Рішення № 122549485, 24.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокуСправа №160/11270/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 08.02.2024 року № ПС/ДН/44134/0002/НП-СП/ФС.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним:

на момент проведення відповідачем позапланового заходу державного нагляду (контролю) позивач оскаржив у судовому порядку наказ відповідача про проведення позапланового заходу від 13.12.2023 року № 388/ПС-ЗК, а тому відповідач не повинен був проводити вказаний вище захід до моменту набрання рішенням суду законної сили;

позивач не створював відповідачу перешкоди у проведенні заходу контролю, а лише використав надане позивачу право на оскарження у суді рішення суб`єкта владних повноважень;

підставною для накладення штрафу може бути лише акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року, якого відповідач не склав;

чинним законодавством України не передбачено накладення штрафу саме на підставі Акту про неможливість проведення заходу державного контролю;

постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 року у справі № 640/17424/19 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823.

Ухвалою суду від 01.05.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 01.05.2024 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі № 160/33443/23.

Ухвалою суду від 02.09.2024 року поновлено провадження у справі.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений через систему Електронний Суд; відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Предметом позову є правомірність постанови Південно-Східного міжрегіонального управління з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 08.02.2024 року № ПС/ДН/44134/0002/НП-СП/ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 107200 грн. за порушення вимог абз. 8 ч.2 ст. 265 КЗпП України.

Судом під час розгляду справи встановлено правомірність призначення відповідачем заходу державного нагляду контролю, що підтверджується постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 року у справі № 160/33443/23, якою встановлено правомірність наказу відповідача від 13.12.2023 року № 388/ПС-ЗК.

Судом підчас розгляду справи встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови слугував Акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 18.12.2023 року № ПС/ДН/44134/0002/НП, що відображено в оскаржуваній постанові.

Відповідач не надав суду копію Акту про неможливість проведення заходу державного контролю від 18.12.2023 року № ПС/ДН/44134/0002/НП.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення» затверджено постановою КМ України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі постанова № 509).

Згідно п.2 постанови № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідач не надав суду доказів існування документів, перерахованих у п.2 порядку № 509, зокрема акта про неможливість проведення саме інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, на підставі якого може бути накладено штраф саме за неможливість проведення інспекційного відвідування.

Також суд зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 14.09.2021 року у справі № 640/17424/19 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 року «Про деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю».

Оскільки у відповідності до вимог ч.2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду; враховуючи те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили лише 14.09.2021 року, то саме з 14.09.2021 року вказана вище постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність; на момент винесення відповідачем оскаржуваних постанов вказана вище постанова Кабінету Міністрів України була нечинною та не породжувала правових наслідків.

Постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 року «Про деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» викладено п. 2 Порядку № 509 у наступній редакції: штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

До вказаних вище змін п. 2 Порядку № 509 містив наступні положення: штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Акт про неможливість проведення заходу державного контролю відсутній серед документів, які є підставою для накладення штрафу.

Згідно п.3 порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідач не надав суду доказів письмового повідомлення позивача про отримання документів зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 порядку № 509.

Суд зазначає, що з 15.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру».

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративні провадження, які на день набрання чинності цим Законом перебувають на розгляді адміністративного органу, завершуються відповідно до положень цього Закону. Адміністративні акти, прийняті після набрання чинності цим Законом, оскаржуються за правилами адміністративного оскарження у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Частина 2 статті 1 вказаного вище закону України не виключає із сфери його дії відносини щодо накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення».

У статті 3 Закону України «Про адміністративну процедуру» вказано, що адміністративна процедура визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

Частина 1 статті 4 вказаного вище закону України визначає принципи адміністративної процедури:

1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності;

2) рівність перед законом;

3) обґрунтованість;

4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу;

5) добросовісність і розсудливість;

6) пропорційність;

7) відкритість;

8) своєчасність і розумний строк;

9) ефективність;

10) презумпція правомірності дій та вимог особи;

11) офіційність;

12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні;

13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Частина 1 статті 17 зазначеного вище закону України розкриває поняття принципу «гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні»: особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи; адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків; особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Згідно статті 63 Закону України «Про адміністративну процедуру» учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом. Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви. Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

Заслуховування не проводиться, якщо:

1) необхідно вжити негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди;

2) відповідно до законодавства вимагається негайне прийняття рішення;

3) адміністративний орган приймає відповідний адміністративний акт в автоматичному режимі;

4) прохання заявника є очевидно безпідставним.

Відповідач не надав суду доказів наявності обставин, які виключають заслуховування згідно ч.2 ст. 63 Закону України «Про адміністративну процедуру».

Порядок № 509 не передбачає випадків реалізації права особи бути заслуханою у процесі накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення».

Однак у відповідності до п.3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про адміністративну процедуру» до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

За вказаних обставин Закон України «Про адміністративну процедуру» має вищу юридичну силу ніж порядок № 509, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Закон України «Про адміністративну процедуру».

Відповідно до статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема:

1) прийнятий адміністративним органом, що:

а) не мав на це повноважень;

б) використав дискреційні повноваження незаконно;

2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;

3) порушує норми матеріального права;

4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Таким чином, адміністративний акт, до якого відноситься також і оскаржувана постанова, оскільки є рішенням, прийнятим адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямований на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб), повинен обов`язково відповідати принципам адміністративної процедури, до яких віднесено також і гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

У даному випадку ч.3 ст. 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки відповідач порушив один із принципів адміністративної процедури: гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 107 200грн., який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 510 до 850 000 гривень), якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Відповідач не надав суду доказів гарантування права позивача бути заслуханим шляхом подання своїх пояснень та/або заперечень під час накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення».

За вказаних обставин, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасування, оскільки під час її прийняття був порушений один із принципів адміністративної процедури: гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладається на відповідача у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (49107, м. Дніпро, вул. Армстронга Ніла, 1Д, код ЄДРПОУ 44729283) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 08.02.2024 року № ПС/ДН/44134/0002/НП-СП/ФС.

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань праці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін