Рішення № 122548411, 23.07.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 711/5095/23-ц

пр. 2-4414/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судових засідань Мхітарян М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ПрАТ «СК «Універсальна», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь: штрафні санкції (3% річних та інфляційне збільшення боргу) у розмірі 58640,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.10.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) на перехресті вулиці Чіковані та вулиці Пастерівська в м. Черкаси за участю транспортного засобу RENAULT MAGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача та транспортного засобу VOLKSWAGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого належний позивачу транспортний засіб зазнав технічних ушкоджень.

Відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.11.2020 (справа № 711/7264/20, провадження №3/711/2321/20) винною в спричиненні настання ДТП визнано ОСОБА_2 .

Відповідальність водія VOLKSWAGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 142262232 у страховій компанії ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна».

16.12.2020 позивачем було отримано від ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» гарантійний лист вих. № 5251/24-001, відповідно до якого розмір, нарахованого відповідачем, страхового відшкодування, складає 99 295 грн. 66 коп.

На думку ОСОБА_1 даний розмір страхового відшкодування є безпідставно заниженим з боку страховика, та підлягає оскарженню в судовому порядку.

21.04.2023 рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/2533/21 стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 119 366,07 грн. не сплаченого страхового відшкодування, 1 000 грн. моральної шкоди, 2000 грн. за проведене авто товарознавче дослідження, 4 694,25 грн. судових витрат, а всього 128 646, 71 грн.

Присуджену суму страхового відшкодування шкоди позивач отримав 15.06.2023.

З огляду на те, що відповідач своєчасно не виконав свого зобов`язання по виплаті відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою 09.10.2020, позивач звернувся до суду з вимогами про відшкодування шкоди з урахуванням інфляційного збільшення

Ухвалою Придніпровський районний суд м. Черкаси від 25.09.2023 справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди, передано за територіальною підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, за місцезнаходженням юридичної особи відповідача ПрАТ «СК «Універсальна», за адресою: бул. Л. Українки, 9, м. Київ.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023, головуючим суддею у вказаній справі визначено суддю Головко Ю. Г., та передано матеріали справи для вирішення питання про прийняття справи у провадження судді.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання сторони не з`явилися, повідомлені належним чином, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що 09.10.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) на перехресті вулиці Чіковані та вулиці Пастерівська в м. Черкаси за участю транспортного засобу RENAULT MAGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача та транспортного засобу VOLKSWAGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого належний позивачу транспортний засіб зазнав технічних ушкоджень.

Відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.11.2020 (справа № 711/7264/20, провадження №3/711/2321/20) винною в спричиненні настання ДТП визнано ОСОБА_2 .

Відповідальність водія VOLKSWAGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 142262232 у страховій компанії ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна».

Керуючись ст. ст. 33 та 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 13.10.2020, позивачем було передано співробітникам ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» в м. Черкаси, всі необхідні, для отримання належного страхового відшкодування, документи, в тому числі заяву про страхове відшкодування.

16.12.2020, позивачем було отримано від ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» гарантійний лист вих. № 5251/24-001, відповідно до якого розмір, нарахованого відповідачем, страхового відшкодування, складає 99 295 гри. 66 коп.

21.04.2023 рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/2533/21 стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 119 366,07 грн. не сплаченого страхового відшкодування, 1 000 грн. моральної шкоди, 2000 грн. за проведене авто товарознавче дослідження, 4 694,25 грн. судових витрат, а всього 128 646, 71 грн.

Присуджену суму страхового відшкодування шкоди позивач отримав 15.06.2023.

Під час подання позовної заяви про відшкодування, позивачем здійснювався обрахунок інфляційного збільшення боргу та 3% річних в період з 22.01.2021 (91 день з моменту подання заяву про виплату страхового відшкодування) по 15.06.2023 (дата сплати боргу).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно частини 5 цієї ж статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.

Згідно п. 36.2. ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийнятими рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

За змістом ст.12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов`язана із пошкодженням транспортного засобу.

Згідно ст.35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (подається причетним до ДТП водієм в письмовій формі невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП) подає страховику заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи. В свою чергу, страховик, за умови настання страхового випадку, подання йому повного пакету документів та повідомлення про ДТП із дотриманням вимогу закону, протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Положеннями ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

За змістом ст.17 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обов`язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва поліса.

Відповідно до ст.3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

В ч. 1 ст. 612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже ризик щодо невиконання відповідачем обов`язку про надання суду доказів та спростування доводів та розрахунків позивача процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

Позивачем до позовної заяви додано розрахунки 3% річних, та інфляційних втрат, який стороною відповідача жодним чином не оспорені та не спростовані.

Оскільки відповідач не виплатив позивачу страхове відшкодування в повному обсязі у строк, визначений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, позов обґрунтовано належними правовими підставами, з відповідача на користь позивача слід стягнути 58640,06 грн. з яких: 50065,06 грн. інфляційних втрат та 3% річних - 8575,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди з урахуванням інфляційного збільшення боргу в розмірі 50065,06 гривень, 3 % річних в розмірі 8575,00 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1 073,60 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю. Г. Головко