедурами, які мають різні правові наслідки, не підміняють та не суперечать одна одній.

Отже, наявність у НАЗК виключних повноважень на здійснення повної перевірки декларацій, яка полягає, зокрема, у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення суб`єкта декларування не обмежує кадрові комісії у здійсненні ними перевірок відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності відповідно до положень Закону №113-ІХ.

Завданням кадрової комісії є недоведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його відповідності вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.

Указані обґрунтовані сумніви можуть виникати у тих випадках, коли наявні підстави вважати, що дії (бездіяльність) прокурора свідчать про його невідповідність критеріям навіть за відсутності з приводу таких дій (бездіяльності) офіційного рішення уповноважених посадових осіб чи органів державної влади (або у випадку прийняття рішення на користь прокурора, якщо є сумніви щодо об`єктивності такого рішення).

У процедурі атестації обґрунтовані сумніви уповноваженої комісії набувають значення, а прокурор, який має намір підтвердити свою відповідність вимогам професійної етики та доброчесності, повинен спростувати такі сумніви, або довести їх необґрунтованість. У протилежному випадку, задля досягнення мети запровадженої реформи прокуратури, такі сумніви можуть бути витлумачені не на користь особи.

З огляду на визначення нового місця прокуратури в системі державної влади України, вимоги до осіб, які мають намір обійняти посаду прокурора, мають бути подібними до тих, що їх висунуто до кандидатів на посаду професійного судді та має поширюватись і на запровадження механізмів та процедур у питаннях професійної підготовки, оцінювання, призначення, кар`єрного зростання, дисциплінарної відповідальності, звільнення прокурорів тощо (рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р(ІІ)/2020), тому колегія суддів уважає застосовними до спірних правовідносин висновки ЄСПЛ у рішенні у справі "Джоджай проти Албанії" (Xhoxhaj v. Albania) від 09 лютого 2021 року (заява №15227/19), що набуло статусу остаточного 31 травня 2021 року, з приводу результатів процедури оцінювання щодо заявниці, у результаті якої її звільнили з посади судді Конституційного Суду України внаслідок недекларування частини активів на банківському рахунку та спільної із чоловіком квартири.

Зокрема, ЄСПЛ у вказаній справі зазначив, що варто також враховувати особливості широко застосовних процесів аудиту активів. На думку Суду, з урахуванням того, що особисті або сімейні статки зазвичай накопичуються протягом трудового життя, встановлення жорстких часових обмежень для оцінювання статків значно обмежило б і вплинуло на здатність органів влади оцінювати законність усіх статків, набутих протягом професійної кар`єри особою, яка проходить перевірку. У зв`язку з цим оцінювання статків має певні особливості на відміну від звичайних дисциплінарних розслідувань, які потребують надання Державі-відповідачу більшої гнучкості в застосуванні встановлених законом обмежень, сумісних із метою відновлення та зміцнення довіри суспільства до системи правосуддя та забезпечення високого рівня доброчесності, якого очікують від представників судової системи (п.349).

ЄСПЛ також зазначив, що покарання, застосовані до заявниці, відповідали висновкам, зробленим органами перевірки, зокрема, про те, що вона подала неправдиву декларацію та приховала статки, подала неточну декларацію про інші статки та, як було встановлено, підірвала довіру суспільства до системи правосуддя. Як уважає Уряд, держава вимагає від подібних службовців дотримання конституційних принципів, на яких вона заснована (п.401).

Крім того, Суд повторив, що для цілей "цивільно-правової" частини пункту 1 статті 6 Конвенції те, що тягар доведення перейшов на заявницю під час процедури перевірки саме собою не було свавільним. Суд уважає, що, беручи до уваги процес оцінювання особистих або сімейних статків, накопичених протягом професійного життя судді, пом`якшувальні обставини, передбачені в Законі про перевірку, неподання заявницею документів, що підтверджують об`єктивну неможливість продемонструвати законний характер доходу її партнера та її власне неповідомлення про майно в момент його придбання, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо стверджуваного порушення принципу правової визначеності не було (п.352, 353).

Під час співбесіди позивач пояснив, що мати його дружини ОСОБА_2 тривалий час займалась підприємницькою діяльністю, мала значні заощадження, у тому числі на депозитах у банківських установах в АТ «Дельта Банк», «Фортуна Банк», «Хрещатик», «Ерде Банк», «Фінансова ініціатива». Так, ОСОБА_2 була керівником ФГ «Нива Україна», мала в оренді землі сільськогосподарського призначення, вирощувала сільськогосподарські культури. До 2017 року ОСОБА_2 була співзасновником ТОВ «Нива», зареєстрованого у 2001 році в Новоархангельському районі Кіровоградської області, і у 2017 році продала свою частку разом з майновими сертифікатами на майно розпайованого колгоспу в с. Покотилове. Також, у 2010 році ОСОБА_2 продала двокімнатну квартиру в м. Києві.

Також, у поясненнях позивачем було повідомлено, що підтверджуючі документи будуть подані під час співбесіди.

Натомість, в оскаржуваному рішенні Кадрова комісія стверджує, що пояснення позивача документально не підтверджено. Також, як стверджує відповідач у поясненнях, поданих на виконання ухвали суду від 16.01.2024, в матеріалах кадрової комісії відсутня інформація, що позивачем були надані додаткові докази під час проведення співбесіди і кадровою комісією було прийнято рішення про їх прийняття чи відмову від прийняття.

Наведені доводи не відповідають дійсним обставинам справи, позаяк з відеозапису співбесіди 08.11.2021 чітко вбачається, що позивачем на підтвердження обставин набуття у власність тещею нерухомого/рухомого майна; законності походження джерел доходів, за рахунок яких придбавалася нерухомість і автомобіль, було надано Кадровій комісії документи у значному обсязі.

Поряд з цим, оскаржуване рішення не містить викладу обставин щодо врахування та/або неврахування поданих прокурором документів.

Суд зазначає, що зміст оскаржуваного рішення містить виключно констатацію факту невідповідності витрат близької особи прокурора на купівлю квартири офіційним доходам такої особи, без зазначення переліку документів, що був поданий позивачем під час співбесіди, чи зібраних матеріалів, які підтверджують викладене у рішенні.

Суд зазначає, що судом вжито заходів щодо з`ясування обставин надання позивачем кадровій комісії під час співбесіди документів стосовно доходів матері дружини та інших доказів.

У судовому засіданні 26.01.2024 судом переглянуто відеозапис співбесіди з позивачем 08.11.2021, з 5-ї хвилини якого вбачається, що позивач передав кадровій комісії документи стосовно доходів матері дружини та інші докази, проте такі відсутні у матеріалах справи.

Приймаючи до уваги вказівки Верховного Суду щодо не дослідження судами попередніх інстанцій питання чи надсилав позивач письмові пояснення комісії з приводу порушених у рішенні питань у відповідності до пункту 11 розділу ІV Порядку № 221, а також підтверджуючих документів стосовно набуття у власність тещею прокурора нерухомого/рухомого майна; законності походження джерел доходів, за рахунок яких придбавалася нерухомість і автомобіль, суд під час підготовчого судового засідання 26.01.2024 встановив, що відповідачами не надано суду документів, які позивач передав комісії під час співбесіди, як і не пояснено, чи досліджувались кадровою комісією надані позивачем під час співбесіди документи.

Представник позивача в підготовчому судовому засіданні 26.01.2024 пояснив, що об`ємний пакет документів, які позивач передав комісії під час співбесіди 08.11.2021, останньому не повернутий, відтак такі докази повинні бути наявними у відповідачів.

Ухвалою суду від 26.01.2024 витребувано у відповідачів копії усіх документів, що надавались ОСОБА_1 . Кадровій комісії Офісу Генерального прокурора під час проведення співбесіди 08.11.2021 (окрім вже наданих), у тому числі копії усіх документів щодо доходів матері дружини ОСОБА_2 (у випадку неможливості надати такі документи - надати пояснення щодо їх відсутності, а також пояснення чи брались до уваги такі документи Кадровою комісією під час проходження атестації прокурора).

08.02.2024 до суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення, у яких повідомлено, що в матеріалах кадрової комісії відсутня інформація, що позивачем були надані додаткові докази під час проведення співбесіди із кадровою комісією було прийнято рішення про їх прийняття чи відмову від прийняття (т.3, а.с.183).

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку із відсутністю у відповідача-1 витребуваних доказів на 04.04.2024. Судом поставлено на обговорення питання про надання додаткових доказів, які надавались позивачем під час проведення співбесіди із кадровою комісією 08.11.2021.

У підготовчому судовому засіданні 04.04.2024 представником позивача подано клопотання про долучення доказів, в якому останній зазначив, що позивач самостійно відшукав частину документів щодо доходів матері дружини. Також, позивач повідомив, що не має можливості щодо надання всіх документів, які підтверджують доходи ОСОБА_2 , та були подані до кадрової комісії, у зв`язку зі смертю останньої.

У зв`язку з надмірністю додатків до клопотання позивач просив звільнити його від обов`язку надавати докази направлення поданих суду доказів іншим учасникам справи, і зокрема відповідачу-1, який фактично втратив пакет документів, який подавався позивачем під час проведення співбесіди із кадровою комісією 08.11.2021, про що свідчить відео під час співбесіди.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку із покладенням на позивача обов`язку надати суду докази направлення (вручення) іншим учасникам справи копій поданих суду доказів на 07.05.2024.

У судовому засіданні 07.05.2024 судом долучені до матеріалів справи докази до клопотання про долучення доказів, із доказами направлення їх копій відповідачам.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що станом на час розгляду даної адміністративної справи у розпорядженні останнього відсутній весь перелік документів, що був поданий на розгляд Кадрової комісії, і він не має можливості відновити докази законності походження джерел доходів ОСОБА_2 . При цьому, позивачем до матеріалів справи додано частину документів, що підтверджують придбання ОСОБА_2 об`єктів рухомого/нерухомого майна, договори оренди земельних ділянок, договори поставок, податкові та видаткові накладні, податкову звітність ФГ «Нива» тощо.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (т.3, а.с.165).

Враховуючи встановлені обставини, у суду відсутня можливість перевірити, чи дійсно подані документи спростовують висновки комісії, які стали підставою для прийняття спірного рішення, поряд з цим, вказані обставини не спростовують обов`язку відповідача-2 при прийнятті оспорюваного рішення надати правову оцінку поданим прокурором документам та навести мотиви прийняття таких документів до уваги, чи відмови у їх прийнятті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновок відповідача-2 про невідповідність витрат близької особи прокурора на купівлю квартири офіційним доходам такої особи, є необґрунтованим.

Також, в оскаржуваному рішенні зазначено, що 16.04.2018 на сайті Інтернет-видання «Резонанс» опубліковано блог адвоката Світлани Петраш, в якому вказано, що позивач у приміщенні Апеляційного суду м. Києва із застосуванням сили примушував її отримати повістку про виклики та допит ОСОБА_5 , якого вона представляла виключно в цивільній справі і не була його представником у кримінальному провадженні.

Указана обставина зумовила висновок комісії про порушення позивачем вимог чинного законодавства при провадженні досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Таким чином, висновок Кадрової комісії ґрунтується виключно на публікації, розміщеній в мережі Інтернет.

Суд звертає увагу, що статтею 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.

Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживає заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Сприяти йому в цьому повинні керівники відповідних прокуратур.

Згідно зі статтею 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально.

Постійно підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов`язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам.

Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов`язки та завдання.

Частиною 2 статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів встановлено, що прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до пояснень були додані докази звернення до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_9 , ТОВ «Профітмарк» про визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачами 16.04.2018 під назвою «Про напад слідчого ГПУ на адвоката».

Встановлені обставини свідчать про активне вжиття позивачем заходів, спрямованих на спростування поширеної інформації.

Натомість, в оскаржуваному рішенні Кадровою комісією не надано правової оцінки ні доводам позивача, ні вжитим останнім заходам.

Твердження відповідача-2 про порушення законодавства при провадженні кримінального провадження також не знайшло свого підтвердження, позаяк останнім не досліджено ні обставини події, ні її наслідків, такі як оскарження дій прокурора (позивача) в межах відповідного кримінального провадження.

Також, матеріали справи не містять доказів звернення адвокатом С.Петраш до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із відповідною дисциплінарною скаргою в порядку, встановленому статтею 45 Закону № 1697-VII.

Враховуючи викладене, та зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та упередженість висновків Кадрової комісії у цій частині.

Щодо доходів ОСОБА_1 у 2016 році.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, після звільнення з посади начальника юридичного відділу ТОВ «Корсунське», у період із лютого по липень 2016 року, ОСОБА_1 офіційних доходів не отримував. На запитання щодо джерел існування у вказаний період він пояснив, що проживав на заощадження, а також працювала і отримувала доходи його дружина.

