Рішення № 122549641, 24.10.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року Справа№200/6578/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Кардаша В`ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

20 вересня 2024 року адвокат Кардаш В`ячеслав Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05 лютого 2024 року №262340010275 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 29 січня 2024 року зарахувавши до стажу для обрахунку пенсії періоди роботи з 02 квітня 1984 року по 19 жовтня 1987 року, з 09 лютого 1988 року по 05 лютого 1994 року, з 01 листопада 1994 року по 01 жовтня 1999 року та період навчання з 01 вересня 1978 року по 25 липня 1979 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.

04 жовтня 2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та докази по справі. У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, від 04 жовтня 2024 року про залучення до участі у справі №200/6578/24 другого відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Інших клопотань від сторін до суду не надходило.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Так, представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29 січня 2024 року позивач звернувся за призначенням пенсії за віком, досягши 63 річного віку. Відповідачем було прийнято рішення №262340010275 від 05 лютого 2024 року, в якому зазначалось, що пенсію за віком призначити не має законних підстав, оскільки загальний стаж позивача складає 8 років 5 місяців 15 днів із необхідних 21 рік. Відповідачем не зараховано період з 02 квітня 1984 року по 19 жовтня 1987 року та з 09 лютого 1988 року по 05 лютого 1994 року, оскільки відсутній підпис керівника підприємства та відсутні записи в трудовій книжці, період з 01 вересня 1978 року по 25 липня 1979 року, оскільки відсутні підстави видачі довідки, період з 01 листопада 1994 року по 01 жовтня 1999 року, оскільки порушенні вимоги інструкції ведення трудових книжок.

Крім того, представник позивача зазначив, що у зв`язку з непогодженням з таким рішенням позивач звернувся з заявою від 20 лютого 2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для прохання переглянути рішення про відмову в призначенні пенсії. Однак, повідомленням від 18 березня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії оскільки відсутній необхідний стаж.

Представник позивача вважає такі рішення відповідача протиправним та таким, що порушує конституційні права позивача на пенсійне забезпечення. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що 29 січня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Дарницький район) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №262340010275 від 05 лютого 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача становить 08 років 05 місяців 15 днів. До загального страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи: 1) період навчання з 01 вересня 1978 року по 25 липня 1979 року в міському професійно-технічному училищі №9. Згідно з пункту «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації. Відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. В наданій для розгляду довідці Київського професійного ліцею транспорту від 28 січня 2021 року №6 відсутні підстави видачі довідки, зазначений період потребує уточнення форми здобуття освіти; 2) з 02 квітня 1984 року по 19 жовтня 1987 року у Військовій частині НОМЕР_1 відповідно наданої довідки від 26 травня 2003 року №17 ДП «Центральний проектний інститут» та з 09 лютого 1988 року по 05 лютого 1994 року в ЦЕЗ №2 відповідно надано довідки від 05 травня 2003 року №29 ВАТ «Укртелеком», оскільки відсутній підпис керівника підприємства, підстави видачі довідки та запис в трудової книжці, довідки потребують перевірки щодо обґрунтованості видачі та достовірності поданих відомостей відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 3) з 01 листопада 1994 року по 01 жовтня 1999 року в МП «Універсал» відповідно наданої трудової книжки від 01 листопада 1994 року серія НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці відсутній підпис посадової особи та наявне виправлення в даті наказу про зарахування на роботу, що не відповідає вимогам пункту 2.6 та пункту 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29 липня 1993 року. Документи, що підтверджують вищезазначений період роботи, для розгляду не надавались.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_3 .

29 січня 2024 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До зазначеної заяви позивачем долучено, зокрема, копії паспорта, рнокпп, трудової книжки, диплома, довідок.

05 лютого 2024 року відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, прийнято рішення №262340010275 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне.

« ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , звернувся із заявою від 29 січня 2024 року №2082, щодо призначення пенсії за віком, згідно статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі -Закон України).

Відповідно статті 26 Закону України, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу від 21 років, після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу від 15 років.

Відповідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж складає 06 років 00 місяців 25 днів, стаж для визначення права становить 08 років 05 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи:

- з 02 квітня 1984 року по 19 жовтня 1987 року у військовій частині НОМЕР_1 , відповідно наданої довідки від 26 травня 2003 року №17 ДП «Центральний проектний інститут», та з 09 лютого 1988 року по 05 лютого 1994 року в ЦЕЗ №2, відповідно надано довідки від 05 травня 2003 року №29 ВАТ «Укртелеком», оскільки відсутній підпис керівника підприємства, підстави видачі довідки та запис в трудовій книжці, довідки потребують перевірки щодо обґрунтованості видачі;

- з 01 вересня 1978 по 25 липня 1979 року період навчання в міському професійно-технічному училищі №9, відповідно наданої довідки від 28 січня 2021 року №6, оскільки відсутні підстави видачі довідки, зазначений період потребує уточнення щодо форми здобуття освіти;

- з 01 вересня 1985 року по 20 червня 1991 року період навчання в Київському технологічному інституті харчової промисловості, відповідно наданого диплому від 28 червня 1991 року серія НОМЕР_5 , оскільки навчання перетинається з роботою, зазначений період потребує уточнення щодо форми здобуття освіти;

- з 01 листопада 1994 року по 01 жовтня 1999 року в МП «Універсал», відповідно наданої трудової книжки від 01 листопада 1994 року серія НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінки відсутній підпис посадової особи, та наявне виправлення в даті наказу про зарахування на роботу.

Особа матиме права на пенсійну виплату при умові набуття необхідного страхового стажу.

Враховуючи зазначене, гр. відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідно до заяви від 29 січня 2024 року №2082, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.».

Матеріали справи не містять доказів пропозиції суб`єкта владних повноважень надати позивачу додаткові документи.

18 березня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом вих.№9711-7815/К-02/8-2600/24 надало відповідь на заяву позивача від 20 лютого 2024 року, в якій зазначило, зокрема, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області згідно заяви від 29 січня 2024 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

Позивач, не погодившись із зазначеними рішеннями відповідача, звернувся із цим позовом до суду.

Судом встановлено, що відповідно до записів №1-2 трудової книжки серії НОМЕР_5 від 01 листопада 1994 року, на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 01 листопада 1994 року по 01 жовтня 1999 року працював начальником відділу постачання в Малому підприємстві «Універсал».

Суд констатує, що на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_5 від 01 листопада 1994 року наявний штамп Малого підприємства «Універсал» та відсутній підпис посадової особи, відповідальної за видачу трудових книжок.

Крім того, судом встановлено, що у записі №1 трудової книжки серії НОМЕР_5 від 01 листопада 1994 року щодо прийняття позивача на роботу в Малому підприємстві «Універсал» в даті наказу про зарахування на роботу наявне виправлення, проте, дата такого наказу є розбірливою та читаємою, а саме: «від 01.11.94 р.».

Відповідно до диплома серії НОМЕР_5 від 28 червня 1991 року ОСОБА_1 в 1985 році вступив до Київського технологічного інституту харчової промисловості та в 1991 році закінчив повний курс названого інституту за спеціальністю електропостачання промислових підприємств, міст і сільського господарства.

Згідно з довідкою Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» від 05 травня 2003 року вих.№29 ОСОБА_1 дійсно працював в ЦЕЗ №2 (колишній Печерський телефонний вузол) з 09 лютого 1988 року (наказ №27-к від 08 лютого 1988 року) по 05 лютого 1994 року (наказ №10-к від 31 січня 1994 року).

Судом встановлено, що довідка Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» від 05 травня 2003 року вих.№29 містить печатку Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», печатки щодо перейменування підприємства та підпис старшого інспектора кадрів.

Згідно з довідкою Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» від 26 травня 2003 року вих.№17 ОСОБА_1 дійсно був прийнятий на роботу у Військову частину НОМЕР_1 02 квітня 1984 року на посаду техніка (наказ №162 від 02 квітня 1984 року). З 01 квітня 1985 року призначено на посаду старшого техніка (наказ №193 від 27 березня 1985 року). Звільнений за власним бажанням з посади старшого техніка 19 жовтня 1987 року (наказ №721 від 19 жовтня 1987 року). На підставі наказу Міністерства оборони України №424 від 25 листопада 1997 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» є правонаступником Військової частини НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що довідка Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» від 26 травня 2003 року вих.№17 містить печатку Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» та підпис начальника відділу кадрів.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28 січня 2021 року вих.№214 ОСОБА_1 дійсно перебував у лавах Збройних сил з 25 квітня 1979 року по 03 червня 1981 року.

Згідно з довідкою Київського професійного ліцею транспорту від 28 січня 2021 року вих.№6 ОСОБА_1 дійсно навчався у Міському професійно-технічному училищі №9 з 01 вересня 1978 року (наказ №33 від 25 вересня 1978 року) по 25 липня 1979 року (наказ №56-к від 28 липня 1979 року) за спеціальністю «Електрогазозварник». Здобув кваліфікацію електрогазозварника 2-го розряду. На підставі наказу №1 від 02 січня 1985 року Міністерства освіти і науки України Міське професійно-технічне училище №9 було реорганізовано у Середнє професійно-технічне училище №9, Середнє професійно-технічне училище №9, на підставі наказу №451 від 19 грудня 1994 року, - в Професійно-технічне училище №9, а Професійно-технічне училище №9, на підставі наказу №143 від 19 березня 2003 року, - в Київський професійний ліцей транспорту.

Відповідно до довідки Державного вищого навчального закладу «Київський енергетичний коледж» від 22 лютого 2021 року вих.№5 ОСОБА_1 дійсно навчався у Київському енергетичному технікумі за спеціальністю «Електричні станції, мережі та системи» денна форма навчання з 01 вересня 1981 року (наказ №245 від 24 серпня 1981 року). Відрахований у зв`язку із закінченням даного технікуму 27 лютого 1984 року (наказ №42 від 27 лютого 1984 року). Київський енергетичний техніком перейменовано у Державний вищий навчальний заклад «Київський енергетичний коледж» з 19 липня 2007 року (наказ МОНУ №632 від 19 липня 2007 року). Довідка видання для подання за місцем вимоги на підставі архіву, який знаходиться на зберіганні у Державному вищому навчальному закладі «Київський енергетичний коледж».

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, до загального страхового стажу позивача, зокрема, зараховано період проходження військової служби з 25 квітня 1979 року по 03 червня 1981 року та період навчання з 01 вересня 1981 року по 27 лютого 1984 року.

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття відповідачем рішення №262340010275 05 лютого 2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що у позовній заяві відсутні заперечення щодо неправомірності не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду його навчання з 01 вересня 1985 року по 20 червня 1991 року в Київському технологічному інституті харчової промисловості.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).

Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

На підставі пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412, не застосовується.

Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Тобто, у цьому випадку, відсутність підпису посадової особи на титульній сторінці трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 від 01 листопада 1994 року та виправлення дати наказу про зарахування на роботу в записі №1 зроблено не за вимогами пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58.

Разом із цим, відповідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року №301 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Також суд вказує, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а.

Як передбачено частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.

З огляду на вищевикладене, позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.

Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17 та у справах №813/782/17 від 13 червня 2018 року, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17, від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а.

Відповідно до записів трудової книжки позивача щодо спірного періоду, запис №1 трудової книжки серії НОМЕР_5 від 01 листопада 1994 року є належним та допустимим доказом підтвердження його страхового стажу.

Разом із цим, суд констатує, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено яку саме норму порушено при внесенні запису щодо спірного періоду роботи до трудової книжки позивача.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічні висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а.

Також, Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2019 у справі №638/18467/15-а, від 25 квітня 2019 року в справі №593/283/17, від 30 вересня 2021 року в справі №300/860/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, оскільки період роботи позивача з 01 листопада 1994 року по 01 жовтня 1999 року підтверджено відповідними записами його трудової книжки, суд висновує, що зазначений період підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивача.

Крім того, як вбачається з оскаржуваного рішення та підтверджується матеріалами справи, до страхового стажу позивача також не зараховано, зокрема, наступні періоди:

- з 02 квітня 1984 року по 19 жовтня 1987 року у військовій частині НОМЕР_1 , відповідно наданої довідки від 26 травня 2003 року №17 ДП «Центральний проектний інститут», та з 09 лютого 1988 року по 05 лютого 1994 року в ЦЕЗ №2, відповідно надано довідки від 05 травня 2003 року №29 ВАТ «Укртелеком», оскільки відсутній підпис керівника підприємства, підстави видачі довідки та запис в трудової книжці, довідки потребують перевірки щодо обґрунтованості видачі;

- з 01 вересня 1978 по 25 липня 1979 року період навчання в міському професійно-технічному училищі №9, відповідно наданої довідки від 28 січня 2021 року №6, оскільки відсутні підстави видачі довідки, зазначений період потребує уточнення щодо форми здобуття освіти;

- з 01 вересня 1985 року по 20 червня 1991 року період навчання в Київському технологічному інституті харчової промисловості, відповідно наданого диплому від 28 червня 1991 року серія НОМЕР_5 , оскільки навчання перетинається з роботою, зазначений період потребує уточнення щодо форми здобуття освіти.

Разом із цим, суд зауважує, що не надає правову оцінку підставами не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду його навчання з 01 вересня 1985 року по 20 червня 1991 року в Київському технологічному інституті харчової промисловості, оскільки в позовній заяві відсутні вимоги позивача щодо не зарахування такого періоду, тому це питання не є спірним у справі.

Суд зазначає, що згідно з довідкою Київського професійного ліцею транспорту від 28 січня 2021 року вих.№6 ОСОБА_1 дійсно навчався у Міському професійно-технічному училищі №9 з 01 вересня 1978 року (наказ №33 від 25 вересня 1978 року) по 25 липня 1979 року (наказ №56-к від 28 липня 1979 року) за спеціальністю «Електрогазозварник». Здобув кваліфікацію електрогазозварника 2-го розряду. На підставі наказу №1 від 02 січня 1985 року Міністерства освіти і науки України Міське професійно-технічне училище №9 було реорганізовано у Середнє професійно-технічне училище №9, Середнє професійно-технічне училище №9, на підставі наказу №451 від 19 грудня 1994 року, - в Професійно-технічне училище №9, а Професійно-технічне училище №9, на підставі наказу №143 від 19 березня 2003 року, - в Київський професійний ліцей транспорту.

Зазначена довідка не містить уточнень та будь-яких зауважень щодо форми навчання та здобуття позивачем освіти за вказаний період.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні під сумнів відповідачем ставиться виключно питання щодо підстав видачі довідки від 28 січня 2021 року №6 та форми здобуття позивачем освіти з 01 вересня 1978 по 25 липня 1979 року в міському професійно-технічному училищі №9, а не саме право на зарахування періоду навчання до загального страхового стажу.

Як встановлено судом вище, згідно з довідкою Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» від 05 травня 2003 року вих.№29 ОСОБА_1 дійсно працював в ЦЕЗ №2 (колишній Печерський телефонний вузол) з 09 лютого 1988 року (наказ №27-к від 08 лютого 1988 року) по 05 лютого 1994 року (наказ №10-к від 31 січня 1994 року). Зазначена довідка містить печатку Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», печатки щодо перейменування підприємства та підпис старшого інспектора кадрів.

Також, як вже встановлено судом, згідно з довідкою Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» від 26 травня 2003 року вих.№17 ОСОБА_1 дійсно був прийнятий на роботу у Військову частину НОМЕР_1 02 квітня 1984 року на посаду техніка (наказ №162 від 02 квітня 1984 року). З 01 квітня 1985 року призначено на посаду старшого техніка (наказ №193 від 27 березня 1985 року). Звільнений за власним бажанням з посади старшого техніка 19 жовтня 1987 року (наказ №721 від 19 жовтня 1987 року). На підставі наказу Міністерства оборони України №424 від 25 листопада 1997 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» є правонаступником Військової частини НОМЕР_1 . Зазначена довідка містить печатку Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» та підпис начальника відділу кадрів.

Суд констатує, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_5 від 01 листопада 1994 року відсутні записи щодо періоду навчання з 01 вересня 1978 по 25 липня 1979 року, періодів його роботи з 02 квітня 1984 року по 19 жовтня 1987 року та з 09 лютого 1988 року по 05 лютого 1994 року.

Як вже зазначалось вище, в силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд наголошує, що вказані довідки від 05 травня 2003 року вих.№29, від 26 травня 2003 року вих.№17 містять конкретні відомості визначені Порядком №637 щодо періодів роботи позивача, професій, посад, первинних документів за час навчання та виконання роботи, на підставі яких видано зазначені довідки.

Вказані довідки є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавались.

При цьому, суд зазначає, що відсутність посилання чи неточних записів у документах, виданих підприємством, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. Зазначені обставини є такими, що позивач не може їх самостійно усунути, виправити, вплинути на їх зміст чи в інший спосіб підтвердити періоди роботи, а отже, не можуть впливати на реалізацію права позивача на призначення пенсії.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №683/977/17, від 08 травня 2018 року у справі №672/455/17.

Разом із цим, відповідач відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV вправі перевірити інформацію, яка зазначена в довідках від 28 січня 2021 року вих.№6, від 05 травня 2003 року вих.№29, від 26 травня 2003 року вих.№17.

В спірному рішенні не зазначено, що відповідач надсилав запити до начального закладу, де навчався позивач у спірний період, та підприємств, на яких працював позивач у спірні періоди, з метою уточнення інформації про факти навчання та роботи позивача.

Суд зазначає, що наявні у документах на підтвердження трудового стажу формальні неточності, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:

отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;

проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Водночас, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення відповідачем дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з отримання відомостей, необхідних для виконання відповідачем функцій, передбачених зазначеними Законами України, відповідачем суду не наведено та не надано.

Наведена бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання, як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Крім того, суд звертає увагу на те, що обставини щодо не зарахування спірних періодів навчання та роботи, зазначених відповідачем, не спростовують фактів самого навчання та роботи, а отже юридичні факти навчання та роботи позивача протягом спірних періодів часу підтверджено належними та допустимими доказами.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення довідок та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, до загального страхового стажу позивача, зокрема, зараховано період проходження військової служби з 25 квітня 1979 року по 03 червня 1981 року, який накладається з періодом навчання позивача з 01 вересня 1978 по 25 липня 1979 року, тому період навчання позивача в міському професійно-технічному училищі №9 підлягає зарахуванню до страхового стажу лише в частині періоду, який залишився незарахованим, а саме з 01 вересня 1978 по 24 квітня 1979 року.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, шляхом зарахування до загального страхового стажу позивача періоду навчання з 01 вересня 1978 по 24 квітня 1979 року, періодів роботи з 02 квітня 1984 року по 19 жовтня 1987 року та з 09 лютого 1988 року по 05 лютого 1994 року.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Відтак, суд висновує, що відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення №262340010275 від 05 лютого 2024 року.

З огляду на зазначене, оскільки факт навчання позивача та перебування на роботах, що дають право на призначення пенсії підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці, суд констатує, що рішення №262340010275 від 05 лютого 2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, після скасування судом рішення, саме відповідач зобов`язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового стажу позивача спірні періоди навчання та роботи.

Крім того, враховуючи, що завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України, судом оцінювались саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при прийнятті рішення №262340010275 від 05 лютого 2024 року.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача, в той час як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262340010275 від 05 лютого 2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01 вересня 1978 по 24 квітня 1979 року та періоди роботи з 02 квітня 1984 року по 19 жовтня 1987 року та з 09 лютого 1988 року по 05 лютого 1994 року, з 01 листопада 1994 року по 01 жовтня 1999 року, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 січня 2024 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції №9826-0790-7153-0678 від 19 вересня 2024 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов адвоката Кардаша В`ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262340010275 від 05 лютого 2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01 вересня 1978 по 24 квітня 1979 року та періоди роботи з 02 квітня 1984 року по 19 жовтня 1987 року та з 09 лютого 1988 року по 05 лютого 1994 року, з 01 листопада 1994 року по 01 жовтня 1999 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 січня 2024 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 24 жовтня 2024 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна