Рішення № 122549644, 24.10.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року Справа№200/5775/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати і виплатити пенсію,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з квітня 2024 року, а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з квітня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є пенсіонером та перебуває на обліку, як отримувач пенсії у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Проте з квітня 2024 року їй було припинено виплату пенсії на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, а саме «За даними ЄІБВПО: довідка не діюча».

Позивач вважає таку бездіяльність УПФ протиправною, оскільки вона порушує її конституційні права, у зв`язку із чим звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що з 01.04.2024 виплата пенсії ОСОБА_1 автоматично припинена на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, а саме «За даними ЄІБВПО: довідка не діюча». Таким чином, ОСОБА_1 необхідно подати заяву на поновлення пенсії відповідно до вимог Порядку №22-1 та дійсну довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

30.03.2024 ОСОБА_1 звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою на ідентифікацію особи за допомогою відеоконференцзв`язку, за результатами проведення якого Головним управлінням Пенсійного фонду у Хмельницькій області винесено рішення про встановлення особи №136526, але пенсію не поновлено за відсутності звернення ОСОБА_1 до територіального органу Пенсійного фонду України відповідно до вимог абзацу 1 пункту 1.1 Порядку №22-1.

19.07.2024 ОСОБА_1 звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою № 16718 про виплату пенсії через АТ «Ощадбанк». За результатом розгляду документів у переведенні виплати пенсії на АТ «Ощадбанк» відмовлено у зв`язку з відсутністю поновлення пенсії ОСОБА_1 на підставі особистого звернення пенсіонерки до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення пенсії відповідно до вимог абзацу 1 пункту 1.1 Порядку №22-1.

Станом на 10.09.2024 ОСОБА_1 особисто до органів Пенсійного фонду України з оновленою довідкою внутрішньо переміщеної особи за поновленням пенсії не зверталася, нарахування пенсії з 01.04.2024 не проводилось.

На думку відповідача, у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком, згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 .

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами з 01.04.2024 ОСОБА_1 припинена виплата пенсії на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, а саме «За даними ЄІБВПО: довідка не діюча».

Рішенням Головного управління ПФУ в Хмельницькій області № 136526 від 02.05.2024 за результатами проведеного відеоконференцзв`язку 23.04.2024 17:30:00 та опрацювання наданих одержувачем документів, відповідей на поставлені запитання в ході відеоконференції особу ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 (1451900046 № пенсійної справи 914290882931) встановлено.

19.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Донецькій області з заявою про виплату пенсії.

Рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області від 31.07.2024 №13729/05-16 відмовлено ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеній особі, у зміні виплатних реквізитів через АТ «Ощадбанк».

В зазначеному рішенні вказано, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з 01.07.2014.

Починаючи з 01.04.2024 виплата пенсії ОСОБА_1 припинена на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, а саме «За даними ЄІБВПО: довідка не діюча».

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.5 Порядку № 22-1 внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог Постанови № 637.

Під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних ЄІБВПО у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 1 Постанови № 637).

У зв`язку з відсутністю особистого звернення пенсіонерки до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення пенсії відповідно до вимог абзацу 1 пункту 1.1 та абзацу 2 пункту 1.5 Порядку № 22-1 підстави щодо зміни виплатних реквізитів ОСОБА_1 через АТ «Ощадбанк» відсутні.

Не погодившись із зазначеним, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону № 1058-ІV встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з положеннями Закону № 1058 про припинення виплати пенсій відповідним органом пенсійного фонду має прийматися відповідне рішення із визначенням в ньому підстав припинення виплати пенсії, передбачених ст. 49 Закону № 1058 або інших випадків що визначені законом. На час припинення виплати пенсії позивачу ані Законом № 1058 ані будь-яким іншим законом не передбачалося втрата чинності довідки про реєстрацію внутрішньо переміщеної особою підставою припинення виплати пенсії.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи прийнятого відповідачем рішення про припинення виплати позивачу пенсії, як то передбачено статтею 49 Закону № 1058, та неповідомлення відповідачем визначених цією статтею або інших передбачених законом причин припинення її виплати, недоведення відповідачем існування обставин, які б могли свідчити про існування підстав, за яких відповідач припинив виплату пенсії позивачу, суд дійшов висновку про протиправність припинення виплати відповідачем пенсії позивачу.