Разом з цим згідно з деклараціями ОСОБА_1 його заощадження за 2015 та 2016 роки не змінювались, тобто надана Комісії інформація про джерела існування не відповідає дійсності. Крім того, офіційний дохід дружини ОСОБА_1 у 2016 році становив 37 тис. грн, що недостатньо для утримання родини.

Суд звертає увагу, що згідно з Законом України від 25.12.2015 №28-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік», із змінами відповідно до Закону України від 19.05.2016 № 1384-VIII, прожитковий мінімум для працездатних осіб складав з 1378,00 грн до 1600,00 грн.

Суд вважає, що висновок Кадрової комісії про недостатність коштів для проживання сім`ї на доходи, які отримує дружина, не містить мотивів, з яких кадрова комісія дійшла такого висновку.

У свою чергу, з огляду на розмір середньомісячного доходу дружини позивача (37000/12=3083,00 грн) та установлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2016 році, суд дійшов висновку, що за період з лютого по липень 2016 року, дохід дружини позивача відповідає розміру прожиткового мінімуму доходів працездатних осіб на 2016 рік на 2 особи.

Оскаржуване рішення не містить жодних доказів того, що у період з лютого по липень 2016 року рівень життя сім`ї позивача значно перевищував рівень отриманого доходу у вказаному періоді, а тому висновок відповідача-2 у цій частині є необґрунтованим та не підтверджений жодним доказом.

Щодо обставин отримання позивачем свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, що 06.10.2020 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, індивідуальна адвокатська діяльність здійснюється за адресою: АДРЕСА_2 , однак нерухомість ним у м. Полтаві не задекларовано. А тому у Комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 критерію професійної етики, що виразилося у його фактичних діях під час проходження процедури стажування для набуття професії адвоката, а також стосовно дотримання ним принципу законності у всіх його діях, у тому числі під час набуття професії адвоката.

Доводи Кадрової комісії не знайшли свого підтвердження та спростовуються наступним.

За визначенням частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, здійсненню адвокатської діяльності передують такі етапи:

складення кваліфікаційного іспиту;

проходження стажуванню (крім випадків, встановлених цим Законом);

складення присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд зауважує, що на момент отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, позивач не перебував на посаді прокурора, позаяк наказом Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2046ц останнього було звільнено із займаної посади з 24.12.2019 та рішенням суду від 02.11.2020 останнього поновлено на посаді.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адресою робочого місця адвоката є місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності або адреса фактичного місця здійснення адвокатської діяльності, якщо вона є відмінною від місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності. У разі наявності декількох адрес робочих місць адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України вноситься лише одна адреса робочого місця адвоката.

Так, згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів індивідуальна адвокатська діяльність здійснюється за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач під час співбесіди пояснив, що короткостроково орендував кімнату у вказаній квартирі, внаслідок чого правових підстав для декларування користуванням вказаним житлом у нього не виникло.

Суд враховує, що частиною 2 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» регламентовано, що дані про об`єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначаються в декларації, якщо такий об`єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.

Таким чином, відповідний об`єкт нерухомості вказується декларантом у декларації у разі, якщо останній володіє ним або користується станом на останній день звітного періоду або не менше 183 днів.

При цьому, суд враховує, що з Єдиного реєстру адвокатів вбачається, що адвокатська діяльність ОСОБА_1 зупинена на підставі заяви останнього від 06.10.2020.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Частиною 5 вказаної статті Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України.

Зважаючи на те, що адвокатська діяльність позивача зупинена на підставі поданої ним заяви, а також враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів користування позивачем приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , не менше 183 днів, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку декларувати користування вказаним майном.

Доводи кадрової комісії про порушення позивачем порядку проходження стажування, суд вважає неприйнятними, позаяк надання оцінки результатам стажування віднесено до виключної дискреції відповідної ради адвокатів регіону, про що зазначено у розділі 11 Положення про проходження стажування про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 01 червня 2018 року № 80.

Щодо обставин складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення, яке мало місце 13.11.2015 на вулиці Межигірській у місті Києві відносно позивача.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що 14.11.2015 на веб сайті «ТСН» опубліковано новину під назвою «Київські поліцейські відправили на штраф майданчик авто норовливого майора міліції». У ній вказано: «Під час оформлення протоколу про правопорушення ОСОБА_8 намагався втекти з місця події, викликав допомогу у вигляді трьох чоловіків, які по черзі намагались домовитись з поліцейськими. Питав, хто його «замовив», погрожував дзвінками впливових людей та апелював до професійної солідарності. Крім того, затриманий водій відмовився здавати тест на вміст алкоголю в крові».

У своїх поясненнях під час співбесіди ОСОБА_1 заперечив наведені вище доводи та стверджував, що вказана інформація є недостовірною.

Поруч з цим, розбіжності в поясненнях ОСОБА_1 , на думку комісії, як мінімум, свідчать про нещирість у висвітленні описаних подій, а відверто зухвала відповідь на запитання працівника поліції та поведінка ОСОБА_1 під час складання адміністративних протоколів негативно характеризують останнього та свідчить про його недоброчесність та невідповідність професійній етиці.

Так, частиною третьою статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачено обов`язок прокурора поза службою поводитися коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.

Суд звертає увагу, що на момент указаної події позивач не перебував ні на службі в поліції, ні в органах прокуратури, відповідно, не міг використовувати свій службовий статус.

Так, постановою Оболонського районного суду м. Києві від 04 грудня 2015 року у справі № 756/16031/15-п провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2016 року у справі № 756/15504/15-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора патрульної служби роти № 7 батальйону № 1 Управління патрульної служби МВС України у м. Києві Голобородька Ю.В., Управління патрульної служби МВС України у м. Києві, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПСЗ № 098107 від 14 листопада 2015 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Суд зауважує, що обґрунтовуючи вимоги у справі № 756/15504/15-а, позивач наполягав на тому, що близько 23 год. 13 листопада 2015 року - 00 год. 14 листопада 2015 року знаходився біля магазину по АДРЕСА_13 . Автомобіль Вольво належить матері його дружині, керує ним в основному його дружина, але він також має право керування цим автомобілем. 13 листопада 2015 року вони приїхали у гості. Дружина залишила автомобіль на узбіччі дороги не ближче ніж за 10 метрів до пішохідного переходу, тобто стоянка автомобіля була здійсненна з дотриманням вимог Правил дорожнього руху. Він автомобілем не керував. Коли він стояв біля магазину, до нього підійшли працівники патрульної служби, запитали чий це автомобіль, на що він відповів, що транспортним засобом він не керував, тому документів не має і не зобов`язаний їм нічого пред`являти чи пояснювати. Між ними виникла суперечка і працівники патрульної служби склали відносно нього оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення та протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Він змушений був звернутися до Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія» для проведення медичного огляду, за наслідками якого було встановлено, що він не перебуває у стані сп`яніння. Постановою Оболонського районного суду м. Києві від 04 грудня 2015 року провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, у вересні 2021 року позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» про визнання недостовірною інформації та відеоматеріалу, поширеного відповідачем.

Встановлені обставини спростовують доводи Кадрової комісії про нещирість у висвітленні описаних подій, натомість, матеріалами справи підтверджено, що позивачем вжито заходи, спрямовані на спростування опублікованої інформації, що також залишилось поза увагою відповідача-2.

Незрозумілим є висновок Кадрової комісії про «зухвалу відповідь на запитання працівника поліції та поведінка ОСОБА_1 під час складання адміністративних протоколів», оскільки матеріали справи не містять доказів дослідження відеозаписів події, а тому оцінка поведінки позивача виключно на підставі опублікованої інформації у ЗМІ не може свідчити про недоброчесність та невідповідність ОСОБА_1 вимогам професійної етики.

Суд зауважує, що імперативні приписи пункту 12 Порядку № 233 вимагають зазначення кадровою комісією мотивів та відповідних обставин як обов`язкової складової рішення про неуспішне проходження атестації. Такі вимоги є гарантією дотримання прав особи, щодо якої проводиться атестація.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що доводи відповідача-2 про невідповідність прокурора вимогам доброчесності, професійної етики та компетентності не містить мотивів, з яких комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації позивачем, оскільки таке рішення мотивоване наявністю обґрунтованих, проте не підтверджених належними та допустимими доказами, сумнівів членів комісії щодо його професійної етики та доброчесності.

