Рішення № 122548684, 24.10.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/778/21

Провадження №2-а/760/573/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

13 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до капрала поліції у м. Києві Василенка Владислава Ігоровича, третя особа - Департамент патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить суд: визнати протиправними дії капрала поліції у м. Києві Василенка В.І. при складанні постанови серії ГАА №511921 від 03 січня 2021 року; скасувати постанову капрала поліції у м. Києві Василенка В.І. про визнання позивача винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП України і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 255 грн, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 03 січня 2021 року за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за адресою: м. Київ, просп. Григоренка, 18, інспектор патрульної поліції склав постанову серії ГАА №511921, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 225 грн.

У постанові зазначено, що позивач перебував у громадському місці, а саме у магазині Новус в м. Києві по просп. Григоренко, 18, без захисної маски, яка закриває рот та ніс, в тому числі виготовленої самостійно.

Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, та такою, що порушує його права, свободи та інтереси. Зазначена у постанові інформація не відповідає дійсності, оскільки інспектором порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14 липня 2021 року представником Департаменту патрульної поліції подано до суду відзив, в якому він заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. Враховуючи склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 44-3 КУпАП інспектор під час розгляду справи правильно кваліфікував вчинені позивачем дії та правильно застосував норми матеріального права. Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені обставин справи, інспектор розглянув справу про адміністративне правопорушення, за результатами якої виніс постанову, оформлену відповідно до вимог статті 283 КУпАП. Крім того, постанову було складено на місці вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП та було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП. Враховуючи викладене, інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог установлених КУпАП, тому в задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року за клопотанням позивача замінено первісного відповідача капрала поліції у м. Києві Василенка Владислава Ігоровича на належного відповідача - Департамент патрульної поліції.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, викладені в позовній заяві, заперечення відповідача, обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.

Установлено, що 03 січня 2021 року Інспектор 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві капрал поліції Василенко Владислав Ігорович склав постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА №511921 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 225 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що позивач ОСОБА_1 03 січня 2021 року о 21-20 год. перебував за адресою: м. Київ, просп. Григоренко, 18, у громадському місці, а саме магазині «Новус», без захисної маски, що закриває ніс та рот, в тому числі виготовленої самостійно, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 44-3 КУпАП.

Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, вважає постанову необґрунтованою та незаконною, через відсутність події та склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.72 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом пунктів 3, 5 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Пунктом 8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини друга статті 44-3).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 44-3 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до частини другої статті 44-3 КУпАП України перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, частиною другою статті 44-3 КУпАП України передбачено відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

На виконання вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №641 від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою з метою запобігання поширенню на території України вказаної гострої респіраторної хвороби, з 01 серпня 2020 року запроваджено карантин на всій території України. З урахуванням змін, внесених постановою Уряду №1301 від 23 грудня 2020 року, карантин в Україні було продовжено до 28 лютого 2021 року.

Згідно з пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року, на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з перебуванням останнього в громадському місці без засобів індивідуального захисту, маски, респіратора, які закривають рот та ніс, а саме у магазині « Новус » за адресою: м. Київ, просп. Григоренко, 18 .

Однак, в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені статтею 251 КУпАП, в тому числі на технічний засіб, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Означене свідчить, що відповідачем не виконано обов`язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.

Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

В контексті наведеного Верховний Суд у постанові від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17 зауважив, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.

За таких обставин суд вважає, що в діях позивача відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП.

Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За правилами ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Виходячи з викладеного саме скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що відповідає завданням адміністративного судочинства.

У зв`язку з викладеним позовні вимоги в частині визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача - Департаменту патрульної поліції, який є суб`єктом владних повноважень на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 454 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 134, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА №511921 від 03 січня 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 255,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 коп. понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

- позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова