Рішення № 122546640, 24.10.2024, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/920/24

Провадження № 2/702/435/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2024 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Максименка Д. Р.,

за участю секретаря судового засідання Возної В. В.,

сторони - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 11.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ Банк Михайлівський») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200500540. Відповідно до умов вказаного договору відповідачці були надані грошові кошти в розмірі 12 629,44 грн на строк з 11.04.2016 року по 11.04.2019 року, які вона зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування такими кредитними коштами.

20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором, укладеним з позичальником та ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року.

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору станом на 15.08.2024 загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором становив 33 307,87 грн, який складається з заборгованості за кредитом в сумі 11 674,05 грн та заборгованості за процентами в сумі 21 633,82 грн.

Позивач просить суд стягнути із відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 307,87 грн, суму збитків з урахуванням трьох процентів річних у розмірі 3001,48 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 14 434,67 грн, а всього 50 744,02 грн. Одночасно у позовній заяві ставиться питання про поновлення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином. Подала до суду заяву про розгляд справ у її відсутність. Зазначила, що повністю підтримує позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином за місцем своєї реєстрації, жодних заяв чи клопотань не подавала, правом на надання відзиву на позов не скористалася.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Оскільки справа розглядається без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Судом встановлено, що 11.04.2016 ОСОБА_1 підписала заяву № 200500540. У розділі 2 вказаної заяви містяться умов кредитного договору: сума кредиту 12 629,44 грн; строк кредиту з 11.04.2016 року по 11.04.2019 року; розмір процентної ставки за кредитом 0,0001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 0% до 0 місяця строку дії кредитного договору включно, 3,99% з 1 місяця строку дії кредитного договору та до закінчення строку його дії; разова комісія за видачу кредиту: 1,5%; сукупна вартість кредиту 213,1% річних.

У заяві № 200500540 ОСОБА_1 просила переказати грошові кошти на рахунок НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Платінум Банк», з призначенням платежу: зарахування кредитних коштів згідно КД №200500540 від 11.04.2016 (а. с. 83).

11.04.2016 ОСОБА_1 також підписала анкету №2644448, графік платежів за кредитним договором, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту (а.с.84,86).

Довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту містить аналогічні умови кредитного договору, які зазначені в заяві № 200500540.

ПАТ «Банк Михайлівський» відступив новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 200500540 від 11.04.2016 в сумі 33 307,87 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 11 674,05 грн та заборгованості за доходами в сумі 21 633, 82 грн, що підтверджується договором №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020, платіжним дорученням № 25 від 09.07.2020, витягом з реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020, постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 (а. с. 73, 88-90, 93-105).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Судом встановлено, що між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 дійсно виникли правовідносини за кредитним договором № 200500540 від 11.04.2016, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за зазначеним договором.

Однак, суд вважає, що позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів на умовах та в порядку, визначеному у заяві № 200500540, та розміру заборгованості за кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів, наявності заборгованості та її розміру є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують переказ позичальнику кредитних коштів на умовах та в розмірі, які зазначені в заяві № 200500540, а саме на рахунок № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Платинум Банк» з призначенням платежу: зарахування кредитних коштів згідно КД №200500540 від 11.04.2016.

Виписка по особовим рахункам, яка додана банком до позовної заяви не містить інформацію щодо переказу коштів ОСОБА_1 в сумі 12 629,44 грн на її рахунок № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Платинум Банк» з призначенням платежу: зарахування кредитних коштів згідно КД №200500540 від 11.04.2016.

Надана позивачем виписка по рахунках сформована з 23.05.2016, а не з часу укладення договору 11.04.2016. У виписці зазначені рахунки платника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № 24585015315002 однак доказів про те, що такі рахунки були відкриті відповідачці за її заявою на виконання кредитного договору від №200500540 від 11.04.2016 матеріали справи не містять. Суд звертає увагу на те, що за умовами договору кредитні кошти повинні надаватися на рахунок в ПАТ «Платинум Банк», а заява №200500540 від 11.04.2016 в частині відкриття поточного рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» є незаповненою.

Також вказана виписка не містить жодного платежу відповідачки на виконання умов кредитного договору, а лише фіксує нарахування банком заборгованості за платежами в односторонньому порядку.

Отже, надана виписка не є належним, достовірним та достатнім доказом на підтвердження переказу кредитних коштів та розміру заборгованості позичальника.

В матеріалах справи відсутній детальний розрахунок заборгованості, а тому суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі №334/1746/15-ц, від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.

Також суд звертає увагу на те, що позивач просив стягнути проценти за користування кредитними коштами в сумі 21 633 гривні 82 копійки, однак проценти в заяві № 200500540 від 11.04.2016 були встановлені на рівні 0,0001% річних, а в графіку платежів за кредитним договором був відсутній обов`язок позичальника щодо сплати таких процентів. Також у витязі з реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» за договором № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 відсутнє право вимоги банку до ОСОБА_1 щодо сплати процентів за користування кредитним договором.

Отже, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором та права на її стягнення.

З огляду на вказане відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Суддя Дмитро МАКСИМЕНКО