Крім того, як уже було зазначено судом в розрізі кожної окремої обставини, Кадровою комісією не взято до уваги жодного документа, що був долучений позивачем як до пояснень, так і наданий під час проходження співбесіди, що, у свою чергу, свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення критеріям правомірності, визначених частиною 2 статті 2 КАС України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих генеральної прокуратури України від 08.11.2021 № 1 «Про неуспішне проходження прокурором атестації».

Зважаючи на те, що наказ Офісу Генерального прокурора від 15.12.2021 № 1695ц прийнято на підставі рішення Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих генеральної прокуратури України від 08.11.2021 № 1 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», протиправність якого встановлена судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Офісу Генерального прокурора від 15.12.2021 № 1695ц є похідною та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено або на рівнозначній посаді, суд зазначає наступне.

У позові позивач просить поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях або рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора з 20.12.2021.

Законом № 113-ІХ визначено безальтернативну умову переведення прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом займали посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах на посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, а саме лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим Законом.

При цьому, визначальною підставою для переведення прокурора на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах є рішення відповідної кадрової комісії про успішне проходження прокурором атестації.

Суд зауважує, що рішення кадрової комісії, ухвалене стосовно проходження позивачем атестації, є протиправним та скасовано з підстав необґрунтованості, невмотивованості, за відсутності доказів, на підставі яких його прийнято.

Тож відсутність рішення про успішне або неуспішне проходження атестації не дозволяє суду дійти висновку про завершення цієї процедури для позивача.

Положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону № 1697-VII та Закону № 113-ІХ не врегульовано процедуру поновлення на посаді прокурора в разі його незаконного звільнення.

Отже, з метою ефективного відновлення порушених прав позивача та уникнення декларативності судового рішення, існує необхідність субсидіарного застосовування до спірних правовідносин окремих норм КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виключенням із цього правила є норма статті 240-1 КЗпП України, яка передбачає, що в разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, то орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу та одночасно визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

Таким чином, у разі незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №826/12916/15, від 06 березня 2019 року у справі №824/424/16-а, від 13 березня 2019 року у справі №826/751/16, від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивача слід поновити на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України.

Відповідно до статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 звільнений наказом Офісу Генерального прокурора № 1695 ц від 15.12.2021 з відповідної посади з 17.12.2021.

Отже, 17.12.2021 є останнім робочим днем ОСОБА_1 , а тому останній підлягає поновленню з наступного робочого дня, тобто з 20.12.2021.

Таким чином, заявлені позовні вимоги у цій частині слід задовольнити частково.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд враховує наступне.

За змістом частини 2 статті 235 КЗпП України При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Зважаючи на те, що даний спір розглядається більше року не з вини позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі № 822/1832/16, від 24.10.2018 у справі № 820/5932/16, від 19.06.2019 у справі № 2-а-1648/00(2-а/215/15/16), від 01.08.2019 у справі № 820/1446/17 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за встановленими законодавством правилами, а при визначенні розміру такого заробітку суд повинен навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню з відповідача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки Офісу Генерального прокурора від 27.06.2022 № 21-228зп вбачається, що загальна сума заробітної плати за останні два місяці проходження служби позивача становить 19320,22 грн, у тому числі: за жовтень 2021 року 9660,11 грн, за листопад 2021 року 9660,11 грн. Середньоденна заробітна плата позивача становить 460,01 грн.

Період вимушеного прогулу з 20.12.2021 по 23.10.2024 становить 712 робочих днів. Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 327527,12 грн (711х460,01).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України з 20.12.2021 та в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10120,22 грн підлягають негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України від 08.11.2021 № 1 «Про неуспішне проходження прокурором атестації».

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора від 15.12.2021 № 1695ц.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України з 20.12.2021.

5. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.12.2021 по 23.10.2024 у розмірі 327527,12 (триста двадцять сім тисяч п`ятсот двадцять сім грн 12 коп) з вирахуванням розміру обов`язкових платежів.

6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

7. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посягань на права інвесторів Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України з 20.12.2021.

8. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10120,22 грн (десять тисяч сто двадцять грн 22 коп.) з вирахуванням розміру обов`язкових платежів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.10.2024.

Суддя Кушнова А.О.