Під час виконання вимог статті 9 КАС України в частині з`ясування обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, судом не встановлено, а відповідачем не надано жодного доказу прийняття рішення про припинення виплати пенсії позивачу, а також докази в обґрунтування такого припинення виплати пенсії.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодного доказу у підтвердження правомірності припинення виплати пенсії позивачу.

Крім того, пункт 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, з огляду на приписи Закону № 1706-VII, не може бути застосований, оскільки цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

Суд вважає необґрунтованими посилання пенсійного органу на постанову Кабінету Міністрів України № 637, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що припинення нарахування та виплати пенсії позивачу з квітня 2024 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17), 20 березня 2018 року (справа № 234/2389/17), а також у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

Як встановлено судом, 19.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Донецькій області з заявою про виплату пенсії та рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області від 31.07.2024 №13729/05-16 відмовлено ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеній особі, у зміні виплатних реквізитів через АТ «Ощадбанк».

Зазначене рішення, було прийнято з підставі відсутності особистого звернення пенсіонера до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення пенсії відповідно до вимог абзацу 1 пункту 1.1 та абзацу 2 пункту 1.5 Порядку № 22-1.

Варто звернути увагу на приписи абзацу 1 пункту 1.1 Порядку № 22-1, які встановлюють для позивача обов`язок надати відповідну заяву про поновлення виплати пенсії до територіального органу ПФУ, при цьому спосіб подання такої заяви вказаною нормою не визначений, що свідчить про те, що така заява може бути подана пенсіонером у будь-який визначений законом спосіб: особисто, через представника, засобами поштового зв`язку, вебпортал, засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Відсутність у переліку заяв, визначених абз. 2 п. 1.1 Порядку № 22-1 заяви про поновлення виплати пенсії жодним чином не виключає можливість її подання через вебпортал або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, оскільки така можливість закріплена в п. 1.8 Порядку № 22-1.

Водночас, виходячи з приписів п. 2.8 Порядку № 22-1, подання інших документів від пенсіонера не вимагається.

Слід звернути увагу, що вказане рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області від 31.07.2024 №13729/05-16 не оскаржується позивачем.

Разом з цим, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, враховуючи наведене, для ефективного способу захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області від 31.07.2024 №13729/05-16.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 78 КАС України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

При цьому суд зазначає, що припинивши виплату пенсії позивачу, відповідач вчинив активні дії, через що позовна вимога про визнання протиправною саме бездіяльності відповідача задоволенню не підлягає.

Оскільки під час розгляду справи відповідачем не доведено наявності підстав для припинення виплати позивачу пенсії з квітня 2024 року, припинення виплат здійснено відповідачем не у встановлений законом спосіб, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії з квітня 2024 року.

Враховуючи висновок суду про протиправність невиплати позивачу пенсії з квітня 2024 року, суд вважає заявлені позовні вимоги про зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії позивачу з квітня 2024 року, а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з квітня 2024 року, також такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовна заява підлягає частковому задоволенню, з урахуванням приписів ч.2 ст.9 КАС України шляхом:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області від 31.07.2024 №13729/05-16;

визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з квітня 2024 року;

зобов`язання Головного управління ПФУ в Донецькій області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 з квітня 2024 року, а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з квітня 2024 року.

Щодо вимоги позивача про звернення рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи, що судом питання про стягнення суми пенсійних виплат не вирішувалось, відсутні правові підстави для застосування вказаних норм.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).

З огляду на викладене вище, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати і виплатити пенсію задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.07.2024 №13729/05-16.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з квітня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 з квітня 2024 року, а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з квітня 2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 800,00 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В.Загацька